ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА ПІДПРИЄМСТВА
Технічний розвиток підприємства – це процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.
161. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом модернізації, технічного переозброєння, реконструкції, розширення, нового будівництва.
162. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення капітального ремонту устаткування, технічного доозброєння підприємства, заміни спрацьованого устаткування новим такого самого технічного рівня.
163. Підвищення технічного рівня виробництва без розширення існуючих виробничих площ можливо за рахунок проведення:
164. Метою проведення модернізації є:
165. В результаті проведення реконструкції діючого підприємства за необхідністю можуть бути:
166. Які із нижченаведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу? Фондоозброєність праці, енергоозброєність праці.
167. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується, як відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні.
168. Коефіцієнт, що визначає кількість застосованих пристроїв, оснастки та інструментів на одну оригінальну деталь кінцевого виробу, називається: коефіцієнтом технологічної оснащеності виробництва.
169. Коефіцієнт використання сировини і матеріалів характеризує рівень прогресивності технології.
170. До показників, що характеризують технічний рівень устаткування відносять: продуктивність (потужність), надійність та довговічність, питому металомісткість, середній строк експлуатації, частку прогресивних видів обладнання в загальній кількості, частку технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку.
171. Частка технічного та економічно застарілого устаткування у загальному парку дозволяє визначити технічний рівень устаткування.
172. До показників, що характеризують рівень прогресивності технології відносять: структура технологічних процесі за трудомісткістю, частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції, середній вік застосування технологічних процесі, коефіцієнт використання сировини і матеріалів.
173. На якому етапі процесу економічного управління технічним розвитком підприємства передбачається узгодження вибраних рішень та їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку? На етапі програмування (планування) робіт.
174. Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються у відповідності із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування.
175. Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається: сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу.
176. Виробнича потужність підприємства – це: максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.
177. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються), т.б. натуральні або умовно натуральні вимірники.
178. Виробнича потужність багатономенклатурних виробництв: може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику – натуральні показники за видами продукції; у знаменнику – загальний вартісний (грошовий) показник.
179. Вхідна виробнича потужність підприємства – це: потужність підприємства на початок року.
180. Виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції, називають: провідними цехами.
181. Виробнича потужність підприємства установлюється виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва.
182. В розрахунки виробничої потужності підприємства враховується: а) усе чинне і нечинне внаслідок несправності, ремонту устаткування осн. вир. цехів; б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в осн. цехах протягом розрахункового періоду; в) понаднормативне резервне устаткування; г) понаднормативне устаткування доп. цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню осн. цехів.
183. Для підприємств з дискретним процесом виробництва максимально можливий фонд часу роботи устаткування визначається, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів.
184. Якщо коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства більше одиниці, то:
185. Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення величин поточної і проектної потужності.
186. Коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування або виробничих площ відображає співвідношення:
187. Коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування або виробничих площ характеризує рівень використання устаткування:
188. Рівень використання устаткування по продуктивності визначає: (коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування).
ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
189. Концепція нововведень, вперше була сформульована в наукових працях:
190. Розвиток науки визначається: (потребами технічного прогресу).
191. Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення.
192. Ідея, пропозиція або проект, які після пророблення виллються в інновацію називаються:
193. Пропозиція, щодо використання уже якось обґрунтованої і впровадженої ідеї інновацій називається:
194. Інноваційна діяльність – це впровадження будь-чого нового щодо організації або в її безпосереднього оточення.
195. Інноваційний час – це проміжок часу між виникненням навини і втіленням її у нововедення.
196. Інновації, що забезпечують виживання підприємства, як реакція на нововведення, що здійснюють конкуренти називають:
197. Інновації, що носять упреждающий характер із метою одержання конкурентних переваг у перспективі, називаються:
198. За роллю у процесі виробництва інновації підрозділяються на:
199. За яким критерієм інновації поділяються на реактивні та стратегічні?
200. Наукова політика – це:
201. До основних напрямів науково-технічного процесу в промисловості відносяться: 1) створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій; 2) створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції; 3) створення нових і поліпшення якості застосовуваних матеріалів; 4) механізація та автоматизація вир-ва.
202. Пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу є: 1) застосування прогресивних базових технологій; 2) системи машин для легкої та харч. індустрії, багатоопераційні верстати з ЧПК, робототехн. й роторно-конвеєрні комплекси, гнучні автоматизовані системи, ПК; 3) застосування нових синтетичних, керамічних, надчистих матеріалів із заданими властивостями; 4) комплексна автоматизація на базі впровадження САПР, ГВС, АСУВ.
203. Робототехнічні і роторно-конвейєрні комплекси є одним із пріоритетних напрямків НТП, а саме: створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції.
204. Завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва виступає:
205. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються технічними нововведеннями.
206. Інноваційні процеси, результатом яких є нові методи і форми організації виробництва, називаються: організаційними нововведеннями.
207. Нововведення, що призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності конкретних підприємств, є: локальні новини.
208. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні потребуються певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств.
209. Суть організаційного процесу полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
210. Ключовими об’єктами організаційного прогресу є: удосконалення організації виробництва, раціоналізація елементів господарського механізму, поліпшення організації праці.
211. До основних тенденцій організаційного прогресу відносяться: прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва; посилення безперервності та гнучкості вир-ва; розвиток колективної форми організації та оплати праці; раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції; формування нових типів сусп. комбінації речових і особистісних елементів процесу вир-ва, науки та вир-ва, вир-ва і сфери споживання; удосконалення організації функціонування господ. механізму, активізація людського чинника через здійснення кадрової політики.
212. Підвищення рівня концентрації виробництва відбувається: через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів вир-ва, робочої сили, засобів вир-ва й випуску продукції на все більш великих підп-вах.
ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
213. Прогноз – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.
214. Прогнозування розвитку (стану) підприємства – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.
215. Метод прогнозу, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів, це: (прогноз на основі індикаторів).
216. Прогноз на основі індикаторів – це: метод прогнозу, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів
217. Передпланове прогнозування можливих варіантів розвитку поділяється на такі напрямки:
218. Планування – це: процес визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.
219. Планування, що охоплює на підприємстві довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування називається: перспективним.
220. Заключним розділом плану розвитку підприємства є: фінансовий план.
221. Головна мета бізнес-плану – це:
222. Бізнес-план може розроблятися з метою:
223. Резюме бізнес-плану це: короткий огляд бізнес-проекту, його ключових аспектів, повідомлення про наміри.
224. Метод складання плану, що засновується на використанні норм і нормативів витрат живої та уречевленої праці для визначення змінних величин, це:
225. За економічним змістом показники, через які виражаються планові завдання, поділяються на: натуральні та вартісні.
226. Генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення називається: стратегією.
227. Які фактори впливають на формування стратегічних цілей діяльності підприємства? Фактори зовнішнього середовища.
228. Головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:
229. Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається: місією підприємства.
230. До методів портфельного аналізу та вибору стратегії належать: матричні методи: метод, запропонований Бостонською консультативною групою – БКГ; метод консультаційної групи “Мак-Кінсі”; загальний стратегічний метод Портера; метод консультаційної “групи Артур Д. Літлл”; метод консультаційної групи “Шелл”.
231. Метод вибору генеральної стратегії, що базується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу і відображає вплив лише внутрішніх чинників називається: методом кривих освоєння.
232. До аспектів, що характеризують відмінності між стратегічним та тактичним плануванням відносять: часовий, за охопленням сфер впливу, сутнісно-змістовий.
233. Яка з систем використовує за планово-облікову одиницю деталь певного найменування? Подетальна система оперативного планування.
234. До принципів державного регулювання належать: мінімальне втручання держ. органів у екон. процеси; опосередкований вплив на суб’єктів господарювання (за допомогою встановлюваних державою екон. регуляторів і нормативів).
235. До основних економічних функцій держави відносяться: 1) забезпечення сприятливої правової бази та суспільної атмосфери; 2) визначення глобальної стратегії розвитку країни, індикативне макроекономічне планування; 3) узгодження і стимулювання пріоритетних напрямків інноваційних процесів та інвестиційної діяльності; 4) перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соц. захист населення; 5) моніторинг та регулювання процесі охорони і відтворення навколишнього природного середовища.
236. Який із наведених способів впливу держави на економіку можна віднести до непрямої регламентації?
237. Який із наведених способів впливу держави на економіку можна віднести до прямої регламентації?
238. В умовах ринку до економічної функції держави відноситься:
239. Державне регулювання економіки в умовах ринку –це:
240. До основних принципів податкової системи в Україні належать: стабільність; обов’язковість; соц. справедливість за визначення й стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів; передбачення відповідних пільг для окремих платників податків.
241. Податкова система України є: триступеневою і складається з прямих і непрямих податків, а також з обов’язкових платежів і зборів.
242. Антимонопольне законодавство, що діє в багатьох країнах, націлене, у першу чергу, на забезпечення ...
243. Як повинна відноситися держава до монополії в умовах ринкової економіки?
ВИРОБНИЦТВО, ЯКІСТЬ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
244. Принцип, що лежить в основі розподілу промислової продукції на групу “А” і групу “Б”: поділ за екон. призначенням. Група “А” – засоби вир-ва (засоби праці і предмети праці), група “В” – предмети споживання (продовольчі і непродовольчі товари).
245. Чинником об'єднання товарів в асортимент не є:
246. Широтою товарного асортименту називається:
247. Товарна продукція – це: загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам.
248. Обсяг реалізованої продукції – це: обсяг продукції, за яку сплачені рахунки.
249. Матеріально-технічне забезпечення – це процес планування та організації своєчасного комплексного забезпечення підприємства необхідними мат. ресурсами (визначення потреби в матер.-тех. ресурсах, пошук і купівля ресурсів, організація доставки, зберігання й видача окремим споживачам на підприємстві).
250. Технічна сторона матеріально-технічного забезпечення пов'язана з…
251. Економічна сторона матеріально-технічного забезпечення є ...
252. Корисність будь-яких товарів відбиває їх: споживну вартість.
253. За змістом технічний рівень вужче за поняття якість, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.
254. Об’єктивний метод визначення рівня якості виробів означає: оцінювання рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу.
255. Метод оцінки рівня якості, що грунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів, називається: органолептичним.
256. Національним органом, що проводить і координує роботу з сертифікації продукції в Україні є: Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
257. Показники, що оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства в економічній теорії називають – загальними показниками якості продукції.
258. Абсолютний рівень якості продукції: знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів.
259. Рівень якості , за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання є мінімальною, називається: оптимальним.
260. Показники якості виготовлення продукції характеризують:
261. Яка група показників якості продукції відображає ступінь використання винаходів при проектуванні виробів? Патентно-правові (коефіцієнт патентного захисту та коефіцієнт патентної чистоти).
262. Показник якості продукції, що відображає ступінь економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання його споживачем, це: економічні показники (ціна за одиницю виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень експлуатаційних витрат часу й коштів).
263. Властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного проміжку часу, характеризує його: надійність.
264. Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації.
265. Показники, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства, називаються: загальними.
266. Комплексні показники якості продукції: відображають кілька властивостей одиниці продукції одночасно.