Логічні методи економічного аналізу

Логічні методи економічного аналізу практично використо­вують від моменту виділення цієї спеціальної системи знань. їх визначають як традиційні, базові, основні, спеціальні, логічні. Йдеться про найпоширеніші, ключові методи, без яких аналітичні дослідження практично неможливі. Існують різні кла­сифікації логічних методів і найбкоректніші, на нашу думку,такі:

• методи порівняння;

• методи елімінування;

• статистичні методи;

• балансові методи.

Характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загальнонаукового підходу до дослідженню зміни і розвитку явищ та процесів через їх дроблення (диференціацію) і синтез (інтеграцію) та абстракт­ний підхід. Абстрагування - важливе знаряддя будь-якого аналітичного дослідження, оскільки велику кількість складових, властивостей, аспектів явищ і процесів, а також їх звчязки немож­ливо вивчити відразу. Досліджуючи вплив одного фактора, треба абстрагуватись від інших. Дроблення складних систем на елемен­ти дає змогу пізнати внутрішню будову і звчязки зміни та розвит­ку, а логічний синтез обчєднує результати дослідження, показую­чи предмет у пізнаному вигляді.

Порівняння - найуніверсальніший метод пізнання еко­номічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, почат­ковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. "Все пізнається у порівнянні" - загальновизнана філософська теза виво­дить метод порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази

Є.В. Мних. Економічний аналіз

порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Що­до бази порівняння, то її вибір зумовлюється цільовою орієнтацією аналізу логічною коректністю оцінки зміни і розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівнян­ня обирають планові значення показників, а при рейтиновій оцінці - найкращі результати. Коректність оцінки визначаюто за якісною характеристикою середовища зміни і розвитку. Наприклад, неко­ректним є порівняння показників у різних фазах економічного зро­стання, у різних умовах економічної самостійності. Найбільш ха­рактерні прийоми порівняння навадено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Прийоми порівняння в економічному аналізі

 

Порівняльна характеристика База порівняння
Фактичне значення Планове значення
Фактичне значення Досягнутий результат у минулому
Планове значення Досягнутий результат у минулому
Планове значення Значення потенціальних можливостей (оптимальний результат)
Планове чи фактичне значення Середні дані
Планове чи фактичне значення Кращі результати

Вимоги якісної порівняльності - часова, просторова і су­купність властивостей. Наприклад, нелогічно порівнювати показ­ники діяльності підприємств різних форм організації вироб­ництва і праці, виробітку металурга і садовода.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

• визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних
параметрів;

• визначити відносне відхилення значень порівнюваних па­
раметрів;

• визначити еластичність зміни.


Є.В. Мних. Економічний аналіз


Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Елімінування - це логічний метод, за допомо­гою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше вико­ристовують такі методи елімінування: метод ланцюгових підстано­вок, метод різниці абсолютних величин, метод різниці відносних величин, метод перерахунку даних і метод пайової участі.

Метод ланцюгових підстановок використовують для розра­хунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Цей ме­тод можна використовувати лише тоді, коли залежність має стро­го функціональний характер прямого чи обернено пропорційного звчязку і виражена у вигляді алгебри суми, добутку чи частки від ділення. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване зна­чення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора. Кількість таких ітерацій визначають кількістю аналізованих факторів. На­приклад, нехай детермінована факторна система має муль-типлікативну залежність типу


1 У __ - Т І ЛҐ Л/* ~\Ґ 1 ___ - Т/" Л-* "Т/" ^ '



 

Є.В. Мних. Економічний аналіз


Метод різниці відносних величин - логічний прийом, який дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо існує де­термінована факторна модель функціонального зв'язку, а значення впливу факторів виражені відносними величинами зміни. Для кожного аналізованого фактора послідовно визначають різницю в рівнях його впливу і впливу попереднього фактора, а отриманий результат треба помножити на абсолютне базове значення досліджуваного параметра зміни. Ця величина є кількісним резуль­татом впливу цього фактора і його часткою у результаті сукупного впливу дії всіх факторів.Варто враховувати, що вплив останнього фактора визначають як різницю у рівнях відносної зміни загально­го результату і передостаннього фактора. Наприклад, загальний ре­зультат - обсяг виробленої продукції (у), можна подати як де­терміновану фаКТОрну МОДеЛЬ ЗВ'ЯЗКУ З КІЛЬКІСТЮ робІТНИКІВ (Х]),

середнім числом відпрацьованих ними у році днів (х2), середньою тривалістю робочого дня (х3) і середньогодинним виробітком (х4)

у ВИГЛЯДІ 74


Метод перерахунку даних як логічний прийом використову­ють у тих випадках, коли для виділення впливу окремих факторів перераховують його величини на зміну загального результату або визначають умовний загальний результат при зміні впливу аналізованого фактора. Скорегований результат порівнюють з ба­зовим і визначають вплив аналізованого фактора. Наприклад, треба з'ясувати, яким був би прибуток у звітному році, якщо б вдалося дотримуватись планового асортименту продажу ,4іро-


 


Частка впливу може бути також визначена за коефіцієнтами
еластичності. *

Статистичні методи - це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення фактор­них залежностей і факторного впливу. Найбпоширенніші в аналізі -методи середніх величин, групування, індексів, ди­намічного ряду.

Метод середніх величин як технічний спосіб опрацювання інформації використовують в аналізі для виявлення загальної ха­рактеристики явищ і процесів, а також для розрахунку кількісно­го значення якісного фактора впливу (рентабельності, фон­довіддачі, виробітку тощо). Дані середніх значень є репрезентан­тами досліджуваних явищ і процесів, акумулюючи і виражаючи їх індивідуальні значення. Водночас вони вуалюють дійсний стан і

77 Є.В. Мних. Економічний аналіз

нівелюють індивідуальні його ознаки. Тому в економічному аналізі середні значення можуть використовуватись після прове­дення відповідних групувань. Обов'язковою умовою їх застосу­вання є якісна однорідність досліджуваних явищ і процесів. Най­поширеніші види середніх значень: середнє арифметичне (просте і зважене), середнє геометричне, середнє гармонійне тощоТреба враховувати, що середні значення запежні від структури даних, прийнятих для розрахунку. Більш рівномірне розміщення число­вих даних дає типовішу характеристику і навпаки. У такому ви­падку використовують структурні середні - моду та медіану, бісе­ктрису та ін.

Метод групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Аналітичні функції групування зводять до виявлення взаємозв'язку між групувальними та результативними ознаками. Під час групування важливо вибрати ознаки для поділу явищ і процесів на групи. Не можна проводити групування за випадко­вими ознаками. Насамперед треба визначити економічну природу явищ і процесів, виявити характер причинно-наслідкового зв'яз­ку, взаємозалежності, взаємозумовленості і на цій підставі форму­вати аналітичні групи. Найпоширеніший спосіб групування в економічному анатізі -побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості групування) і за декількома (комбіновані групу­вання) див. (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Характеристика економічних показників роботи підприємств галузі

 

Група підприємств за рівнем виконання плану продажу продукції, % Кількість підприємств Середній процент виконання плану продажу продукції Середній рівень рентабельності проданої продукції
до 100 95,3 4,64
100-102 101,2 9,05
102 105 104,1 8,62
Понад 105 106.7 10,45
Всього у галузі 102,2 5,05


 

Є.В. Мних. Економічний аналіз


Для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін використовують динамічні ряди. Вони бувають моментні (для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу) і періодичні (для ха­рактеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу). Будуючи динамічні ряди, треба досягати зіставності аналітичних параметрів. Використання рядів динаміки в економічному аналізі дає змогу:

• визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї
зміни;

• дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду
динамічного ряду).

• дати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці
різних явищ і процесів.

Абсолютний тренд динамічного ряду із періодів визнача­ють за формулою

де П — абсолютна величина 2-го рівня ряду динаміки.

(3.43)

Відносний тренд динамічного ряду Т% обчислюють за формулою


(3.44)

де Т,, Т2, Т3,... Т„ - темпи зростання 1-го, 2-го, 3-го,... п-го по­казника, %.

Балансові, або сальдові методи використовуються тоді, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх фак­торів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Балан­сові методи -найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення. Вони слугують інструмен-



 

Є.В. Мних. Економічний аналіз


Зведення певного числа показників у єдиний інтегральний показник дає змогу визначити якісну відмінність (поліпшення чи погіршення) досягнутого стану від бази порівняння, хоча при цьо­му неможливо виміряти ступінь відмінності. Побудова інтеграль­ного показника не означає, що для оцінок можна використовува­ти лише один показник. Навпаки, інтегральний показник є лише загальним орієнтиром економічної ситуації, а для дослідження обчєкта використовують систему показників.

В економічному аналізі виділяють:

• методи детермінованої комплексної оцінки;

ф методи стохастичної комплексної оцінки.

Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.

(3.47)

Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник буде розрахований як

 

 

 

 

Номер обєкта Показник Комплексний результат Рейтинг (місце)
і
20,4 20,8 20,5 20,1 20,9 102,7
20,3 20,2 21,0 20,6 20,8 102,9

        Розділ 3. Методи економічного аналізу
20,4 20,5 20,7 20,8 20,8 103,2
21,0 21,1 20,4 20,6 20,0 103,1
" 5 21,5 21,1 21,0 20,3 20,4 104,3
20,4 21,4 21,0 21,1 20,2 104,1

Умова використання методу сум - односпрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як поліпшення інтегрального і навпаки). Не­доліком цього методу є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими ре­зультатами окремих низьких їхніх значень. Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму пози­тивних і суму негативних значень часткових показників порівня­но з базою порівняння.

Метод геометричної середньої передбачає розрахунок ко­ефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (кф за умо­ви, що найвищий рівені^показника дорівнює 1. Тобто, 0 < к{ < 1.

Загальну комплексну оцінку обчислюють за коефіцієнтом


Це можна подати у вигляді таблиці (табл. 3.5).


 


Розділ 3. Методи економічного аналізу

Ранжуючи значення Кі на зростання, отримаємо комплекс­ну оцінку пріоритетності об'єктів.

Методи стохастичної комплексної оцінки використовують під час дослідження стохастичного зв^язку і включають методи суми місць і відстаней, методи двомірного шкалування, експерт­но-статистичні, метод компонентного аналізу.

Метод двомірного шкалування враховує не лише абсолютні значення показників і ступінь їх варіації, а й механізм впливу ок­ремих факторів на результати діяльності.

Зміст методів компонентного аналізу та експертно-стати­стичних досліджень полягає у тому, що узагальйювальну оцінк от­римують за визначенням досягнення поставлених цілей через ча­сткові показники ефективності.

Цільову функцію подають у вигляді

Це дає змогу оцінити діяльність субчєкта господарювання відповідно до досягнєщїя оптимальних значень.