Операційний процес - комплекс завершених взаємопов’язаних дій, які в сукупності створюють будь-яку корисність, що має споживацьку цінність для клієнта
Операційний цикл –складається з суми тривалостей технологічного часу та перерв партіонності; є основою для визначення виробничого циклу.
Операційні пріоритети – головні виробничі цілі підприємства; найважливішими з них вважаються виробничі витрати; якість і надійність продукції; терміни виконання замовлення та надійність поставок; здатність реагувати на зміни попиту та гнучкість і швидкість освоєння нової продукції.
Оптимальна виробнича програма –виробнича програма, що забезпечена збутом, що найбільшою мірою відповідає структурі ресурсів організації, що забезпечує досягнення найкращих результатів за прийнятим критерієм (як критерій оптимальності найчастіше застосовується максимум одержуваного прибутку).
Оптимальний розмір замовлення –розмір замовлення,що забезпечує мінімальну величину сумарних витрат на управління запасами (витрат на оформлення та виконання замовлення та витрат на зберігання запасів).
Організація- група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або спільних цілей. Ч.Барнард визначав організацію як систему, що узгоджено функціонує і дає змогу індивідам, які входять до її складу, завдяки їх взаємодіям досягати таких результатів, яких вони ніколи б не набули працюючи поодинці.
Підприємство– самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Планово-облікова одиниця – це прийнята в організації для цілей планування облікова одиниця робіт; склад планово-облікових одиниць є найважливішою характеристикою системи оперативного планування. Основними планово-обліковими одиницями є деталь кожного найменування; комплект деталей, що входять до однієї складальної одиниці; комплект деталей, що входять до різних складальних одиниць, але мають при цьому однакові календарно-планові нормативи (випередження по випуску, ритми партій); замовлення в цілому, тобто вся сукупність деталей та вузлів виробу одного найменування
Планування виробництва – процес встановлення або уточнення та конкретизації виробничих цілей організації в цілому та структурних підрозділів її операційної системи, з’ясування засобів їх досягнення, термінів та послідовності їх реалізації, визначення потреб, розподілу ресурсів.
Подія– один з елементів сітьового графіка “події - роботи”. Подія – це момент закінчення будь-якого процесу, що відображає окремий етап виконання проекту.
Продукт, продукція –результат цілеспрямованої діяльності або ж виробничого процесу; прийнято виділяти таки різновиди продукції, як продукція виробничо-технічного призначення, вироби народного споживання, інтелектуальна продукція, послуги.
Продуктивністьу широкому розумінні характеризується співвідношенням результатів, що їх отримуємо, до витрат на їх досягнення. По відношенню до результатів операційної діяльності продуктивність оцінюється як співвідношення кількості виготовленої системою продукції до кількості витрачених ресурсів на випуск даної продукції. Показник продуктивності праці, розраховується через співставлення обсягів фактично виробленої продукції до витрат часу на її виробництво.
Проект– одноразова сукупність дій і завдань, пов’язаних із досягненням запланованої мети, яка, як правило, має унікальний і неповторний характер. Загальними ознаками проектів є: зміни; обмежена в часі мета; бюджет; обмеженість ресурсів; неповторність; новизна; ефективність.
Редизайн бізнес-процесів (Business Process Redesign) – полягає у виявленні і усуненні процесів та робіт, що не приносять додаткової вартості відповідно до розробленої програми покращень;
Реінжиніринг бізнес-процесів(BPR - Business Process Reеengineering) – це метод кардинальної перебудови бізнес-процесів з метою досягнення якісно іншого, більш високого рівня показників виробничо-господарської діяльності підприємства; використовується як комплексний засіб реорганізації підприємств або окремих його організаційних одиниць. BPR спрямований на створення принципово нових бізнес-процесів, які дозволяють різко підвищити ефективність діяльності компанії в цілому.
Реміснича сnратегія – стратегія, на базі якої побудоване ремісниче виробництво; ремісниче виробництво – виробнича система, в якій працівники-універсали вручну, або використовуючи прості, багатофункціональні інструменти, виробляють невеличкі за обсягами партії (або – одиниці) виробів відповідно до індивідуальних вимог замовників.
Робота – один з елементів сітьового графіка “події - роботи”. Робота - це певний процес в складі комплексу робіт (проекту).
Розвиток виробничої системи - це якісна зміна сукупності процесів і структури за допомогою компетенцій персоналу і цілеспрямованого використання ресурсів підприємства з метою задоволення запитів зацікавлених сторін.
Система “Канбан” – система організації виробництва та матеріально-технічного постачання, що дозволяє найбільш повно реалізувати принцип “Точно-вчасно”. При роботі за системою “Канбан” цех-виготовлювач не має жорсткого графіку роботи; він зв’язаний не загальним планом, а конкретним замовленням цеху-споживача і оптимізує свою роботу в межах цього замовлення. Конкретний графік виробництва на декаду та місяць відсутній; він фактично формується обігом карток відбору та карток замовлення “Канбан”. Система “Канбан” базується на взаємодії з вузьким колом постачальників, яких відбирають за критерієм спроможності гарантувати поставку комплектуючих виробів високої якості точно у потрібні терміни. При цьому загальна кількість постачальників скорочується у 2 та більше рази, а з обраними постачальниками встановлюються довгострокові партнерські зв’язки – головна фірма надає постачальникам різноманітну допомогу, спрямовану в першу чергу на підвищення якості продукції, що постачається.
Система “Точно-вчасно”(система JIT – Just-in-Time) — система управління ланцюгом «постачання—виробництво—збут». Базовий принцип – виробництво та доставка необхідних товарно-матеріальних цінностей у необхідне місце та у відповідних кількостях точно у той термін, коли вони є потрібними. Ґрунтується на використанні “тягнучого” підходу до управління потоком робіт – деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої по мірі необхідності, тобто кожна робоча дільниця виконує роботи відповідно до запиту наступної робочої дільниці, при цьому жорсткий виробничий графік відсутній. Якщо система діє в масштабі всієї фірми та застосовується також її постачальниками, то забезпечується ритмічність випуску продукції та підвищується її якість, значно скорочуються виробничі й товарні запаси, завдяки чому з’являється можливість позбавитися від значної частини складських приміщень. Застосування системи дає змогу фірмі підійти до реалізації концепції “Виробництва з нульовим запасом” (“Виробництва без складу”).
Система МРП-I (система MRP-I–Material Requirement Planning) — система організації виробництва та матеріально-технічного постачання, відома також під назвами “Мала МРП”,“МРП першого покоління”,“Система планування матеріальних потреб”.Базовий принцип – усі матеріали, комплектуючі та складальні елементи виробу повинні надходити до виробництва у заплановані терміни з тим, що б забезпечити створення кінцевого продукту без будь-яких затримок. Ґрунтується на використанні “штовхаючого” підходу до управління потоком робіт – деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію відповідно до жорсткого виробничого графіку. Система МРП прискорює доставку тих матеріалів, що у даний момент часу потрібні в першу чергу, і гальмує завчасні надходження; таким чином усі комплектуючі, що входять до переліку складових кінцевого продукту надходять до виробництва своєчасно. Система МРП-I реалізується завдяки комп’ютерній програмі, що дозволяє регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи при цьому запаси на складі та перебіг виробництва. Основними перевагами використання МРП-системи у виробництві є: зменшення затримок у доставці матеріалів та комплектуючих, гарантія наявності на складі необхідних товарно-матеріальних цінностей; зменшення складських витрат; підвищення рівня впорядкованості виробництва через контроль статусу кожного матеріалу, який дозволяє однозначно відслідковувати весь його рух, починаючи від формування замовлення на даний матеріал до його положення у вже зібраному готовому виробі. Вадами системи є: значні витрати на підготовку первинних даних; підвищені вимоги до їх точності; акцент на розв’язанні проблем суто матеріального обліку та розрахунках потреб у сировині та матеріалах.
Система МРП-II (система MRP-II – Manufacturing Resources Planning) —система організації виробництва та матеріально-технічного постачання, відома також під назвами “МРП другого покоління”, “Система планування виробничих ресурсів”. Система МРП-II включає функції системи МРП-I (наприклад планування потреб у товарно-матеріальних цінностях, а також ряд нових функцій (автоматизоване проектування, управління технологічними процесами тощо). Так само, як і система МРП-I, реалізується завдяки комп’ютерній програмі; повна МРП-програма включає біля 20 окремих модулів, що контролюють роботу усієї системи: планування бізнес-процесів, планування потреб у матеріалах, планування виробничих потужностей, планування фінансів, управління інвестиціями і т.д. Розв’язок завдань розрахунку потреби у ТМЦ вирішується спільно із завданнями прогнозування та контролю за станом запасів. При вирішенні завдань прогнозування здійснюється розробка прогнозу потреби в сировині та матеріалах нарізно по пріоритетних та непріоритетних замовленнях; аналіз можливих строків виконання замовлень та рівнів страхових запасів засобів виробництва з урахуванням витрат на формування та збереження запасів; аналіз якості обслуговування замовників; ретроспективний аналіз господарських ситуацій з метою вибору оптимальної стратегії прогнозування по кожному виду сировини та матеріалів. При вирішенні завдань управління запасами здійснюється: оброблення та корегування усієї інформації про надходження, рух та витрачання сировини та матеріалів; облік запасів у розрізі складських чарунок; вибір індивідуальних стратегій контролю та поповнення запасів у розрізі кожної позиції номенклатури сировини та матеріалів (у тому числі – за АВС-методом); видання повідомлень про наближення запасів до точки замовлення.
Система оперативного управління операційною діяльністю – складна організаційно-планова система, основним призначенням якої є забезпечення ритмічної роботи підприємства з виробництва продукції (надання послуг) згідно встановленого плану шляхом контролю та регулювання процесів його виконання; основними функціями оперативного управління є оперативне планування та оперативний контроль (диспетчерування).
Система управління запасами «з фіксованим часом» замовлення –одна з двох базових систем контролю та управління запасами. Фіксованими величинами (регулювальними параметрами) в цій системі є інтервал замовлення та максимальний рівень запасу на складі. Замовлення на поповнення запасів розміщуються з заданою періодичністю; обсяг, що замовляється, щоразу інший і залежить від залишку, який лишається на момент розміщення замовлення на складі.
Система управління запасами «з фіксованою кількістю» замовлення –одна з двох базових систем контролю та управління запасами. Фіксованими величинами (регулювальними параметрами) в цій системі є обсяг замовлення та точка замовлення. Рівень запасів постійно контролюється; коли кількість матеріалу чи сировини знижується до певного рівня (точки замовлення), видається чергове замовлення на поповнення запасів, при цьому замовляється завжди один і той самий обсяг.
Система управління операційною діяльністю -сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, що забезпечують при їх скоординованій взаємодії реалізацію підрозділами операційної системи організації поставлених перед ними цілей; основними елементами системи управління є мета та цілі, об’єкт і суб’єкт, методологія та принципи, функції та методи управління.
Сітьова модель - план виконання комплексу взаємопов’язаних робіт (операцій), що задається в специфічній формі сітки (мережі), графічне зображення якої зветься сітьовим графіком. Особливістю сітьової моделі є чітке визначення часових взаємозв’язків всіх необхідних робіт.
Сітьове планування та управління (СПУ) – це система специфічних методів планування та управління процесами розробки (реалізації) проектів, що базується на моделюванні процесу за допомогою сітьового графіку і являє собою сукупність розрахункових методів, організаційних і контрольних засобів по плануванню і управлінню комплексом робіт.
Сітьовий графік – графічне зображення сітьової моделі. Має специфічний вигляд сітки (мережі).
Стандарт на систему якості —це документ, який установлює вимоги до системи якості, що може охоплювати різні елементи життєвого циклу (петлі якості) продукції.
Статистичний приймальний контроль — це вибірковий активний контроль, в основі якого лежить застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки.
Стратегії організації виробничої діяльності за умов циклічних коливань попиту– стратегії планування місячних обсягів виробництва продукції впродовж річного циклу коливань попиту. Прийнято виділяти дві чисті стратегії: стратегія постійних обсягів виробництва та стратегія змінних обсягів виробництва.
Стратегії, ключовим пріоритетом яких є час – виробничі стратегії,базовим пріоритетом яких єскорочення термінів виконання операцій (наприклад, розробки і збуту нових виробів чи послуг, реагування на зміну споживчого попиту, постачання виробу чи надання послуг); основна ідея полягає в тому, що при скороченні часу витрати звичайно знижуються, продуктивність підвищується, нові вироби швидше з`являються на ринку й обслуговування споживача в цілому поліпшується.
Стратегії, ключовим пріоритетом яких є якість– виробничі стратегії,сфокусовані на задоволенні вимог замовника, вводячи показник якості на всіх стадіях виробництва; при цьому критерії якості застосовуються не тільки до кінцевого продукту чи послуги, наданої споживачу, але також до усіх відповідних процесів – розробки, проектування, виробництва, післяпродажного обслуговування.
Стратегія великосерійного виробництва –стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів великими партіями протягом тривалого періоду; великосерійне виробництво за своєю формою може розглядатися як перехідне від серійного до масового.
Стратегія дрібносерійного виробництва– стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів одного типу, розміру чи найменування невеличкими партіями (серіями); дрібносерійне виробництво за своєю формою може розглядатися як перехідне від одиничного до серійного.
Стратегія масового виробництва –стратегія, на базі якої побудоване великомасштабне машинне виробництво, спеціалізоване на випуску великих кількостей однорідних за призначенням та конструктивно-технологічних ознаками виробів, що передбачає максимальну стандартизацію та уніфікацію їх вузлів та деталей; масовому виробництву притаманний високий ступінь комплексної механізації та автоматизації всіх основних технологічних процесів.
Стратегія одиничного виробництва – стратегія, на базі якої побудоване виробництво різних видів продукції в одному або декількох примірниках або ж дрібними серіями; у одиничному виробництві застосовується широка номенклатура матеріалів та універсальні технології; найчастіше ця стратегія застосовується підприємствами, що спеціалізуються на виготовленні виробів за індивідуальними замовленнями.
Стратегія серійного виробництва– стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів великими партіями (серіями), повторюваними через певні проміжки часу, можливо - з подальшою модернізацією виробів; підприємства з серійним типом виробництва спеціалізуються на виробництві продукції відносно вузької номенклатури.
Структура операційної системи – це сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура операційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками із зовнішнім середовищем.
Суб’єкти операційного менеджменту - певне коло осіб, що реалізують його (управління) мету, тобто – суб’єктами операційного менеджменту є операційні менеджери організації.
Тверді чинники забезпечення стабільного функціонування операційної системи – чинники, що з важкістю піддаються змінам в процесі управління стабільним функціонуванням операційної системи, але є відчутними на дотик, мають фізичні параметри, можуть бути виміряними; тверді чинники включають вироби, технологію, устаткування, сировину та матеріали.
Технологічна собівартість – сума співставних поточних витрат, що залежать від прийнятого варіанту технологічного процесу.
Технологія- розуміють способи послідовної зміни стану, властивостей, форми, розмірів і інших характеристик предмету праці; вся сукупність ресурсів, що має бути задіяна, щоб здійснити перетворення, співвідношення цих ресурсів та спосіб їх поєднання та впорядкування, тобто спосіб організації процесів перетворення.
Точка замовлення – параметр, що позначає нижню межу запасу, по досягненні якої необхідно організувати чергове замовлення на поставку; рівень запасу на момент організації замовлення має бути достатнім для продовження безперебійної роботи операційної системи, а страховий запас при цьому має лишатися недоторканним.
Управління– функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм та цілей.
Управління виробництвом - сукупність послідовних дій управлінського персоналу по визначенню цілей для об’єкта управління (виробництва) та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формуванню та ствердженню (прийняттю рішень) економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань. Загальними функціями управління виробництвом є організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль та регулювання.
Управління матеріальними запасами – аспект операційного менеджменту, основним об’єктом якого є, запаси, що формуються в операційній системі, а цільовим призначенням - скорочення надмірних обсягів запасів та стабілізація термінів постачання, тобто періодів часу з моменту розміщення замовлення на товарно-матеріальні цінності до моменту отримання фірмою необхідних ресурсів.
Управління проектом – це наука та мистецтво керівництва людськими та матеріальними ресурсами протягом життєвого циклу проекту на базі застосування сучасних методів та техніки для досягнення визначених у проекті результатів по складу та обсягу робіт, вартості, часу, якості та задоволенню учасників проекту. Управляти проектом означає вирішувати завдання щодо завершення проекту у визначені терміни, в рамках встановленого бюджету, у відповідності зі специфікаціями та вимогами.
Фірма– загальний термін для позначення будь-якого комерційного підприємства, тобто підприємства, створеного з метою отримання прибутку.
Функції операційного менеджменту - відокремлені один від одного, відносно самостійні види управлінської діяльності; основними функціями операційного менеджменту є цілевстановлення, планування, організація та координація, мотивація, контроль та регулювання.
Цикл Е.Демінгу(PDCA--- Рlan-Dо-Check-Act) цикл постійного циклічного покращання якості процесів за рахунок зменшення варіацій і виключення причин, що порушують стабільність процесів при виконанні 4-х етапів робіт: “планування – виконання – перевірка – дії”.
Чинник(або – фактор; від лат. factor – той, що обумовлює) конкурентоспроможності – та чи інша причина (суттєва обставина), що частково впливає на рівень та характер конкурентоспроможності організації, або ж повністю визначає його.
Шлях – один з елементів сітьового графіка “події - роботи”. Шлях – будь-яка послідовність (ланцюжок) робіт, в якій кінцева подія кожної попередньої роботи співпадає з початковою подією наступної роботи.
Якість - ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції, процесу або системи задовольняє сформульовані потреби чи очікування загальнозрозумілі або обов’язкові.