Розділ 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
Кафедра економіки і управління інноваційною діяльністю
А. О. Аветисова
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Курс лекцій
для студентів спеціальності 7.091711 «Технологія харчування»
Донецьк – 2008
Зміст
| Вступ ……………………………………………………………………… |
| Глава 1. Підприємство як суб'єкт господарювання |
| 1.1. Підприємство як господарська система …………………...... |
| 1.2. Види й сутнісна характеристика підприємств …………….. |
| 1.3. Об'єднання підприємств …………………………………….. |
| Глава 2. Державне економічне регулювання діяльності підприємства |
| 2.1. Функції та інструменти державного регулювання …………… |
| 2.2. Роль прогнозування та планування в управлінні підприємствами ................................................................................... |
| 2.3. Фінансова політика держави ....................................................... |
| 2.4. Кредитна політика ........................................................................ |
| 2.5. Податки в системі державного економічного регулювання ........................................................................................ |
| Глава 3. Планування діяльності підприємства |
| 3.1. Обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку підприємства ……………………………………………………………… |
| 3.2. Внутрішньофірмове планування, принципи, методи, класифікація ……………………………………………………………… |
| 3.3. Зміст бізнес-планів ........................................................................ |
| 3.4. Роль економічного аналізу в обґрунтуванні прогнозів і планів... |
| Глава 4. Споживчий ринок товарів і послуг |
| 4.1. Потреби, споживання і попит ………………………………. |
| 4.2. Ринок, його структура та основні елементи ……………….. |
| 4.3. Класифікація ринків …………………………………………. |
| Глава 5. Ринкове ціноутворення |
| 5.1. Механізм ринкового ціноутворення ……………………………. |
| 5.2. Функції цін ………………………………………………………... |
| 5.3. Система цін на споживчі товари ........................………………… |
| Глава 6. Ресурсне забезпечення підприємства |
| 6.1. Товарно-сировинне забезпечення потреб підприємства ………. |
| 6.2. Основні фонди підприємства, їх склад і структура ………….... |
| 6.3. Сутність і значення фактору "робоча сила" ……………………. |
| 6.4. Державне та договірне регулювання оплати праці ……………. |
| 6.5. Загальна характеристика та види фінансових ресурсів ……….. |
Вступ
У минулому, та у сьогоденні, люди, що починають вивчати економіку, звичайно хочуть знати коротке визначення цього предмета. І треба сказати, що цей сильний попит не відчуває нестачі в пропозиції.
Слово економіка складається із двох слів грецького походження: «йокос» - дім, «номос» - закон, тобто дослівно закон ведення домашнього господарства. Однак сьогодні економіка вийшла далеко за межі домашнього господарства.
Можна сказати, що економіка - це заводи, фабрики, гідроелектростанції. Але відповідь буде неточною. Економіка відноситься до сфери матеріального виробництва, де виробляються верстати, автомобілі, добувається вугілля, нафта, виробляються тканини та взуття, хліб і молоко. Але саме матеріальне виробництво - це ще не економіка. Слід зазначити, що будь-яке виробництво здійснюється у рамках суспільної форми. Саме суспільна форма виробництва утворює те, що називається економікою. Тому ми можемо сказати, що економіка - це сукупність відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва матеріальних благ.
Відомо кілька визначень економіки:
- економіка - наука про діяльність з приводу виробництва і обміну між людьми;
- економіка вивчає рух економічного життя - тенденції у розвитку цін, виробництва, безробіття. При вивченні цих явищ економіка допомагає розробляти політику, за допомогою якої Уряд може впливати на економічне життя;
- економіка - наука вибору. Вона вивчає, як люди обирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів (землі, праці, обладнання, технічних знань) для виробництва різних товарів і розподілу між членами суспільства;
Про які ресурси ми говоримо. Насамперед, про фактори виробництва, такі як земля, робоча сила, засоби виробництва й підприємництво:
ü земля - це природні ресурси і сама земля, що дуже обмежена за своїми розмірами і можливостями використання, причому підрозділяється на відтворювані й невідтворювані. Це всі ресурси: від мінералів, лісу та газу, повітря;
ü робоча сила містить розумову та фізичну працю. Процес розвитку людства свідчить про те, що він розвивається у напрямку заміни фізичної праці розумовою. Вона також, незважаючи на безробіття, обмежена за рівнем професіоналізму та інтелектуальному складу;
ü знаряддя праці. Це все те, за допомогою чого виробляються товари та послуги. Це виробничі можливості, створені людьми у формі обладнання, інструментів, будівель;
ü підприємництво - це особлива внутрішня риса, якою наділені не всі люди. Воно пов'язане з ризиком, вмінням господарювати на основі постійного пошуку нового;
ü
- економіка вивчає, у який спосіб людина вирішує проблеми організації споживання та виробництва;
- економіка вивчає гроші, норму відсотку, капітал і багатство.
Головна турбота економіки - ефективність. Ефективність означає відсутність втрат. Економіка функціонує ефективно у тому випадку, якщо ми не можемо збільшити виробництво одного продукту, не знижуючи виробництво іншого, тобто економіка перебуває на межі виробничих можливостей.
Як бачимо, перелік визначень економіки досить великий. Економічна наука, безсумнівно, містить у собі всі елементи, зазначені як у цих визначеннях, так і в тих, які могли б увійти у більш довгий перелік. Разом з тим, ніяке визначення предмета економіки не може бути абсолютним. Тому для ознайомлення із предметом можна дати наступну характеристику:
Економіка – це наука про те, як люди і суспільство обирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, що можуть мати багатоцільове призначення для того, щоб зробити різноманітні товари та розподілити їх сьогодні або у майбутньому для споживання індивідів, груп суспільства. При цьому будь-яке суспільство зіштовхується із трьома основними та взаємозалежними проблемами:
Що – які товари повинні бути зроблені та у якій кількості? Коли їх треба зробити? Чи повинні ми випустити більше продуктів харчування і менше одягу, або навпаки?
Як ці продукти треба зробити? Ким, з яких ресурсів, за допомогою якої технології. Ремісниче або масове виробництво? На великих корпораціях або на державних фірмах?
Для кого виробляємо продукт? Інакше кажучи, як національний продукт розподілити між окремими індивідами і родинами? Чи повинні ми мати суспільство, у якому мало багатих і багато бідних. Або таке, у якому частка продуктів для усіх однакова? Пріоритет мускулам або інтелекту?
Ці три проблеми однакові для усіх систем. Однак не існує однозначного або загальновизнаного рішення проблеми економіки. Різні суспільства, що володіють різним культурним й історичним минулим, різними звичаями і традиціями, протилежними ідеологічними підвалинами використовують різні способи досягнення ефективності використання своїх ресурсів. Відповідно до цього можна виділити головні риси моделей економічних систем.
Чистий капіталізм (ринкова економіка) або капіталізм епохи вільної конкуренції характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею. У такій системі поводження кожного її учасника мотивується його особистими егоїстичними інтересами; кожна економічна одиниця прагне максимізувати свій доход на основі індивідуального прийняття рішень. Захисники чистого капіталізму стверджують, що така економічна система сприяє ефективності використання ресурсів, стабільності виробництва і зайнятості, швидкому економічному росту. От чому є невеликою або зовсім відсутня необхідність в урядовому плануванні, в урядовому контролі та втручанні у економічний процеси. Роль Уряду обмежується захистом приватної власності, встановленням належної правової культури, що полегшує функціонування вільних ринків.
Полярною альтернативою чистому капіталізму є командна економіка. Цю систему характеризує суспільна власність на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень за допомогою централізованого економічного планування. Усі великі рішення, що стосуються обсягу використовуваних ресурсів, структури продукції, організації виробництва, приймаються центральним плановим органом. Підприємства є власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив. Інакше кажучи, виробництво і плани встановлюються плановим органом для кожного підприємства, причому план конкретизує кількість ресурсів, які повинні бути виділено кожному підприємству, щоб воно могло виконувати свої виробничі завдання. Робітники закріплені за професіями і навіть розподіляються за географічними районами. Співвідношення у національному продукті засобів виробництва і засобів споживання встановлюються централізовано. Засоби виробництва між галузями розподіляються центральними плановими органами.
У реальній дійсності економічні системи знаходяться десь між крайностями чистого капіталізму та командної економіки, створюючи, так звані змішані системи з превалюванням ринкової або командної.
Україна відноситься до держав з ринковою економікою, тому доцільно познайомитися з моделями ринкової економіки. Залежно від регулюючої ролі держави в економіці та соціальних завдань розрізняють кілька моделей ринкової економіки.
Американська модель. В основу цієї моделі покладена система всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Задача соціальної рівності при американській моделі не розглядається, пряме державне втручання в економіку незначне. Прийнятний рівень життя малозабезпечених груп населення, як і регулювання інших питань економіки, забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу, а також податкових функцій.
Японська модель. Для неї характерний керівний вплив держави на основні напрями розвитку господарства. Господарська діяльність підпорядковується загальним національним завданням, високо розвинене почуття національної гордості. Для японської моделі властиве певне відставання рівня життя населення від росту продуктивності праці, що забезпечує високу конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку при більш низьких витратах у порівнянні з відповідними аналогами інших цивілізованих країн.
Шведська модель. Відмінною рисою є її соціальна спрямованість. Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств населення. Конкурентоспроможність на світовому ринку шведської продукції забезпечується її високою якістю. Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, оскільки тут матеріальне благополуччя співгромадян ставиться на перше місце.
Економічні відносини, що характеризують певну галузь народного господарства, є предметом вивчення галузевих економічних наук, наприклад, економіка промисловості, економіка сільського господарства, транспорту, будівництва, економіка торгівлі, економіка ресторанного господарства.
Конкретна економіка дозволяє вивчити умови і фактори, під впливом яких загальні економічні закони можуть діяти в окремій галузі найбільш ефективно, закономірності розвитку виробництва, сукупність економічних відносин у даній галузі народного господарства.
Економіка ресторанного господарства – наука, що вивчає особливості та закономірності розвитку цієї галузі народного господарства, форми прояву об'єктивно діючих економічних законів, умови і фактори, що сприяють найбільш ефективному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємств.
Економіка є практичною наукою. Джон Мейнард Кейнс, видатний економіст минулого сторіччя, писав: «Ідеї економістів і політичних мислителів - і коли вони праві, і коли помиляються - мають набагато більше значення, чим прийнято думати. У дійсності саме вони і правлять світом. Люди практики, які вважають себе абсолютно не підлеглими інтелектуальним впливам, звичайно є рабами яких-небудь економістів минулого».
Для світових лідерів звичайна справа одержувати від економістів поради та рекомендації із проблем економічної політики.
Розділ 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА