Вивчення будови приладів, виконання перевірок - 15 год
Звіт з практики
Геодезична практика
групи 2ДБ-147
строки практики: 10.05.2016 по 27.05.2016
Бригада №1
Бригадир: Брикульський О.В
1. Атаманов С.В
2. Бузівський Н.А
3. Гора М.В
4. Мацун А.О
5. Ординський О.Л
6. Пасєка О.І
Прийняв викладач: Білик Ю.А
Зміст
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| 1 |
| ПГ 5.06010109.147.ПЗ |
| Розроб. |
| Бригада №1 |
| Перевір. |
| Білик Ю.А |
| Реценз. |
| Н. Контр. |
| Затверд. |
| Звіт з геодезичної практики |
| Літ. |
| Аркушів |
| БКТБ НТУ гр.2ДБ-147 |
1.1.Трасування в заданому напрямку.....................................5
1.2.Планове та висотне закріплення траси.............................7-8
1.3.Вимірювання правих за ходом траси кутів........................8-10
1.4.Обчислення кутів повороту траси і елементів кривих....... 10
1.5.Вимірювання траси мірною стрічкою з розбивкою пікетажу і плюсових точок.......................................................................11-13
1.6.Визначення пікетажного положення основних точок кривої і їх закріплення............................................................................13
1.7.Винесення пікетів на криву...............................................13-14
1.8.Зйомка ситуації..................................................................14
1.9.Розбивка поперечних профілів...........................................15
1.10.Складання відомості кутів повороту, прямих і кривих......16
1.11.Складання плану траси.....................................................16
Поздовжнє і поперечне нівелювання
2.1.Установка приладу в робоче положення..........................17
2.2.Нівелювання траси............................................................18-20
2.3.Робота першого нівелювальника.......................................20
2.4.Робота другого нівелювальника.........................................20
2.5.Нівелювання поперечних профілів....................................20-21
2.6.Побудова поздовжнього профілю.......................................22
2.7.Побудова поперечних профілів.........................................22-24
2.8.Нівелювання ріки..................................................................22
Теодолітна зйомка
3.1.Рекогносцировка місцевості............................................25-26
3.2.Розбивка і закріплення замкнутого полігона і діагонального ходу..........................................................................................26
3.3. Вимірювання внутрішніх кутів..........................................26-27
3.4.Вимірювання сторін полігону...........................................27-29
3.5.Зйомка подробиць різними способами...........................29-32
3.6.Підрахунок відомості координат.......................................32-37
3.7.Складання плану теодолітної зйомки................................37-39
3.8.Визначення площі полігона ................................................ 40
Тахеометрична зйомка
4.1.Рекогносцировка місцевості...............................................41
4.2.Розбивка і закріплення опорної мережі..............................42
4.3.Визначення місця нуля вертикального круга.....................42-44
4.4.Визначення висотного положення станції тригонометричного нівелювання...........................................................................44-46
4.5.Зйомка рельєфу.................................................................46-47
4.6.Складання плану ділянки..................................................47-48
Література…………………………………………………………………………..49
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
10.05.16 Одержання геодезичних приладів, знайомство з інструктажем з техніки безпеки, а також знайомство з інструкціями.
11.05.16 Трасування у заданому напрямку. Планове та висотне закріплення траси. Закріплюються до місцевих предметів початок і кінець траси у вершинах кутів повороту, відстані до яких вимірюють рулетками.
12.05.16 Вимірювання правих за ходом горизонтальних кутів, ведення пікетажного журналу, кути вимірювались теодолітом 2Т-30 способом пів прийомів.
13.05.16 Вимірювання траси мірною стрічкою. Обчислення пікетажного положення головних точок кривої. Обчислювати пікетажне положення початку та кінця кривої. Винесення пікетів на криву.
14.05.16 Камеральні роботи і складання відомості кутів повороту, прямих і кривих. Обчислення занесли до відомості і виконали обчислення згідно з формою.
15.05.16 Складання і оформлення плану траси на білому ватмані і з перенесенням ситуації з пікетажного журналу.
16.05.16 Поздовжнє нівелювання траси по розбитому пікетажу в прямому напрямку та в оберненому. Нівелювання проводилось нівеліром Н-10КЛ.
17.05.16 Робота ланки першого нівелювальника траси в оберненому напрямку з веденням журналу.
18.05.16 Робота ланки другого нівелювальника поперечних профілів річки. Зйомка живого перерізу.
19.05.16 Побудова поздовжнього профілю траси. На міліметровому папері формату А2 побудували поздовжній профіль траси. Побудова поперечних профілів, живого перерізу річки на міліметровому папері розміром 210х297.
20.05.16 Теодолітна зйомка. Розбивка і закріплення полігону теодолітної зйомки, який складається з 5 вершин і однієї вершини діагонального ходу.
21.05.16 Вимірювання кутів теодолітом способом прийомів. Довжини ліній вимірюються рулеткою.
22.05.16 Камеральні роботи. Обчислення відомості румбів у яку записують виміряні кути і довжини. Продовженням відомості румбів є відомість координат у якій обчислюються координати х і у.
23.05.16 Складання плану зйомки за координатами. Обчислення площі полігону двома способами аналітичним та геометричним. За абрисом наноситься ситуація місцевості. Оформлення плану.
24.05.16 Тахеометрична зйомка. Визначення висотного положення точок полігону після зйомки нівеліром. Зйомка рельєфу на місцевості виконується полярним способом з точок основного ходу.
25.05.16 Складання відомості ув’язки перевищень у журналі нівелювання, обчислення журналу нівелювання замкнутого ходу.
26.05.16 Обчислення тахеометричного журналу з визначенням відміток рейкових точок, їх нанесення на креслярський папір за допомогою тахеографа. Біля точок підписують їх відмітки і виконують інтерполяцію. Оформлення плану.
27.05.16 Захист звітів.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
1.1.Трасування в заданому напрямку
Геодезична практика буде проводитися біля міста Бар. В перший день практики отримали прилади, виконали їх перевірки і юстирування. Вийшовши на місцевість, виконали рекогностіювання і вибрали напрямок траси.
Після вибору якого виконуємо польове трасування, за якого на місцевості розмічуємо і закріплюємо кілочками всі головні точки – пікети і плюсові точки. Орієнтування початкового напряму траси і прив´язка виконується за допомогою бусолі, встановленої на колонці труби.
У початковій точці траси ПТ встановили теодоліт і привели його у робочий стан (відцентрували, відгоризонтували). На колонці труби закріпили бусоль. Працюючи при КЛ. Із відліком 0˚00'00" теодоліт обертаємо так, щоб кінці магнітної стрілки бусолі сумістилися з двома протилежними позначками на бусольному кільці. У цьому положенні теодоліта його труба буде спрямована уздовж магнітного меридіана, який проходить через початок траси. Далі відпускають алідаду, теодоліт обертають і на горизонтальному крузі встановлюють відлік Ам. Труба теодоліта буде напрямлена уздовж початкового напрямку траси.
Уздовж візирної осі труби виставляють віху 
' на максимальній відстані, яка визначається умовами видимості.
Самоопрацювання:
Вивчення будови приладів, виконання перевірок - 15 год.
Основні частини теодоліта:
Теодоліти – це геодезичні прилади для вимірювання кутів у горизонтальній і вертикальній площинах.
Основні частини теодоліта
1) горизонтальний круг;
2) підставка з трьома підйомними гвинтами;
3) закріпні та навідні гвинти горизонтального круга і зорової труби;
4) рівні;
5)
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
6) дзеркало для підсвічування;
7) візир;
8) окуляр відлікового мікроскопу;
9) паз для встановлення бусолі;
10) зорова труба;
11) вертикальний круг;
Перевірки теодоліта 2Т-30.
1) Умова перевірки. Підставка і штатив теодоліта мають бути стійкими.
Виконання перевірки. Теодоліт установлюють на штативі і перехрестя сітки труби наводять на точку. До штатива прикладають невелике бічне зусилля і знову дивляться в трубу. Якщо перехрестя не змістилося з точки, то штатив можна вважати стійким. У протилежному випадку потрібно затягувати всі гвинти і гайки на головці і ніжках штатива. Аналогічно перевіряють стійкість підставки. Якщо перехрестя сітки зміщується з точки, то слід затягнути регулювальні гайки на підйомних гвинтах підставки.
2) Умова перевірки. Вісь циліндричного рівня UU на колонці труби повинна бути перпендикулярна до осі обертання теодоліта ZZ.
Виконання умови перевірки потрібне для того щоб за допомогою циліндричного рівня можна було горизонту вати теодоліт. Справді, якщо між осями UU і ZZ буде прямий кут, то при горизонтальному положенні UU вісь ZZ буде вертикальна, що потрібно отримати при горизонтуванні приладу.
3) Умова перевірки. Візирна вісь труби VV має бути перпендикулярна до її горизонтальної осі обернення HH. Візирна вісь труби – це уявна лінія, яка проходить через оптичний центр лінзи об´єктива О і перехрестя К сітки труби. Оптичний центр лінзи об´єктива є нерухомою точкою, оскільки лінзу нерухомо вмонтовують в трубу. Перехрестя сітки К може зміщуватися, оскільки скло, на якому вигравірувано сітку, вставлене кільце, що утримується в трубі чотирма виправними гвинтами. Якщо обертати гвинти 1, 2, 3, 4, то кільце і перехрестя сітки змінюватиме своє положення в полі зору труби. Таким чином, змінюючи положення перехрестя сітки, можна змінювати положення візирної осі труби.
4) Умова перевірки. Горизонтальна вісь обертання труби НН повинна бути перпендикулярною до вертикальної осі обертання теодоліта.
Виконання умови перевірки потрібно для того, щоб колімаційна площина, яку описує візирна вісь труби при її обертанні навколо осі НН, була вертикальною. Це особливо важливо у будівництві коли за допомогою теодоліта виставляють вертикальні колони або інші вертикальні елементи конструкції. Якщо умов перевірки не дотримуються то за допомогою теодоліта не можна визначати вертикальну лінію.
1.2.Планове та висотне закріплення траси
Траса є віссю майбутньої дороги. Насамперед на місцевості позначають вісь дороги. Для цього виконують польове трасування яке починають з рекогносцировки місцевості в
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
⋆ задають початковий напрямок траси;
⋆ закріплюють кути повороту траси;
⋆ виконують прив’язку траси до місцевих предметів;
⋆ вимірювання або розбивка кутів повороту;
⋆ розбивка траси на стометрові відрізки, які називаються пікетами;
⋆ закріплення проміжних точок , які характеризують перегини схилів;
⋆ визначення елементів кривої з винесенням пікетів на криву.
На місцевості закріплюють точки по осі дороги: початок, кінець і кути повороту.
На завершальному етапі проектування траса має вигляд послідовності прямих і кривих ліній.
Після вимірювання вершин кутів траси визначаються кути повороту α.
Кутом повороту траси 
називають кут, розміщений між продовженням попереднього напрямку траси і новим її напрямком. Розрізняють ліві і праві кути повороту. Якщо траса повертає праворуч, то кут повороту називають правим ( 
), при повороті ліворуч – лівим( 
).
Довжина траси дорівнює сумі довжин прямих Р₁ і сумі довжин кривих К₁ вставок , тобто
,
Lтр = 6097 м.
або
=∑ 
+∑ 
Точки траси (ПТ, КТ і α) закріплюють дерев'яними, залізобетонними стовпами, металевими трубами, або дерев'яними кілочками чи металевими стержнями.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
1.3.Обчислення правих за ходом траси кутів
При трасуванні часто вимірюють праві кути за ходом, одним прийомом з середньою квадратичною похибкою m=0 
Теодоліт встановлюють в вершині вимірюваного кута і приводять в робоче положення т.б. центрують і нівелюють. Закріплюють лімб, відкріплюють алідаду, і наводять зорову трубу на праву точку, беруть відлік(П), який записують в журнал. Відкріплюють алідаду і візують на праву точку, знову беруть відлік(Л). Кут визначають за формулою
β =П-Л
Аналогічно виконують другий напівприйом і визначають середній кут
= 
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
=180°- 
При повороті лінії вліво кут повороту траси обчислюють за формулою
Одночасно з вимірюванням кутів визначають прямі і зворотні румби сторін траси, та кути нахилу ліній. Результати записують в кутомірний журнал.
На прямих ділянках великої довжини (500…800м) встановлюють створні точки, які не повинні відхилятися від створеної лінії більше ніж на 1'. Вимірювання довжин лінії між точками повороту траси виконуються одночасно з кутовими вимірами. Довжини ліній вимірюють стальною стрічкою, рулеткою або світлодалекоміром. В залежності від умов місцевості граничну відносну похибку вимірювання довжин ліній допускають 1:1000-1:2000. Для цього відстані вимірюють 2 рази в прямому і оберненому напрямках. Обчислення похилих відстаней виконують за формулою
Д=d: 
,
де Д - відстань між двома точками на місцевості;
d - горизонтальна проекція відстані Д;
– кут нахилу місцевості вздовж лінії.
Схему відхилення відстані 
, яка має кілька точок зламу, то в цих точках забивають кілочки і кожну частину лінії 
( 
) вимірюють окремо в прямому і оберненому напрямках, а також виміряють кути нахилу 
цих ліній і обчислюють їх горизонтальні проекції
, 
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
і залишок 
які потрібно відкласти, щоб отримати на місцевості довжину 
Самоопрацювання
Обчислення елементів кривих по таблицях з використанням обчислювальної техніки – 6 год.
При розбивці кривих мають справу з кількома величинами:
Домір(Д)– це відстань між виміряною відстанню і вирахуваною. Д=2Т-К.
Радіус(R)- залежить залежності від рельєфу, ситуації місцевості і умов проекту.
Крива(К)- це лінія яка сполучає початок і кінець заокруглення.
К= 
Рис.4 Геометричні елементи колової кривої.
Бісектриса (Б) - це відстань від вершини кута до вершини кривої, продовження бісектриси ділить кут α на 2.
Б=R(sec 
1).
Кут повороту траси (α). На практиці виміряли 4 кути повороту. За якими, використовуючи « Таблиці для розбивки кривих» визначаються елементи кривих, а потім пікетажне положення.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
Будівництво лінійної споруди відбувається між двома вибраними точками. Якщо віддаль між цими точками велика, то в зв’язку з економічними, будівельними, транспортними, естетичними і другими ознаками пов’язаними з умовами її будівництва на місцевості, виникає необхідність зміни напрямку. На цій основі вісь такої споруди складається із прямих і криволінійних ділянок.
Основне завдання проектувальника полягає в тому, щоб дві запроектовані прямі поєднати на місцевості з частиною дуги кола.
Для досягнення цієї мети необхідно розрахувати головні точки кривоїта винести їх в натуру . Саму криву на місцевості закріплюють дерев'яними кілочками на осі кривої через 5-20м в залежності від технічних вимог будівництва криволінійних споруд.
За обчисленими елементами розраховують головні точки кривої. Якщо від пікетажного значення вершини кута відняти Т , то отримаємо пікетажне значення головної точки ПК – початку кривої.
ВК1ПК1+49.50
-Т 19.30
_____________________
ПК= 130.20
КК = ПК+ К=130.20+30.7=160.90
Коли до пікетного значення вершини кута додати тангенс Т, то отримаємо пікетажне значення кінця кривої КК. Наприклад
ВК = ПК-1+49.50
+Т = 19.30
-Д= 7.9
________________
КК=160.90
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
ПК=130.20
+0.5К = 30.7/2 ,
_____________________
СК=145.55
Коли відоме числове значення елементів кривої і пікетажне значення головних точок кривої, то приступають до перенесення в натуру головних точок кривої.
Встановлюють теодоліт в вершині кута ВК, візують на будь-яку точку закріплену на осі лінійної споруди , і за напрямком зорової труби відкладають віддаль рівну Т та закріплюють на місцевості точку, яка має назву початок кривої ПК.
Встановлюють теодоліт в вершину кута ВК і зорову трубу візують на точку ПК та відкладають горизонтальний кут і за напрямком зорової труби відкладають віддаль та фіксують точку СК, яку закріплюють на основі кривої і називають її серединою кривої. Після цього зорову трубу наводять на будь-яку точку, закріплену на осі лінійної споруди, за ходом, та за напрямком труби відкладають віддаль рівну Т і фіксують точку, яку називають кінцем кривої КК.
Оскільки будівництво лінійної споруди виконують за віссю кривої К, а не за ламаною ПК, ВК, КК, то довжина кривої буде меншою ламаної на величину доміру Д. Для того щоб вести пікетаж за віссю кривої, а не за ламаною , то необхідно врахувати величину доміру Д.
За допомогою стальної стрічки від ВК ПК-3+46.70 відкладають величину доміру Д=3.69 вперед, і це пікетажне значення приписують точці кінця доміру, яке відповідає пікетажному значенню вершини кута (ПК-3+46.70), і після цього продовжують розмічування. Доходять до наступної вершини кута і за вище наведеною методикою виконують розрахунки та зміщення пікетажного значення вершини кута. Таким чином, дійшовши до кінця лінійної споруди, отримують її загальну довжину.
| Зм. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| ПГ. 506010109.147.ПЗ |
Розглянемо обчислення пікетажних положень точок ПК, СК, КК на кожному куті повороту. При розбивці траси ми отримали пікетажне положення вершини кута повороту. При цьому пікетажне положення точок ПК, СК, КК на цьому куті повороту найпростіше можна обчислити від вершини кута.
ПК=ВК-T;
СК=ПК+К/2;
КК=ПК+К=ВК+Т-Д.
Обчислені пікетажні положення точок ПК, СК, КК на кожному куті повороту записують на сторожках біля відповідної точки.
1.7.Винесення пікетів на криву
У багатьох випадках під час детального розмічування траси, особливо у разі великих радіусів кривих, пікети потрапляють на криву. Винесення пікетів на криву здійснюють під час детального розмічування кривої методом прямокутних координат від тангенсів. Розв’язання задачі розглянемо на прикладі.
Приклад. Нехай крива радіуса R=100м має довжину К=2.647м. Точка А (початок кривої) має пікетажне положення П 1+53.73. Це означає, що від пікету 1 до точки А(ПК) пройдено 53.73м і до пікету 2 по кривій залишилося 100-53.73=46.27м. У таблицях Мітіна для К=100м і довжини дуги кривої 46 і 47м подано значення х і у (табл.1).
Таблиця1
|
| Х,м | У,м | ||||||||
| 46 47 ΔК=1,00 | 44.39 45.29 ΔХ=1.10 | 10.40 10.84 ΔУ=0.40 |
Оскільки довжина дуги між точками А і П 2 дорівнює 46.27м
потрібно знайти значення х і у для кривої К =46.27м. Це роблять методом лінійної інтерполяції.
Із даних таблиці1 випливає, що різниця ΔХ =1.10м припадає на ΔК=1,00м, тож на ΔК=0,75м припадає 0,94*0,75. Це значення потрібно додати до значення х=44.39, що відповідає К=46м, щоб отримати значення х для кінця дуги К=46,25м, тобто
Хп 2=45.29+(0,94*0,75)=55.995м.
Аналогічно для Уп 3 матимемо У п 2=10.84+(0,32*0,75)=11.08м.
Уздовж лінії тангенса від точки А(ПК)за допомогою стрічки відкладають х=55.995м і на перпендикулярі – у=11.08м. Побудовану точку закріплюють кілочком і на сторожку роблять напис «П 2».
1.8.Зйомка ситуації
Ситуацію біля траси виконували способом перпендикулярів. Спосіб перпендикулярів використовують при горизонтальному зніманні контурів, які розташовані поблизу сторін існуючого планового геодезичного обґрунтування. Суть цього способу полягає в тому, що вимірюють відстань від початку лінії до основи перпендикуляра опущеного на сторону лінії на око або екером, а потім виміряють і довжину самого перпендикуляра. Результати вимірювань записують в абрис, який складають до початку вимірювань за формою взаємного розташування та сторони обґрунтування.
Самоопрацювання