Сутність і основні поняття ризик-менеджменту
Діяльність організації на різних етапах і в різних сферах завжди сполучена з невизначеністю. Наявність невизначеності в діяльності господарських суб'єктів (імовірнісного характеру подій, зв'язаних з їх функціонуванням на ринку) обумовлює виникнення ризиків.
Імовірність - це не просто міра чекання, але й об'єктивна міра можливості реалізації випадкового. Ризик варто розуміти як конкретну дію, зв'язану з вибором того або іншого сценарію розвитку інвестиційного проекту або напрямку фінансово-господарської діяльності підприємства, засновану на аналізі імовірності настання визначеної події, а невизначеність - як відсутність статистично значимого обсягу інформації, необхідної для аналізу імовірності настання такої події.
Існує кілька підходів класифікації невизначеності. Найбільш застосованим є підхід і характеристика з погляду імовірності настання подій, відповідно до цього виділяється три види невизначеності:
- повна невизначеність – це такий вид невизначеності, що характеризується близької до нуля прогностичністю настання події;
- часткова невизначеність – це такий вид невизначеності, що характеризується тим, що імовірність настання події, а виходить, і ступінь його прогностичності знаходиться в межах від 0 до 1;
- повна визначеність характеризується близької до 1 прогностичністю настання подій. Будучи протилежністю повної невизначеності, повна визначеність дає можливість суб'єктам господарської діяльності з 100% імовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, але і власне поводження, тенденції розвитку і т.д.
Причини виникнення невизначеності:
1. недетермінованість процесів, що проходять у суспільстві (незакономірність) - є наслідком відсутності можливості повного їхнього пророкування і прогнозування;
2. відсутність повної інформації при плануванні поводження ринкового суб'єкта, або його суб'єктивний аналіз;
3. вплив суб'єктивних факторів на результати проведених аналізів (рівень кваліфікації працівників і ін.).
Ризик являє собою ситуативну характеристику діяльності будь-якого ринкового суб'єкта, що є наслідком невизначеності.
В економічній теорії під терміном «ризики» прийнято розуміти імовірність (погрозу) утрати ринковим суб'єктом частини доходів у результаті здійснення визначеної виробничої або/і фінансової діяльності.
Ризик-менеджмент являє собою систему оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі бізнесу. Це спеціальний вид управлінської діяльності, націлений на зм'якшення впливу ризику на результати роботи підприємства. Це одна з найважливіших областей сучасного управління, зв'язана зі специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності, в умовах складного вибору варіантів управлінських дій.
В організації спочатку виявляються ризики, з якими вона може зштовхнутися в процесі ринкової діяльності, потім визначається, який рівень ризику прийнятний і які методи управління дозволять уникнути втрат, що виникають у результаті дії конкретного ризику.
Сукупність таких дій представляє систему управління ризиками — особливу галузь, що вимагає знань в області аналізу господарської діяльності організації, методів оптимізації рішення економічних задач тощо. Робота менеджера по ризиках націлена на захист організації від ризиків, що загрожують її доходам, і забезпечує рішення головної задачі менеджменту - вибору оптимального варіанта з декількох альтернативних можливостей.
Ризик-менеджмент як система управління складається з
двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).
Об'єктом управління в ризик-менеджменті виступають ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами, що хазяйнують, у процесі реалізації ризику. До таких економічних відносин відносяться зв'язки між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами тощо.
Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - група керівників (фінансові менеджери, фахівці зі страхування тощо), що за допомогою різних методів впливу здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління.
Розрізняють наступні ключові функції ризик-менеджменту:
Ø функція об'єкта управління (організація робіт із запобігання ризику і робіт зі зниження його величини; процес страхування ризиків);
Ø функції суб'єкта управління (прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, контроль).
Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для прийняття рішень в умовах ризику:
1. Не можна ризикувати більше, ніж може дозволити власний капітал.
2. Необхідно прогнозувати наслідки ризику.
3. Позитивне рішення приймається при відсутності сумніву.
4. Не можна ризикувати більшим заради малого.
5. При наявності сумніву приймаються негативні наслідки.
6. Багатоваріантність рішення.
Стратегія ризик-менеджменту – це мистецтво управління ризиком у невизначеності господарської ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і використанні різних прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору варіантів рішення.
Класифікація ризиків
Класифікація ризиків полягає в розподілі ризиків за групами на основі визначених класифікаційних критеріїв. Це один з етапів аналізу ризиків, що дозволяє надалі проводити ідентифікацію й оцінку ризику, а також розробляти методи управління ними.
Існує кілька підходів до проблеми класифікації ризиків, що засновані на різних класифікаційних ознаках:
- причини (тип небезпеки), що викликають несприятливі події;
- характер діяльності, з яким зв'язані відповідні ризики;
- об'єкти, на які спрямовані ризики.
1.За типом небезпеки прийнято виділяти техногенні (антропогенні), природні і змішані ризики.
§ Техногенні ризики породжені господарською діяльністю людини (аварійні ситуації, забруднення навколишнього середовища тощо).
§ Природні ризики не залежать від діяльності людини. До них відносяться, в основному, ризики стихійних лих (землетрусу, повені, урагани, тайфуни, удари блискавки, виверження вулкана тощо).
§ Змішані ризики — це події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини. Прикладом може служити зсув, викликаний проведенням будівельних робіт.
2.Залежно від характеру діяльності виділяють ризики підприємницькі, фінансові, комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, промислові й ін.
§ Підприємницькі ризики зв'язані з процесом організації виробництва, з підприємницькою діяльністю, наприклад, їхнім результатом може бути недоодержання прибутку в результаті простою виробництва, банкрутство, упущена вигода, непередбачені витрати й ін.
§ До фінансових і комерційних відносять ризики, що виникають в області управління фінансами і взаємин торговельних партнерів у процесі угоди. Наприклад, невиконання договірних зобов'язань контрагентом за угодою, неповернення кредиту, непередбачені судові витрати тощо.
§ Професійні ризики зв'язані з виконанням працівниками своїх професійних обов'язків.
§ До інвестиційних відносяться ризики, що виникають при інвестуванні коштів з метою одержання прибутку.
§ Серед транспортних ризиків, що виникають при транспортуванні вантажів, розрізняють морські, повітряні й наземні.
§ Промислові ризики характерні для виробничої діяльності підприємств. Це ризики виходу з ладу устаткування, верстатів, приладів, складних технічних комплексів, це також ушкодження промислових будинків і споруджень.