ІІ.3. Породні відвали. Розрахунок викидів твердих часток
Викиди твердих часток в атмосферу відвалами визначається як сума викидів при формуванні відвалів і при здуванні часток із їхньої поверхні, що порошить.
Роздивимося шахту, що має плоский чинний породний відвал, що не горить. Порода доставляється автосамоскидами і планується бульдозером. Пригнічення пилі на даному відвалі не застосовується. Вихідними даними для розрахунку є :
кількість щорічно подаваної у відвал породи V, м3;
максимальна кількість породи, що надходить у відвал протягом часу Vгод, м3; вологість породи φ , %;
площа поверхні відвала, що порошить, F, м2;
швидкість вітру u м/с; кількість днів із стійким сніжним покровом n.
Порядок розрахунку такий:
Визначається коефіцієнт k0, що враховує вологість породи (табл.7).
| φ, % | до 0,5 | 0.5 - 1.0 | 1.0 – 3.0 | 3.0 – 5.0 | 5.0 – 7.0 | 7.0 – 8.0 | 8.0 – 9.0 | 9.0 – 10 | > |
| k0 | 2.0 | 1.5 | 1.3 | 1.2 | 1.0 | 0.7 | 0.3 | 0.2 | 0.1 |
Визначається коефіцієнт k1, що враховує швидкість вітру (табл.8).
| u, м/с | до 2 | 2 – 5 | 5 – 7 | 7 – 10 |
| k1 | 1.0 | 1.2 | 1.4 | 1.7 |
Питоме виділення твердих часток із 1 кг породи, що подається у відвал, g, г/м3: для бульдозера – 5.6, для розвантаження автосамоскидом – 10.0.
Ефективність застосовуваних засобів пригнічення пилі П = 0. Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала, т/рік:
(52)
Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала, г/с:
(53)
Коефіцієнт, що враховує ефективність здування твердих часток k2 дорівнює 1.0.
Кількість твердих часток, здуває із поверхні породного відвала, т/рік:
(54)
де г - коефіцієнт здрібнювання гірської маси (приймається рівним 0.1);
w0 - питома здуваємість твердих часток із поверхні відвала, що порошить, (приймається рівної 0.1·10-6).
Кількість твердих часток, що здуває із поверхні породного відвала, г/с:
(55)
Викид твердих часток із даного відвала, т/рік:
(56)
Викид твердих часток із даного відвала, г/с:
(57)
Завдання. Визначити кількість шкідливих речовин, що виділяються в атмосферне повітря від породних відвалів за даними поданими у табл. 9.
Таблиця 9
| № в. | V, м3 | Vч, м3 | φ, % | F, м2 | u, м/с | n |
| І | ||||||
| 7.3 | 4.5 | |||||
| 6.5 | 3.5 | 5.5 | ||||
| 7.1 | 1.5 | 1.5 | ||||
| 7.4 | 8.5 | 7.0 | ||||
| 5.9 | 10.5 | 2.5 | ||||
| 7.0 | 6.0 | 6.0 | ||||
| 6.2 | 2.0 | 7.5 | ||||
| 5.8 | 4.0 | 6.5 | ||||
| 5.6 | 9.5 | 8.0 | ||||
| 7.6 | 7.5 | 3.0 | ||||
| 8.0 | 2.0 | |||||
| 5.3 | 0.8 | 9.5 | ||||
| 5.0 | 6.5 | 1.0 | ||||
| 8.2 | ||||||
| 6.6 | 5.0 | 3.5 | ||||
| 7.5 | 9.5 | 8.5 | ||||
| 6.0 | 3.5 | 6.0 | ||||
| 4.5 | 8.5 | 7.0 |
II.4. Розрахунок викидів при згоранні твердих побутових відходів (ТПВ).
Розрахунок викидів шкідливих речовин у результаті згоранні твердих побутових відходів проводиться по формулі:
(58)
де m- розрахункова насипна маса твердих побутових відходів (приймається рівної 0.25 т/м3);
V - обсяг згорілих твердих побутових відходів (ТПВ), м3;
gi - питомі викиди забруднюючих речовин, т/т згорілих ТПВ (визначаються по табл. 10);
Таблиця 10
| Назва забруднючої речовини | Питомий викид, т/т згорівших ТПВ |
| Тверді речовини | 0.001250 |
| Діоксид сірки | 0.003000 |
| Оксиди азоту | 0.005000 |
| Оксид вуглецю | 0.025000 |
| Сажа | 0.000625 |
Завдання. Визначити кількість шкідливих речовин, що виділяються в атмосферне повітря в результаті згорання на полігоні твердих побутових відходів, якщо обсяги згорілих ТПВ, м3, рівні: 500; 600; 400; 700; 800; 450; 300; 350; 550; 650; 250; 200; 850; 150; 750; 900;950:1000.
Список літератури
1. Борланд М.В. Сучасні проблеми атмосферної дифузії і забруднення атмосфери. -Л: Гідрометеовидав, 1975. • 448с.
2. Охорона навколишнього середовища. Під ред. Білова С.В. -М. : «Вища школа», 1991. - 320с.
3. ОНД - 86. Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що утримуються у викидах підприємств. Л: Гідрометеовидав, 1987. - 9бс.
4. Владимиров А.М.» Ляхін Ю.И.. Матвєєв Л.Т.» Орлов В.Г. Охорона навколишнього середовища. -Л. : Гідрометеовидав, 1991. - 426с.
5. Тищенко Н.Ф. Охорона атмосферного повітря. Розрахунок утримання шкідливих речовин і їхній розподіл у повітрі. Довідник