Стилі та шляхи прийняття рішень
Згідно з Д.Дерлоу, моделі прийняття рішень відрізняються за способом мислення та терпимістю до двозначності. Деякі суб’єкти, що приймають рішення, діють логічно та раціонально, тому вони послідовно опрацьовують інформацію. Інші індивіди мислять творчо, користуючись власною інтуїцією, тяжіють до бачення стану речей з великомасштабної перспективи. Щодо терпимості до двозначності, то деякі індивіди мають високу потребу у послідовності та порядку прийняття рішень з метою мінімізації двозначності, але інші спроможні впоратися з високим ступенем невизначеності й одночасно осмислювати багато думок. Графічне ілюстрування цих двох вимірів дає можливість сформувати чотири стилі у прийнятті рішень: директивний, аналітичний, концептуальний та біхевіоральний (рис. 2.2).
    |
Рис. 2.2. Стилі прийняття рішень
Директивний стиль репрезентує метод прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціональним способом мислення. Такі особи діють логічно та ефективно, переважно приймаючи швидкі рішення, що зосереджуються на короткому часовому періоді. Для аналітичного стилю прийняття рішень властива висока терпимість до двозначності, доповнена раціональним способом мислення. Особи з таким способом мислення ретельно досліджують численні альтернативні варіанти. Представниками концептуального стилю прийняття рішень є ОПР з дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи. Вони зосереджують увагу переважно на довготерміновому аспекті й часто шукають рішення творчого характеру. Біхевіоральний стиль свідчить про індивіда, який мислить інтуїтивно, однак відзначається низькою терпимістю.
Існують три шляхи прийняття рішення: керівник може приймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керівником після консультації з іншими; рішення приймається групою (керівник при цьому виступає як один із членів групи) [33,16]. Розглянемо більш детально третій шлях прийняття рішення.
При груповому прийнятті рішення (5-15 членів) забезпечується участь тих, кого рішення безпосередньо стосується, і підвищується їх готовність усвідомлено виконувати його. Переваги групового прийняття рішення: наповнення процесу прийняття рішення широким спектром досвіду та поглядів; полегшення координації наступної роботи, поліпшення комунікацій; збільшення розмаїтості розглянутих альтернатив, розширення обсягу використовуваної інформації; посилення сприйняття рішення; зміцнення легітимності. Можливі недоліки групового прийняття рішень: більша тривалість прийняття; групи частіше ідуть на компроміс, нерідко підпадаючи під чийсь вплив; окремі індивідууми можуть використовувати групу для посилення свого впливу; іноді групи взагалі не можуть прийняти рішення через внутрішні конфлікти і незгоду; за групового ухвалення рішення відповідальність окремого члена групи не має чіткого вираження. Групи найкраще використовуються для прийняття рішень, коли особливо важлива точність (є чимало ситуацій, коли рішення вимагає умінь і досвіду, що не можуть бути властиві одній особі).
Проміжне положення між груповим і індивідуальним прийняттям рішень займає спосіб, відповідно до якого керівник вдається до допомоги кваліфікованих консультантів перед тим, як прийняти рішення. Він усвідомлює необхідність порад та консультацій, і знає, як використовувати потенціал групи для обґрунтованого і своєчасного рішення, назрілого питання.