Практична робота №1.Дослідження фізико-хімічних властивостей сечі
Сеча — це біологічна рідина, у складі якої з організму виводяться продукти обміну речовин. Сеча утворюється шляхом фільтрування плазми крові в капілярних клубочках нирки, реабсорбції більшості розчинених у ній речовин і води в канальцях першого порядку (проксимальних) і секреції в канальцях другого порядку (дистальних). Склад сечі корелює зі складом крові, відображає роботу нирок, а також стан сечових шляхів.
Дослідження сечі полягає у визначенні її кількості, фізичних властивостей (колір, прозорість, запах, густина, рН), хімічного складу (білок, глюкоза, виявлення ацетонових тіл, індикану та ін.), а також у вивченні мікроскопічної картини осаду.
Для аналізу слід використовувати ранкову сечу, яка протягом ночі збирається в сечовому міхурі, що дає змогу вважати досліджувані параметри об'єктивними. Збирають всю виділену сечу в чистий скляний посуд. Для запобігання потраплянню формених елементів крові і бактерій із сечівника та зовнішніх статевих органів, попередньо слід проводити туалет.
Досліджувати сечу слід протягом 1—1,5 год після її виділення.
МЕТА: дослідити фізико-хімічні властивості сечі.
МАТЕРІАЛИ й ОБЛАДНАННЯ: мірні циліндри, пробірки центрифужні та хімічні, штатив для пробірок, урометр (визначення відносної густини), центрифуга, універсальний індикаторний папір (для визначення рН), 0,25 % розчин бромистого синього (для визначення рН), 20 % розчину сульфосаліцилової кислоти (для визначення білка), олівець по склу, сеча.
ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: людина.
Хід роботи
1. Визначити кількість сечі. Добовий діурез коливається в межах 60—180 % випитої рідини, що відповідає 1,5—2 л при звичайному харчуванні.
2. Визначення кольору сечі. Колір сечі в нормі коливається від солом'яного до насиченого жовтого, що залежить від наявності в ній пігментів. Насичений жовтий колір вказує на відносну високу щільність і концентрованість сечі. Безбарвна або бліда сеча має низьку щільність і виділяється у великій кількості.
Забарвлення сечі може змінюватися при певних патологічних станах, споживанні деяких продуктів харчування, прийомі певних лікарських препаратів. Наприклад, при вживанні ревеня, отруєнні карболовою кислотою або вираженій жовтяниці сеча набуває зеленого або синього кольору. Червоне забарвлення сечі може бути зумовлене споживанням буряку, чорниці, а також домішками крові.
3. Прозорість сечі. У нормі сеча прозора. Каламутність може бути спричинена бактеріями, еритроцитами, клітинними елементами, солями, жиром, слизом. Встановити причини помутніння сечі дає змогу мікроскопічне дослідження сечового осаду.
4. Запах сечі. У здорової людини запах свіжої сечі нагадує запах м'ясного бульйону з різними відтінками залежно від спожитої їжі.
Нормальна сеча, що постояла деякий час на відкритому повітрі, або свіжа сеча при запальному процесі в сечових шляхах має запах аміаку. При цистинурїї сеча має запах сірководню, при цукровому діабеті внаслідок ацетонурїї — запах гнилих яблук; неприємний запах меркаптану з'являється після споживання великої кількості часнику, хрону.
5. Визначення відносної густини сечі.
1. Налити сечу в циліндр по стінці так, щоб не утворювалась піна. Якщо піна утворилась, її потрібно зібрати фільтрувальним папером.
2. Сухий урометр занурити в сечу і розмістити у вертикальному положенні.
3. Визначити відносну густину за нижнім меніском рідини, який має розташовуватися на рівні очей. Вимірювання потрібно проводити при температурі 15 °С. У разі коливання температури потрібно вносити поправку: при підвищенні (зниженні) температури на кожні 3°С додавати (віднімати) 0,001.
Якщо сечі мало, то можна перед дослідженням розвести її в 2— 3 рази дистильованою водою, а потім одержані цифри помножити на ступінь розведення.
У нормі відносна густина ранкової порції сечі — 1,016—1,026 г/л.
6. Визначення реакції сечі. У нормі реакція сечі нейтральна або слабко кисла.