Юридичний процес та правові процедури: деякі проблеми теорії»
П л а н
1. Генетичні й логічні витоки теорії юридичного процесу як комплексної системи.
2. Поняття й основні різновиди стадій юридичного процесу.
3. Процесуальна форма як специфічна юридична конструкція.
4. Процесуальний режим, його основні структурні елементи.
5. Принципи юридичного процесу, основні засоби їх реалізації.
Завдання до теми № 7:
У словниках і довідниках знайдіть і випишіть визначення наступних термінів: норма, соціальна норма, технічна норма, правова норма, мораль, регулювання, нормативне регулювання, ненормативне регулювання, суб’єктивне право, сутність права, цінність права, функції права, принципи права, тип права, праворозуміння
Складіть схеми по основним поняттям, видам, функціям соціальних норм, поняттю та елементам правового регулювання, стадіям процесу правового регулювання.
Теми рефератів:
1.Соціальне управління: поняття, види.
2.Державне управління як різновид соціального управління.
3.Система державних органів в Україні.
4. Утілення принципу розподілу влади в державну розбудову України.
5.Система стримувань та противаг за Конституцією України.
6. Правові форми діяльності державного апарату.
7.Формування державного апарату в Україні.
8.Перетворення радянської моделі управління місцевими справами.
9.Механізм держави й місцеве самоврядування.
10.Сучасні моделі місцевого самоврядування й реформування місцевого самоврядування в Україні.
VIII. Методичні рекомендації для організації самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни.
Найсуттєвішою формою пошуку необхідного і додаткового матеріалу за дисципліною «Актуальні проблеми теорії держави і права» з метою доопрацювання знань, отриманих під час лекцій, є самостійна робота студентів. Саме опанування та з`ясування студентом рекомендованої літератури створює широкі можливості детального засвоєння даної дисципліни.
Враховуючи той факт, що вивчення дисципліни передбачає кропітку роботу та змістовне обговорення питань на семінарських заняттях, саме під час самостійної роботи студент поглиблює розуміння проблем, активізує самостійний пошук, систематизує накопичений досвід аналітико-синтетичної роботи, закладає підстави якісної підготовки доповідей, повідомлень як за власними інтересами, так і за завданням викладача.
Самостійна робота студентів переважно полягає в підготовці до семінарських занять: повторення лекційного матеріалу, складання оглядів і публікацій, надрукованих в різноманітних засобах масової інформації та спеціалізованих виданнях.
Стосовно проблематики і особливостей змісту навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави і права» студентам рекомендуються наступні види самостійної роботи:
♦ самостійне вивчення й поглиблене опрацювання окремих питань змістових модулів дисципліни, довідкових матеріалів до залікових модулів;
♦ вивчення найскладніших питань навчальної дисципліни за конспектами, підручниками і спеціальною літературою;
♦ підготовка до відпрацювання тестових завдань за окремий заліковий модуль;
♦ підготовка з питань семінарських занять;
на вибір студента:
♦ підготовка кросворда з теми;
♦ розкриття матеріалу у редакторі комп’ютерних презентацій.
Для якісної підготовки до семінарських занять за кожний змістовий модуль студентові потрібно:
1. Засвоїти теоретичний матеріал.
2. Ознайомитися з планом семінару та рекомендованою літературою до нього.
3. При необхідності отримати консультації викладача з питань, що стосуються доповідей та рефератів.
4. Використовувати навчально-науковий потенціал бібліотек ДонДУУ та інших наукових установ.
При самостійній роботі найбільші затрати праці припадають на читання і конспектування першоджерел. Процес вивчення першоджерел, як, зокрема, і іншої літератури, здійснюється поетапно: сприйняття-усвідомлення-осмислення-запам’ятання-узагальнення.
Сприйняття. При первісному ознайомленні з першоджерелом необхідно отримати загальне уявлення про нього (авторський замисел, основні ідеї, стиль викладення), навести окремі довідки, ознайомитись з примітками і вказівками до першоджерела. Все це є безумовно важливим для раціонального розподілу сил, можливостей і часу у процесі подальшої роботи.
У результаті усвідомлення повинно бути сформоване загальне уявлення про зміст предмету, як системно-структурного цілого, чітке уявлення його провідної ідеї, розуміння його значення для теорії і практики. Результатом усвідомлення повинно виступати своєрідною підготовкою до безпосереднього процесу осмислення.
Осмислення. Процес осмислення представляє собою складний, багатоступеневий перехід від незнання до знання. Цей процес відбувається через застосування розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо. Однак набуті знання потрібно закріпити і узагальнити.
Процес запам’ятання спирається на пам’ять, знання її законів. У цьому значним чином може допомогти використання «письмової пам’яті». Однією з форм організації такої «пам’яті» є робочий зошит, у якому оформлюються результати самостійної роботи студента. Робочий зошит не можна плутати з конспектом лекцій. Якщо в конспекті лекцій фіксуються тези матеріалу поданого лектором, то в робочому зошиті – визначення, цитати, положення відібрані студентом під час самостійної роботи для розкриття питань семінару, ілюстрування тієї чи іншої точки зору, розв’язки задач, опорні схеми, порівняльні таблиці, плани, тези чи конспекти джерел. Робочий зошит за своєю сутністю є індивідуальним довідником знань студента з тієї чи іншої дисципліни. Він містить інформацію, яка може бути використана в подальшому при виконанні індивідуальних завдань: написанні рефератів, наукових доповідей. Вивчений матеріал тексту першоджерела – значить зуміти його опрацювати у своїй свідомості. Практично опрацювання тексту відбувається шляхом постановки самому собі контрольних запитань. Робочий зошит повинен вестися охайно, у ньому обов’язково повинна вказуватися тема семінарського заняття, питання які опрацьовуються, використані джерела.
Протягом часу відведеного для вивчення даної дисципліни робочий зошит перевіряється і оцінюється викладачем. Систематичне ведення робочого зошита сприятиме закріпленню знань, допоможе при підготовці до екзамену, дасть навички конспектування літератури та роботи з нормативними матеріалами.
Узагальнення представляє собою мислене виділення основних властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального, в результаті чого у студентів складається загальна, повна картина теми (предмета), що вивчається.