Найменування суду, до якого подасться заява про перегляд; 19 страница

1. Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної від­
повідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті зло­
чини, за які здійснена видача (екстрадиція).

2. Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави
під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов'язковими
при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

3. Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо
обмежень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив
вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті ді­
яння, за які відбулася видача.

4. У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину,
не зазначеного
у запиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної
відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після
отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.

5. Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку,
передбаченому для запиту про видачу особи (екстрадицію).

6. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за зло­
чин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.

 

1. Коментована стаття встановлює межі кримінальної відповідальності
виданої особи (правило ad hoc) та обмеження щодо прийняття процесуальних
рішень органом досудового розслідування, прокурором або судом.

2. Відповідно до правила ad hoc видана в Україну особа не може пере­
слідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи
постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її
видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана і її особиста свобода ні з
яких інших причин не може обмежуватися (п. 1 ст. 14 Європейської конвенції
про видачу правопорушників 1957 p.). Порушення правила ad hoc є порушен­
ням кримінального процесуального законодавства і має наслідком скасування
процесуальних рішень, ухвалених за таким порушенням.

Зазначене правило (ad hoc) поширюється лише на правопорушення, які вчинені особою до її видачі (екстрадиції). Для притягнення особи до кримі-


нальної відповідальності за правопорушення, вчинене нею після видачі, отри­мання спеціальної згоди іноземної держави, що видала особу, не потрібно.

3. Потребує згоди держави, яка здійснила видачу особи, також її наступна
передача третій державі.

4. Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопоруш­
ників 1957 р. обмеження, вказані в ч. 1 коментованої статті, не застосовуються,
якщо: а) держава, яка видала особу, на це згодна. Запит про таку згоду надси­
лається разом з іншими документами, зазначеними у ст. 575 КПК. Згода нада­
ється, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, є таким, що
тягне видачу відповідно до положень цієї Конвенції; б) якщо видана в Україну
особа, маючи можливість залишити територію держави, якій вона була вида­
на, не зробила цього впродовж 45 днів (один місяць - за ст. З Конвенції СНД
1993 р.) після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, знову
туди повернулася.

5. Під час прийняття рішення про видачу особи в Україну компетент­
ними органами іноземної держави можуть бути висловлені обмеження, які є
обов'язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо об­межень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача. Наприклад, під час ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. Україна ратифікувала її з такими застережен­нями: 1) не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю; 2) видача правопорушни­ків за вчинення загально кримінальних правопорушень, що також є військови­ми правопорушеннями, може бути здійснена Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом.

6. Якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з яким пред'являється
обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може пере­
слідуватися або засуджуватися тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу
правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне за
собою видачу.

С т а т т я 577. Зарахування строку тримання виданої особи під вартою 1. Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування пока­рання, призначеного вирокомсуду України.

1. Відповідно до ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопоруш­ників 1957 р. термін «постанова про утримання під вартою» означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене

__________________________________________ 1127


кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість ньогоТому час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного ви­роком суду України (див. коментар до ч. 4 ст. 374 КГЖ, в якій у п. 2 цієї частині передбачено зарахування у вироку суду до відбутої частини покарання досудо вого тримання під вартою).

Стаття 578. Інформування про результати кримінального прова­дження щодо виданої особи

1. Прокурор надсилає центральному органу України повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для по­дальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитува­ної держави.

1.Коментована стаття передбачає один із правових наслідків екстрадиції
особи в Україну - обов'язок відповідного центрального органу України інфор­
мувати центральний орган запитуваної держави. Повідомлення уповноваже­
ному органу запитуваної держави про результати кримінального провадження
щодо виданої особи прокурор надсилає центральному органу України, де про­
тягом 5 днів з моменту надходження відповідної інформації готується відповід­
не повідомлення уповноваженому органу запитуваної держави.

2. За наявності застережень іноземного компетентного органу щодо межі
кримінального переслідування виданої особи центральним органом України
також повідомляється про забезпечення виконання цих вимог іноземної дер­
жави.

Стаття 579. Тимчасова видача

1. У разі необхідності запобігання закінченню строків давності при­
тягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримі­
нальному провадженні може бути направлено запит про тимчасову видачу,
який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

2. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має
бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк.

3. У разі необхідності компетентний орган України, який здійснює
кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тим­
часової видачі, іно надсилаються відповідному центральному органу не
пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

1.Згідно з вимогами ст. 19 Європейської конвенції про видачу правопо­рушників (1957 р.) запитувана сторона може, прийнявши рішення про задово­лення запиту щодо видачі правопорушника, відстрочити передачу відповідної особи з метою розгляду її справи цієї стороною або тимчасово передати її за-

1128_______________________________________________________________


питуючій стороні на умовах, які визначаються сторонами за спільною угодою. Тимчасова видача особи є одним із видів екстрадиції, яка передбачає видачу на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участі та притягнення до кримі­нальної відповідальності з метою запобігання закінченню строків давності або втрати доказів у кримінальній справі.

2. Клопотання про тимчасову видачу особи в Україну готує слідчий, про­
курор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення до-
судового розслідування. Клопотання складається у письмовій формі і містить
вимоги, передбачені у ст. 575 КПК. При цьому в такому клопотанні додатково
обґрунтовуються зазначені в ч. 1 коментованої статті підстави: запобігання за­
кінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або
втраті доказів у кримінальному провадженні.

3. Особа, яка тимчасова видана, має бути повернута до відповідної іно­
земної держави у погоджений строк, а у разі неможливості виконати всі проце­
суальні дії, які передбачалися під час тимчасової видачі, слідчим, прокурором
або судом не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі,
готується клопотання про продовження строку тимчасової видачі, яке надсила­
ється до відповідного центрального органу.

Стаття 580. Особливості тримання під вартою

1. Рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи
під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі
є підста­
вою для тримання осіб під вартою на території України, які:

1) транзитно перевозяться територією України;

2) тимчасово видані в Україну.

2. Період тримання особи під вартою на території України на підставі
рішення компетентного органу іноземної держави під час тимчасової ви­
дачі не зараховується такій особі у строк відбування покарання, призна­
ченого за вироком суду України.

1. Тримання на території України під вартою осіб, які транзитно перево­
зяться територією України (див. коментар до ст. 573 КПК) або тимчасово ви­
дані в Україну (див. коментар до ст. 579 КПК), проводиться на підставі рішення
компетентного органу іноземної держави про взяття такої особи під варту або
призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі. Коментована стаття до­
повнює перелік підстав для тримання особи під вартою та переліку осіб, до
яких може бути застосований цей запобіжний захід (див. коментар до ст. 177 і
183 КПК).

2. Частиною 2 коментованої статті визначено, що період тримання особи
під вартою на території України на підставі рішення компетентного органу іно-

емної держави під час тимчасової видачі не зараховується такій особі у строк відбування покарання, призначеного за вироком суду України.

__________________________________________ 1129


Стаття 581. Права особи, видача якої запитується

1. Особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну
державу, має право:

1) знати, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов
запит про її видачу;

2) мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфі­
денційність спілкування, на присутність захисника під час допитів;

3) у разі затримання - на повідомлення близьких родичів, членів сім'ї
чи інших осіб про затримання і місце свого перебування;

4) брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під
вартою і запитом про її видачу;

5) ознайомлюватися із запитом про видачу або одержати його копію;

6) оскаржувати рішення про тримання під вартою, про задоволення
запиту про видачу;

 

7) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо запиту про
видачу;

8) звертатися з проханням про застосування спрощеної процедури ви­
дачі.

 

2. Особі, стосовно якої розглядається питання про видачу, і яка не
володіє державною мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти
клопотання, виступати в суді мовою, якою вона володіє, користуватися
послугами перекладача, а також отримати переклад судового рішення та
рішення центрального органу України мовою, якою вона користувалася
під час розгляду.

3. Якщо особа, стосовно якої розглядається питання про видачу, є іно­
земцем і тримається під вартою, то вона має право на зустрічі з представ­
ником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.

1. Екстрадиційне провадження єчастиною кримінального судочинства, і щодо розшукуваної іноземною державою особи можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, тому її правове становище є аналогічним правовому ста­новищу підозрюваного, обвинуваченого (див. коментар до ст. 42 КПК). Коментова­на стаття визначає права особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу і які в обов'язковому порядку роз'яснюються: знати, у зв'язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов запит про її видачу; ознайомлю­ватися із запитом про видачу або одержати його копію; мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність за­хисника під час допитів; у разі затримання - на повідомлення близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб про затримання і місце свого перебування; брати участь у розгляді судом питань, пов'язаних з її триманням під вартою і запитом про її ви­дачу; оскаржувати рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про видачу; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо запиту про видачу; звертатися з проханням про застосування спрощеної процедури видачі.

1130________________________________________________________________________ —■


2 Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на право-допомогу. Однією з форм надання правової допомоги є здійснення за-исту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Стаття 45 КПК, зокрема, визначає, що захисником є адвокат, який здійснює захист, в тому числі особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Залучення захисника проводиться як слідчим, прокурором, судом, так і особою, сто­совно якої передбачається розгляд питання про видачу (див. коментар до ст.ст. 45-48 КПК).

3. Ця особа також має право користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє державною мовою, та отримати переклад судового рішення, а також рішення центрального органу України мовою, якою вона користувалася під час судового розгляду. їй забезпечується право робити заяви, давати пока­зання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою.

3. Іноземці, видача яких запитується і які при цьому тримаються під вар­тою, мають право на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.

Стаття 582. Особливості затримання особи, яка вчинила криміналь­не правопорушення за межами України

1. Затримання на території України особи, яка розшукується інозем­
ною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення,
здійснюється уповноваженою службовою особою.

2. Про затримання негайно інформується прокурор, у межах терито­
ріальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокуро­
ру, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити до­
кладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

3. Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затри­
мання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних дер­
жав, та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, об­
ласті, міст Києва чи Севастополя.

4. Про затримання таких осіб прокуратура Автономної Республіки
Крим, області, міста Києва чи Севастополя протягом шістдесяти годин піс­
ля затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який
протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

5. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави,
який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Респу­
бліки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністер­
ство закордонних справ України.

6. Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:

1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не достав--на до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї апобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

---------------------------------------------------------------------------------- 1131


2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не

здійснюється.

7. Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затриман­ня здійснюється відповідно до статей 206 та 208 цього Кодексу з урахуван­ням особливостей, встановлених цим розділом.

1. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюєть­ся уповноваженою службовою особою: оперативними працівниками органів внутрішніх справ, служби безпеки тощо. Затримання особи, яка вчинила право­порушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопо­рушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.

Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжна­родний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права з метою отримання інформації про місцезнахо­дження безвісно зниклих осіб, невпізнаних трупів, виявлення, арешту і видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від слідства, суду та виконання вироку. Міждержавний (міжнародний) розшук обвинувачених оголошуються лише за умови, коли стосовно розшукуваної особи запобіжним заходом обрано взяття під варту або отримано дозвіл на її затримання та доставку до суду під вартою і лише після підтвердження слідчим органом чи судом наміру запитувати про

видачу.

2. У разі затримання особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку (від­повідно до вимог ст.ст. 206, 208 КПК), уповноважені службові особи повинні негайно поінформувати про це прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. У повідомленні прокурору повинна міститися до­кладна інформацію щодо підстав та мотивів затримання, до нього додається копія протоколу затримання (див. коментар до ст. 104 і ч. 5 ст. 208 КПК).

Прокурор після отримання повідомлення перевіряє законність затриман­ня особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, по­відомляє про цей випадок Міністерство закордонних справ України та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя. З прокуратури протягом шістдесяти годин після затримання по­відомляють відповідний центральний орган України.

3. Після отримання повідомлення не пізніше ніж через три дні відпові­дальна особа Генеральної прокуратури або Міністерства юстиції України по-


домляє компетентні установи іноземної держави про затримання. При цьому також вимагається підтвердження наміру надсилати запит про видачу особи.

4. Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок розгляду в органах прокуратури України запитів про видачу правопорушників (затверджена наказом Генераль­ного прокурора України від 23 травня 2007 р.) в 15-денний термін прокурор надає копії процесуальних документів про затримання особи, її пояснення, ін­формацію, що надіслана до дипломатичного представництва держави, громадя­нином якої є затримана особа, подання про застосування до особи тимчасового арешту та відповідна постанова суду. У місячний термін надаються висновки щодо громадянства та відсутності/наявності обставин, які унеможливлюють видачу, з висвітленням позиції прокуратури області щодо екстрадиції затрима­ної особи.

5. Якщо під час перевірки будуть встановлені обставини, за наявнос­
ті яких видача (екстрадиція) не здійснюється (наприклад, затримана особа є
громадянином України), затримана особа негайно звільняється. Негайному
звільненню така особа підлягає і у разі, якщо протягом 60-ти годин з моменту
затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про
обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового або екстра-
диційного арешту.

6. Про порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України,
та розгляду скарг про її затримання див. коментар до ст.ст. 206 та 208 КПК.

Стаття 583. Тимчасовий арешт

1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, за­
стосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений від­
повідним міжнародним договором України строк до надходження запиту
про її видачу.

2. У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту, передбаче­
ний частиною першою цієї статті, закінчився, а запит про видачу цієї особи
не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

 

3. Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної
юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування
тимчасового арешту.

4. До клопотання додаються: