МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА КРЕДИТНО – МОДУЛНОЮ СИСТЕМОЮ 2 страница
21. Поняття та види функцій права
22. Поняття і види форм (джерел) права
23. Система права: поняття та характеристика її елементів
24. Система законодавства: поняття та структура
25. Види систематизації нормативно – правових актів
26. Соціальні норми: поняття, ознаки та види
27. Норми права як особливий різновид соціальних норм
28. Способи викладення норм права в статтях нормативно – правових актів
29. Поняття, суб’єкти та види правотворчості
30. Реалізація норм права: поняття та форми
31. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
32. Стадії застосування норм права
33. Поняття, ознаки і види актів застосування норм права
34. Тлумачення норм права: поняття та види
35. Способи тлумачення норм права
36. Акти тлумачення норм права: поняття, ознаки і види
37. Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення
Модуль 3 = 2,9 кредиту
Тема 14. Правові відносини
Правові відносини розглядаються як особливий різновид суспільних відносин, що виникають на основі норм права, учасники яких мають суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки.
Склад правовідносин характеризує їх з точки зору структури, будови і включає такі елементи: суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин та зміст правовідносин. Суб’єктами правовідносин можуть бути індивіди , організації та об'єднання, соціальні спільності. Суб’єкти правовідносин наділені особливою властивістю – правосуб'єктністю, тобто здатністю бути суб’єктом права.
Об’єктами правовідносин є : засоби виробництва, предмети споживання, продукти інтелектуальної творчості людини, особисті немайнові блага та ін.
Суб’єктивне юридичне право – це вид і міра можливої або дозволеної поведінки учасників правовідносин, яка передбачена нормами права і забезпечується державою.
Суб’єктивний юридичний обов’язок – це міра необхідної поведінки учасників правовідносин, яка передбачена нормами права і забезпечується державою.
Процес виникнення, зміни і припинення правовідносин пов’язують із реальними життєвими обставинами, які називаються юридичними фактами.
Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
Правова поведінка – це різновид соціальної поведінки, яка представлена у вигляді дій або бездіяльності, має свідомо – вольовий характер і регламентується нормами права. Вона розподіляється на правомірну і неправомірну, а також зловживання правом.
Складовими елементами правової поведінки є: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна, об’єктивна сторона.
Юридична відповідальність – це різновид соціальної відповідальності. Вона є реакцією держави і суспільства на вчинені правопорушення та проявляється у застосуванні до правопорушника заходів державного впливу і у зв’язку з цим зазнанням винним втрат особистого, організаційного або матеріального характеру.
Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільно – правову, кримінальну.
Тема 16. Законність і правопорядок
При розумінні законності слід звернути увагу на те, що законність – це такий режим державного і суспільного життя, за якого забезпечується повне і неухильне дотримання та виконання законів, підзаконних актів всіма без винятку суб’єктами суспільно життя.
Розрізняють такі принципи законності: єдності, загальності, охорони прав і свобод громадян, верховенство права, єдності, законності і доцільності, невідворотність юридичної відповідальності, право громадян на захист.
Гарантії законності – це умови суспільного життя, які створюються державою для забезпечення режиму законності. Їх можна поділити на загально – соціальні та юридичні. До загально – соціальних належать: політичні, економічні, ідеологічні та ін. Юридичними гарантіями законності є передбачені законодавством і державою спеціальні засоби, які застосовуються в разі порушення та відновлення режиму законності.
Кінцевим етапом впровадження в життя режиму законності є правопорядок, який розглядається як стан правової упорядкованості системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності.
Тема 17. Правова свідомість і правова культура
Правова свідомість – це специфічна форма суспільної свідомості, яка представляє собою систему відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях і уявленнях людей про право. Вона складається з трьох елементів: правової ідеології, правової психології і поведінкових складових.
Правова культура розглядається як система правових цінностей, інститутів, що відповідають якісному стану правового життя суспільства. До структурних елементів правової культури відносять: правову ідеологію, правову психологію і правомірну правову поведінку.
Видами правової культури є: правова культура суспільства, правова культура соціальної групи і правова культура особи.
Формування високого рівня правосвідомості і правової культури здійснюється під впливом правового виховання. Метою правового виховання є необхідність дати людині юридичні знання, навчити її поважати право та на цій основі запобігати вчиненню протиправних діянь.
Способами правового виховання є: правова освіта, правова пропаганда, юридична практика, самовиховання .
Тема 18. Правове регулювання та його механізм
Правове регулювання розглядається як дія права на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, насамперед, норм права. Предметом правового регулювання є різноманітні суспільні відносини на які впливає право (економічні, політичні та ін.). Методом правового регулювання є прийоми юридичного впливу (імперативний та диспозитивний ).
Способи правового регулювання розподіляються на дозвіл, зобов’язання та заборона.
Типами правового регулювання є загальний дозвіл та звільнення від заборони.
До складових елементів механізму правового регулювання відносять: норми права, юридичні факти, акти застосування права, правовідносини, акти реалізації прав та виконання обов’язків.
Тема 19. Юридичний процес
Юридичний процес – це урегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів та посадових осіб, який полягає в підготовці , прийнятті і документальному закріпленні юридичних рішень загального та індивідуального характеру.
Види юридичного процесу, здебільшого, класифікують за предметною ознакою. При цьому за основу класифікації беруть відповідні галузі матеріального права, що застосовуються у діяльності конкретних органів держави. Тому й юридичний процес має такі види як кримінальний, цивільний, адміністративний та ін. За функціональною ознакою розрізняють такі види процесів: установчий, правотворчий, павозастосовуючий, судовий і контрольний.
Тема 20. Основні правові системи сучасності
Правова система – це сукупність всіх правових явищ, яка з точки зору структури включає об’єктивне право, правову ідеологію, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридичну техніку, правопорядок та ін. Це цілісна система юридичних явищ, що постійно діють задля досягнення своїх цілей.
Взаємодія елементів правової системи суспільства поділяється на п'ять підсистем її функціонування: інституційну, нормативну, ідеологічну, функціональну та комунікативну.
Розрізняють поняття правова система і правова сім'я.
Існують такі різновиди правових сімей: романо – германська, англо – американська, мусульманське право, релігійно – традиційний тип правової системи, соціалістичні правові системи.
Тема 21.Основні сучасні концепції держави і права
В сучасній юридичній літературі існує багато теоретичних концепцій щодо розуміння держави і права. Зокрема, до концепцій держави слід віднести такі теорії: теорія правової держави, теорія конвергенції, теорія держави «загального благоденства», теорія еліт, теорія соціальної держави. Сучасними концепціями права є: нормативний підхід до право розуміння , теорія природного права, соціологічна школа права, психологічна концепція право розуміння, класовий підхід до визначення права та концепція широкого право розуміння.
Перелік питань для підготовки до модульної контрольної роботи № 3:
1.Поняття, ознаки та види правовідносин.
2.Юридичні факти та їх класифікація.
3.Правова поведінка: поняття, ознаки, види
4.Характеристика складових елементів протиправної поведінки
5.Визначення та характеристика структурних елементів правосвідомості.
6. Поняття правової культури та її роль у правотворчості й реалізації права.
7.Види правової культури.
8.Форми і методи правового виховання.
9.Правозаконність: поняття, принципи та гарантії.
10.Суспільний порядок і правопорядок. Принципи правопорядку.
11.Співвідношення між законністю і правопорядком.
12.Державна дисципліна та її види.
13.Поняття та ознаки юридичного процесу. Види юридичного процесу.
14.Характеристика стадій юридичного процесу.
15.Система процесуального права та її співвідношення з системою процесуального законодавства.
16.Основні ознаки норм процесуального права.
17.Причини існування різноманітних теорій права.
18.Характеристика теорії природного права.
19.Основні ознаки соціологічної школи права.
20.Суть психологічної теорії права.
21.Характеристика марксистської теорії права.
22.Інтегративний підхід до право розуміння.
23.Основні сучасні концепції держави і права.
24.Теорія правової держави.
25.Теорія „держави загального благоденства”.
26.Теорія еліт.
27.Фашистські ідеї державності.
28.Теорія національної держави.
29.Характеристика теорії природного права.
30.Основні ознаки соціологічної школи права.
31.Суть психологічної теорії права.
32.Характеристика марксистської теорії права.
33.Основні сучасні концепції держави і права.
34.Теорія правової держави.
35.Теорія „держави загального благоденства”.
36.Теорія еліт.
37.Фашистські ідеї державності.
38.Теорія національної держави.
39.Характеристика теорії природного права.
40.Основні ознаки соціологічної школи права.
41.Суть психологічної теорії права.
42.Характеристика марксистської теорії права.
МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА КРЕДИТНО – МОДУЛНОЮ СИСТЕМОЮ
Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів здійснюється такими засобами: усне опитування, перевірка контрольних робіт, індивідуальних письмових та усних робіт, а також самостійної роботи. В першому семестрі оцінювання знань здійснюється на основі ПМК, а в другому семестрі студенти складають іспит.
1 семестр
| Модуль 1 = 50 балів | |||||||||||
| Тема | Т.1 | Т.2 | Т.3 | Т.4 | Т.5 | Т.6 | Т.7 | Модульна контрольна робота 16 балів | Підсумкова атестація по 1-му модулю 50 балів | П М К | Підсумкова атестація 50+50=100 |
| Активність на семінарських заняттях | |||||||||||
| Виконання індивідуальної роботи | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | ||||
| Виконання самостійної роботи | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | ||||
| Модуль 2 = 50 балів | |||||||||||
| Тема | Т.8 | Т.9 | Т.10 | Т.11 | Т.12 | Т.13 | Модульна контрольна робота 20 балів | Підсумкова атестація по 2-му модулю 50 балів | |||
| Активність на семінарських заняттях | |||||||||||
| Виконання індивідуальної роботи | - | - | - | ||||||||
| Виконання самостійної роботи |
2 семестр
| Модуль 3 = 60 балів | ||||||||||||
| Тема | Т.14 | Т.15 | Т.16 | Т.17 | Т.18 | Т.19 | Т.20 | Т.21 | Модульна контрольна робота 9 балів | Курсова робота 20 балів | Форма підсумкового контролю іспит – 40 балів | Підсумкова атестація 60 + 40 = 100 |
| Активність на семінарських заняттях | ||||||||||||
| Виконання індивідуальної роботи | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | ||||
| Виконання самостійної роботи | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
Оцінювання за модульно-рейтинговою системою здійснюється за 100-бальною шкалою. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-х бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:
| Оцінка за шкалою ECTS | Оцінка за шкалою, що використовується в НАДПСУ | Оцінка за національною шкалою |
| А | 84 – 100 | 5 (відмінно) |
| ВС | 67 – 83 | 4 (добре) |
| DE | 50 – 66 | 3 (задовільно) |
| FX | 33 – 49 | 2 (незадовільно) |
| X | 0 –32 | 2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Предмет, методи та функції теорії держави та права
Ключові поняття та терміни: теорія, юриспруденція, метод, методологія, суспільство, держава, право, функція, система.
При вивченні даної теми необхідно засвоїти, що теорія держави та права – це система загальнотеоретичних знань про державно-правову дійсність, що відбувається у свідомості людини: як юридична наука вивчає державно-правові явища, їх соціальні та політичні цілі, механізм правового регулювання суспільних відносин в процесі його виникнення, розвитку і призначення.
Особлива увага звертається на предмет теорії держави і права під яким розуміють – найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права.
Предмет теорії держави і права охоплює:
- суспільні відносини, які пов’язані з державою і правом;
- загальні для всіх проявів держави і права закономірності та їх особливості на відповідних етапах розвитку суспільства в окремих країнах;
- властивості та характеристики держави та права в цілому;
- найважливіші властивості, характеристики та закономірності виникнення, функціонування й розвитку держави і права як на всіх етапах існування так і в межах окремих історичних етапів.
Необхідно розрізняти:
- теорію держави і права як науку;
- теорію держави і права як навчальну дисципліну.
Для дослідження предмета в теорії держави та права застосовуються методи пізнання, тобто способи дослідження, які дозволяють встановити істинні знання про основні і загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права.
Вчення про методи називається методологією під якою треба розуміти систему певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки.
Методами пізнання держави і права є:
а) загальнонаукові (формально-логічний, системний, структурно-функціональний, соціальний, конкретно-історичний, статистичний та ін.)
б) приватно-наукові (формально-юридичний, порівняльно-правовий, правове моделювання, правовий експеримент, тлумачення та ін.)
Рекомендується уважно вивчити поняття функцій теорії держави та права під якими розуміють ту роль, яку вона повинна виконувати досліджуючи свій предмет.
Основними функціями теорії держави і права є наступні: онтологічна, інтерпретаційна, евристична, методологічна, ідеологічна, політична, системоутворююча, практично-прикладна, комунікативна, навчальна, прогностична.
У системі суспільних наук юридична наука (правознавство, юриспруденція) виступає як єдина галузь знань, що утворюють відповідну систему:
1) теоретично-історичні (теорія держави і права, історія держави і права, історія вчень про державу і право);
2) галузеві (конституційне право, цивільне, кримінальне, трудове, адміністративне та інші галузеві права);
3) міжгалузеві (кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя);
4) спеціальні прикладні (криміналістика, судова медицина, судова психологія, ОРД та ін.)
5) науки, що вивчають міжнародне право та державу і право зарубіжних країн.
Література
1. Артикуца Ж. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології// Право України.-1998.-№4-с.56.
2. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права//Право України.-2001.-№7-с.23.
3. Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку//Вісник Академії правових наук України.-2003.-№ 2-3.-с.5.
4. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). –М.:Аванта+,2000,-560с.
5. Цвік М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії держави і права//Вісник Академії правових наук України.-2003.-№2-3-с.25.
Тема 2. Поняття, походження і розвиток держави
Ключові поняття і терміни: первісне суспільство, плем’я, звичай, мовонорма, рід, нація, фратрія, союз племен, населення, держава, територія, влада, суверенітет.
Вивчення теми необхідно розпочати з ознайомлення з додержавними формами суспільства, основними складовими якого є наступне.
Родова община (рід) – це засноване на кровно-споріднених зв’язках і спільності майна об’єднання людей, які ведуть спільне господарство.
Близькі роди (фратрії) об’єднувалися в племена, останні - в союзи племен.
Органи влади і управління у первісному суспільстві, у родовій общині:
а)загальні збори;
б)старійшина.
У племені:
а)рада старійшин
б)вождь
У союзі племен:
а)рада вождів племен;
б)вождь (або два – один з яких військовий вождь).
Соціальні норми у первісному суспільстві – це звичаї (традиції), які регулювали суспільні відносини у всіх сферах суспільного життя.
Пізніше з’являється релігійні норми, норми моралі і т.ін.
Треба звернути увагу на основні теорії походження держави, до яких належать: теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, теорія насильства, органічна теорія, історико-матеріалістична.
Історико-матеріалістична розрізняє виникнення держав:
а) європейських
б) східних (азійських)
У першій виділяють три основні форми виникнення держави:
1) афінську
2) римську
3) древньогерманську
Виникнення європейських держав обумовлене класовим поділом суспільства.
Причинами виникнення східних держав вважається:
а) необхідність проведення великомасштабних робіт для розвитку посівного землеробства;
б) необхідність об’єднання великих груп людей і великих територій для досягнення цієї мети;
в) необхідність у централізованому управлінні людською спільнотою.
На тлі цих причин виникає державний апарат, який поступово відокремлюється від суспільства, його представники стають правлячим класом.
Основна увага зосереджуються на понятті держави і її ознаках.
У широкому розумінні «держава» може використовуватись як синонім слів «країна», «вітчизна», «суспільство».
У буквальному розумінні «держава» - суверена політико – територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі сприянням у разі потреби на легальний примус.
Основні ознаки держави.
1.Публічно-політична влада.
Публічною вона є тому, що офіційно керує справами всього суспільства і виступає від імені всього суспільства в цілому при вирішенні будь яких питань.
Політична природа державної влади визначається тим, що вона в особі державного апарату відокремлена від суспільства, відносно обумовлена ним.
2.Сувернітет – влада є суверенною, тобто самостійною і незаперечною.
3.Загальнообєктивність. Влада настроюється на всіх осіб, які перебувають на території держави.
4.Територія. Влада чітко розповсюджується на відповідну територію.
5.Народонаселення. Держава об’єднує людей в єдине ціле.
6.Апарат управління. Особлива категорія осіб, професіоналів – управлінців.
7.Апарат примусу. Це загони озброєних людей, що є силовою основою діяльності державної влади.
8.Видання нормативних активів.
9.Оподаткування. Це монопольне право держави, фінансову основу якої становлять податки.
Сутність держави полягає в забезпеченні як соціальних, так і вузькогрупових (в тому числі класових) інтересів.
На остаток треба зупинитись на типах держав.
В основу поділу на типи лежить суспільно-економічна формація.
Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, певних рис, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.
Типи держав в історичному контексті:
- рабовласницькі
- феодальні
- буржуазні
- соціалістичні
- сучасні (соціально-демократичні)
Література
1. Алексеев В.А., Першиц А.И. История первобытного общества. Учеб.-М., 1990.-351с.
2. Енгельс Ф. Походження сімї, приватної власності і держави.-К.:Політвидав України,1981.-186с.
3. Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства та держави//Право України.-1998.-№6.-с27.
4. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність//Право України.-2000.-№12.-с.16.
Тема 3. Суспільство, держава, право, громадянин
Ключові поняття і терміни: суспільство, громадянське суспільство, ознаки громадянського суспільства, «людина», «особа», «громадянин», правовий статус, правова держава, суб’єктивне право, суб’єктивний обов’язок, правосуб’єктність.
Засвоєння суті пропонованої теми повинно починатись з вияснення суті понять «людина», «особа», «громадянин».
Поняття «людина» має загальнофілософське та біологічне значення. Людина відрізняється від вищих тварин низкою ознак, які вона здобула в процесі біологічної еволюції.
Термін «особа» означає: людина, яка має невеликий соціальний досвід, пройшла або проходить соціалізацію і стає соціальною істотою. Термін «особа» - це соціологічна і юридична категорія.
Поняття «громадянин» тісно пов’язане з політико-правовим інститутом – «громадянством».
Громадянство – це політико-правовий інститут держави і конституційного права, який виражає постійну політико-правову належність особи до якої-небудь держави, між якими виникають взаємні права та обов’язки.
Суспільство, це перед усім об’єднання людей, громадян. Це система взаємодії людей, що пов’язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ; встановлення межі поведінки в суспільних інтересах, за допомогою соціальних норм.
У кожному суспільстві є своя система відносин: економічних, соціальних, політичних, ідеологічних.
Переходячи до розділу поняття «громадянське суспільство» треба мати на увазі що це вищий рівень людського суспільства у якому існує правова держава. Громадянське суспільство має такі ознаки:
а) приватна власність, вільна праця, підприємництво;
б) існування вільних політичних партій, громадянських організацій на добровільній основі;
в) багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;
г) наявність незалежної системи засобів масової інформації;
д) вільний розвиток сім’ї, як первинної основи співжиття людей;
е) переважне регулювання поведінки людини за допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб на засадах свободи, незалежності і недоторканості.
Місце особи в економічному, політичному житті держави залежить від її правового статусу.
Правовий статус особи і громадянина складається із суб’єктивних прав, свобод та обов’язків, які встановлюють в державі за допомогою права та закону.
Треба також пам’ятати, що крім названих прав, свобод, і обов’язків правовий статус включає такі елементи: правові норми, правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність), законні інтереси, громадянство, юридичну відповідальність, правові принципи правовідносин загального типу.
Основу правового статусу утворюю конституційні права і обов’язки (Розділ 2 Конституції України), які можна класифікувати на види:
а) фізичні чи природні;
б) особисті, немайнові, спрямовані на конкретизацію свободи і вільний розвиток особи;
в) економічні;
г) політичні;
д) культурні;
е) громадянські – пов’язані з правом на громадянство;
ж) соціальні;
з) екологічні;
і) трудові;
ї) спеціальні юридичні права (ст.56, 57, 59, 60, 62 Конституції).
Розгляд даної теми пов’язується з поняттям правової держави, тобто держави, в якій панує право, або правова форма організації діяльності публічно-політичної влади та її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права.
Основні ознаки правової держави:
- панування права в усіх сферах суспільних відносин;
- взаємна відповідальність держави і громадянина;
- наявність широких, демократичних, реальних прав і свобод людини і громадянина;
- функціонування реальних та ефективних засобів захисту і відновлення прав і свобод у випадках їх порушення;
- розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову;
- реальність, дієвість контролю і нагляду за виконанням законів і інших нормативних актів;
- висока правова культура громадян
Література
1.Шемшуненко Ю. Теоретичні проблеми формування правової держави//Право України.-1995.-№12.-с.7.
2.Рабинович П.М. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування)//Українське право.-1996.-№3.-с.22
3.Шаповал В. Верховенство закону про принцип Конституції України//Право України.-1999.-№1.-с.5.
4.Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина//Право України.-2000.-№8.-с.55.
Тема 4. Держава і політична система суспільства
Ключові поняття і терміни: система, політична, політична система, політична партія, громадянський рух, об’єднання громадян, трудовий колектив, демократія.
Вивчення даної теми необхідно з вияснення поняття політичної системи яка виступає в широкому та вузькому розумінні.
Широке – це вся сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов’язаних з відносинами, що виникають з приводу здійснення політичної влади.
Вузьке – це сукупність суб’єктів, які беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами держави.
Елементи політичної системи суспільства:
1) матеріальні – суб’єкти політики (народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціальні прошарки, держава, об’єднання громадян, партії, рухи, громадянські організації, громадяни).
Громадські об’єднання – це добровільні формування людей, що виникли на основі спільності інтересів щодо реалізації прав і свобод у результаті свідомого волевиявлення.
Політичні партії – зареєстровані згідно із законом добровільні об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку з метою спрямування формуванню і вираженню політичної волі громадян, які беруть участь у виборах та інших політичних заходах.
До нематеріальних елементів політичної системи суспільства відносяться:
- політичні принципи та норми – основоположні ідеї та конкретні правила, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відносин;
- політичні відносини – врегульовані політичними сторонами відносини між суб’єктами політики у процесі яких ці суб’єкти набувають і реалізують права і обов’язки;
- політична свідомість, політична психологія та ідеологія, політична культура.