ІІІ. ШЕВЧЕНКО І НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ
Т.Шевченко один із перших письменників та громадських діячів, які доволі гостро поставили питання самоусвідомлення українців себе як нації, яка має право на самовизначення та власну державу. Особливо гостро ця потреба відчувалась на території сучасної України, яка перебувала під владою Російської імперії, де особливо відчувалось засилля абсолютизму та русифікація українського народу, що накладає свій відбиток і на сучасність.
Творчість Т .Г. Шевченка відкрила новий щабель у розвитку української літератури, заклала основи революційно-демократичного її розвитку. Саме у цій площині і будуватимуться його погляди на українську державність та засади існування нації.
Враховуючи походження Шевченка та його життєвий шлях можна казати, що його творче відображення буття українського народу цілком точно відтворювало реально існуючий стан речей. Будучи виходцем з селян він відчув народний дух та проблеми людей, а в майбутньому побачив та виклав своє бачення подолання цієї проблеми.
Значним виявом служіння національній ідеї є участь Т.Шевченка в Кирило - Мефодіївському товаристві ( 1845 - 1847 ), яке було першою українською політичною організацією з яскраво вираженою визвольною програмою.
Шевченко був представником революційно - демократичного напряму, виступав за ідею національної революції, яка призведе до встановлення демократичної республіки.
«Т. Шевченко змусив своїх колег бачити в народі не лише барвисті звичаї, а й його страждання. В історії козацтва він шукає не романтичних героїв, а уроків, що ведуть до кращого майбутнього. Україна для нього не просто мальовничий регіон Російської імперії, а край, що може й має стати незалежним».
Якщо Т. Шевченко разом з О. Навроцьким, М. Гулаком, І. Посядою відстоювали революційні, повстанські методи намічених цілей, то більша частина членів Кирило - Мефодіївського товариства виступали за реформи, за поступове досягнення своїх цілей, поступове відхилення від режиму московської деспотії до західних демократій. Хоча і Шевченко також прагнув Україні майбутнього, яке було б побудоване на зразок демократії США.
«Т. Шевченко гостро виступав проти будь - яких форм деспотизму і поневолення народу; осуджував системи імперського законодавства і судочинства покликані захищати інтереси панівних класів; закликав до боротьби за національне і соціальне визволення, соціальну рівність, політичні свободи, що ґрунтуються на вселюдській справедливості; до самоуправління народу й колегіальної форми реалізації влади, ліквідації національного гніту іутвердження державної самостійності українського народу; до встановлення рівноправності слов'янських народів, справедливого життя всіх людей на Землі».
 |
Шевченко став духовним провідником, виразником усіх основних національних стремлінь. Про історичний універсалізм поета промовисто свідчить поема «І мертвим і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє». Саме поняття «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» слід сприймати як пророче розуміння Шевченком української національної ідеї.
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,