Найменування суду, до якого подасться заява про перегляд; 9 страница

Коли під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових за­ходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, перед­баченими главою 39 КПК.

2. Закон не містить вказівок на якийсь особливий порядок здійснення до­
судового розслідування за фактом вчинення душевнохворим суспільно небез­
печного діяння. В низці випадків слідчому чи прокурору може бути відомо, що
суспільно небезпечну дію, передбачену КК, вчинив душевнохворий. Наявність
таких даних зобов'язує їх внести відповідні відомості до Єдиного реєстру до-
судових розслідувань та розпочати розслідування.

3. Кримінальне провадження здійснюється за загальними правилами без
будь-яких винятків до встановлення психічного стану особи, яка вчинила сус­
пільно небезпечні дії. Психічний стан такої особи встановлюється психіатрич­
ною експертизою (див. ст.ст. 242 та 509 КПК).

4. Відповідно до ст. 20 КК особа, яка в стані обмеженої осудності вчинила
злочин, залишається його суб'єктом та підлягає кримінальній відповідальності.
Мова йде лише про зменшену винуватість і можливість пом'якшення покаран­
ня, хоча і не виключає застосування примусового заходу медичного характеру.

5. Зважаючи на законодавче формулювання (ч. 2 ст. 504), можна дійти ви­
сновку, що досудове розслідування стосовно осіб, які підозрюються у вчинен­
ні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться
слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК.

6. Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК суд, який ухвалює вирок, може врахува­
ти стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу
медичного характеру, наприклад, у зв'язку з небезпечною для оточення пове­
дінкою такої особи.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз'яснив: ураховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направити до суду з обви­нувальним висновком, в якому мають міститися дані про психічне захворюван­ня цієї особи (п. 6).

Стаття 505. Обставини, що підлягають встановленню під час до­судового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлю­ються:


 

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпеч­
ного діяння або кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального
правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому,
ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на
час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопо­
рушення чи на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння, кримі­
нального правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та
інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою
особою;

6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням
або кримінальним правопорушенням.

 

1. Обов'язкове кримінальне провадження щодо застосування примусо­
вих заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних
інтересів осіб з психічними розладами.

2. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені
щодо застосування примусових заходів медичного характеру, належать до об­
ставин, які підлягають доказуванню у всіх кримінальних провадженнях, з ура­
хуванням специфіки цієї категорії кримінальних проваджень, яка виявляється в
п.п. З, 4, 5 ч. 1 ст. 505 КПК.

3. Предмет доказування під час досудового розслідування щодо засто­
сування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей,
що випливають зі ст. 91 КПК, яка визначає коло обставин, що підлягають
доказування у кримінальному проваджені. По-перше, в цій статті не ставить­
ся питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального про­
вадження, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного
діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї
особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу
психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небез­
печного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового роз­
слідування.

4. Слід мати на увазі, що небезпечність особи внаслідок її психічного ста­
ну для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істот­
ної шкоди такою особою має важливе значення для обгрунтованого експертно­
го висновку про психічний стан особи, який є підставою для визнання судом
цієї особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, неосудною або обмежено
осудною. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призна­
ченні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів
медичного характеру (ч. 2 ст. 20 КК України).

------- ________________________________________________ 1029


Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримінальному прова­дженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових за­
ходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосуван­
ня, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який
визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного за­
хворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та
здійснює їх через законного представника, захисника.

2. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворю­
вання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або
участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення
про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

 

1. У зв'язку з особливістю цього суб'єкта кримінального провадження за­
кон визначає, що особа, до якої передбачається застосування примусових за­
ходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування,
користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ст. 42 КПК) та здій­
снює їх через законного представника (ст. 44 КПК) чи захисника (ст. 52 КПК).
В цьому випадку захисник повинен урахувати думку законного представника.

2. Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання та­
кої особи визначається відповідно до висновку судово-психіатричної експерти­
зи (ст. 509 КПК).

3. Слідчі та процесуальні дії за участі такої особи можуть бути проведені
лише у разі, якщо її психічний стан дозволяє це.

4. Прокурор та суд мають право прийняти рішення про проведення відпо­
відних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного
захворювання перешкоджає цьому.

Стаття 507. Участь захисника

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусових за­ходів медичного характеру участь захисника є обов'язковою.

1. Конституційне право громадян на кваліфіковану юридичну допомогу в
кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медично­
го характеру набуває першочергового значення тому, що мова йде про захист
законних інтересів осіб, які самі такий захист не в змозі здійснити взагалі або
хоча б частково.

2. Викладене в коментованій статті правило конкретизує положення
ч. 1 ст. 45 та п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК про те, що участь захисника є обов'язковою,
оскільки особа в силу свого психічного стану не може самостійно здійснити
своє право на захист. Забезпечити захист прав та законних інтересів такої осо­
би, створити їй справжнє процесуальне рівноправ'я має інститут обов'язкового
захисту.

1030 _______________________________________________________________


 

3. Як захисники в такій специфічній, надзвичайно складній категорії
справ повинні допускатися лише досвідчені адвокати.

4. Захисник допускається з моменту винесення постанови про призначен­
ня психіатричної експертизи, якщо він раніше не брав участі в цьому кримі­
нальному провадженні.

5. Заява особи, стосовно якої передбачається застосування примусових за­
ходів медичного характеру, про відмову від захисника не має ніякого юридич­
ного значення й не є обов'язковою для прокурора і суду.

Стаття 508. Запобіжні заходи

1. До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових
заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосуван­
ня, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам
сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її
небезпечну поведінку.

 

2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосо­
вуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної
діяльності чи психічної хвороби.

3. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно
із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

1.Запобіжні заходи до особи, стосовно якої передбачається застосування
примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх за­
стосування, є засобами впливу на таку особу з метою обмеження її свободи або
встановлення за нею нагляду.

Законом передбачено тільки два запобіжних заходи, які можуть бути за­стосовані до цієї категорії осіб: а) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї при обов'язковому лікарському нагляді; б) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку та­кої особи.

2. Законодавець передбачив, що запобіжні заходи застосовуються судом
до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи пси­
хічної хвороби.

3. Право на застосування таких запобіжних заходів належить виключно
суду, що передбачено ст.ст. 177, 178 КПК.

Стаття 509. Психіатрична експертиза

1. Слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час криміналь­ного провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була

-------------------------------------------------------------------------------------------- 1031


в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне пра­вопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на пси­хічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керу­вати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної
діяльності або психічного захворювання;

2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння
або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, пору­
шення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

 

2. У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослі­
дження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза,
для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на
строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медично­
го закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час
досудового розслідування — ухвалою слідчого судді за клопотанням сторо­
ни кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та
розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового
провадження - ухвалою суду.

3. Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу
для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направ­
ленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

1.Призначати психіатричну експертизу слідчий, прокурор повинні лише
у випадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обста­
вини, які свідчать, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння
була в неосудному або обмежено осудному стані. Можлива ситуація, що особа
вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинен­
ня захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати
свої дії та керувати ними.

Призначення психіатричної експертизи цієї особи є необхідним для при­йняття правильного рішення про застосування примусових заходів медичного характеру і визначення виду цих заходів.

2. Експерт (експерти) повинні дати відповідь на питання про ступінь і ха­
рактер психічного захворювання такої особи.

3. Порядок призначення експертизи та залучення експерта регламенту­
ються ст.ст. 242-244 КПК. Організація проведення психіатричної експертизи
регулюється наказом Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 8 жов­
тня 2001 р.

4. Психіатрична експертиза може бути проведена амбулаторно та стаці­
онарно. Оскільки проведення стаціонарної психіатричної експертизи вимагає
тривалого спостереження за особою та дослідження її здоров'я, така особа по­
винна бути ухвалою слідчого судді направлена до відповідного медичного за­
кладу на строк до двох місяців.

1032_______________________________________________________________


 

5. Під час досудового розслідування особа направляється до медично­
го закладу для проведення психіатричної експертизи за клопотанням сто­
рони - ухвалою слідчого судді, а під час судового провадження - ухвалою
суду.

6. Стаціонарна психіатрична експертиза проводиться в психіатричних ста­
ціонарах, де організовуються психіатричні експертні комісії, що складаються
не менш ніж з трьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, який
проводить спостереження за досліджуваною особою.

7. В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала слідчого судді
про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної
експертизи або його відмова в такому направленні.

С т а т т я 510. Об'єднання і виділення кримінальних проваджень 1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному поряд­ку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

1.Загальні підстави об'єднання та виділення матеріалів досудового роз­
слідування закріпленні в ст. 217 КПК. Стаття 510 КПК передбачає можливість
об'єднання та виділення кримінального провадження на досудовому розсліду­
ванні, якщо одне з проваджень здійснюється щодо застосування примусових
заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів ме­дичного характеру може бути об'єднано в одне провадження з проваджен­ням, яке здійснюється в загальному порядку, за правилами КПК. Наприклад, є прямий резон об'єднати кримінальні провадження двох співучасників-ви-конавців, хоча один з них на час розслідування захворів на психічну хворобу.

2. Необхідність виділення кримінального провадження щодо застосуван­
ня примусових заходів медичного характеру в окреме обумовлено специфікою
цього кримінального провадження поряд з іншими, особливо у зв'язку з про­
веденням стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

3. Приймаючи рішення про об'єднання або виділення кримінальних про­
ваджень, слідчий повинен зважити, чи це не вплине негативно на всебічність та
повноту кримінального провадження.

С т а т т я 511. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосуван­ня примусових заходів медичного характеру.

——--------- ______________________________ юзз


2. Про закриття кримінального провадження прокурор приймаг по­
станову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постанова про закриття кримінального провадження надсилаєтьсядо міс­
цевих органів охорони здоров'я.

3. Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складас
клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і
надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. За наявності достатніх підстав слідчий може прийняти рішення зтакої
категорії кримінального провадження про: а) закриття кримінального прова­
дження; б) складення клопотання про застосування примусових заходів медич­
ного характеру.

2. Тільки прокурор приймає постанову про закриття кримінального про­
вадження, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення
або особа не вчиняла це суспільно небезпечне діяння чи кримінальне правопо­
рушення, або/та ця особа не є суспільно небезпечною внаслідок її психічного
стану для самої себе та інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 284, п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 505 КПК).

 

3. Постанова прокурора про закриття кримінального провадження може
бути оскаржена в порядку, передбаченому п.п. З, 4 ч. 1 ст. 303 КПК. Скарга на
постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів змомен­
ту отримання нею копії такої постанови (ч. 1 ст. 304 КПК).

4. Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надси­
лається до місцевих органів охорони здоров'я.

5. Якщо слідчий складає клопотання про застосування примусових захо­
дів медичного характеру (ч. 2 ст. 292, ч. З ст. 511 КПК), то прокурор затверджує
його і надсилає до суду.

У клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені обставини, що зазначені в ст. 505 КПК, а також підста­ви для застосування примусових заходів медичного характеру та інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

6. Прокурор може самостійно скласти клопотання про застосування при­
мусових заходів медичного характеру і надіслати його до суду.

7. Одночасно із переданням клопотання про застосування примусових за­
ходів медичного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати
копію такого клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування за­
конному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається за­
стосування цих заходів (ст. 293 КПК).

Стаття 512. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому за­сіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої пе­редбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не

1034 _______________________________________________________________


є обов'язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

2. Судовий розгляд завершується постановлениям ухвали про засто­
сування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх за­
стосуванні.

3. У разі об'єднання в одне провадження кримінального проваджен­
ня, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом,
та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів
медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному
кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після
закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухва­
лення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування приму­
сових заходів медичного характеру.

 

1.Законодавець визначає особливий порядок судового розгляду, який пе­
редбачає додаткові гарантії прав і свобод особи, стосовно якої є необхідність у
застосуванні примусових заходів медичного характеру.

2. Суд не вправі спрощувати судовий розгляд кримінальних проваджень
про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд
у таких випадках, маючи деяку специфіку, пов'язану з особливостями прова­
дження, передбаченими главою 39 КПК, відбувається за загальними правилами
судового розгляду (глави 27-29 КПК).

3. Судовий розгляд таких кримінальних проваджень здійснюється суддею
одноособово, за участі прокурора, законного представника та захисника. Вод­
ночас, участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових
заходів медичного характеру, не є обов'язковою.

4. Оскільки в цій категорії кримінального провадження відсутнє обвину­
вачення, в своїй промові прокурор повинен підкреслити та вказати на обстави­
ни, які свідчать про необхідність застосування примусових заходів медичного
характеру, а також навести обгрунтовані докази.

У судовому розгляді також відсутній допит особи, стосовно якої вирішу­ється питання щодо застосування заходів медичного характеру, навіть якщо вона присутня в залі судового засідання, оскільки показання цієї особи не є доказами, хоча вона може дати пояснення з приводу обставин кримінального провадження, якщо цьому не перешкоджає характер розладу її психічної ді­яльності.

5. Судовий розгляд завершується одним із таких рішень: постановлениям
ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, постанов­
лениям ухвали про відмову в їх застосуванні.

6. У випадку об'єднання в одне провадження кримінального провадження, яке
здійснюється в загальному порядку, та кримінального провадження щодо застосу­
вання примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому за­
сіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог КПК.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 1035


7. По закінченні судового розгляду суд у нарадчій кімнаті ухвалює вирок щодо обвинуваченого та ухвалу щодо застосування примусового заходу медич­ного характеру.

Стаття 513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру

1. Під час постановления ухвали про застосування примусових захо­
дів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопо­
рушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопо­
рушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне
правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопору­
шення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного ха­
рактеру і якщо слід, то які.

 

2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне
діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопору­
шення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосу­
вання покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового
заходу медичного характеру.

3. Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне право­
порушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не
доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, криміналь­
не правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні
примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне прова­
дження.

4. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчи­
нила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або вна­
слідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових
заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримі­
нального провадження щодо застосування примусових заходів медичного

Характеру.

5. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів
медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на
момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а
так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального пра­
вопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття
судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів
медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне прова­
дження в загальному порядку.

1036 _______________________________________________________________


 

1. Ухвала суду укримінальному провадженні виноситься в нарадчій кім­
наті. Коментована стаття містить перелік питань, які вирішуються в тому по­
рядку, як вони викладені в ній.

2. Суд повинен вирішити послідовно всі зазначені в цій статті питання.
Залежно від обставин кримінального провадження суд вирішує також питання
про речові докази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування за­
ходів забезпечення кримінального провадження, про заходи піклування про не­
повнолітніх дітей і заходи з охорони майна особи, до якої засновані примусові
заходи медичного характеру.

3. При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи слід
виходити з наявності двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного
(психологічного). Медичний критерій припускає наявність в особи хронічно­
го психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, сла­
боумства або іншого хворобливого стану психіки. Встановлення і діагности­
ка психічного стану особи належить до компетенції експертів-психіатрів. В
юридичному критерії слід виділити два аспекти: особа не здатна чи здатна не
повною мірою усвідомлювати свої дії; особа не здатна чи здатна не повною
мірою керувати своїми діями. Ці аспекти встановлює суд шляхом всіх зібраних
у кримінальному провадженні доказів.

4. Про види примусових заходів медичного характеру див. ст. 94 КК Укра­
їни і коментар до ст. 503 КПК.

5. Розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження про засто­
сування примусових заходів медичного характеру, суд у нарадчій кімнаті може
постановити ухвалу: а) про застосування примусового заходу медичного харак­
теру; б) про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та
закриття кримінального провадження.

6. Якщо суд визнає за необхідне застосування примусового заходу медич­
ного характеру, то він в ухвалі визначає його вид з урахуванням характеру і
тяжкості психічної хвороби, тяжкості вчинення суспільно небезпечного діяння,
а також ступеня небезпеки психічно хворого.

7. Призначивши примусове лікування, суд одночасно повинен прийняти
рішення про скасування з часу доставки неосудного для госпіталізації до психі­
атричного закладу запобіжного заходу, якщо такий був до нього застосований,
а також вирішити питання про речові докази відповідно до вимог ст. 100 КПК
та процесуальні витрати.

В ухвалі про застосування примусового заходу медичного характеру обов'язково має бути зазначено, що збитки, заподіяні неосудним або обмежено осудним (якщо вони були), відшкодовуються в порядку цивільного судочин­ства.