ПРАЦЯ ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА. ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ ПРАЦІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ПРОПОЗИЦІЮ
ПРАВИЛО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ФІРМОЮ
Фірма, що максимізує прибуток повинна вводити в дію додаткові одиниці змінного фактора до того моменту, доки виторг від граничного продукту певного фактора не буде дорівнювати граничним факторним витратам цього фактора:
MRPK = MRCK;
MRPL = MRCL
Якщо MRP > MRC, то фірма буде збільшувати попит на певний фактор виробництва, а якщо MRP < MRC,то фірма буде - скорочувати попит на певний фактор виробництва.
ПРАВИЛО МІНІМІЗАЦІЯ ВИТРАТ
Кожна фірма прагне мінімізувати витрати. Витрати будуть мінімальними, коли для факторів виробництва, що використовуються (для спрощення будемо вважати, що використовуються тільки К — капітал і L — праця), має місце така рівність:
,
МРК - граничний продукт капіталу;
РК - ціна одиниці капіталу;
MPL - граничний продукт праці;
РL - ціна одиниці праці.
Оскільки споживання додаткової одиниці і праці і капіталу створюють однаковий граничний доход, то справедливою буде рівність:
MRPK - гранична доходність капіталу;
MRPL - гранична доходність праці.
ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ
У ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ
Максимізація прибутку у довгостроковому періоді виконуватиметься тоді, коли застосування усіх видів виробничих ресурсів відповідатиме правилу рівності граничного продукту ресурсу у грошовому виразі та граничних витрат на ресурси (MRP=MRC)
В умовах недосконалої конкуренції:
MRPL = MRCL
MRPK = MRCK
…
MRPn = MRCn
В умовах досконалої конкуренції:
MRСК=PК;
MRСl=Pl;
Тоді: 
В умовах досконалої конкуренції :
-крива попиту на фактори виробництва співпадає з кривою граничної доходності MRP (рис.1) (ціна продукту дорівнє граничному доходу);
-граничні факторні витрати MRC дорівнюють ціні певного фактора виробництва і співпадає з кривою пропозиції (S) фактора виробництва;
Рис. 1. Попит на фактори виробництва в умовах досконалої конкуренції.
В умовах недосконалої конкуренції на ринку факторів виробництва попит на виробничі ресурси визначається монопольною владою. Існують різні умови використання монопольної влади на ринках праці, капіталу, природних ресурсів.
В загальному вигляді крива пропозиції в умовах недосконалої конкуренції має додатній нахил. Крива MRC знаходиться вище кривої пропозиції S, тому що кожна додаткова одиниця ресурсу потребує вищої ціни.
| |
Рис.2. Рівновага на монопсонічному ринку ресурсів
Фірма, що максимізує прибуток, досягає рівноваги коли виконується рівність:
MRP = MRC.
Точка рівноваги знаходиться на кривій пропозиції під точкою «а» перетину
кривих граничної дохідності і граничних факторних витрат.
ПРАЦЯ ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА. ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ ПРАЦІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ПРОПОЗИЦІЮ.
Серед усіх економічних ресурсів, що використовуються у виробництві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:
· суб’єктом ринку праці є практично кожна працездатна людина;
· винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;
· проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної боротьби та державної політики.
Кожен власник робочої сили вирішує для себе:
Ø Скільки працювати?
Ø Де і в якій сфері працювати?
Відповідь на перше запитання дозволяє визначити загальний обсяг пропозиції на ринку праці. Відповідь на друге запитання дозволяє визначити кількість пропозиції праці певної кваліфікації у різних галузях.
Для ринку праці характерним є значний вплив на його стан неекономічних факторів,але в мікроекономіічній моделі конкурентного ринку праці єдиним фактором який впливає на попит і пропозицію праці , вважається заробітна плата рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.
Досконало конкретному ринку праці притаманні такі властивості:
· у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника.
· існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;
· ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.
За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремої фірми пропозиція праці є абсолютно еластичною. Рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:
MRC= W
де W – заробітна плата, грош. од.
Фірма наймає працівників доти, доки збільшення граничного виторгу перевищує граничні факторні витрати. Рівновага відповідає умові:
MRPL = MRCL = W
Пропозиція праці окремим індивідом
Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та ін ), але головним є фактор оплати праці. Причому обсяг роботи, що бажає виконувати індивід, буде залежати не віл номінальної, а від реальної заробітної плати.
Реальна заробітна плата-це номінальне значення заробітної плати W, поділене на рівень цін Р, визначає кількість товарів та послуг, які можна придбати на свою заробітну плату.
Кожен робітник робить вибір між працею і дозвіллям.
Рис.3. Вибір між працею і дозвіллям:
H - кількість годин дозвілля на добу;
I - денний доход робітника;
U - крива байдужості при виборі праця-дозвілля.
Лінія бюджетного обмеження показує всі комбінації „доход-дозвілля”, коли погодинна заробітна плата дорівнює W.
І= W(24-H),де
І- денний доход робітника;
W - заробітна плата за одну годину;
Н - кількість годин дозвілля;
(24 — Н) — кількість годин праці в день.
У даному випадку ми абстрагуємося від так званого позаробочого часу, коли робітник не знаходиться в сфері виробництва, але час, який він витрачає (на транспорт, підвищення кваліфікації та ін.) не можна віднести до дозвілля.
Коли ринкова заробітна плата дорівнює W гр.од. на годину, робітник одержує W грошових одиниць доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовився задля роботи. Кількість годин роботи залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподобань по відношенню до праці і дозвілляю. Індивідуальні уподобання визначаються кривими байдужості (U1, U2, U3). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці Е, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U2. В цій точці
MRSHI = W,
де MRSHI - гранична норма заміщення дозвілля доходом;
W - заробітна плата на І годину.
Тобто робітник працює - (24-Н1) години, заробляє - I грошових одиниць на добу.Отже, доход робітника на добу буде дорівнювати:
I1=W(24-H1).
При підвищенні заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення.
З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу.
Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата: якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер.
Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю.
Ефект доходу, таким чином спрямований протилежно до ефекту заміщення: збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж збільшення робочого часу має свої природні обмеження. Коли ефект доходу починає перевищувати ефект заміщення, це обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці.
Три етапи підвищення зарплати :
W
W4
|
W3
W2
W1
0 f1 f3 f2 F
Рис.4. Лінія індивідуальної пропозиції праці
Ø На першому етапі збільшення заробітної плати з W1 до W2 веде до збільшення кількості робочого часу з f2 до f2 - ефект зміщення перевищує ефект доходу.
Ø На другому етапі збільшення зарплати від W2 до W3 не відображає на збільшенні тривалості робочого дня – ефект заміщенн дорівнює ефекту доходу.
Ø На третьому етап підвищення зарплати від W3 до W4 веде до скорочення робочого дня з f2 до f3 – ефект зміщення менше ефекту доходу.