ст.л. сухого клею для шпалер
КУРСОВА РОБОТА
з методики трудового навчання з практикумом на тему:
«Тістопластика як одна з технік ліплення
в початкових класах»
Студентки 44 групи (д.ф.н.)
Спеціальність 5.01010201
«Початкова освіта»
Галайдюк Н.В.
Керівник курсової роботи: Лягуша Т.В.
Допущено до захисту
_____________Керівник_______________ _______________________
(дата) (підпис) (прізвище)
2. Оцінка захисту______________________
_____________ Члени комісії ______________ _______________________
(дата) (підпис) (прізвище)
______________ _______________________
(підпис) (прізвище)
______________ _______________________
(підпис) (прізвище)
м.Олександрія
2012р.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...… 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ТЕХНІКИ «ТІСТОПЛАСТИКА»
1.1. Поняття про скульптуру………………………………………………….8
1.2. Технологія виготовлення виробів з солоного тіста…………………...12
1.2.1. Інструменти та складові для роботи з солоним тістом ………….16
1.2.2. Виготовлення кольорового тіста…………………………………..19
1.2.3. Порядок роботи при виготовленні виробів із солоного тіста…...21
1.2.4. Ліплення великих і простих деталей……………………………...23
1.2.5. Створення фактури поверхні ……………………………………...26
1.2.6. Скріплення деталей між собою……………………………………27
1.2.7. 1.2.7. Висушування, запікання, підсмажування …………………28
1.2.8. Нанесення захисних сумішей ……………………………………..30
РОЗДІЛ ІІ. ЗНАЧЕННЯ УРОКІВ ЛІПЛЕННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
2.1. Види уроків та загальні вимоги до уроків ……………………………33
2.2. Методика проведення уроків ліплення у початковій школі…………35
2.3.Вступні бесіди на уроках ліплення……………………………………..39
2.4.Організація практичної роботи дітей на уроках ліплення…………….46
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………..51
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….60
БІБЛІОГРАФІЯ…………………………………………………………………..62
ДОДАТКИ
ВСТУП
Декоративно-прикладне мистецтво – це найдоступніша дитині форма духовності, це перший етап оволодіння нею художнім стилем бачення. Декоративно-прикладне мистецтво притаманне культурі різних народностей, у ньому втілюється душа етносу, воно оточує людину в повсякденному житті й у свята. Позитивною особливістю цього мистецтва є залучення молоді до прекрасного через різноманітні форми, які органічно вплітаються в повсякденне життя, побут, одяг, житло родини – розмальовані декоративні тарілки, різьблені з дерева речі, художні вироби з глини (глечики, миски, макітри, малі форми скульптури, кахлі), прикраси одягу, різні види тканини. Правильно роблять ті батьки, які у спадок своїм дітям передають знання, вміння і навички з художнього килимарства і ткацтва, кераміки, настінного розпису, художньої обробки дерева, скла і металу, вишивки. Завдяки народно-декоративному мистецтву здійснюється зв’язок поколінь, а через задоволення художніх потреб реалізується соціальне призначення мистецтва. Цінність будь-якого мистецтва, зокрема і народного, визначається багатством засобів, за допомогою яких втілюються певні ідеї. У цілому саме у співвідношенні мистецтва з життям виявляється його естетична цінність як могутнього засобу освоєння і перебудови світу. Тому звернення до національного є на сьогодні одним із головних засобів нашого самозбереження.Вдале використання народної творчості на уроках чи в позакласній роботі оптимізує працю вчителя. Зустріч учнів у школі зі звичним і добре відомим для них засобом народного виховання завжди радісна, цікава й приємна. Вона збуджує позитивні емоції, робить малодоступне простим, близьким і зрозумілим, активізує творче мислення учнів, збагачує їх духовно. Використання декоративно-прикладного мистецтва в навчальному процесі суттєвий вклад у формування морально-естетичного світогляду молодших школярів. Декоративно-прикладне мистецтво становить собою величезний досвід розвитку народу та його культури, формує глибоку повагу до джерел, розвиває патріотичні почуття і переконання як результат розуміння своєї належності до нації. Ліплення − один з видів декоративно-прикладного мистецтва, створення скульптури з м’яких матеріалів. Цей вид мистецтва доступний для занять як у дитячому садку та школі, так і в клубній роботі. Заняття з ліплення сприяють формуванню розумових здібностей дітей, розширюють їх художній кругозір, сприяють формуванню творчого ставлення до навколишнього світу. Унікальна методика ліплення з солоного тіста проста в освоєнні і ні з чим не можна порівняти по впливу на творчий розвиток людини будь-якого віку. Найдавніші почуття, які, на жаль, в умовах сучасного міського життя практично повністю згасають, за допомогою ліплення починають відновлюватися і призводять не тільки до розвитку творчості, естетичного почуття, відчуття гармонії кольору і форми, але й відновлюють внутрішній баланс організму і душевну рівновагу. «...У сім'ї образотворчих мистецтв, зазначав скульптор І.Я. Гінцбург, − ліплення відіграє ту ж роль, як і арифметика в математичних науках. Це абетка уявлення про предмет. Ще в давнину українці робили з тіста оздоби та різні обереги для обійстя — фігурки звірів і птахів. Випечені з тіста фігурки люди дарували одне одному на свята, іменини. Ці вироби зберігалися тривалий час. У середні віки українці вірили в їхню захисну силу та допомогу. Обереги з такого тіста майже вічні — не псуються і не кришаться. Єдине, чого бояться, то це води. Вироби з тіста
Рис.1.1. Оберіг «Котик» Рис.1.2. Оберіг «Янгол охоронець» Тісто − чудовий матеріал для мистецтва, і українці здавна цим користуються. Навесні майже по всій Україні господині віками печуть з тіста «жайворонків», і посилають з ними дітей закликати весну та пташок з вирію.Їстівні іграшки з тіста роблять і на Полтавщині. Раніше на Різдво для маленьких колядників пекли великі пряники, дуже яскраві — рожеві, блакитні, жовті, розписні, з орнаментом. Рельєфний малюнок таких пряників видавлюється на сирому тісті за допомогою різьблених пряникових дощок, і має складний геометричний або ж рослинний орнамент.Вироби з тіста здавна використовуються як дитячі іграшки. Ці іграшки мають ліпитися дружно, всією сім’єю. Борошно, сіль, вода — доступні, екологічно чисті матеріали. Дітям дуже корисне це заняття, адже воно розвиває фантазію, знімає надлишкову емоційну напругу, вчить посидючості та відповідальності. Розвивається моторика пальчиків, покращується робота всіх органів дитини і самопочуття вцілому. До того ж, солоне тісто несе в собі масу позитивної енергетики. А ручна робота — це духовна робота, вона цінувалася у всі часи.Актуальність досліджуваної теми: в тому що, вона є ефективною та доцільною особливо в молодших класах. Тістопластика не лише може бути цікавим захопленням, а й засобом для розвитку певних здібностей, умінь і навичок. В цьому віці у дітей за допомогою ліплення розвиваються дрібні м’язи пальців, логічна послідовність та передбачення кінцевого результату, також за допомогою цієї техніки виховується охайність, любов до прекрасного, естетичний та художній смак. За рахунок використання на уроках техніки ліплення з різних матеріалів можна помітити здібності дітей та проспостерігавши за їх поведінкою проспотерігати психологічний стан та настрій дитини. Через малу кількість годин більшість вчителів надають перевагу пластиліну, по-перше це дуже зручно для них і швидко, але для батьків це зайві витрати. На нашу думку доцільніше використовувати солоне тісто, тому що в кожному домі знайдеться мука, сіль і вода. Солоне тісто майже ні вчому не поступається у своїх пластичних властивостях всім іншим матеріалам, недолік в тому що потрібно заздалегіть замісити його за рецептом. В ході роботи над курсовим проектом були проведені спостереження та аналіз рівня сформованості практичних вмінь і навичок в учнів початкових класів у обробці солоного тіста, ознайомлення та вивчення досвіду вчителів початкових класів та керівників гуртків з питань методики проведення занять з теми «Тістопластика» на уроках художньої праці та в позаурочний час.
Об'єкт дослідження — тістопластика як одна з технік ліплення в початкових класах.
Предмет дослідження – методика навчання тістопластики в початкових класах.
Мета дослідження — дослідити техніку тістопластики та методику навчання учнів прийомам ліплення.
Гіпотеза: застосування та поєднання різних форм та методів навчання тістопластиці сприятиме розвитку творчого мислення й уяви, художнього смаку та фантазії, підвищення самооцінки.
Для досягнення мети слід розв`язати такі завдання:1. Опрацювати та проаналізувати літературу з методики навчання учнів молодших класів ліпленню та тістопластики.2. Спостереження та аналіз процесу формування практичних вмінь учнів початкових класів виконувати прийоми ліплення .3. На основі спостережень та аналізу визначити умови ефективності використання різних методів навчання під час проведення уроків з тістопластики.
4. Ознайомитись з педагогічним досвідом вчителів початкових класів та керівників гуртків з питань навчання молодших школярів тістопластиці.
5. Провести та проаналізувати експериментально-дослідницьку роботу.6. Зробити висновки.Результати спостережень та аналізу описані в практичній частині курсової роботи.
Методи дослідження - теоретичні: ознайомлення, аналіз та вивчення літератури та педагогчного досвіду з тістопластики; цілеспрямоване спостереження за практичними вміннями школярів на уроках трудового навчання та гурткової діяльності; статистичні: кількісний та якісний аналіз екперементальних даних.
Курсова робота складається зі вступу, двох теоретичних розділів, експериментальної частини, переліку літератури, висновків та додатків.
У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, об`єкт, предмет, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи.
У першому розділі подаються теоретичні відомості та основні поняття.
У другому розділі подається значення уроків ліплення у початковій школі.
Експериментальна база дослідження відбувалася в Олександрійському ЗНЗ І—ІІІ ступенів №10.
Висновки узагальнюють результати дослідження.
РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ТЕХНІКИ «ТІСТОПЛАСТИКА»
ПОНЯТТЯ ПРО СКУЛЬПТУРУ.
Скульптура (Lat sculptura, від sculpo) - висікаю, вирізаю. Процес творення, пластика від грецького (plastike, від plaso) - ліплю, вид образотворчого мистецтва заснований на принципі об’ємного, фізичного тривимірного зображення. Як правило, об’єкт зображення в скульптурі сама людина, меньше тварина (анімалістичний жанр), ще менше природа (пейзаж) та речі (натюрморт).
Постановка фігури в просторі, передача її рухів, пози, світлотіньове моделювання підсилююче рельєфність форми, фактура ліплення або обробки матеріала, архітектонічна організація об’єму, зоровий ефект його маси, вагових відношень, вибір пропозицій специфічний в кожному випадку, характер силуета, є головним засобом вираження скульптури.
Об'ємна скульптурна форма будується в реальному просторі за законами
гармонії, ритма, рівноваги, взаємодії з навколишньою архітектурою або природнім середовищем, та на основі анатомічних особливостей тої чи іншої моделі.
Розрізняють два основні різновиди скульптури: кругла (рис.1.1.) (статуя, статуетка, торс, бюст і т.д.) котра вільно розміщується в просторі, та звичайно вимагає кругового огляду, та рельєф (рис.1.2) це зображення розміщується на площені, що утворює його фон.
Рис.1.1. Рис.1.2.
За змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну, монументально-декоративну, станкову. Розвиваючись в тісній взаємодії, ці різновиди скульптури мають свої особливості.
Монументальна (рис.1.3.) та монументально-декоративна (рис.1.4.) скульптура розрахована на конкретний ахітектурний простір, або природне оточення і адресування мас глядачів, розміщується перш за все в людних місцях, на вулицях та площах міста, в парках, на фасадах та в інтер’єрах суспільних споруд.
Вона покликана конкретизувати архітектурний образ, доповнювати виразність архітектурних форм новими відтінками, здатна розв’язувати великі ідейнообразні задачі, що з особливою повнотою розкривається в міських пам’ятниках, монументах, монументарних спорудах, яким зазвичай властива величність форм та довговічність матеріалу.
Рис.1.3. Рис.1.4.
Станкова скульптура (рис.1.5.) прямо не зв’язана з архітектурою і носить більш камерний характер, та зазвичай розміщується в залах виставок, музеях, жилих інтер’єрах. Тим самим пояснюється властивості пластичної мови скульптури, її розміри, улюблені жанри (портрет, побутовий жанр, анімалістичний жанр).
Станковій скульптурі більше, ніж монументальній властиві інтерес до внутрішнього світу людини, тонкий психологізм. Скульптурі малих форм належать такі ж витвори медалерного мистецтва та гліптики. Призначення та зміст скульптур складають певний характер його пластичної структури, а вона в свою чергу впливає на вибір скульптурного матеріала. Від природних особливостей та способів обробки останнього залежить технічна обробка скульптури.
Рис 1.5.
1.2.Технологія виготовлення виробів з солоного тіста.Солоне тісто – це штучно виготовлений матеріал. Для того щоб працювати з солоним тістом необхідно купити в магазині: пшеничне борошно та сіль (екстра – подрібнена) .Щоб правильно приготувати тісто потрібно замісювати за рецептом.| Рис 1.6. |
| Рис 1.7. |
3) 1ст. борошна
2ст. сіль «екстра»
ст.л. сухого клею для шпалер
Близько 1ст. води
Скл.- пшеничного борошна
Скл.- житнього борошна
2скл.- солі
Скл. - води
Солоне тісто з житнього борошна
Житнє борошно надає виробам теплий коричневий відтінок. Сушити вироби з житнього борошна слід спершу на повітрі (по тижню на кожні 0,5 см товщини), а потім у духовці на дуже повільному вогні.Рецепт:3 чашки пшеничного борошна1 чашка житнього борошна2 чашки солі1 ½ чашки (250 мл) водиСпочатку потрібно змішати сіль з борошном, а потім лити воду. Матеріали, що потрібні для солоного тіста такі ж самі як для глини та пластиліну.Тісто - дивно пластичний матеріал для ліплення різних фігур і композицій: ніжний, м'який, на відміну від звичайного пластиліну, не бруднить рук. При правильному замісі не кришиться, не тріскається, зберігається досить тривалий ве час. Хоча слід зазначити, що тісто - матеріал досить крихкий при недбалому поводженні.Здавна відомі пластичні властивості солоного тіста. Наші прабабусі ліпили з нього фігурки різних птахів і тварин, так званих «жаворонків», з якими зустрічали весну, бублики, пряникові «козулі», які дарували своїм друзям і родичам під Новий рік і на Різдво, до дня народження в знак любові і поваги. Вироби з тіста використовувалися як дитячі іграшки.Але перш ніж перетворитися на дитячі іграшки, фігурки з тіста мали обрядове значення. Здавна відомі обряди, пов'язані з зерном і хлібом, традиційних для народів Росії, Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Чехії. У відповідності до цих традицій навесні, перед прильотом птахів, випікалися фігурні вироби з тіста, які найчастіше мають вигляд стилізованої птиці. Фігурки називаються «жайворонками».В Україну такі вироби з тіста виготовлялися не лише для весняних обря дів, а й для зимових свят, а також весіль. Фігурки дарували разом з побажаннями здоров'я, благополуччя, багатства і успіху.Мистецтво виготовлення виробів з тіста не вмерло і сьогодні, а сувеніри, зроблені своїми руками, користуються великим попитом. Це чудовий подарунок до будь-якого свята. Ліпленням з задоволенням займаються і діти і дорослі.З солоного тіста можна виготовити прості фігурки і вироби, наприклад листочки, грибочки, яблучка, і досить складні варіанти - дерева, фігурки тварин і людей, а також різні багатопланові композиції.Відмінною особливістю при роботі з цим матеріалом є те, що в процесі роботи не потрібно ніяких спеціальних інструментів і пристосувать. Найкраще ліпити руками або використовувати примітивні інструменти, які завжди під рукою. Необхідно відмітити, що вироби з солоного тіста мають певну вагу, що не дозволяє створювати композиції великих розмірів. Тому об'ємні композиції і панно не повинні бути дуже великими.1.2.1. Інструменти та складові для роботи з солоним тістом
Із солоного тіста можна виготовити вироби різного рівня складності і для такої роботи не потрібно ніяких спеціальних інструментів. Краще всього ліпити руками чи використовувати інструменти, які є на кожній кухні.
Це – качалка, жаровня, склянка з водою, пензлик для змочування тіста, ситечко, формочки для тіста, фольга, ножик, стеки. Завжди під рукою повинна бути мука, дошка для роботи з тістом, ємкість для миття рук та серветка.
Рис 1.7.
Малюнок на деталі наносять за допомогою різних пристосувань, які є під рукою: зубочистки, рельєфні ґудзики, гребінці, коліщатко для копіювання викрійок, насадки для кондитерського шприца. (Рис 1.7, 1.8)
| Рис 1.8. |
Складові солоного тіста
Для замішування солоного тіста нам потрібно: мука;
сіль;
Вода.
Мука. Краще всього використовувати білу пшеничну муку вищого ґатунку. В такій муці достатньо клейковини та і колір випечених виробів порадує око.
Сіль. Завдяки вмісту солі тісто добре тримає форму при ліпленні, а готовий виріб буде надійно захищений від плісняви та гризунів. Для того, щоб вироби з солоного тіста мали рівну та гладеньку поверхню ми використовуємо сіль дрібну «Екстра».
Рис 1.9.
Вода. Для приготування солоного тіста ми використовуємо водопровідну воду. Якщо для замішування тіста використати льодяну воду, то тісто буде більш пластичним.
Замішувати тісто краще в глибокій мисці поступово підсипаючи у воду з сіллю просіяну муку. При замішуванні тіста з добавками потрібно в мисці змішати сіль з крохмалем або клеєм і залити суміш водою, перемішати і невеликими частинами добавити муку. З практики своєї роботи можу сказати, що найбільш якісним є такий склад солоного тіста:
мука – 300 г /1 склянка/
сіль – 300 г /1 склянка/
вода – 200 г /200 мл/
Якість матеріалу можна покращити:
ü додаючи в такий рецепт 1 ст. ложку картопляного крохмалю, обов’язково просіявши його, щоб не було грудочок, збільшимо пластичність матеріалу;
ü додавши 1-2 чайні ложки шпалерного клею покращимо міцність виробів.
Рис 1.10
Солоне тісто для ліплення повинно бути достатньо крутим, тому вимішувати його краще на столі, добре розминаючи, роблячи тісто однорідним і пластичним. При вимішуванні густоту тіста можна регулювати: якщо починає кришитись, то в нього слід добавити воду, а якщо дуже м’яке – досипати сіль і муку, зберігаючи їх пропорції. Вимішувати потрібно до тих пір, поки тісто стане пластичним і податливим. Вимішане тісто слід покласти на 2 години в холодильник. Охолодившись воно стане більш пластичним і однорідним.
1.2.2. Виготовлення кольорового тіста
Для виготовлення композицій використовуємо кольорове солоне тісто.
Фарбуємо солоне тісто під час вимішування. Перший колір – білий /натуральне тісто по класичному рецепту/. Другий колір – коричневий. Його можна одержати додаючи при замішуванні звичайний какао-порошок або замість какао можна додати розчинну каву /попередньо розчинивши 2-3 ложки кави в малій кількості гарячої води/.
Під час роботи я звернула увагу на те, що какао-порошок і кава дають різні відтінки коричневого кольору. Чим більше відтінків у виробу, тим кращий вид він має. Так-як коричневий колір не є основним в композиції, то його замішувати потрібно в невеликій кількості. Щоб пофарбувати тісто в різні кольори використовуємо харчові барвники. Барвники розводять у воді з сіллю, а потім додають муку. Допоміжні кольори можна одержати, змішуючи основні.
Рис 1.11
Теплий червоний колір дає надзвичайно приємні чисті кольори при змішуванні з жовтим, а з’єднуючи рожевий з синім одержуємо різні відтінки фіолетового. Щоб одержати тісто темно-коричневого кольору, можна в тісто темно-фіолетового кольору добавити какао-порошок і деяку кількість помаранчевого тіста. Гарні відтінки дає змішування тіста зеленого кольору з синім чи жовтим. Допоміжні відтінки вимішуються під час роботи невеликими порціями.
Працюючи з кольоровим тістом слід пам’ятати, що коли воно висихає, то стає дещо світліших відтінків.
1.2.3. Порядок роботи при виготовленні виробів із солоного тіста
Для оволодіння основними прийомами ліплення ми тренуємося на невеличкому кусочку тіста.
Головне – не допускати на зовнішній стороні виробів зморшок і тріщинок. Поверхність виробів з тіста повинна бути гладенькою і рівною тому, що при лакуванні готової композиції навіть маленька тріщинка буде дуже помітна і зіпсує вигляд всієї роботи. Щоб робота з солоним тістом приносила задоволення, а вироби були доброї якості, необхідно дотримуватись певного порядку в роботі.
Рис 1.12
Працювати краще на жаровні з низенькими бортами, вистеленій фольгою. Щоб фольга добре трималась, ми її приклеюємо до мокрої поверхні жаровні і виганяємо з під фольги все повітря. Зазвичай фольга має дві сторони блискучу і матову, краще працювати на матовій стороні.
Попрацювавши з тістом, можна побачити, що дуже тонко розкатане тісто рветься. А дуже товсте виглядає грубо. В такій роботі допоможуть інтуїція і почуття міри.
Якщо під час роботи потрібно зробити перерву, то виріб слід прикрити поліетиленом, інакше тісто покриється шкіркою і буде тріскатись при нанесенні малюнка.
Якщо вирішуваний елемент складається із двох симетричних частин, досить виготовити трафарет для однієї частини. Наступний раз трафарет використовується дзеркально.
Не бажано сушити виріб із солоного тіста в мікрохвильовій печі.
1.2.4. Ліплення великих і простих деталей
Зачасту буває, що головним елементом композиції являється велика деталь. В зв’язку з цим можуть виникнути деякі проблеми.
По-перше, виріб одержується дуже важким і погано випікається всередині. По-друге, велику поверхню важко зробити ідеально рівною.
Щоб деталь не була такою важкою, середину її заповнюють фольгою. В деяких випадках ліплення фігури потрібно починати з окремих деталей, так як їх необхідно підсушити і тільки потім починати роботу над основною частиною виробу.
Якщо якась частина виробу не повинна торкатись жаровні, то в цьому разі слід використовувати підпорки із м’ятої фольги, які після висихання виробу видаляються.
Якщо після роботи залишилась невелика кількість тіста, то з нього можна зробити елементи, які використовуються в композиціях. Наприклад, серединки троянд, листочки чи дрібні квіточки.
Рис 1.13
Ліплення простих елементів
Практично всі елементи для композицій із солоного тіста виконуються на основі кульки і ковбаски. Починайте ліплення із виготовлення декількох кульок і ковбасок. Якщо ви хочете одержати елементи – коржі і стрічки, оборочки і жгутики, квіточки і листочки однакової величини то і заготовки для них повинні бути однаковими за розміром. Кульку завжди можна розплющити в корж, а ковбаску розкачати в стрічку. З коржа легко скрутити кульки, зробити дрібні деталі чи набрати орнамент.
| Рис 1.14 |
Стрічка гарно збирається в оборочку чи скручується в пружинку.
Рис 1.15
Рис 1.16
Більш складні елементи – фігурки, листочки – краще вирізати із розкатаного тіста за допомогою кондитерських формочок чи звичайного ножа. Якщо необхідно вирізати декілька однакових деталей складної форми, потрібно зробити трафарет із картону. Накладаючи трафарет на розкачане тісто деталі вирізають ножем.
Рис 1.17
1.2.5. Створення фактури поверхні
При вдавлюванні на тісто предметами з випуклим малюнком на поверхні залишаються різні відбитки. Багато предметів на які ми раніше не завертали уваги, можуть стати в пригоді.
Для створення фактури поверхні виробу достатньо наколоти тісто голкою, провести по ньому кондитерським коліщатком, подавити гребінцем чи насадками для кондитерського шприца. Такі нехитрі заходи допоможуть прикрасити вироби.
| Рис 1.18 |
| Рис 1.19 |
Наприклад, якщо ковпачком від фломастера надавити на тісто, то одна сторона залишить слід у вигляді кружечка, а інша сторона залишить слід у вигляді сніжинки. А ґудзики? Виберіть найбільш рельєфні і починайте фантазувати. Різні методи нанесення малюнка можна комбінувати між собою різними способами.
1.2.6. Скріплення деталей між собою
Щоб з’єднати окремі деталі елементів композиції, потрібно мати зубочистки та пензлик з водою. Зубочистку можна використовувати цілою чи частково.
При роботі з невеликими елементами потрібно змочити пензликом чи зубочисткою місця з’єднання деталей. Робити це потрібно дуже охайно. Пензлик не повинен бути дуже мокрим.
| Рис 1.20. |
Скріплюючи великі деталі, слід охайно застромити зубочистку в одну з них, а другу обережно надіти на другий кінець зубочистки до зіткнення мокрих поверхонь.
Для склеювання дрібних деталей інколи пензлик буває завеликим. Тому замість пензлика можна використовувати зубочистку.
1.2.7. Висушування, запікання, підсмажування
Перш ніж поставити виріб у духовку для випікання, його слід підсушити декілька днів в кімнаті в теплому місці. Взимку для висушування дуже зручно використовувати батареї, а влітку – сонячне проміння. Якщо свіжо зліплені вироби одразу поставити запікатись, то вони деформуються знизу, трішки надуваючись, і у вас не одержиться рівного дна, що зумовить незручності в оформленні роботи.
Починати висушувати вироби з тіста потрібно при дуже низьких температурах і жар добавляти поступово.
Рис 1.21
Виріб не повинен залишитись недосушеним, інакше з часом він може почати руйнуватися всередині і втратить свій зовнішній вигляд – зміниться колір та потріскається лак.
Якщо вироби одержались дуже об’ємними і для їх висушування потрібно багато часу та енергоносіїв, то можна після двох-трьох днів повітряного висушування поставити виріб в духовку ще на 1-2 години з температурою 500С, а потім ще раз на 2-3 години з температурою 750С.
Виключивши духовку залишіть в ній виріб на ніч. Вранці добре підсушені зовні фігурки легко відділяються від фольги і не обпікають руки. Фігурки потрібно перевернути і продовжувати випікання. Перевертаючи фігурки, можна за допомогою ножа охайно вийняти зайве тісто. Це зменшить вагу виробу і скоротить час випікання. Але не слід виймати багато тісто, тому що виріб може втратити якість і при подальшому запіканні.
Велику роль при запіканні виробу має колір жаровні: світла жаровня відбиває тепло, що затримує висушування деталей, на темній жаровні, навпаки, відбувається швидше.
| Рис 1.22 |
Підрум’янювання проводиться при температурі 180-2000С, постійно контролюючи процес щоб запобігти підгорянню виробів. При підрум’янюванні виробів слід пам’ятати, що чим вище стоїть жаровня в духовці, тим темніші будуть високі частини виробу. А якщо жаровня стоїть в самому низу духовки, то в першу чергу підрум’яняться більш тонші частини виробу. Інколи різну ступінь підрум’янювання можна використовувати для досягнення більшої живописності виробу.
Буває і так, що великий виріб запікся нерівномірно і бажано б підрум’янити окремі його частини. В такому разі накрийте фольгою найбільш темні частини і знову поставте виріб у духовку.
Щоб висушити виріб можна обійтись і без духовки, користуючись батареєю чи літнім сонечком. В такий спосіб ви витратите багато часу і у готових виробів не буде гарного золотистого кольору. Добре сушити на сонці чи батареї кольорове тісто так, як харчові барвники можуть змінити свій колір при високих температурах. При висушуванні та запіканні виробів із кольорового тіста, температура в духовці не повинна перевищувати 1250 С. це не відноситься до тіста. В яке був домішаний какао-порошок чи розчинна кава.
1.2.8. Нанесення захисних сумішей
Щоб захистити вироби від зовнішніх впливів, слід покрити їх спеціальним захисним складом: лаком чи грунтівкою. Лаки використовують блискучі та матові. Замість лаку можна використовувати універсальну грунтівку.
Розкладіть всі вироби на основу, до якої вони не будуть прилипати. Під кожен виріб краще підкладати пом’яту фольгу, щоб площа зіткнення була значною. Пензликом середньої величини рівномірно нанесіть захисний склад по всій поверхні виробу.
Під час роботи слід брати до уваги, що вироби із кольорового тіста після обробки грунтівкою набувають більш насиченого кольору ї їх поверхня стає оксамитовою. А тісто пофарбоване какао чи кавою, після обробки грунтівкою нагадує глину. Якщо в якості захисної суміші використовувати лак, вироби будуть більш міцнішими.
Промащені універсальною грунтівкою вироби, краще переносять вологе повітря. Покривати лаком можна тільки добре висушені вироби.