Методи культивації мікроорганізмів – анаеробів
Анаероби – мікроби, здатні рости і розмножуватися без доступу вільного кисню (Термін запропонував у 1861 році Л. Пастер). При культивуванні анаеробів застосовують хімічні способи усунення кисню: додають у середовище анаеробів речовини, здатні поглинати кисень (гідросульфіт натрію) або вводять до складу поживного середовища речовини, здатні відновлювати кисень (піровиноградну кислоту, цистеїн, глютатіон). Можна забезпечити ріст мікроорганізмів фізичними способами: механічно видаляти повітря з поживних середовищ перед посівом шляхом кипятіння з подальшою заливкою поверхні середовища рідким вазеліновим маслом. Біологіний спосіб забезпечення без кисневих умов для анаеробів полягає в комбінованому сумісному посіві культур аеробів і анаеробів. До патогенних анаеробів відносять палички правця, ботулізму, збудники анаеробної інфекції.
Анатоксини та вакцини, принципи створення та прояву захисної дії.
Вакцини - препарати, одержані з бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів, їх хімічних компонентів, продуктів життєдіяльності або виготовлені штучним шляхом, які застосовуються для активної імунізації людей і тварин з метою профілактики і лікування інфекційних хвороб.
Усі вакцини за способом одержання й характером антигенів поділяють на живі, вбиті, хімічні, субклітинні, субодиничні, анатоксини, штучні на основі рекомбінантних ДНК, антиідіотипові. За кількістю антигенів розрізняють моно-, ди-, три-, тетравакцини тощо.
Живі вакцини – біологічні препарати, виготовлені з живих бактерій або вірусів із пониженою вірулентністю, але вираженими імуногенними властивостями. Вони нездатні в звичайних умовах викликати захворювання, але слабкий інфекційний процес при цьому має місце. Тому живі вакцини, як найбільш ефективні препарати для щеплення, індукують довготривалий і напружений поствакцинальний імунітет. Досить однократного введення препарату, щоб розвинулась несприйнятливість до збудника.
Для виготовлення живих вакцин використовували методи зниження вірулентності (атенуацію) бактерій, вірусів, створюючи несприятливі умови культивування.
Серед живих вакцин найбільш широко використовується протитуберкульозна вакцина БЦЖ (BCG - Bacterium Calmette, Guerin).
При виготовленні деяких вакцин збудники культивують у курячому ембріоні (рикетсії висипного тифу, віруси грипу, кору, паротиту), вирощують вакцинні штами у культурах тканин (вакцини проти кору, жовтої гарячки, поліомієліту, сказу).
Анатоксини - препарати, які одержують із бактеріальних білкових токсинів при дії на них формаліну (0,3-0,5 %) протягом 3-4 тижнів при температурі 39-40 °С. Після такої обробки токсин втрачає отруйні властивості, але зберігає антигенні. Одержані анатоксини очищають, концентрують й адсорбують на гідроокисі алюмінію. Мікробіологічна промисловість випускає правцевий, дифтерійний, ботулінові, гангренозні, стафілококовий анатоксини. При імунізації цими препаратами в організмі виникають антитіла (антитоксини), які здатні нейтралізувати дію відповідних токсинів. Активність анатоксинів визначають за їх здатністю вступати в реакцію із специфічною антитоксичною сироваткою. Їх виражають в одиницях звязування (ОЗ) або флокуляційних одиницях.
Силу анатоксину визначають у реакції флокуляції, яка за механізмом подібна до реакції преципітації. Флокуляція - феномен утворення каламутної хмаринки під час взаємодії анатоксину з антитілом. Початкова (ініціальна) флокуляція відбувається при чіткій відповідності кількості антигену й антитіла. Кількість анатоксину, яка зумовлює ініціальну флокуляцію з 1 МО (міжнародною одиницею) антитоксичної сироватки, приймають за одиницю флокуляції.