Відповідність сукупних доходів, витрат, попиту та пропозиції

Сукупні витрати домогосподарств, підприємців-інвесторів, держави та закордонних споживачів формують сукупний попит. Адже саме витрати суб’єктів економіки на придбання товарів і визначають попит.

Сукупний попит визначає сукупну пропозицію, оскільки виробники орієнтовані на задоволення попиту споживачів.

Сукупна пропозиція (загальний обсяг товарів і послуг, що можуть бути створені за наявних ресурсів) визначає рівень сукупних доходів власників ресурсів. Це пояснюється тим, що лише за умови використання ресурсів і створення продукту власники ресурсів одержують доходи.

3. Система макроекономічних рахунків поділяється на два основні види:

- система національних рахунків (СНР), яка обслуговує ринкову економіку;

- баланс народного господарства (БНГ), яка обслуговує командно-адміністративну економіку.

СНР в Україні базується на концепції 1991 року, розробленої ООН і рекомендованої для використання в країнах з ринковою економікою. БНГ базується на Марксовій концепції, де фіксувалися економічні операції, здійснені в сфері матеріального виробництва.

СНР – це система взаємопов'язаних статистичних показників, які відображають найбільш важливі аспекти економічної діяльності країн щодо виробництва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування національгого багатства країни.

Значення СНР:

1. Забезпечує умови для міжнарожних співставлень.

2. СНР є передумовою для макроекономічного регулювання.

3. СНР є єдиною системою збору, підготовки і обробки інформації.

Принципи СНР:

1. Продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід.

2. Економіка знаходиться в постійному кругообігу, витрати одних суб'єктів є доходами інших.

3. Макроекономічне рахівництво технічно базується на рахунках бухгалтерського обліку.

Для оцінки загального стану економіки необхідно мати певні показники.

Для оцінки результатів річного виробництва використовується показник валового внутрішнього продукту. Ним же користуються для обчислення динаміки виробництва, продуктивності, рівня добробуту населення країни.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх кінцевих товарів, вироблених і реалізованих протягом року.

Близьким за змістом до ВВП, але дещо відмінним від нього є показник валового національного продукту (ВНП).

Принципова відмінність між ними полягає в тому, що ВНП враховує все створене громадянами країни не лише на власній території, а й за кордоном, але не враховує створене негромадянами країни (іноземцями) з використанням іноземних ресурсів на території країни.

ВВП, навпаки, враховує все, що створене громадянами і негромадянами з використанням власних і залучених ззовні ресурсів на території країни, але не враховує того, що громадяни країни створюють за її межами.

Номінальний ВВП– це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

Номінальний ВВП = pi × qi ,

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; pi – ціна i-го товару в поточному році. Отже, на величину номінального ВВП впливають два чинники:1) динаміка обсягу виробництва; 2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП = рo× qi.,

де рo – ціна i-го товару в базисному році. Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (Ip):

РеальнийВВП= .

Звідси випливає, що

Зміна реального ВВП, % – Зміна номінального ВВП, % = Зміна індексу цін, %.

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім.

Дефлятор ВВП =

Принципи розрахунку ВВП (ВНП):

- враховуються тільки кінцеві результати і виключається проміжний продукт;

- рівність доходів і витрат;

- при розрахунку не враховуються доходи, отримані при перепродажі.

Способи розрахунку ВВП (ВНП):

1. за витратами – метод кінцевого використання.

ВВП = C + I +G + Xn, де

С – споживчі витрати, I – інвестиційні витрати, G – державні витрати, Xn – чистий експорт (=Ех – Ім.)

2. за доходами – розподільчий метод

ВВП = W + R + I + P + A – Tn, де

W – заробітна плата, R – рента, I – відсоток, P – прибуток, A – амортизація, Tn – непрямі податки.

3. виробничий метод – метод по доданій вартості.

Додана вартість– це різниця між вартістю продукції, виготовленої фірмою і витратами на придбання сировини і матеріалів.

ВВП = Сукупна вартість всіх галузей – проміжне споживання галузей = ДВ

Чистий національний продукт (ЧНП) відрізняється від ВВП на величину амортизаційних відрахувань. Скористаємося формулою, що ґрунтується на розрахунку ВВП за витратами.

ЧНП = ВВП – А = C + G + NХ + (I – A),

де C — споживчі витрати, G — державні витрати, NХ — чистий експорт, I — інвестиційні витрати, А — амортизація.

Відомо, що інвестиційні витрати складаються з частини, яка відшкодовує зношений протягом року основний капітал, і частини, яка використовується для нагромадження капіталу, тобто для додаткових інвестицій. Отже, (І – А) — це і є додаткові інвестиції або інвестиції у розширення виробництва.

Якщо позначити І – А = DІ, де DІ — додаткові інвестиції, то формула ЧНП матиме вигляд: ЧНП = C + G + NХ + DІ.

Національний дохід (НД) відрізняється від ЧНП на величину непрямих податків. Отже, НД = ЧНП – Tn = ВВП – А – Tn, де Tn — непрямі податки.

Якщо пригадати методику розрахунку ВВП за доходами, то можна отримати таку формулу НД:

НД = (W + R + i + Pr + A + Tn) – А – Tn = W + R + i + Pr,

де W — зарплата, R — рентні платежі, i — процент, Pr — прибуток.

Отже, НД є сукупністю всіх доходів домогосподарств та підприємців.

Особистий дохід (ОД) відрізняється від НД на суму відрахувань, що не привласнюються особисто і тому не стають джерелом споживчих витрат і доходів.

ОД = НД – (TІ + TK + TU) + ТR,

де TI — відрахування на соціальне забезпечення, TK — податки з доходів корпорацій, TU — нерозподілювані прибутки корпорацій, ТR — трансфертні платежі

Якщо від особистого доходу (ОД) відрахувати податки на особисті доходи, то отримаємо особистий дохід після сплати податків, тобто те, що, власне, стає джерелом задоволення особистих потреб.

Труднощі підрахунку макроекономічних показників:

1.робота домогосподарки не враховується у ВВП, а та ж сама робота виконана прислугою враховується.

2.не враховуються продукти, створені у тіньовій економіці.

Задача 1

Розрахуйте вартість кінцевої і проміжної продукції за наступними даними наведеними у таблиці (в умовних грошових одиницях).

Стадії руху продукту Ціна продукту, г.о. Додана вартість, г.о.
Ферма по розведенню овець
Підприємство по переробці шерсті
Фабрика – виробник костюмів
Оптовий продавець одягу
Роздрібний продавець одягу

Розв’язування:

Кінцевий продукт = 120 + 80 + 50 + 100 + 150 = 500 г.о.

Проміжний продукт = 120 + 200 + 250 + 350 = 920 г.о.

До складу ВВП ввійде кінцевий продукт на суму 500 г.о.

 

Задача 2.

В умовній країні виробляють лише 3 товари: яблука – 100 т., апельсини – 200 т. та банани – 250 т. У поточному році вони були реалізовані за наступними цінами: яблука –3 г.о. за 1 кг, апельсини – 4 г.о. за 1 кг, банани – 5 г.о. за 1 кг. У минулому році ціни складали: 2 г.о. за 1 кг яблук; 3 г.о. за 1 кг апельсин і 4 г.о. за 1 кг бананів. Розрахуйте дефлятор ВВП цієї країни.

Розв’язування:

3. Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП 100%.
Реальний ВВП
Дефлятор ВВП = .