Розумова діяльність людини. Види і форми
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ
Заняття № 4
Предмет: Українська мова за професійним спрямуванням
Тема заняття:Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
Мета заняття:ознайомити ізприйоми мислення, видами, формами розумової діяльності, поняттям про риторику, основними законами риторики, технікою підготовки ораторського монологу, ораторськими прийоми привертання уваги слухачів; виховувати професійні якості студентів, культуру спілкування
Тип заняття: формування умінь і навичок
Вид заняття: практичне
Структура заняття і розрахунок часу
- Організаційна частина_____1хв_____
- Перевірка домашнього завдання, перевірка раніше засвоєних знань _____20хв____
- Мотивація навчальної роботи. Повідомлення теми та мети заняття______2хв______
- Вивчення нового матеріалу. (Сприймання та осмислення студентами нового навчального матеріалу)____27хв_______
- Узагальнення і систематизація виучуваного матеріалу_____________
- Самостійна робота студентів_____17хв________
- Закріплення матеріалу_______10хв_______
- Підведення підсумків заняття________2хв_________
- Домашнє завдання________1хв________
Забезпечення заняття
А. Наочні посібники _________________________________________________________
Б. Роздавальний матеріал ____________ текстові завдання та вправи ______________
В. Технічні засоби навчання ___________________________________________________
ПОПЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА ЗАНЯТЬ
1. Організація заняття: викладач відмічає в журналі відсутніх, з’ясовує причини, дотримання форми одягу, готовність робочих місць, з’ясовує, які труднощі виникли при підготовці до заняття.
2. Повторення, перевірка домашнього завдання та актуалізація знань по темах:
_____Специфіка мовлення фахівця (медичного).__________________________________
Міжпредметні зв’язки:
Українська мова
Етика
Медична етика та деонтологія
Література:
1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2005.
2. Гуць М., Олійник І., Ющук І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: ВееZоne, 2004.
3. Лісовий Μ.І. Культура професійного мовлення : навч.посібник для студ. ВМЗО / Μ. І. Лісовий. - Вінниця : Нова Книга, 2010. - 176 с. - Бібліогр.: в кінці розд.- Предм. покажч.: с.174-175
4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2009.
5. Тихоша В.І. Українська мова (за професійним спрямуванням) : Підручник для вищих навчальних закладів / В.І. Тихоша, Г.М. Гайдученко, С.А. Мартос. – Х.: ФОП Чальцев О.В. 2012. – 347, [5] с.
6. Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів нефілологічного напрямку підготовки. Автори: доц. Мачай Т.О., доц. Шавлак Л.В., доц. Лазарєва Л.К., проф. Семенова Л.П., ст. викл. Алтухов В.М., ст. викл. Буяновська Н.І., ст. викл. Гречаниченко Л.В., ст. викл. Дмитрієва О.І., ст. викл. Матулевська Н.П., ст. викл. Мітасова Е.Ф., ст. викл. Онацька Н.І., ас. Кульбіда Н.І., ас. Свірса Н.М., ас. Шатілова О.С. – ДонНТУ, 2006 р. – 191 с.
7. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс: Підручник. – К.: Арій, 2009.
8. Януш Я. В. Сучасна українська мова: Курс лекцій. І і ІІ частини: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2005.
Хід заняття
І. Організаційна частина
ІІ. Перевірка домашнього завдання, перевірка раніше засвоєних знань
ІІІ. Мотивація навчальної роботи. Повідомлення теми та мети заняття
ІV. Вивчення нового матеріалу. (Сприймання та осмислення студентами нового навчального матеріалу)
Розумова діяльність людини. Види і форми
Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої людини. Вся розумова діяльність (судження, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація.
Мислення – основа розумової діяльності людини
Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.
Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.
Мислення людини відбувається з допомогою понять
Складові операції розумової діяльності людини
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
Види розумової діяльності
• аналіз; • синтез; • абстрагування; • узагальнення; • конкретизація
Аналіз — це уявний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
Синтез — уявне поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета,
об'єкта.
Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять.
Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.
Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:
• за суміжністю;
• за подібністю;
• за контрастом.
Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення або поняття викликає інші.
Форми розумової діяльності
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак.
Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.
Умовиводи - це утворення з кількох суджень нового судження.
Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що трактуються як задоволення пізнавальної потреби.
Уява як вища форма розумової діяльності.
3. Особливості розумової діяльності людини з точки зору безпеки життєдіяльності
Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.
Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність.
На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.
Для розумової діяльності характерні: велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.
Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість; ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.
Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5 — 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.
Поняття про риторику.
Здавна відомо, що найповніше особисті якості людини виявляються в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе побачив», - пропонував незнайомцеві Сократ, який вважав, що найважливішим у людини є не її зовнішність, а духовна сутність. Аналогічна мораль сформувалася і в народі: «По одягу зустрічають, а по розуму проводжають. Риторика – наука, що 1) навчає правил переконувати інших; 2) наука красномовства.
Зародилась та розвинулася ця наука в Афінах – колисці давньогрецької демократії. Тоді від уміння переконливо говорити і доводити думки залежали успіх, добробут, слава афінян. Саме тому риторика тоді цінувалася греками понад усі науки та професії. У ті часи філософи-софісти проводили весь час у бесідах.
У великій пошані була риторика і в стародавньому Римі. Уславили це мистецтво оратори Цицерон та Квінтіліан.
У середні віки, в епоху відродження і пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін в суді, богослов’ї, в політиці.
Яскраві зразки ораторського мистецтва в нашій національній культурі явили митрополит Іларіон в «Слові про закон і Благодать», невідомий автор «Золотого слова Святослава» «Слово про похід Ігорів»), Володимир Мономах у «Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький у численних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїй «Риториці», Г. Сковорода, І.Франко, В. Винниченко, О. Довженко, О. Гончар та ін.
Нині, в сучасних складних соціально-політичних умовах, вміння переконливо говорити набуває особливого значення, оскільки від нього залежить вибір правильних рішень у законодавстві, у бізнесі, у виробництві, в суді, в освіті, в політиці, в банківській сфері – там, де все залежить від чіткості, доказовості пропонованого способу подолання суперечності.
Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу (2,5 роки за життя). Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Близько 50 % інформації втрачається при передачі. Причина – невміння донести до співрозмовника повідомлення, небажання слухати.
Як зробити мовлення ефективним? «Говори, аби я міг пізнати тебе», - вимагав Сократ. «Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною», - радив Квінті ліан. Ось кілька властивостей, що надають мовленню особливої енергетики: артистизм, упевненість, дружелюбність, щирість, зацікавленість. У діловому мовленні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.
У діловій комунікації максимального успіху досягає той, хто користується інструментами збудження емоцій і почуттів. У діловому спілкуванні важливо пам’ятати про енергетику, що створює людське мовлення, його експресивність, тональність, варіативність. Співрозмовникові імпонує, коли партнер не метушиться і вимовляє фрази впевнено і виразно, виражаючи цим свою позицію в правильності висловлювань (див. матеріал для самостійної роботи)