Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку
Тема: Світові ціни і особливості їх формування
1. Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку.
2. Види зовнішньоторговельних цін.
3. Методика розрахунку ціни на експортно-імпортну продукцію.
4. Демпінг і міжнародна торгівельна політика
Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку
Ціни зовнішнього ринку – це ціни, за якими проводяться великі експортні та імпортні операції, достатньо характеризуючи стан міжнародної торгівлі. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів — цінами провідних фірм світу.
Ціна зовнішнього ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції на світовому ринку на конкретний товар або групу взаємозамінюваних товарів, від цін на послуги із транспортування та страхування, і застосовується при укладанні угод міжнародної торгівлі.
Рівень ціни зовнішнього ринку визначається національною вартістю товарів найважливіших покупців чи продавців, або основних центрів міжнародної торгівлі, і встановлюється під час здійснення великих та регулярних угод з товарами у вільноконвертованій валюті на світовому ринку (на біржах, аукціонах). Відомості про них містяться в журналах, довідниках, бюлетенях. На підставі ціни зовнішнього ринку розраховуються ціни зовнішньоторговельних угод відповідно до стандартів якості продукції.
Ціни товарів, що реалізуються на сформованих зовнішніх ринках, характеризуються певними особливостями.
По-перше, тим, що світова ціна відрізняється від внутрішніх цін.
Ціни зовнішнього ринку базуються на інтернаціональній вартості, сформованої ведучими країнами-експортерами. Внутрішні ціни ґрунтуються на національній вартості та відображають витрати національних виробників. Як правило, ціна зовнішнього ринку нижча внутрішньої. Розрив між ними може складати більше 30 відсотків, при цьому на готові товари він значніший, ніж на сировинні, що пов’язано з більш високим рівнем тарифних і нетарифних бар’єрів при ввозі готової продукції.
Таким чином, внутрішня ціна в більшості випадків не визначає остаточно рівня ціни зовнішнього ринку. Перехід від внутрішніх цін до зовнішніх складається, як правило, з цілого ланцюжка доплат, що нашаровуються при імпорті на світові ціни (мита, компенсаційні збори), чи тих, що відділяються при експорті від внутрішніх цін (податкові, амортизаційні, транспортні та інші пільги, субсидії).
Другою особливістю цін зовнішнього ринку є їхня різноманітність, тобто наявність декількох рядів цін на той самий товар. Різноманітність світових цін обумовлена різною якістю товару, різними умовами постачання, характером торгової угоди, термінами постачання, упакуванням. При абсолютному значенні ціни необхідно докладно вказати наступні реквізити: якісні характеристики походження товару, умови постачання, терміни постачання. упакування.
Третьою особливістю світових цін є їхнє швидке старіння, що відбиває зрушення в кон’юнктурі товарних ринків. Так, на рухливі біржові товари ціни протягом дня коливаються іноді в межах 100 відсотків і більше. Приймаючи до уваги специфічні ознаки світових цін, можна виділити основні особливості організації цінової роботи.
Поняття базисної ціни зовнішнього ринку
На підставі різноманітності цін на той самий товар важливим стає питання у виборі орієнтира, основи для визначення ціни угоди, тобто світової базисної ціни. Ціни, що відповідають поняттю базисної ціни, повинні задовольняти двом основним вимогам: по-перше, бути доступними для будь-якого продавця чи покупця; по-друге, бути представницькими для світового товарообігу. Перша вимога означає, що в якості зовнішніх можна розглядати тільки ціни звичайних торгових операцій, що характеризуються наступними ознаками:
· роздільність, тобто незв’язаність експортних чи імпортних постачань;
· регулярність їхнього здійснення;
· платіж у вільноконвертованій валюті;
• здійснення в умовах вільного торгово-політичного режиму. Торгові угоди, складені на цих умовах, можна розглядати як звичайні з наступних причин:
· вони типові для світової торгової практики і поширюються на значну частину світового товарообігу:
· ціна формується при порівняно високій конкуренції, вирівнювання цін здійснюється в більшій мірі, чим по операціях, що носять спеціальний характер.
До категорії спеціальних відносяться угоди на умовах товарного кредиту, коли в результаті участі уряду відсоткова ставка, терміни платежу не відповідають звичайним торговим умовам, прийнятим на світовому ринку.
Крім того, спеціальними є угоди, платежі за якими проводяться за рахунок позики, наданої урядом країни, що експортує, а також угоди, оплаченої неконвертованою валютою, внутріфірмові угоди.
Необхідно враховувати, що кількісний розмір обороту, тобто обсяг закупівель за розглянутою ціною, має вирішальне значення для її показності не за всіх умов.
На практиці ціни зовнішнього ринку використовуються як експортні чи імпортні ціни основних постачальників і покупців відповідних товарів.
У принципі в міжнародному товарному обміні, так само як і у внутрішній торгівлі, остаточне вирівнювання цін і, отже, формування кінцевої ціни на будь-який товар здійснюється з орієнтацією на покупця.
Для того, щоб оцінити прийнятність рівня ціни і її важливість, необхідно скористатися ціною найбільш великих імпортерів розглянутого товару.
Однак по деяких товарах, насамперед машинах і устаткуванню як інформацію про ціни зовнішнього ринку використовують дані за цінами основних експортерів.
Інформація про ціни постачальників готової промислової продукції носить регулярний характер, на відміну від інформації про ціни споживачів цієї продукції, тому що постачальники зацікавлені в рекламі і популяризації своїх товарів.
Крім того, різниця в рівнях цін виробника і споживача готової промислової продукції не є значною щодо невеликої питомої ваги транспортної складової.
Важливе значення має і та обставина, що ‘”розкид” цін у споживачів готової промислової продукції може бути більшим, ніж у виробників, тому що імпортери по-різному оцінюють її якість, а також відчувають потребу в товарах.
По деяких (переважно масових) товарах цінами зовнішнього ринку є ціни найбільших центрів торгівлі: бірж, аукціонів, торгів.
Таким чином, базисні ціни зовнішнього ринку – це ціни найважливіших експортерів чи імпортерів, ціни основних центрів світової торгівлі, що відносяться до звичайних, великих, регулярних, роздільних операцій, здійснюваних в умовах відкритого торгово-політичного режиму з платежем у вільноконвертованій валюті.
Види світових цін
Світові ціни — це ціни, за якими здійснюються великі експортно-імпортні операції, що значною мірою характеризують стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. При цьому експортно-імпортні операції мають здійснюватись:
— регулярно, оскільки ціни епізодичних угод не є показовими;
— в умовах вільного торгово-політичного режиму, бо ціни, що діють у межах замкнутих економічних угруповань (ціни «закритого ринку»), не можуть бути світовими;
— у вільноконвертованій валюті.
До світових належать ціни провідних виробників та постачальників, які займають значну частку в загальному обсязі аналогічної продукції, що реалізується на зовнішньому ринку. Вони відображають середньосвітові умови виробництва та реалізації товарів.
Виходячи з особливостей ціноутворення на зовнішньому ринку, як правило, розрізняють дві основні групи світових цін: на сировинні ресурси та на готову продукцію обробної промисловості.
На практиці світові ціни на сировинні товари визначаються рівнем цін країн-експортерів або цінами бірж та аукціонів. Так, на нафту світовими цінами є експортні ціни країн-членів ОПЕК, на пшеницю — експортні ціни Канади та США, на папір — експортні ціни Фінляндії, на каучук — ціни Сінгапурської біржі, на цукор — ціни Паризької товарної біржі, на хутро — ціни Лондонського та Санкт-Петербурзького аукціонів.
За джерелами одержання цінову інформацію розділяють на друковану; одержувану по спеціальних каналах, тобто на основі запитів і розрахунків.
В особливу групу виділяють ціни фактичних угод, що публікуються порівняно рідко. Однак у німецькому джерелі “Ргеіsе” регулярно приводяться ціни по 150 видах імпортованих товарів.
При цьому друковані ціни і ціни одержані по спеціальних каналах доповнюють одна одну. У результаті товарообіг будь-якої продукції забезпечений ціновою інформацією.
По всіх товарах, що є об’єктами зовнішньої торгівлі, є кілька видів цін, що дає можливість здійснювати взаємну перевірку цінової інформації з метою підвищення надійності й об’єктивності конкурентних матеріалів.
Серед друкованих і отриманих по спеціальних каналах цін виділяють наступні види: довідкові; ціни прейскурантів, каталогів, проспектів; торгів; аукціонів; посередницьких ринків: бірж: фактичних угод.
Довідкові – це ціни на товари, реалізовані по каналах внутрішньої оптової і міжнародної торгівлі, що публікуються в періодичних виданнях об’єднаннями виробників, інформаційними агентствами, консультаційними чи брокерськими фірмами. Довідкові ціни відображають рівень ціни виробництва відповідного товару, а отже, на їхню динаміку впливає науково-технічний прогрес у галузі. Ці ціни не відображають змін кон’юнктури ринку, тому можуть істотно відрізнятися від цін реальних угод (на величину знижок чи надбавок).
Ціни прейскурантів, каталогів і проспектів – це спеціально розроблені ціни, що висилаються визначеному колу чи опубліковані виробниками в галузевих виданнях: ціни можливої реалізації на базисні види, сорти товарів масового і серійного виробництва. Аналізуючи ціни каталогів, прейскурантів, проспектів, важливо розібратися в тому, чи с вони внутрішніми оптовими, чи роздрібними, чи цінами пропозицій експортованих товарів. Якщо ціни відносяться до операцій на внутрішньому ринку, то при здійсненні зовнішньоторговельних операцій вони можуть бути знижені в межах 20-25 відсотків. Як правило, такі ціни не мають спеціальної експортної спрямованості. Однак на ряд товарів (наприклад, чорні метали) існують спеціальні експортні прейскуранти.
Прейскуранти використовуються в комерційній практиці на ринках прокату чорних металів, вугілля, деяких видів дорожньо-будівельного устаткування, металообробних верстатів, автомобілів, побутової електронної апаратури, промислових товарів широкого попиту. У прейскурантах дається короткий опис товару і кілька визначальних характеристик (наприклад, потужність, продуктивність) та ін. На відміну від прейскурантних цін на сировинні товари прейскурантні ціни на машинотехнічну продукцію не тільки служать орієнтиром для визначення рівня фактичних цін на ринку, але і є сумою цін окремих компонентів виробу, що можуть бути предметом угоди. Наприклад, прейскурантна ціна на легковий автомобіль установлюється виходячи зі стандартної комплектації базисної моделі. Однак за бажанням споживача фірма може виготовити модель, що значно відрізняється по комплектності від базисної. У цьому випадку відхилення ціни фактичної угоди від базисної визначається специфікою замовлення, а не впливом співвідношення між попитом та пропозицією, і може бути дуже помітним. Так, за рахунок вибору споживачем додаткових компонентів і вузлів у порівнянні з базисною моделлю при постачанні автомобіля перевищення ціни фактичної угоди над базисною може досягати 25-30 відсотків.
Ціни торгів – це ціни, що формуються при спеціалізованій формі торгівлі, що заснована на видачі, постачанні товарів чи здачі підрядів на визначені роботи зі заздалегідь оголошеної в спеціальному документі умови на принципах конкурентної пропозиції. Ціни торгів поширюються на технічно складну і капіталомістку продукцію, що володіє яскраво вираженими індивідуальними якісними характеристиками. Вони використовуються за широкою номенклатурою машин і устаткування, зокрема по енергетичних, електротехнічних, металургійних, металообробних, дорожньо-будівних, сільськогосподарських літаках, судах, приладах і лабораторному устаткуванню. У даний час ціни торгів охоплюють близько 13 всіх експортних цін на машини й устаткування. Крім цього, на торгах оцінюється також будівництво промислових підприємств, мостів, залізних і автомобільних доріг, трубопроводів, електростанцій та інших об’єктів. Вони діють на ліцензії і різні інженерно-консультаційні послуги. В останні роки масштаби поширення цін торгів збільшуються на такі типи нової техніки, як устаткування для атомних електростанцій, станції зв’язку з використанням штучних супутників Землі.
Ціни аукціонів – це ціни, що діють на спеціально організованих ринках публічного продажу. Ціни аукціонів існують в основному на продукцію сільського і лісового господарства, рибальства і деякі інші товари (пухо-хутряні вироби, коштовні і напівкоштовні камені). Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, ціни аукціонів є найбільш представницькими цінами зовнішньої торгівлі. За такими цінами в США і Канаді реалізується близько 70 відсотків усього ввезеного ними хутра; у Данії, Швеції і Норвегії торгівля хутром з іншими країнами на 90-95 відсотків здійснюється за цінами аукціонів. Ціни аукціонів поділяються на кінцеві (максимальні, за якими здійснюється продаж) і базисні (початкові, у якості яких іноді можуть виступати кінцеві ціни попереднього аукціону). Ціни аукціонів піддаються впливу співвідношення, що змінює, між попитом та пропозицією на товари. Вони встановлюються на товари вироблені у визначені періоди часу, що підвищує роль сезонного фактора в їхньому утворенні і зміні. Ці ціни формуються нерегулярно, що пов’язано з періодичністю дії аукціонів. Основною особливістю формування цін аукціонів у порівнянні з цінами торгів є різний характер конкуренції на цих ринках. Якщо ціни торгів утворяться в умовах наявності одного покупця і багатьох продавців, то ціни аукціонів, навпаки, у більшості випадків визначаються в умовах дії багатьох покупців і одного чи декількох продавців.
Ціни посередницьких ринків (чи ціни пропозицій) публікуються агентством “Рейтер”, а також поруч джерел інформації, що містять дані з кон’юнктури конкретних товарних ринків. Дана ціна є концентрованим показником ситуації на ринках масових, однорідних товарів, реалізованих через посередницьку ланку. Наприклад: пшениця, рослинна олія, олійне насіння.
Ціна посередницьких ринків є відображенням точки зору з питань кон’юнктури найбільших виробників і торговців-посередників, що контролюють і дуже добре знають відповідний ринок. У цьому зв’язку можна вважати ціни посередницьких ринків суб’єктивним показником, що може бути скоректований у процесі угоди купівлі-продажу на розмір знижки, як правило, у межах 3-10 відсотків.
Біржові котирування – це ціни організованих, постійно діючих центрів міжнародної торгівлі – товарних бірж. Публікуються котирувальними комісіями бірж, інформаційними агентствами. Біржові котирування характеризують ситуацію на ринках масових, однорідних товарів, що не піддаються швидкому моральному старінню, таких, наприклад, як зернові, цукор, кава, какао-боби, кольорові метали, нафта і нафтопродукти.
Біржові котирування відрізняються наступними ознаками:
· доступні, тому що публікуються два-три рази в день;
· “не старіють”, а навпаки, випереджають аналітичну інформацію на ринку;
· об’єктивні, тому що формуються в умовах торгу між продавцем і покупцем фізичного товару. Саме біржові котирування на підставі багатьох цін на окремі товари використовуються при визначенні ціни угоди, а також цін довгострокових контрактів.
Розрахункові ціни використовуються як орієнтир ідеї у відношенні нових чи модифікованих товарів, а також при висновку нерегулярних угод з нетрадиційної для міжнародної торгівлі продукції.
Виділяють кілька методів розрахунку цін:
· на підставі втрат виробництва;
· на базі даних митної статистики;
· виходячи з порівняння нового товару і виробу, що цей товар здатний замінити. На практиці доцільно здійснювати розрахунок цін різними методами і порівнювати отримані результати. Розрахунок цін на підставі витрат можливо за відсутності серйозної конкуренції, у тому випадку, якщо мова йде про товар-лідер, що практично не має аналогів.
Варто мати на увазі, що розрахункова ціна може включати, крім витрат виробництва, середньогалузевий і монопольний прибуток.
Ринок зовнішньої торгівлі являє собою складну систему, яка містить велику кількість різних ринків товарів та послуг, що мають свою специфіку. Така специфіка зумовлює різноманітність чинників, які впливають на ціноутворення, рівень та динаміку світових цін.
Крім того, наявність значної кількості цін на зовнішньому ринку зумовлена також різними комерційними умовами поставок, характером торговельних угод та іншими чинниками. При всьому різноманітті цін зовнішнього ринку їх можна поділити на світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні та ін.
Кожна країна внаслідок певних історичних, економічних та інших умов має свої правила торгівлі. Тому при підписанні міжнародних торговельних угод можуть виникнути неузгодження щодо підходів сторін до тих чи інших понять.
З метою уникнення можливих непорозумінь Міжнародна торгова палата розробила міжнародні правила тлумачення торговельних угод — «Інкотермс», які були вперше опубліковані в 1936 р. Ці правила встановлюють базисні умови поставок товарів, які визначають обов’язки продавця і покупця, розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту.