Норма обслуг.переодич.устатк

Сутність поточного, сезонного і структурного безроб. Невідємною рисою ринкової економ. є безроб. Безробіттям називається соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно може виконувати.Найбільш розповсюдженим типом безробіття є поточне .

Одним із принципів соціальне орієнтованої ринкової економіки є сво­бода вибору працівниками виду діяльності й місця роботи. У кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшуку­ють роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасо­во залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається і називається фрикційним( поточним). Ініціатива звільнення в цьому випадку іде від

Оскільки з часом структура спо­живчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівни­ків. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попи­ту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потріб­но декілька років). У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповіднос­ті, називається структурним.

. Сезонне-звязане з неоднак обсягами вир-цтва, виконуваними деякими галузями в різні періоди часу(виникає у сільському господарстві, аграрних підприємствах., тобто там де високий попит роб. сили в один сезон .

13)Сутність циклічного и прихован.безроб. Невідємною рисою ринкової економ. є безроб.-тимчасова незайнятість економічно-активного нас.. Циклічне безроб.- зв’язане з недостатним попитом на товари і послуги, що викликано безробіттям в тих галузях, де їх виробляють ( тобто викликане спадом виробництва).Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проб­лем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайня­тості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними в зв'язку із спадом виробництва або структурни­ми змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) пра­цювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольова-ним падінням реальної заробітної плати працівників. Форми прихов.безроб.: 1) Зайва чисел. робітників на під-стві, які отрим. повну зарплату 2)наявність осіб, працюючих на умовах непов.роб.часу, які отрим. відповідну зарплату і бажають перейти на повний роб. день, але унаслідок економічної кон’юктури не мають такої можливості. 3)оформлення адмін. відпусток з частковою або без збереження утримання. 4)оформл. відпусток на тривалий термін із збереж.оплати праці в розмірі мін. зарплати. 5)зростання цілоденних і внутрішньо змінних просторів через відсутність сировини та ін. технологій.

14)Методика розрахунку приросту прихован.безроб. Приховане безроб.-це така чисел. робітників, яка стає зайвою у зв’язку зі спадом вир-ства або структур змінами у ньому, але продовжує формально вважатися зайнятою і, яка б за визначених умов буде або вивільнена і поновлена у відкритому ринку праці, або перейде до категорії ефективно зайнятих . Формула для розрахунку приросту прихованого безробіття: дельта ПБ =Чз помножити Іп помножити Ке (дельта ПБ-приріст прихованого безроб., Чз-чисельність зайнятих у галузі, Іп-індекс знижен.продуктивності праці, Ке-коефіціент еластичності прихованого безроб.).Одиниці вимірювання ПБ – чоловік.Формула для розрахунку Іп=1 – П1 : П0, где П1 –рівнеь продуктивності праці у звітний період, П0 –рівень продуктивності праці у базовому періоді .Вимірюється Іп в натуральних одиницях. Формула для розрахунку Кє:

(( Ч1-Ч2) помножити 100% /(Ч1+Ч2) : 2 ) : (П1-П2) помножити 100% / (П1+ П2) : 2, де Ч1 -- чисельність зайнятого нас. у звітному періоді, а Ч2 -- чисельність зайнятого нас. у базовому періоді.

15) Ринок праці— це система суспільних відно­син, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це механізм погоджування інтересів роботодавців і найманої роб.сили .

Головними складовими елементами ринку праці є : 1.Сукупна пропозиція (охоплює всю найману роб.силу з числа економічно активного нас..) 2.Сукупний попит -- синонім загальні потреби ек. в найманій роб. силі. Вони склада­ють сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому ро­зумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує праців­ників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування економіки.

Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупно­му ринку праці. Частини цих множин, що не перетинаються, складають поточний ринок праці Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає пра­цювати.

Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни. Сукупний по­пит охоплює всю сферу суспільної праці і включає як уком­плектовані працівниками, так і вільні (вакантні) робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті неефективні робочі місця. Різниця між сукупним і ефективним попитом являє собою надлишкову зайнятість, складовою частиною якої є приховане безробіття. Поточний попит (ПП) визначається потребою на працівників для заповнення вакантних робочим місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконан­ня разових робіт.

16)Поточний ринок праці Менша частина сукупного ринку праці з причин природ­ного, механічного та економічного руху робочої сили і робо­чих місць виявляється вільною і потребує задоволення попи­ту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з ва­кантними робочими місцями. Ця частина сукупного ринку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Обсяг визначається кількістю ва­кантних робочих місць та кількістю працівників, активно зай­нятих пошуками роботи.

Основна функція поточного ринку праці полягає у перерозподілі праці через сферу обігу між галузями, сферами виробництва і підприємствами, заповненні вакансій і забез­печенні роботою незайнят.нас. Ця функція має важливе як для відтворення валового внутрішнього продукту, так і для підтримання сприятливого соціального клімату в суспільстві. Однак це можливо лише в тому випадку, коли обсяги попиту і пропозиції збігаються, а узгодження потребує лише їхня структура. Це означає, що в економіці існує структурне та фрикційне безробіття, яке швидко долається перепідготовкою та просторовим переміщенням робочої сили {робочих місць).

Пропозиція роб. сили на поточному ринку праці має 3 складові: 1)особи не зайняті труд діяльністю і які шукають роботу; 2)особи, які мають намір змінити місце роботи; 3)особи, які бажають працювати у вільний від роботи, або навчання час.

Попит на роб. сили виражається потребою робітника для заповнення вакантних роб. місць на умовах основної діяльності, або сумісництва, а також виконування разових робіт.

17) Суб’єкти на ринку праці: 1)працедавці( роботодавці) вони формують попит ; 2) наймані роб., формують пропозицію; 3) безробітні , формують пропозицію;4) елементи інфраструктури ринку праці – це певні установи, які сприяють комунікації працедавців і найманих роб., працедавців і безробітних. Основні елементи механізму ринку праці: 1)попит на працю; 2)пропозиція праці; 3)вартість і ціна робочої сили; 4)конкуренція; 5)резервування роб.сили. Попит на працю з боку роботодавців відповідає зростання по мірі зниження реальної зарплати, а пропозиція праці зростання по мірі підвищення реальної зарплати. Конкуренція являє собою наявність великої кількості незалежних покупців і продавців роб.сили і можливість для них вільно входити и виходити з ринку праці.

18) Співвідношення між чисельністю зайнятих, ціною роб. сили, її пропозицією та попитом на неї можна визначити так: Попит на працю з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають по мірі зниження реальної зарплати, а пропозиція праці зростає по мірі підвищення реальної зарплати. Номінальна зарплати-це кількість грошей , яку отримує робітник за свою працю. Реальна зарплата-це ціна товарів і послуг, які робітник може придбати на величину номінальної зарплата. В точці перетину зазначених кривих попит і пропозиція праці співпадають і виникає ситуація рівноваги на ринку праці, яка визначає ціну роб. силу. Попит на працю формують роботодавці, а пропозицію формують наймані працівники та безробітні .Вартість роб. сили – це вартість життєвих засобів. Ціна роб. сили – це зарплата. Вартість роб.сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для її норм відтворення. Графік :

19) Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці — це його кон'юнктура. Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічно­го розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін.

Залежно від співвідношення попиту та пропозиції роз­різняють три типи кон'юнктури ринку праці;

1) трудодефіцитна — якщо попит перевищує пропози­цію.

2) трудонадлишкова — якщо пропозиція перевищує по­пит, що характерно для сучасної української (і не лише укра­їнської) економіки;

3) рівноважна, коли попит відповідає пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти.

Інфраструктура ринкупраці включає державні і не­державні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, норма­тивно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією роб.сили.

20)Поняття про сегментацію ринку праці. Лише в дуже узагальненому умовному уявленні ринок праці можна розглядати як єдиний економічний простір з вільною грою ринкових сил та досконалою конкуренцією. Насправді ж розмаїття пропонованих трудових послуг і ро­бочих місць породжує сегментацію ринку праці. Фактично в економіці діє система багатьох більш або менш автономних взаємопов'язаних ринків праці. Сегментація ринку праці - розподіл роб. місць і робітників на стійкі замкнуті сектори, які обмежують мобільність роб. сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.

Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єд­нує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, викорис­танням прогресивних технологій, що вимагає високої квалі­фікації і здатності до навчання від працівників.

Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єд­нує "непрестижні" роботи і характеризується прямо проти­лежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зай­нятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспек­тивність службового становища, примітивні трудомісткі тех­нології тощо.

21) Причини сегментованості ринку праці.: 1)різний розвиток технології виробництва; 2)вплив конюктури ринка на підприємство; 3)існують відповідні бар’єри для мобільності роб. сили між різними сегментами ринку праці.

Характерні для обох частин ринку праці риси взаємовизначають і взаємопосилюють одна одну. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату. Збільшення продуктивності, як правило, пов'язане із застосуванням нових наукоємких технологій і автоматизацією виробництва. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного зростання. Вкладаючи кошти у розвиток персоналу, роботодавці мають стимул покращувати умови праці, щоб одержати більшу віддачу від інвестицій в людський капітал. Таким чином, на первинному ринку праці діють самопосилюючі прогресивні процеси, якщо ми говоримо про переваги ринку праці порівняно з планово-адміністративним регулюванням трудових відносин, то очевидно, що всі ці переваги стосуються саме цієї части­ни ринку.

Риси вторинного ринку праці також взаємопов'язані і взаємопосилюючі. Низький рівень заробітної плати (а часто і необов'язковість її виплати) не стимулює роботодавців за­стосовувати прогресивні технології і обладнання. Застарілі технології не потребують підвищення кваліфікації. Високий рівень реального безробіття забезпечує роботодавцеві швид­ке заповнення вакансій без особливого піклування про пер­сонал. Оскільки працівники не цінують таку роботу, а робо­тодавці — працівників, зростає плинність робочої сили, що ще дужче посилює всі названі тенденції.

22) Дописати з 20 і 21. Найбільш проста форма гнучкості ринку праці є кількісна гнучкість, яка виражається в змінюванні к-ті зайнятих, або рівня зарплати у відповідь на зміну економічної кон’юктури. Функціональна гнучкість припускає різноманітні економічні засоби впливу не тільки ринку праці, а й всієї системи соц-труд відносин. До засобів впливу належать: 1) реорганізація робоч часу; 2)застосування нестандартних форм зайнятості; 3)підвищення гнучкості у питаннях найму та звільнення роб. сили; 4)удосконалення системи заробітної плати.

23) Складніша залежність пропозиції роб. сили на ринку працівід розміру її оплати, що в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу іефекту заміни. Ця залежність проявляється супе­речливими тенденціями. По-перше, розмір оплати праці знач­ною мірою визначає рішення людей про участь у найманій праці: за інших рівних умов більше громадян захоче працю­вати при високих ставках оплати, ніж при низьких. Ця тен­денція пояснюється дією ефекту заміни, якщо гроші (тобто товари та по­слуги, які можна на них купити), зароблені за додаткову го­дину праці, корисніші для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу найманій праці порівняно з вільним часом (заміняєвільний час оплачуваною працею), тобто збільшує пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим вищою буде пропозиція під дією цього ефекту.

По-друге, люди можуть змінювати кількість праці, яку вони пропонують на ринку. Іншими словами, вони можуть працювати від кількох годин на тиждень до двох повних ставок і більше. Добре забезпечені люди дужче цінують вільний час, особливо якщо його у них мало. Починає діяти ефект доходу, якщо гроші, зароблені за годину праці, менш корисні для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу вільному часу порівняно з найманою працею, зменшуючи пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим меншою буде її пропозиція під дією цього ефекту.

24) Попит на роб. силу відбиває потребу економіки у певній кількості робітників на кожну дану мить часу: у фізичних особах (коли розгляд. як елемент поточного ринку праці), або середньорічному обчислюванні (коли розгляд. як елемент сукупного ринку праці) в останньому випадку це поняття відбуває час, який повинен бути відпрацьований середньостатистичним робітником протягом року. Через це в залеж. від числа відпрацьованих середньорічним робітником протягом року днів один і той же момент на роб. силу потребує більшого, або меншого числа фіз. осіб. На сукупному ринку праці розрізняють ефективний і загальний попит на роб. силу Загальний визначається за:

· Пз=Чз+Кв,де Пз—загальний попит, Чз—число зайнятих, Кв—к-кість вакантних роб. Місць Пе=Пз-Зч, де Пе—ефективний попит, Зч—величина зайвої чисельності (чол.)

 

Хар-ка фізичне та економ. роб.місця. Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох( якщо роб. місце колективне ) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Роб. місце як місце зайнятості людини визначає умови праці(нормальні , важкі, шкідливі),режими праці і відпочинку, характер праці(різноманітний, монотонний та ін.). Роб. місця поділяються на фізичні або індивідуальне та економічне роб. місце. Фізичне(індивідуал)- зона, яка оснащена необхідними засобами, призначеними для здійснення трудової діяльності одного виконавця в одну зміну. Прикладами фізичних роб. місць є роб. стіл, станок, ручка, тощо. Економічне роб. місце забезпечує зайнятість. Прикладом економічного роб. місця є зарплата.

26) Цільова функція регулювання ринку праці полягає в сприянні поширення попиту на роб. руки і підтримці ефективної пропозиція роб.сили.

Заходи держ. регулювання ринку праці диференцюють так: 1)за об’єктами діяння ; 2)за спрямованості діяння( відносяться заходи, які підвищують або понижують попит на працю); 3)за формою діяння (прямі, опосередковані).4) за характером діяльності на ринку праці диференціюють : -заохочувальні ;-обмежувальні; -заборонні;-захисні. 5)За змістом заходів перевага може бути віддана заходам економічного або адміністративного характеру чи то їх певному сполученню.6)За рпівнем діяння заходи ринку праці поділяють :-загальнодержавні; -регіональні; -галузеві;-внутрішньофірмові. 7) За джерелом фінансування ,що фінансуються і реалізуються за рахунок коштів держбюджету, позабюджетних коштів, коштів фонду зайнятості, комерційної організації.

 

27) Пасивна політика регул. р/п - відповідальність держ.за положення робітників і працедавців на р/п. До групи пасивних підпрограм належать програми на­дання всіх видів допомоги в зв'язку з втратою роботи (до­помога по безробіттю, вихідні виплати, допомога працівни­кам збанкрутілих підприємств, спеціальна підтримка різних груп працівників тощо) та програми дострокового виходу на пенсію (або передпенсію, оскільки людина може поверну­тися на роботу або з досягненням пенсійного віку перейти на пенсію).

Одним з найефективніших стимулюючих факторів для підприємців є пільги по оподаткуванню прибутку. Вони спрямовані найчастіше на зменшення оподатковуваної бази на суму коштів, витрачених на створення робочих місць (особ­ливо спеціалізованих, наприклад для інвалідів), на професійне навчання або підвищення кваліфікації працівників тощо.

28) Активна політика регул.р/п –це політика на ринках праці з поліпшення зайнятості і зниження безробіття:

1.Політика формування попиту на робочу силу

2.Політика збалансованого впливу на попит та пропозицію на робочу силу

3.Політика формування пропозицій робочої сили

• програми по субсидуванню найму на постійну роботу в приватному секторі. За цими програмами субсидії виділя­ються або на стимулювання зайнятості окремих груп праців­ників (наприклад, молоді), або на збереження робочих місць для працівників, що підлягають звільненню.

Держава надає субєктам р/п певни гарантії(з/п, збереження роб.місця, грошові допомоги, соц.страхування, попит з боку держ.на продукцію , яку виробляє, стабільні ціни працедавцю).

29)Різноманітність видів трудової діяльності людей обумов­лює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві групи об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризу­ються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що харак­теризуються переважно витратами робочої сили.

Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єк­том її нормування є робочий час. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення пев­ної кількості праці, необхідної суспільству для його нормаль­ної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав лю­дини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток). Загальна норма роб. часу не повинна бути меншою за ту, яку дозволяє досягнутий рівень продуктив.праці- 40 годин на тиждень за н.у. За наявністю шкідливих факторів, для підлітків інвалідів, вагітних, матерів з малими дітьми – зменшення роб.часу

У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і трудо­містких методів аналізу для встановлення науково обґрун­тованих норм.

 

30) У загальному вигляді нормування праці—це вид діяльності, щодо управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних затрат і рез-тів праці, також необхідних співвідн між чисельністю роб і к-ть засобів виробництва. Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одно­го або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норма­тив є первинним і універсальним, а норма праці — вторин­ною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені зна­чення факторів, що визначають ЇЇ величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та вплива­ючими на них факторами. Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

Норми праці також класифікуються за такими ознаками:

•за призначенням (часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання)

•за сферою поширення (міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми);

•за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;

• за мірою деталізації: деталізовані (мікро­елемента, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

• за методом обґрунтування норми поділяються на нау­ково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.

Норма часу Нч — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

Норми виробітку Нв — це кількість продукції в нату­ральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування Ноб. — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

Норма часу обслуговування Нчоб — це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою Обслуговування і нормою часу обслуговування існує оберне­но пропорційна залежність.

Норма чисельності Нч — це розрахована для конкрет­них організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якіс­ного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оп­альну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних Мов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, ік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але у нормо-годинах.

31) 1. Класифікація затрат робочого часу.Всі затрати роб.часу на протязі роб.зміни поділ.на:

Час роботи (Т) — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає наступне: Час підготовчо-завершальної роботи (Тпз) що витра­чається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов'язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, зда­вання готової продукції тощо Час оперативної роботи (Топ) витрачається на безпо­середнє виконання трудового завдання. Він включає:. Основний час (Т)о — час безпосереднього перетво­рення предмета праці; Допоміжний час (Тд) — час управління обладнан­ням, вимірювання показників, переходів тощо.. Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з:. Часу організаційного обслуговування (Торг) що ви­трачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконан­ням змінного завдання;. Часу технічного обслуговування (Ттех), що витра­чається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи.

Час перерв (Тп) — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає наступне:

Час регламентованих перерв (Тпр) заздалегідь перед­бачений, об'єктивно необхідний. До нього належать: Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва (Тпн);. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством (Тот).Час на відпочинок та особисті потреби (Твоп).. Час нерегламентованих перерв Тпнскладається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (Тпит)наприклад перебоями поста­чання, несправністю устаткування;. Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни (Тптд)— запізненнями, прогулами тощо;. Час відпусток з дозволу адміністрації (Тпв).

2. Нормований та ненормований робочий час.

Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об'єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже підлягають нормуванню. Це наступне:. Час продуктивної роботи (Тпр). Час регламентованих перерв (Тпр)Ненормований робочий час не є об'єктивно необхід­ним, а отже не включається до складу норми. Це наступне:. Час непродуктивної роботи (Тнпр). Час нерегламентованих перерв (Тпн).

Норма штучного часу

Тшт=Топ+Тпр+Тоб

а)для масового виробн.

Тшт=tо+tд+а1*tо/100+а2*Топ/100+Б*Топ/100

б)для серійноговиробн.

Тшт= tо+tд+(А+Б)*Топ/100

в)для індивідуал.і малосерійного

Тшт=Топ*(1+В/100)

а1-норм.техніч.обслугов.роб.місця

в % від осн.часу

а2-норм.організац.обслуговув.роб.

місця в % від оператив.часу

А-норматив.обслуг.роб.місця в% від

опер.часу

Б-норвматив.часу на відпоч та особисті

потреби в % від операт.часу

В-норм.часу на обслуг.роб.місця,відпоч.

та особисті потреби від операт. часу

Штучно-калькуляційний час

Тшк(Нч)=Тшт+Тпз/Н

Н-кількість виробів у партії

Норма виробітку

Нв=Тзм/Нч

Тзм-тривалість роб.зміни

Норма часу

Нч=Тзм/Нв

Норма виробітку

а)за умов індивідуал.і малосерійного

Нв= Тзм/ Тшк

б)для серійного та масового виробн.

Нв= (Тзм- Тпз)\ Тшт

в)за нормою операт.часу

Нв= (Тзм-( Тпз+Тоб+Тпр))/Топ

г)у разі відсутн.регламент.перерв

Нв=(Тзм-( Тпз+Тоб+tвоп))/Топ

е)в періодичному вироб.

Нв=(Тзм-Тпрц)/Тц*Вц*Ку

Тзм-час усієї зміни

Вц-нормат.виробітку продукції за

циклом

Тпрц-час регламентов.перерв у роботі

устаткування

Ку-кількість одиниць однотипного

устаткування

Тц-тривалість технологічного циклу

Тпрц= Тпз+Тоб+tвоп

Тпз-підготовчо-заключний час

Тоб-частка обслугов.

д)в безперервному вироб.

Нв=(Твм-Тпрц)*П*Ку

П-продуктивність одиниці устатк.

Норма обслуговування

Ноб=Ф/Нчоб

Нчоб=норма часу обслуговув.

Ф-фонд роб.часу

Норма обслуг.переодич.устатк.

Ноб=Тв/Тз+1

Тв-апаратний вільний час коли

робітник вільний і може обслуг.

інший агрегат

Тз-час зайнятості робітника

біля 1 апарату

Ноб=Тв*Кс/Тз+1

Кс-коеф.,який враховує співвіднош.

біля 1 апарату с часом зайнятості

на інших апаратах

Норма чисельності

Нчис=О/Ноб

О-обсяг робіт

Нчис=Ку/Ноб*Кз

Ку-кількість устаткув.

Кз-коеф.зайнятості

35)Потреба –це нужда у чому небудь обьєктивно-необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, нації, суспільства в цілому. Потреби бувають: біологічні, соціальні, духовні.Соціальні – зумовленні природою людства (спілкування).Економічні – потреби в економічних благах. Носіями економ. благ виступають товари та послуги. Класифікація економічних благ: 1. за характером виникнення (первинні і вторинні). 2. за засобами задоволення (матеріальні і нематеріальні). 3. за нагальністю задоволення (пеошочергові та другочергові). 4. за можливостями задоволення (насичені, ненасичені, вгамовні та невгамовні). 5. за участю у відтворювальному процессі (виробничі і невиробничі). 6. за субьєктами виявлення(особисті, колективні і суспільні).

Потреби суспільства визначаються: необхідністю забезпечен. умов його функціонуван. і розвитку. До них віднос: 1)конституц.гарантії,2)потр.у виробнич. розвитку,3)потр.в держ.управлінні,4)оборона,5)еколог,6)дух, 7)особисті-добробут.В залеж. від кількісної можливості задоволен. всю сис-му потреб діл. на:1)абсолют.-бажання волод. і корист. товарами і послугами,2)дійсні-формуються в залеж. від досягнутого рівня вир-цтва,3)платоспромож.-визнач.можливістю споживачів,4)задоволені-фактич задовольняються наяв.благами і послугами. В залеж. від характеру природи виникнен. на:1)потр.у матеріал.винагороді,2)змістовні,3)духовн.діяльності,4)в суспільн.корисності праці,5)потр.людини в інтенсивн.праці,6)захист і безпека труд.діяльності.

Мотив-це природна потреба в чомусь, процес спонукання себе та інших до досягнення цілей.

36) Заробітна плата — це винагорода або заробі­ток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. 1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні пра­цівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими бла­гами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. 2. Стимулююча функція заробітної плати - вста­новлення залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результа­ти роботи підприємства. 3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція за­робітної плати -оптимізація розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. 4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найма­ними працівниками і власниками засобів виробництва. За­робітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим вне­ском5. Функція формування платоспроможного попиту на­селення,— узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забез­печених грошовими коштами покупців, з одного боку, і ви­робництва споживчих товарів — з іншого.

Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне до­тримання таких найважливіших принципів:

1)Підвищення реальної заробітної плати мірою зростання ефективності виробництва та праці. 2) Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. 3)Однакова оплата за однакову працю 4)Державне регулювання оплати праці, 5)Врахування впливу ринку праці.6)Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці

37)Міра праці -синтез кількості і якості праці. Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Вона включ. в себе:1)тариф.сітки,2)тариф.ставки,3)схеми посадових окладів,4)тарифно-кваліфікац. довідники. Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів, тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників; від їхньої кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються, і обумовлюється в колективному договорі.

Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад.Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі аб­солютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бува­ють годинні, денні та місячні Найпоширенішими є годинні тарифні ставки, оскільки на їх основі розрахову­ються різноманітні доплати.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) — це збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і про­фесій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт.

38) Форми і системи заробітної плати — це механізм вста­новлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну і відрядну. При погодиннійформі заробітної плати мірою праці ви­ступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. При відрядній формі заробітної плати мірою праці-є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки. В нашій країні найпоширенішими на промислових підпри­ємствах е такі системи заробітної плати.

1.Погодинні: -Проста погодинна (заробіток 3п залежить від тариф­ної ставки Ст, що відповідає присвоєному працівникові та­рифному розряду, та відпрацьованого ним часу Ч):З=С•Ч; -Погодинно-преміальна (та премії за досягнен­ня певних кількісних або якісних показників П): З=С*Ч+П;.- Оплата праці за місячними посадовими окладами застосовується щодо працівників, робота яких має стабіль­ний характер і щодо керівників та спеціалістів. Така оплата праці теж може бути простою, і

2. Відрядні: -Проста відрядна (відрядний заробіток Зв розрахо­вується множенням кількості виробленої продукції К на її розцінки Ц): З = К • Ц; -Відрядно-преміальна (оплата праці 3П включає відряд­ний заробіток ЗВ і премії за досягнення результатів, П): Зп=К*Ц+П. Акордна(розмір заробітку встановлюється за вико­нання всього комплексу робіт із визначенням терміну вико­нання). Акордно-преміальна (передбачає ще і премії за якіс­не або дострокове виконання робіт). Особливим різновидом відрядних систем заробітної плати є відсоткова, за якої її розмір встановлюється як частка п певних показників (результатів роботи, що заохочу­ються — Р — відсоток від виторгу, товарообігу, доходу, при­бутку тощо):З=п• Р

 

39) Соц-ек зміст продуктив праці. Продуктивність праці– це показник її ефективності, результативності, що характеризуються співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченою на виробництво цього обсягу, з іншого боку. В залежноств від прямого чи оберненого спріввідношення цих величин є 2 показники рівня продуктивності праці: виробіток та трудомісткість. Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником за одиницю робочого часу. Трудомісткість – це обернений показник рівня ПП, що характеризуються кількістю робочого часу, витраченого на виробництво однієї продукції(технологічна, виробнича, трудомісткість обслуговування, управління і повна трудомісткість продукції).Рівень ПП визнач затратами робоч часу на 1 продукції. Зростан ПП вираж у збільшені виробітку продукції на 1робітника.Розрізняють продуктивн суспіл праці і живої праці.Досягнутий рівень продукт суспіл праці визнач величиною нац доходу,створеного 1робітником сфери матеріал вир-тва в серед за рік ППгрн/чол=Д/Ч,Д-нац дохід за рік(у порівнян цінах)грн,Ч-середньо спискова кількість робітників в сфері матеріал вир-тва за рік/чол.

40)Методи визначення рівня продуктивності живої праці. Продуктивність праці– це показник її ефективності, результативності, що характеризуються співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченою на виробництво цього обсягу, з іншого боку. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин є 2 показники рівня продуктивності праці: виробіток та трудомісткість.Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником за одиницю робочого часу. Трудомісткість – це обернений показник рівня ПП, що характеризуються кількістю робочого часу, витраченого на виробництво однієї продукції(технологічна, виробнича, трудомісткість обслуговування, управління і повна трудомісткість продукції).Рівень ПП визнач затратами робоч часу на 1 продукції. Зростан ПП вираж у збільшені виробітку продукції на 1робітника.Розрізняють продуктивн суспіл праці і живої праці.Досягнутий рівень продукт суспіл праці визнач величиною нац доходу,створеного 1робітником сфери матеріал вир-тва в серед за рік ППгрн/чол=Д/Ч,Д-нац дохід за рік(у порівнян цінах)грн,Ч-середньо спискова кількість робітників в сфері матеріал вир-тва за рік/чол.

41)Прогнозування динаміки рівня продуктивності праці.Здійснюється шляхом розрахунку економії робочого часу(сили),які вирішуються в наслідок запровадження технічних, організаційних і економічних заходів.Економія робочого часу виражається у зменшені необхідної чисельності працівників.Якщо економія часу виражена чол/год,то вона перераховується у середньорічну чисельність робітників. Методика розрахунку має слідуючий алгоритм:1)визначити,яка необхідна для виготовлення планового обсягу продукції за умови збереження рівня продуктивності праці(ПП,Ч,Q-кількість виготовленної продукції) ПП=Q/Ч. 2)з отриманої розрахункової чисельності виключається визначене розрахунками зменшення необхідної чисельності робітників у звязку з підвищенням технічного рівня виробництва,покращенням рівня організації виробництва праці і управління. Змінення чисельності працюючих від зниження трудомісткості виробництва продукції розраховується:Ч=Т/К*Ф. Формула запланованого зниження трудомісткості виробничої програми чол/год Ткп=КП(То-Т1),де То(Т1)-питома трудомісткість виробництва товару в базовому(звітному)періоді.


Показники рівня ПП

Продуктивність сусп.праці

ППс=Дн:Чр

Дн-нац.року за рік у

порівняних цінах

Чр-середньоспискова к-кість

робіт.сфери матер.в-ва за рік

Продуктивність праці

1)натуральний

ППн=КПн/Чпвп

КПн-к-сть виробленої продук.

в натур.одиницях виміру

Чпвп-середньорічна чисельн.

промислово-вироб.персоналу

2)вартісний

ППв(грн/чол)=КПв/ Чпвп

КПв-річний обсяг реалізованої

продукції

3)трудовий

ППт(нормогод/чол)=...КПі*Ті:Чвп

КПі-к-кість виробл.продукції

і-того виду

Ті-трудомісткість в-ва одиниці

продукції і-того виду

n-к-кість видів продук.що вигот.