Види фарбувальних розчинів
У розпорядженні сучасного майстра велика кількість видів фарб для різних видів робіт — як по дереву, так і по металу. Перш ніж вибрати фарбу з усього різноманіття представленого асортименту, уважно треба ознайомитися з характеристиками фарби.
Слід відразу розібратися, для чого фарба призначена, яким способом певний вид фарби краще наносити і який час знадобиться для висихання фарби. Дуже корисно знати середню витрату фарби на фарбування одиниці площі. Це знання позбавить від повторних поїздок в магазин за іншою фарбою, а то і того гірше — від пошуків цього виду фарби по різних магазинах та ринках.
При купівлі фарби слід знати, що означає індекс фарби, наявний на етикетці. Зазвичай це позначення має 5 груп. Наприклад, фарба Е-ВА-17 білого кольору. Перше слово позначення або група слів означає вид матеріалу, з якого зроблена фарба. Це може бути фарба, емаль, паклівку, шпаклювання і т. п. Наступна група букв означає про хімічний склад фарби, пише iBud.ua. Так, Е-ВА означає емульсивна, МА — масляна фарба, КО — крем червоний-органічний, ПФ — пента-фталева фарба і т. д.
Цифра після тире означає наступні види фарб:
– 1,4 — фарбу можна застосовувати для зовнішніх робіт;
– 4 — фарбу можна використовувати як для зовнішніх, так і для внутрішніх робіт;
– 2 — фарбувати можна тільки приміщення всередині будівлі;
– 0 — паклівку або паклівкуу фарба;
– 00 – шпаклювання і т. д.
Наступні цифри означають порядковий номер, присвоєний фарбі. Виключенням є масляні фарби, в яких друга після тире цифра вказує на вигляд оліфи, на якій приготована ця фарба:
– 1 — натуральна оліфа;
– 2 — пакл;
– 3 — гліфталева;
– 4 — пентафталева;
– 5 — комбінована, тобто краща за якістю масляна фарба МА-021 виготовлена на натуральній оліфі.
Для зчеплення часток пігменту і наповнювача між собою із фарбованою поверхнею використовуються єднальні речовини. Основним єднальним матеріалом (може частково входити до складу фарби) є оліфа, яку використовують для приготування та розбавлення масляних сумішей, паклівку, шпаклювань, а також для обробки фарбою дерев’яних, обштукатурених, металевих та інших поверхонь. З оліфи також готують скляну мастику. Проте натуральна оліфа є занадто дорогим матеріалом, що обмежує її використання в обробних роботах. Тому нині широко поширена напівнатуральна та штучна оліфа для фарб.
Види фарб:
1. Масляні фарби
2. Водоемульсивні фарби
3. Емалеві фарби
4. Алкідні фарби
5. Силікатні фарби
6. Клейові фарби
Масляні фарби:
Маслені фарби є пастами. До складу цих фарб входять пігменти, наповнювачі та оліфні масла. Випускають 2 види масляних фарб: паклівкуу фарби та готові до застосування фарби. Густотерті фарби відрізняються від готових тим, що їх треба розводити оліфою. Масляну фарбу можна наносити на поверхню за допомогою валика, кисті, фарборозпилювача.
Перед початком фарбування фарбу слід добре перемішати протягом 5-15 хвилин, поки суміш не стане повністю однорідною. Для паклівкуу масляну фарбу можна зробити рідшою, розбавивши певним видом розчинника або розчинника — такими, як скипидар, уайт-спіріт, гас і т. д. Для розчинення та розбавлення масляних фарб до робочої густини масел, смол та фарбувальних сумішей використовують розчинники. До них відносять скипидар, бензин, гас, уайт-спіріт, ацетон і т. д.
Водоемульсійні фарби:
Водоемульсивні фарби використовують в більшості малярних робіт. Такий вид фарби можна розводити водою, вони нетоксичні. Стеля та стіни, пофарбовані цим видом фарби, добре пропускають пари воду та повітря, тобто «дихають». Пофарбовані поверхні цією фарбою можна мити. Їх перевага перед масляними фарбами полягає в тому, що водоемульсійні фарби не містять дефіцитних та дорогих масел, а також органічних розчинників. Плівка, утворена водоемульсивними фарбами, пориста, вона не горить і має рівний матовий блиск. Для фарбування такими фарбами краще всього використовувати поролоновий валик.
Водоемульсивні фарби використовують для фарбування паклівкуують металу, дерева, картону і навіть паклівкуують штукатурки (вода випарується через пори фарби). Повне висихання водоемульсивної фарби при температурі 18-22°С відбувається через 1,5-2 години після її нанесення. Водоемульсивні суміші слід наносити на чисту, суху, вирівняну поверхню. При цьому як шпаклювання рекомендується застосовувати емульсин. Грунтують оброблювану поверхню тією ж фарбою, яку наносять, при цьому фарборозпилювач потрібно рухати спочатку у вертикальному, потім в горизонтальному напрямі.
На клейові суміші водоемульсивні фарби можна наносити тільки у тому випадку, якщо не використовувалися купоросна та галунова паклівку, оскільки ці речовини можуть призвести до руйнування водоемульсивного покриття.
Закінчивши роботу з водоемульсивними фарбами, необхідно тут же вимити кисті та посуд, тому що після твердіння ці суміші не відмиваються. Для отримання різноманітних кольорів та відтінків у водоемульсивну фарбу можна додавати будь-які пігменти. Фарбу слід наносити в два шари. Другий шар фарби наносять після того, як перший повністю висохне.
Емалеві фарби:
Емалеві фарби – це ретельно перетерті пігменти або суміші лаків із маслом. Розрізняють емалеві фарби на масляних лаках, нітроемалях, лаках ефірів целюлози та спиртоемалі на спиртових лаках. Цей вид фарби випускають в готовому вигляді під різними назвами. Емалі добре розбавляються різними розчинниками. Емалеві фарби підходять для стін в приміщеннях із підвищеною вологістю, наприклад в кухні, ванні і т. п.
Алкідні фарби:
До цього виду фарб відносяться масляні фарби, які виготовляються на основі оліфи, а також фарби на основі лаку – емалеві. Ці фарби застосовуються для фарбування поверхонь, що заздалегідь виштукатурюють, як усередині приміщення, так і зовні. Фарби придатні для фарбування металевих та дерев’яних поверхонь. Вони водо- та світлостійкі, нетоксичні. Для розведення фарби використовується уайт-спіріт, оліфа, скипидар.
Силікатні фарби:
Силікатні фарби виробляються на основі рідкого скла і тому відносяться до розряду мінеральних. Наявність таких характеристик до цього виду фарб як рихлість, повітропроникність, слабке реагування на вологу та воду, стійкість до перепадів температур дозволяє використовувати їх для обробки бетонних, кам’яних, обштукатурених внутрішніх та зовнішніх поверхонь. Силікатні фарби розводять водою.
Клейові фарби:
Виробництво клейових фарб засноване на водних розчинах органічних полімерів: крохмалю, ефіру целюлози, казеїну, полівінілового спирту. По свої властивостям цей вид фарб близький до емульсивних, але на відміну від них, менш стійкий до вологи. У зв’язку з цим використовуються клейові фарби для забарвлення сухих приміщень.
Розчинники та розбавлювачі для фарби:
Розбавлювач служать для доведення фарб до визначеної, потрібній для нанесення на поверхню в’язкості. Розбавлювач ізастосовують для розбавлення паклівкуую або загуслих фарб до стану, придатного до застосування. Вони містять паклівкууют речовини або компоненти, які не впливають на цілісність єднальних елементів фарби.
Розчинники — використовують для поліпшення проникаючих здібностей фарби. Вони розчиняють не лише фарбу, але і паклівкууют речовину, яка входить до складу фарби, до необхідного стану. Розчинники необхідно застосовувати обережно, керуючись рекомендаціями по застосуванню, які повинні додаватися до фарби.
Скипидар — застосовується як розбавлювач фарби. Використовується в очищеному та неочищеному вигляді. Очищений скипидар має сикативні властивості — сприяє швидшому висиханню масляних фарб. Неочищений, навпаки, стримує і подовжує час висихання фарби (іноді це потрібно, якщо площа фарбування дуже велика).
Бензин-розчинник — застосовується для розведення паклівкуую масляних фарб, загуслих лаків для приготування фарбувальних сумішей із матовою поверхнею.
Гас — мало придатний як розчинник через свої жирові домішки, його добре використовувати для «реанімації» дуже старих фарб, але зобов’язковим внаслідок застосуванням паклівкуу матеріалів для відновлення паклівкуують речовини (потрібно відмітити, що відновлена таким чином фарба може сохнути більше 10 днів.).
Технічний етилцеллозольв — застосовується для розчинення лаків та фарб. Автомобільний бензин — придатний для розведення масляних фарб та лаків із вмістом бітуму. Вибір фарби залежить від складності робіт та конкретного приміщення. Рекомендується спочатку спробовувати фарбу на невеликому шматку поверхні і подивитися, чи співпадає пробний відтінок із тим, який треба. Досягти 100-процентного збігу кольору з бажаним нелегко, але реально.
У будь-якому випадку, підійшовши до звичайної процедури фарбування фарбою з креативним підходом та фантазією, можна за допомогою нескладних прийомів декорування перетворити об’єкт масового будівництва на індивідуальний твір, уміло завуалювавши незначні дефекти поверхні фарбою.