УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Негативно впливають на бойову готовність військ і являють серйозну небезпеку для військового правопорядку різні види ухилення від військової служби. До цієї групи військових злочинів входять: самовільна відлучка, самовільне залишення військової частинҸ або місця служби, дезертирство, самовільне залишення частини в бойовій обстановці, ухилення від військової служби шляхом член䐾ушкодження або іншим засобом.

Самовільна відлучка (ст. 239 КК України):

пункт а) самовільна відлучка із частини або з місця служби військовослужбовця строкової служби, а також нез’явлення його в строк без поважних причин на службу при увільненні з частини, при призначенні переведенні, із відрядження, із відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад одну добу, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але вчинене повторно протягом трьох місяців, - караються направленням до дисциплінарного батальйону строком від трьох місяців до двох років;

пункт б) ті ж діяння, вчинені у воєнний час, - караються позбавленням волі строком від двох до десяти років;

пункт в) діяння, передбачені пунктом “а” цієї статті, вчинені військовослужбовцем, що відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні, - карається позбавленням волі строком від одного до трьох років;

пункт г) діяння передбачені пунктом “а” цієї статті, при пом’якшуючих обставинах, - тягнуть застосування Дисциплінарного статуту Збройних Сил.

Самовільною відлучкою визначається самовільне, без дозволу командира, залишення території військової частини або місця служби. При відособленому територіальному розташуванні підрозділів однієї частини самовільне залишання території підрозділу, може бути кваліфіковано як самовільна відлучка навіть у випадку коли військовослужбовець самовільно пішов до іншого підрозділу тієї ж частини.

Неприбуття в строк на службу полягає в тому, що залишивши військову частину або місце служби (під час виконання завдання або виконання господарчих робіт поза межами військової частини) на не законній підставі, військовослужбовець ухиляється від своєчасного прибуття на службу. Якщо причина не прибуття важна – відповідальність не настає. До поважних причин можна віднести: хворобу військовослужбовця, стихійне лихо, смерть близьких і інші обставини, заважаючи військовослужбовцю своєчасно прибути у військову частину.

Самовільно залишання частини або місця служби (ст. 240 КК України):

пункт а) самовільне залишання частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а так само нез’явлення його в строк без поважних причин на службу при звільненні з частини, при призначенні, переведенні, із відрядження, із відпустки, або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, - караються позбавленням волі строком від одного до п’яти років;

пункт б) самовільне залишання частини або місця служби особою офіцерського складу, прапорщиком, мічманом або військовослужбовцем надстрокової служби, а так само нез’явлення їх в строк на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але не більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, - караються позбавленням волі строком від одного до п’яти років;

пункт в) діяння, передбачені пунктами “а”, “б” цієї статті, якщо сама вільна відсутність тривала понад місяць, - караються позбавленням волі строком від трьох до семи років;

пункт г) діяння, передбачені пунктами “а” і “б” цієї статті вчинені в воєнний час, якщо самовільно відсутність тривала понад одну добу, - караються позбавленням волі строком від п’яти до десяти років.

Цей злочин відрізняється від самовільної відлучки більшою тривалістю незаконного перебування військовослужбовця поза частиною і визначається більш тяжким злочином. Кримінальні відповідальності по цій статті підлягають не тільки військовослужбовці строкової служби, але і інші військовослужбовці (офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової служби).

17. загального військового обов’язку, і що він включає

Військовий обов'язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов
на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов'язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку. Військовий обов'язок

1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
України є конституційним обов'язком громадян України.

2. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки
громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим
складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань, а також правоохоронних
органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби
транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові
формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

18.Відповідальність військових посадових осіб за посадові злочини.

зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем визначається злочином при наявності трьох ознак в їх сукупності:

умисне використання військовою посадовою особою шляхом дії чи бездіяльності повного службового становища всупереч інтересам служби; заподіяння такого діяння з корисливих намірів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб; заподіяння вказаним діянням істотної шкоди.

Під військовими посадовим особами розуміються військові начальники, а так само інші військовослужбовці, які займають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконуються такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Організаційно-розпорядчі функції пов’язані з керуванням людьми, організацією роботи, підбором і розстановлення кадрів. До цієї категорії посадових осіб відносяться військовослужбовці, які наділені відповідними повноваженнями і правами віддавати накази. Розпорядження і контролювати їх виконання. До них можна віднести командирів військових підрозділів, частин, начальників штабів, їх заступників, помічників і інших військовослужбовців

19.Хто звільняється від призову на строкову військову службу у мирний час?

1. Вiд призову на строкову вiйськову службу в мирний час звiльняються громадяни:
визнанi за станом здоров'я непридатними до вiйськової служби в мирний час;
якi до дня вiдправки на строкову вiйськову службу досягли 25-рiчного вiку;
батько (мати), рiдний брат чи сестра яких пiд час проходження вiйськової служби загинули чи померли або стали iнвалiдами. Призовники, якi мають право на звiльнення вiд призову на цiй пiдставi, можуть його не використовувати;
якi пройшли вiйськову службу в iнших державах.
2. Вiд призову звiльняються також громадяни, якi закiнчили курс навчання за програмою пiдготовки офiцерського складу або прапорщикiв у навчальних закладах Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Служби безпеки України, iнших вiйськових формувань та мають вiйськовi або спецiальнi звання. (абзац 4 частини 1 статтi 18 у редакцiї Закону N 1669-III вiд 20.04.2000 р.) Вiд призову звiльняються також громадяни, якi закiнчили курс навчання в навчальних закладах органiв внутрiшнiх справ i продовжують службу в системi Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.

20.Військова прокуратура.

Військова прокуратура входить в єдину систему органів прокурорського нагляду держави, вона непідлегла місцевим органам влади і органам військового управління. Незалежність військової прокуратури забезпечується рядом організаційних і правових норм. Тобто, для її працівників встановлений особливий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, призначення і звільнення від посади.

Генеральний прокурор України керує діяльністю військових прокуратур як безпосередньо так і через начальника управління по нагляду за виконанням законів в Збройних Силах України, а також в оборонній галузі. Вказане управління входить до Генеральної прокуратури України, затвердженою постановою Верховної Ради України 6 листопада 1991 року. Управління по нагляду за виконанням законів в Збройних Силах України включає в себе:

- загальний відділ;

- відділ нагляду за слідством і дізнанням.

Система органів військової прокуратури на сьогоднішній день побудована без прив’язування її до структури Збройних Сил України, тобто до військових округів, об’єднань, з’єднань. Відсутні практично і нормативні акти по організації діяльності військової прокуратури.

В Україні утворено три релігійні військові прокуратури:

- центральна;

- південна;

- західна.

В свою чергу релігійні військові прокуратури і прокуратури ВМС України включають в себе військові прокуратури.

До складу військових прокуратур входять військові прокуратури, їх заступники, старші помічники, військових прокурорів, військові слідчі, старші військові слідчі по особливо важливим справам.

Діяльність військових прокуратур спрямоване на охорону безпеки України, на підвищення боєздатності і боєготовності її Збройних Сил та інших військових формувань, захист справ й свобод військовослужбовців та інших громадян, прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Військова прокуратура стосовно до умов ЗС України здійснює такі функції:

- загальний нагляд;

- нагляд за виконанням законів в діяльності органів дізнання, військових слідчих, слідчих органів державної безпеки при розслідуванні ними справ, підсудних військовим судом;

- бере участь у розгляді кримінальних і цивільних справ у судових засіданнях військових судів, з урахуванням цих функцій побудована структура військової прокуратури.

21.Кому надається відстрочка від призову на строкову військову службу?

Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рі-шенням міської призовної комісії за сімейними обставинами, станом здоров"я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
2. Відстрочка від призову на СВС за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають:

1) непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов"язаних відповідно до законо-давства їх утримувати;
2) неповнолітніх рідних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер або непра-цездатних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер незалежно від їх віку, якщо вони не мають інших працездатних осіб, крім призовника, зобов"язаних відповідно до законодавства їх утримувати:
3) одинокого батька чи одиноку матір, у яких на утриманні перебувають двоє чи більше неповнолітніх дітей, до досягнення старшим із них повоноліття;
4) дитину віком до трьох років або старшу трьох років, яка виховується без матері у зв"язку з її смертю або за рішенням суду;
5) двох і більше дітей;
6) дитину-інваліда;
7) дружину-інваліда;
8) вагітну дружину.
3. Відстрочка від призову на СВС за сімейними обставинами за власним бажанням може надаватися призовнику, який є сиротою.
4. За наявності в сім"ї двох і більше синів, один з яких проходить СВС, відстрочка від призову на СВС за сімейними обставинами може надаватися призовнику на час проходження строкової військової служби його братом.
5. У разі якщо призову на СВС підлягають кілька синів одночасно, відстрочка може надаватися одному з них за їх бажанням з урахуванням пропозиції батьків.
6. Міська призовна комісія може прийняти рішення про надання призовнику відстрочки від призову на СВС за сімейними обставинами, незважаючи на небажання призовника нею скори-стуватися, виходячи з того, що його призов може суттєво погіршити матеріальне становище осіб, яких відповідно до законодавства він повинен утримувати.
7. Відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров"я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непри-датними до військової служби.
8. Відстрочка від призову на СВС для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:
- у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах за денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
- у вищих навчальних закладах з денною формою навчавння, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищой освіти:
- середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання:
- в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без від виробництва.
9. Право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у навчальних закладах інших держав.
10. Відстрочка від призову на СВС для здобуття освіти надається один раз за період навчан-ня, і громадяни призовного віку, відраховані з навчальних закладів за власним бажанням, за невиконання навчального плану, порушення умов контракту або недисциплінованість втрачаю-ть право на відстрочку від призову на СВС незалежно від їх повторного зарахування до того чи іншого навчального закладу або поновлення у вищому навчальному закладі.
11. Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:
- педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю;
- медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді – на весь період роботи у сільській місцевості за фахом;
- випускникам вищих навчальних закладів, інтернатури, аспірантури або докторантури, які займають посади наукових працівників в установах Національної академії наук України, - на весь період роботи;
- випускникм професійно-технічних навчальних закладів за умови їх роботи за здобутою професією на підприємствах, в установах, організаціях державної або комунальної форми власності, - на один рік з дня закінчення навчального закладу
- священослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим в установленому порядку, - на час виконання обов"язків священослужителя;
- кандидатам у народні депутати України, зареєстрованим у встановленому порядку, за їх заявою – до дня опублікування результатів виборів включно;
- сільським, селищним та міським головам і депутатам місцевих рад – на строк виконання ними цих повноважень;
- особам, які самостійно або разом з батьками ведуть фермерське господарство, - на строк не більше одного року з моменту отримання для цієї діяльності земельної ділянки.
12. Відстрочка від призову на СВС надається призовникам, щодо яких провадиться дізнання чи досудове слідство або стосовно яких кримінальна справа роглядається судом, - до прийняття відповідального рішення.
13. Призовники, яким надано відстрочку від призову на СВС, зобов"язані щороку до 1 жовт-ня подавати у військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку.

22.Військові суди

ВІЙСЬКОВІ СУДИ

Правосуддя в ЗС України здійснюють військові суди, які входять в єдину судову систему України очолювану Верховним Судом України. Питання створення, комплектування і діяльності військових судів регулювань:

- Закон України: “Про статус суддів” від 15.12.92 р.

- Закон України: “Про внесення змін і доповнень в Закон України” “Про створення Української РСР” від 24.02.1994 р.

- Закон України: “Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти України у зв’язку із змінами у Законі Української РСР: “Про судотворення” від 24.02.94 р.

У вказаних законах детально відображені завдання військових судів, принципи їх утворення і діяльності, розмежування, види правосуддя, підсудність та інші питання, які мають теоретичну і практичну значимість.

В теперішній час в Україні діють три ланки військових судів:

- військові суди гарнізонів;

- військові суди регіонів і Військово-Морських Сил України;

- Військова колегія Верховного Суду України.

Військовий суд гарнізону утворюється на території, на якій розташовано один або декілька військових гарнізонів.

Судді військових судів вибирається Верховною Радою України строком на 10 років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір обираються строком на 5 років.

Право на зайняття посади судді військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менш двох років. Суддею військового суду регіону і ВМС України може бути громадянин України, досягнувши на день обрання 30 років, маючи вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше 5 років, у тому числі не менше 3 років на посаді судді.

Військовий суддя військової колегії Верховного Суду України повинен бути громадянином України, досягнувши на день обрання 35 років, маючи вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше 10 років, в тому числі не менше 5 років на посаді судді.

Крім того, всі військові судді повинні знаходитися на військовій службі і мати звання офіцерського складу.

Військові суди регіонів, ВМС України і гарнізонів обираються у складі: голови, заступника (заступників) і суддів. Народні засідателі військових суддів обираються відкритим голосуванням на зборах військовослужбовців військових частин, строком на 5 років з числа громадян України, які знаходяться на військовій службі і досягли 25-річного віку.

Військові судді користуються реальними гарантіями незалежності, яка забезпечується:

- встановленим законом порядком їх обрання;

- припинення їх повноважень і звільнення від посади;

- особливим порядком присвоєння військових звань;

- недоторканості суддів.

Так, військові звання військовим суддям присвоює Президент України, судді, в тому числі військові, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної ради України. Судді військового суду не можуть бути звільнені з військової служби, крім випадків звільненням за особистим бажанням за станом здоров’я, а також при досягненні 60-ти річного віку.

Військові суди розглядають:

- справи про злочини вчинені військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України і інших військових формувань передбачених чинним законодавством України, а також військовозобов’язаними під час проходження ними учбових зборів;

- справи про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

- справи по скаргах військовослужбовців на правомірні дії військових посадових осіб і органів військового управління;

- справи про захист честі і гідності сторонами яких є військовослужбовці або військові організації;

- інші справи, які зв’язані з захистом вправ і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Військові суди сумісно з кримінальними справами розглядають позови про відшкодування збитків, завданих внаслідок злочинів.

Вищою ланкою системи військових суддів є Військова колегія Верховного суду України. Військовій колегії підсудні справи виключної важливості, а також справи про злочини військовослужбовців, які мають звання генерала (адмірала) або займають посаду від командира з’єднання і вище. Військова колегія Верховного суду України вправі приймати до свого розряду, провадженню як суду першої інстанції будь-яку справу, підсудні військовому суду, гарнізону, регіону. Вона розглядає у касаційному порядку скарги, а також в порядку нагляду протести Голови Верховного суду і генерального прокурора України, їх заступників на вирок, постанови військових судів, регіонів, ВМС України.

Військовим судам регіонів, ВМС України в якості судів першої інстанції підсудні:

- справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника (капітан І рангу);

- справи про злочини осіб, які займають посади від командира полку (командира корабля І рангу) і вище, а також осіб рівних їм за службовою посадою;

- справи про злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді смертної кари.

В порядку цивільного судочинства військові суди регіонів ВМС України в якості першої інстанції розглядають справи по скаргам на незаконні дії і рішення військових посадових осіб і органів військового управління на рівні об’єднань і вище.

Військові суди регіонів і ВМС України є касаційною інстанцією по розгляду скарг на вироки і рішення військових судів гарнізонів. В порядку нагляду вони розглядають протести відповідних прокурорських і судових посадових осіб на рішення і постанови відповідних судів гарнізонів.

Військовим судом гарнізонів в якості першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника (капітана 2 рангу) включно, крім тих справ, які підсудні військовим судом вищого рівня. Військовим судам гарнізонів в якості першої інстанції підсудні справи по скаргам військовослужбовців неправомірні дії і рішення посадових осіб і органів військового управління, крім тих, які підсудні військовим судам регіонів і ВМС України; справи про захист гідності і честі, сторонами яких є військовослужбовці, або військові організації; інші справи зв’язані з захистом прав, свобод військовослужбовців і інших громадян, прав і законних інтересів військових частин, організацій, установ.

Військовий суд гарнізону розглядає справи по скаргам на санкцію прокурора про взяття під варту, на постанови про закриття кримінальної справи або відмови від її порушені по справам про злочини, які підсудні військовим судам.

23. Граничний вік перебування на військовій службі.

1. Граничний вiк перебування на вiйськовiй службi встановлюється:
а) для солдатiв i матросiв, сержантiв i старшин строкової служби - до 27 рокiв;
б) для вiйськовослужбовцiв рядового, сержантського i старшинського складу, якi проходять службу за контрактом, - до 45 рокiв;
в) для прапорщикiв i мiчманiв - до 45 рокiв;
г) для молодших офiцерiв - до 45 рокiв;
д) для старших офiцерiв: майорiв (капiтанiв 3 рангу), пiдполковникiв (капiтанiв 2 рангу) - до 50 рокiв; полковникiв (капiтанiв 1 рангу) - до 55 рокiв;
е) для вищих офiцерiв: у вiйськових званнях вiд генерал-майора (контр-адмiрала) до генерала армiї України включно - до 60 рокiв.
2. Офiцери Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, якi мають високу професiйну пiдготовку, досвiд практичної роботи на займанiй посадi, визнанi вiйськово-лiкарською комiсiєю придатними за станом здоров'я для проходження вiйськової служби, на їх прохання Мiнiстром оборони України, вищим командуванням iнших вiйськових формувань можуть бути залишенi на вiйськовiй службi понад граничний вiк до 5 рокiв, а доктори наук i професори - до 10 рокiв.
3. Вiйськовослужбовцi, якi досягли граничного вiку перебування на вiйськовiй службi, пiдлягають звiльненню в запас у порядку, визначеному положеннями про проходження вiйськової служби вiдповiдними категорiями вiйськовослужбовцiв.
4. Вiйськовослужбовцi, у яких закiнчився строк контракту i якi досягли граничного вiку перебування на вiйськовiй службi, можуть бути залишенi на службi за їх бажанням пiсля укладення нового контракту на строк не бiльше 5 рокiв, а в Службi безпеки України - не бiльше 10 рокiв.

24.Дізнання у ЗСУ.

Для повного розкриття злочину, з’ясування всіх обставин його вчинення, встановлення винного і ступеня його вини проводиться попереднє розслідування.

Закон встановлює дві форми попереднього розслідування:

- попереднє слідство;

- дізнання.

Попереднє слідство здійснюється слідчими слідчих апаратів:

- Генеральної прокуратури України (у тому числі і військовими слідчими);

- Міністерства внутрішніх справ України;

- Служби безпеки України.

Органами дізнання є міліція; служба безпеки; командири військових частин (установ); органи прикордонної охорони і інших державних установ по відповідній категорії злочинів. Організація і проведення дізнання в Збройних Силах України регулюється інструкцією “Про проведення дізнання в Збройних Силах України”, яка введена в дію наказом Міністра оборони України № 235 від 20 серпня 1995 року.

Дізнання у Збройних Силах України виражається у розслідуванні злочинів, яке проводиться за постановою командира військової частини офіцером-дізнавачем дотриманням кримінально-процесуального законодавства.

Наділення командира військової частини правом органу дізнання є одним із засобів зміцнення військової дисципліни, виховання військовослужбовців у дусі точного виконання законів, статутів і наказів командира (начальника). Необхідно мати на увазі і ту обставину, що у військових частинах нема інших органів крім військового командування, яке відповідає за порядок і життєдіяльність відповідної територіальної одиниці.

Командири військових части, з’єднань, начальники військових установ правомочні вести дізнання по справах про всі злочини під час проходження ними учбових зборів, а також про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України, у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання установи.

Як вже зазначалося вище правами органу дізнання наділені командири військових частин (начальника) але саме ці особи дізнання не ведуть. Для безпосереднього ведення дізнання наказом командира військової частини призначаються з числа найбільш підготовлених офіцерів-дізнавачів строком на 2 роки. Кількість дізнавачів встановлюється з розрахунком:

полк - 5-6 дізнавачів;

окремий батальйон – 3-4 дізнавача;

штаб (вище полку) і установа (військово-навчальний заклад) – 2-3 дізнавача.

Один із дізнавачів, який має досвід ведення дізнавання призначається старшим дізнавачем. Копія наказу про призначення дізнавачів направляється військовому прокурору. В разі тимчасової відсутності дізнавачів у військовій частині командир вправі доручити провадження дізнання будь-якому підлеглому офіцеру. Разом з тим проводити дізнавання може лише офіцер, який прямо не зацікавлений в наслідках справи.

Для отримання практичних навиків провадження дізнавання і підвищення правової підготовки дізнавачів за планом командирів військових частин і за узгодженням з військовим прокурором проходять збори і стажування у військових прокуратурах.

Діяльність органів дізнання розрізняється в залежності від того, чи діють вони по справах, по яких проводиться попереднє слідство обов’язково або по справах, по яких проведення попереднього слідства не обов’язкове. Враховуючи це дізнання ділиться на два види:

перший – орган дізнання порушує кримінальну справу і, керується правилами кримінально-процесуального законодавства, проводить невідкладні слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину;

другий випадок – коли проведення попереднього слідства не обов’язково. Дізнання являє собою самостійну форму розслідування, матеріали якого є підставою для розгляду справи у суді. Даний вид дізнання проводиться по обмеженому колу малозначимих кримінальних справ.

В силу того, що по військовим злочинам провадження попереднього слідства у відповідності з ст. 11 Кримінального процесуального Кодексу України обов’язкове, дізнання у військах, як правило проводиться по встановленню слідів злочину. При цьому виді дізнання орган дізнання правомочний виконувати лише відповідні слідчі дії, перераховані у ст. 104 Кримінально-процесуального Кодексу України.

Керуючись вимогами закону дізнавач самостійно виконує слідчі дії у процесі дізнання. Разом з тим всі найбільш важливі рішення приймає командир військової частини як орган дізнання.

При виявленні злочину командир військової частини терміново повідомляє військового прокурора і до прибуття слідчого приймає заходи по охороні слідів злочинця. Зберігати сліди злочину у первісному виді до прибуття слідчого, спеціалістів особливо цінно в справах про вбивство, аварії, катастрофи, крадіжки зброї і боєприпасів, інших злочинах з тяжкими наслідками, інакше сліди злочину можуть бути втрачені або змінені під впливом природних явищ або втручання сторонніх осіб.

Своєчасний і кваліфікований огляд місця злочину, вчинення злочину дає можливість виявити не тільки сліди злочину, але і речові докази, які вказують на особливість злочинця, а в разі випадків, і на обставини вчинення злочину.

Необхідно мати на увазі, що у відповідності до ст. 190 Кримінально-процесуального кодексу України огляд місця злочину може бути проведений і до порушення кримінальної справи. Тому, коли слідчий для огляду місця злочину з деяких причин не прибув, командир військової частини, доручає дізнавачу або декільком дізнавачам провести цю слідчу дію.

Порушення кримінальної справи – початок провадження дізнання. Тільки після порушення кримінальної справи можна проводити слідчі та інші процесуальні дії.

Для порушення кримінальної справи необхідні передбачені приводи і підстави. Привід до порушення кримінальної справи – це джерело інформації, із якого орган дізнання в особі командира військової частини одержує дані про вчинені або підготовляємі злочини. В умовах Збройних Сил найбільш розповсюдженими приводами є рапорт чергового по військовій частині, командирів підрозділів, начальників служб, окремих військовослужбовців, які надходять на ім’я командира військової частини. Відповідності про злочинні дії військовослужбовців надходити від цивільних осіб, із міліції або інших правоохоронних органів.

Для того, щоб порушити кримінальну справу необхідно, щоб в джерелі інформації вміщувалися достатні дані, вказуючи на наявність ознаки злочину. Якщо в первинній інформації недостатньо даних для порушення кримінальної справи, а є лише непрямі докази про злочину кількість тієї чи іншої особи, проводиться дослідча перевірка.

За дорученням командира військової частини перевірку проводить один із дізнавачів шляхом одержання пояснень від очевидців, потерпілих з інших осіб. Дізнавач запрошує необхідні документи, акти ревізій, перевірки і інші матеріали.

Обов’язковість прийняття заяви і повідомлення про злочини і порядок їх розгляду передбачений ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. В ній говориться, що заява або повідомлення про злочин орган дізнання повинен розглянути не пізніше триденного строку з дня їх надходження і прийняти одно із рішень:

- порушити кримінальну справу;

- відновити в порушенні кримінальної справи;

- направити заяву або повідомлення за приналежністю.

Якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення до порушення кримінальної справи, то строк перевірки збільшується до десяти днів.

Умисне неприпинення злочину вчиненого підлеглим або порушення військовою посадовою особою, яка є органом дізнання кримінальної справи відносно підлеглого веде до кримінальної відповідальності згідно ст. 254⁴Кримінального кодексу (бездіяльність військової влади).

Провадження обшуків, допитів і інших слідчих дій при перевірці первинного матеріалу закон не допускає, але у не у відкладних випадках (ч. 2; ст. 190 КПП України). Може бути проведений огляд місця злочину.

Про порушення кримінальної справи виноситься постанова. В ній вказується місце, час, посадове положення і прізвище особи яка виносить постанову, привід і підстава про порушення кримінальної справи, стаття кримінального кодексу за ознаками якої порушена справа.

Кримінальна справа може порушуватися як по факту вчинення злочину, так і відносно особи її вчинивши, якщо до моменту винесення постанови органу дізнання про це стало відомо. У результативній частині постанови необхідно вказати процесуальне рішення про початок провадження по справі і комі із дізнавачів доручається дізнання.

Постанова про порушення кримінальної справи виноситься від імені командира військової частини і ним підписується. Дізнавач таким правом не володіє. Копія постанови про порушення справи терміново направляється військовому прокурору.

В разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи командир військової частини, як орган дізнання, відновляє у порушенні кримінальної справи.

Частіше всього причинами, виключаючими провадження по кримінальним справам є відсутність явищ злочину або відсутність у діянні складу злочину. В першому випадку інформації яка надійшла відомості не відповідають дійсності, самого діяння, про яке повідомлялося (інформувалося), злочину не було. Наприклад, загибель військовослужбовця стала слідством його неправильної поведінки у конкретній ситуації, а не неправомірними діями яких-небудь осіб. Нема складу злочину і тоді, коли діяння мало місце в дійсності, але в силу малозначимості не є злочином. Згідно ч. 2, ст. 7 КК України не є злочином дія або без діяння, хоча б формально і вмішуючи ознаки якого не будь діяння, передбаченого кримінальним законом, але в силу малозначимості не являє собою громадської небезпеки.

По своїй структурі постанова про відмову в порушенні кримінальної справи аналогічне постанові про порушення кримінальної справи. В ній описується злочин і проводять докази у зв’язку з якими кримінальна справа не порушується. Постанова виноситься командиром військової частини і направляється військовому прокурору, здійснюючому нагляд за провадженням діяння.

В разі, коли розгляд заяви або повідомлення не входить у компетенцію командира військової частини, він направляє їх у відповідний правоохоронний орган по від відомості. Першим процесуальним документом, який дає право органу дізнання на провадження слідчих дій по кримінальній справі є постанова про порушення кримінальної справи на підставі якої дізнавач зобов’язаний терміново винести постанову про прийняття справ до свого провадження, скласти план розслідування і приступити до дізнання.

При провадженні дізнання повинні бути встановлені обставини вчинення злочину, причини і умови спричиняючи йому, особу винного і інші які мають відповідне значення для справи. Зокрема дізнавач повинен перевірити правопорушника по обліку Міністерства внутрішніх справ України, за місцем проживання і народження. Вивчити і прикласти до справи оригінали або копії: обліково-послужної картки; службової картки; медичної книжки; послужного списку, атестаційних матеріалів.

Дізнавач повинен знати і суворо виконувати вимоги кримінально-процесуального законодавства України, приймати всі законні заходи для об’єктивного і всебічного розслідування обставин справи, постійно доповідати командиру військової частини про хід розслідування, про виявленні порушення законів, статутів, наказів.

Дізнавач при провадженні дізнання наділений повноваженнями: на огляд місця злочину; предметів і документів; на проведення обшуків, при наявності законних підстав; допитувати свідків; затримувати і допитувати підозрюваних; оглядати підозрюваних для виявлення на їх тілі слідів злочину.

По виконанню невідкладних слідчих дій, але не пізніше 10 діб з дня порушення кримінальної справи матеріали передаються військовому прокурору, а через нього військовому слідчому. Цей строк продовженню не підлягає, якщо навіть орган дізнання протягом даного строку не встигне виконати всі невідкладні слідчі дії.

Про передачу справи дізнавач виносить постанову, яка затверджується командиром військової частини. Після передачі справи дізнавач проводить слідчі дії тільки за письмовим дорученням військового слідчого.

По справах про деякі злочини, які не представляють громадської небезпеки, дізнавач після порушення кримінальної справи командиром військової частини і прийняття її до свого провадження самостійно, в повному обсязі і проводить слідчі дії.

Він (дізнавач) має право виносити постанову про притягнення винного як обвинуваченого. Допитувати його по суті пред’явленого обвинувачення, вибирати відносно обвинуваченого засіб припинення справи.

У якості міри припинення можуть бути обрані: підпис про невиїзд; нагляд командування військової частини; взяття під варту та інше.

Якщо зібрані докази визнаються достатніми для складення обвинувального висновку дізнавач оголошує обвинуваченому про закінчення дізнання і знайомить його зі всіма матеріалами справи, після, чого складає обвинувальний висновок. Після затвердження обвинувального висновку командиром військової частини справа передається військовому прокурору для передачі справи у військововий суд.

Дізнання по справах, які не потребують попереднього слідства, повинно бути закінчено не пізніше одного місяця з дня порушення кримінальної справи. Військовий прокурор у необхідних випадках може збільшити цей строк.

При наявності законних підстав дізнання припиняється, про що дізнавач виносить мотивовану постанову. Копія цієї постанови після затвердження командиром військової частини у добовий строк направляється військовому прокурору. Якщо обставини справи потребують застосування засобів дисциплінарного чи адміністративного впливу відносно винної особи, дізнавач відображає це в постанові про припинення кримінальної справи.

25.У яких випадках можуть бути звільнені з військової служби офіцери і військовослужбовці контратаки?

Військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі,

які переміщуються по службі, вибувають до нового місця служби після звільнення з посади, але не пізніш як через один місяць від дня одержання підрозділом наказу про переміщення по службі, крім випадків, коли військовослужбовець перебуває у відпустці, відрядженні або на лікуванні.

-У разі смерті військовослужбовця

звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбаченихЗаконом України «Про засади запобігання і протидії корупції», у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби.

26.Службове розслідування у ЗСУ.

СЛУЖБОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Як відмічалося раніше, якщо правопорушення містить в собі ознаки злочину, то проводиться дізнання або попереднє слідство. Але частіше всього у військах вчиняються проступки, явища, які не мають в собі ознак злочинів але потребують об’єктивного з’ясування обставин і причин, пов’язаних з їм проходженням. Виникає необхідність дати оцінки відбувшомуся явищу і при необхідності прийняти рішення про притягнення винного до юридичної відповідальності. В офіційних документах і у військах вона називається по різному. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України 24 березня 1999 року таку перевірку називає дисциплінарним розслідуванням. В положенні про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженому Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року перевірка, яка проводиться у зв’язку з обставинами заподіяння військовослужбовцями матеріальної шкоди держави називається “розслідуванням”.

У деяких актах військового законодавства, в науковій і довідниковій літературі застосовується термін "адміністративне розслідування". У числі таких органів виступають суд, міліція, різні державні інспекції.

Неможливо погодитись із назвою “дисциплінарне” розслідування так як воно позакладеному в ньому змісті не охоплює проведення перевірок по фактах аварій, нещасних випадків та інших злочинів. Більш того, по дисциплінарним проступкам військовослужбовців розслідування проводять конкретні посадові особи в рамках службової підлеглості. Тому було б більш правильним називати такий вид діяльності службовим розслідуванням так як його називають у військах.

Службове розслідування – це діяльність призначених командиром (начальником) осіб по встановленню проступків військовослужбовців, робітників, і службовців ЗСУ, а також явищ і фактів які не є злочинами але потребують перевірки.

Порядок провадження службового розслідування міститься у різних нормативних актах: військових статутах, інструкціях, положеннях та інших. Але єдиного, спеціального військово-законодавчого документа у якому б регламентувався порядок службового розслідування, як порядок провадження дізнання, нема.

Для призначення службового розслідування повинен бути привід і підстава. В числі привидів може бути: рапорт чергового по військові частині про злочин або проступок; приписи і розпорядження вищих командирів; пропозиції різних комісій, ревізорів; скарги і заяви; безпосереднє надання правопорушень командиром (начальником). Підставою для призначення службового розслідування є фактичні дані які містяться у привидах про ознаки правопорушення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира військової частини, резолюцією на рапорті, заявою і т.п. одночасно командир (начальник) приймає рішення кому доручити проведення розслідування і строк його закінчення. Розслідування не рекомендується доручати офіцерам, які прямо або побічно заінтересовані в його результатах. Командир (начальник) вправі і особисто провести розслідування. Найбільш поширена форма розслідування – письмова, розслідування повинно проводитися оперативно.

Розслідування починаються зразу ж після виникнення підстав, для цього воно й проводиться в дуже стислі строки. Виходячи з характеру проступку або злочину військовим законодавством встановлені строки службового розслідування але не більше одного місяця а по дисциплінарним проступкам – не більше п’яти днів з дня, коли командиру стало відомо про вчинення проступку.

Приступаючи до проведення службового розслідування офіцер повинен уважно вивчити усі матеріали, які мають відношення до предмета розслідування і відповідні нормативно-правові акти.

В ході службового розслідування повинні бути з’ясовані обставини, дозволяючи зробити висновок для вірної правової оцінки злочину, явища і прийняття відповідного рішення. У деяких нормах нормативно-правових документів міститься перелік обставин, підлягаючих встановленню в ході розслідування. Наприклад. Дисциплінарний статут ЗС України (стаття 50) зобов’язує особу, яка проводить розслідування встановлювати: чи мав місце проступок, де, коли, при яких обставинах, ким, яку мету мав на увазі при цьому правопорушник; наявність вини в діях (без діянні) конкретних осіб і ступінь винності кожної у вчинені заподіяного правопорушення; які наслідки потягнуло порушення, обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність винного, причини і умови сприяючі вчиненню проступку.

З наведеного змісту лише однієї із статті військово-нормативного акту ЗС України випливає, що завдання службового розслідування у військах є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожного проступку і злочину, прийняття необхідних заходів по усуненню і попередженню правопорушень.

В Положенні про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі (ст. 19) говориться, що посадові особи в процесі розслідування повинні встановити:

в чому полягає матеріальна шкода, та яка її вартісна оцінка;

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій при цьому порушенню;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи завдано шкоду винною особою під час виконання службових обов’язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Для виявлення вказаних вище обставин необхідно посадовій особі, призначеній для проведення розслідування володіти широким колом повноважень по зібранню і уціненню доказів. Положення, яке коментується (ст. 20) надає їй (посадовій особі) право:

брати письмові пояснення у осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

одержувати довідки, акти ревізій, книжки обліку, акти перевірок, інші документи та матеріали;

оглядати майно та приміщення де зберігається майно;

робити контрольні звірки, заміри, зауваження та інші дії з метою встановлення умов і причин, що сприяли заподіянню шкоди.

Джерела доказів при службовому розслідуванні можуть бути різні, їх вибір залежить від обставин і характеру розслідуваного явища. В їх числі письмові пояснення очевидців, потерпілих і винних осіб, на ім’я командира військової частини. До матеріалів розслідування як докази можуть доводитись оригінали документів, виписки з них або копії. При необхідності можуть проводитися огляди приміщень, місцевості, техніки, предметів, документів. За результатами огляду складається протокол огляду або акт обслідування. У необхідних випадках військовослужбовці можуть направлятися на військово-лікарську комісію для встановлення їх придатності до військової служби або на медичний огляд. Дуже рідко, тільки по найбільш важливих злочинах, залучаються спеціалісти, експерти, консультанти, які консультують. Дають пояснення з питань, які потребують специфічних ознак.

Процесуальне оформлення результатів провадження, або інших дій по збору доказів при службовому розслідуванні, по зрівнянню з дізнаннями відповідними законами та іншими правовими актами не регламентовано. Тому на практиці такі дії оформляються у вільній формі: довідками, актами, поясненнями, рапортами, протоколами, оглядами і т.п.

Не зважаючи на те, що деякі слідчі при дізнання і службовому розслідуванні інколи оформляються однаково (протокол, постанова, допит і т.п.) разом з тим їх сутність у процесуальному значенні різна. При службовому розслідуванні в процесуальному понятті нема понятих, слідчих, експертів і інших процесуальних фігур, появлення яких при провадженні встановлено рядом умов: роз’яснення прав і обов’язків попередження про відповідальність за відмову від надання показань або дача за відомо невірних показань і т.п. при провадженні службового розслідування неможливо механічно переносити процесуальну форму дізнання, яка має іншу правову природу порівняно з службовим розслідуванням.

При службовому розслідуванні недопустимо проводити слідчі дії, обмежуючи права і свободи військовослужбовців, інших громадян, таких як затримання, обшук, виїмка. В той же час, якщо у процесі службового розслідування будуть найдені ознаки злочину, то про це терміново доповідається командиру військової частини для прийняття відповідного рішення.

Результати службового розслідування викладаються у письмовому висновку на ім’я командира (начальника), який призначив службове розслідування. В ньому, на підставі зібраних доказів робляться висновки і пропозиції. Якщо у розслідувальному явищі є конкретний правопорушник (правопорушники), то в описувальній частині висновку вказуються фактично дані, які встановлені в ході службового розслідування: хто, де, коли, яким засобом, при яких обставинах вчинив діяння. Тут же встановлюється ступінь винності правопорушника; мета, яку він наслідував і мотив, яким керувався, викладаються такі обставини, пом’якшуючі або обтяжуючі обвинувачення і його характеристика.

У кінці висновку дається юридична оцінка скоєного, тобто висновок про порушення конкретної норми закону, військових статутів або інших нормативних актів, пропозиції про відповідальність винної особи: Матеріали службового розслідування і висновок пред’являється для ознайомлення особі, яка притягується до відповідальності, про що зазначається у висновку.

Після цього результати розслідування доповідаються командиру, який призначив службове розслідування. Командир (начальник) знайомиться з матеріалом розслідування, дає її оцінку, в строк не більше трьох діб приймає рішення.

Представляють інтерес окремі рекомендації по складанню висновку, приведенні в Положенні про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі.

У висновку по результатах розслідування відмічається в ст. 21 Положення, повинні міститися окремих фактичних обставин (детально даються рекомендації) і пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної і кратної матеріальної відповідальності, а у разі необхідності обгрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню для відшкодування завданої шкоди. До висновку додаються письмові пояснення особи (осіб) яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; матеріали інвентаризації, накладні; виписки із облікових книжок і журналів; акти ревізій (перевірок) та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника фінансового органу.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів зобов’язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем (військовозобов’язаним) який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вина військовослужбовця (військовозобов’язаного) доведена командиру (начальнику) військової частини не пізніше місячного строку з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку встановленому Дисциплінарним статутом (ст. 23). В разі, коли в місячний строк з дня закінчення розслідування винна особа до матеріальної відповідальності не притягалась, відшкодування заподіяної державі шкоді проводяться шляхом пред’явлення позову у відповідний суд.

Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміри відшкодування суми, оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання коштів відшкодування. Якщо військовослужбовець (військовозобов’язаний) не згоден з рішення вищого за підлеглістю командира (начальника) він у відповідності з г.5, ст. 5 Закону України: “Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та членів їх сімей” має право оскаржити рішення у судовому порядку (ст. 24).

Службове розслідування призначається на розсуд командира (начальника) при наявності відповідних підстав, виходячи з конкретних обставин справи, коли необхідно з’ясувати сутність причини і обставини злочину для застосування засобів впливу. Якщо в цьому нема необхідності, коли проступок і злочини очевидні, то службове розслідування не проводиться.

Від правильної організації розслідування, методики його проведення залежить з’ясування істинних причин проступків, злочинів і інших негативних явищ

Трудовий договір є основним інститутом у системі трудового права. Він розглядається також як підстава виникнення трудових правовідносин і водночас як форма залучення до праці. Трудовий договір широко використовується в усіх країнах з ринковою економікою для найму робочої сили.

Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов'язки сторін, становлять зміст трудового договору. Такі умови можуть визначатись законодавчими або іншими нормативними актами і встановлювати, наприклад, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової відпустки, максимальну тривалість робочого часу тощо. Одночасно значна кількість умов трудового договору визначається сторонами трудового договору при його укладенні.

Для трудового договору законодавством передбачено, як правило, письмову форму.

Види 2.1 Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий

2.2 Строковий трудовий договір

Строковий трудовий договір буває:

1) трудовий договір на визначний строк (тимчасові і сезоні роботи);

2) трудовий договір на час виконання певної роботи;

3) контракт. [11, 187].

2.2.1 Трудовий договір про тимчасову і сезону роботу

2.2.2 Трудовий договір на час виконання певної роботи

2.2.3 Контракт – особливий вид трудового договору

2.4 Трудовий договір про сумісництво та суміщення професій (посад)

2.5 Трудовий договір про надомну роботу

2.6 Трудовий договір з молодим спеціалістом

2.7 Трудовий договір з неповнолітніми працівниками

2.8 Трудовий договір з інвалідом

28.Види військової служби.

Види військової служби 3. Встановлюються такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки)* з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу;

29.Робочий час, трудова дисципліна і охорона праці.

При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тижден

ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА