V. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ
Юридичний факультет
Кафедра кримінального права та кримінології
Навчально – методичний комплекс з курсу:
“Актуальні проблеми кримінального права України”
для студентів юридичного факультету;
освітньо – кваліфікаційний рівень – магістр права
Київ – 2008
Навчально – методичний комплекс з курсу: “Актуальні проблеми кримінального права України” для студентів юридичного факультету; освітньо – кваліфікаційний рівень – магістр права
Київ, КНУ, 2008 р.
Укладач:
канд. юрид. наук, доцент Дзюба В.Т.
Канд. юрид. наук, доцент Шапченко С.Д.
Рецензент:
Докт. юрид. наук, професор Глушков В.О.
Затверджено
кафедрою кримінального права
та кримінології:
Протокол № 2 від «07» жовтня 2008 р.
Схвалено
методичною комісією
Юридичного факультету
“___”______________ 200 р.
З М І С Т
1. Анотація ------------------------------------------------------------ с. 4
2. Методичні рекомендації щодо вивчення курсу “Актуальні проблеми кримінального права України” ----------------с. 5 – 8
3. Тематичний план читання лекцій, проведення семінарських занять та колоквіуму з курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”--------------------------------- с. 9
4. Програма курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”.----------------------------------------------------- с. 10 – 12
5. Список рекомендованих джерел для засвоєння курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”-----с.13 – 18
6. Методичні рекомендації щодо написання та тематика рефератів з курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”----------------------------------------------с. 19 – 24
7. Контрольні питання на іспит з курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”--------------------------с. 25 – 29
І. А Н О Т А Ц І Я
Навчально – методичний комплекс курсу “Актуальні проблеми кримінального права України” є специфічною частиною освітньо – професійної програми підготовки магістрів права.
Змістом навчання є науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал згідно вимог Положення про освітньо – кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 65 20.01.1998 р. (із змінами та доповненнями).
Зазначена освітньо – професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально – економічну, психологічну, психолого – педагогічну, спеціальну та науково – практичну підготовку, яка базується на основі освітньо – кваліфікаційного рівня бакалавра права або освітньо – кваліфікаційного рівня спеціаліста права з метою отримання повної вищої освіти, достатньої для виконання професійних обов’язків та (робіт) інноваційного характеру високого рівня складності.
ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо вивчення курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”
Кримінальне право України як галузь національної правової системи є предметом вивчення однойменної навчальної дисципліни – однієї з базових навчальних дисциплін кримінально – правового циклу, які викладаються на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Поглиблене засвоєння найбільш актуальних теоретичних і практичних проблем кримінального права України забезпечується також викладанням окремих спеціальних курсів та курсу “Актуальні проблеми кримінального права України”, який передбачений лише для освітньо – кваліфікаційного рівня – магістр права.
Програма курсу “Актуальні проблеми кримінального права України” створена з метою:
- виконання вимог Закону України “Про вищу освіту” в частині підготовки магістрів права. “Магістр – як зазначено в п. 4 ст. 8 Закону, - освітньо – кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо – кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для певних посад у певному виді економічної діяльності”;
- поглибленого вивчення та засвоєння норм, положень та інститутів першого Кримінального кодексу України 2001 року, початок якому було закладено прийняттям в 1996 році Конституції України, в якій закріплено ряд основоположень правових принципів, на яких будується кримінальне законодавство, головним з яких є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина.
Аналіз проведення занять з Загальної та Особливої частин КК 2001 року і застосування суддями, слідчими та іншими правозастосовувачами норм КК засвідчив наявність серйозних труднощів у розумінні змісту переважної більшості його норм, застосуванні окремих пунктів положень “Прикінцевих та перехідних положень КК” тощо.
Таке обумовлено наступним:
- суттєво розширено коло кримінально – правових норм як Загальної так і Особливої частин КК, які раніше не були відомі національному законодавцеві;
- розширено коло випадків зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі (ст. 5) та введено реальний принцип дій закону про кримінальну відповідальність у просторі щодо іноземців та осіб без громадянства (ст. 8);
- значно розширено (з трьох до семи) перелік обставин, що виключають злочинність діяння;
- по – новому викладено інститут співучасті у злочині;
- суттєво змінено систему покарань;
- докорінно змінено і розширено зміст окремих кримінально – правових норм Особливої частини КК;
- новий КК має чимало вад, зумовлених, зокрема, недотриманням правил законодавчої техніки при підготовці його проекту, які не тільки створюють суттєві труднощі працівникам правозастосовчих органів при застосуванні окремих його положень, а й унеможливлюють застосування окремих норм Особливої частини без внесення до них змін;
- нові кримінально – правові норми по формі і структурі, доступності, простоті і зрозумілості їх змісту ще далекі від мінімальних спеціально – юридичних стандартів;
- недосконалість законодавчої техніки КК України, що істотно впливає на його тлумачення (застосування), пов’язана, зокрема, з невідповідністю назв його структурних частин (розділів і статей Особливої частини), змісту статей, поміщених у розділах має місце також неузгодженість змісту статей – завданням КК та меті покарання;
- для КК 2001 р. характерне надзвичайно широке використання бланкетних норм, що вимагає від правозастосовачів, а в першу чергу від студентів досконального знання галузевого законодавства, яке суттєво впливає на порядок та підстави притягнення до кримінальної відповідальності та створює додаткові труднощі при здійсненні кримінально – правової кваліфікації;
- ускладнює порядок і сприяє порушенню принципу законності при застосуванні кваліфікованих норм кримінального закону;
- наявна певна неузгодженість норм КК з нормами КПК України та іншими нормативно – правовими актами в зв’язку зі змінами і доповненнями, внесеними Верховною Радою до КПК та інших кримінально – правових актів.
Допомогти зрозуміти зміст кримінально – правових норм покликані, в першу чергу, такі види самостійної підготовки студентів: вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів, виступів вчених і працівників правозастосовчих органів у періодичній пресі, узагальненої судової практики, зарубіжного законодавства та літератури тощо.
З цією метою складено список джерел, які опубліковані в останні роки та не включалися до програм з Загальної та Особливої частин Кримінального права України.
Поглиблене засвоєння норм та інститутів Загальної та Особливої частин передбачає вивчення сучасних теоретичних концепцій, дискусійних положень науки кримінального права, критичне осмислення проблемних питань, розвиток самостійного правового мислення, що допоможе правильно зорієнтуватися в нормативному матеріалі і засвоїти необхідний обсяг інформації.
Переважна більшість цих проблем розглядається в лекціях, має бути обговорена в ході семінарських занять та самостійно осмислена студентами при підготовці реферативних повідомлень, згідно визначеної тематики. За темою “Основні теоретичні проблеми кримінально – правової кваліфікації злочинів” проводиться колоквіум.
При підготовці до семінарських занять і, особливо при написанні реферату в порядку самостійної роботи студента, слід звертатися до лектора та викладачів, які ведуть семінарські заняття, за консультацією.
Якщо студент не підготувався до семінару чи пропустив його з будь – якої причини, він зобов’язаний відпрацювати цю тему викладачу, який веде заняття. В разі, якщо ці вимоги не будуть виконані або до початку залікової сесії не будуть подані реферати у встановлений строк, студента за поданням кафедри не буде допущено до складання екзаменаційної сесії.
ІІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЙ, ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА КОЛОКВІУМУ З КУРСУ “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ”
| №/ п\п | НАЗВА ТЕМИ | Всього годин | Лекції | Семінарські заняття |
| Кримінальне право України – як галузь національної правової системи в контексті поділу права на публічне та приватне | ||||
| Основні проблеми кримінальної відповідальності за Кримінальним кодексом України 2001 року | ||||
| Визнання діяння злочином за кримінальним правом України: теоретичні так нормативні проблеми | ||||
| Покарання та інші заходи кримінально – правового впливу за КК 2001 року: відповідність правовим принципам та положенням Конституції України. | ||||
| Проблеми застосування кримінально – правових норм Особливої частини КК 2001 р. | ||||
| Нормативні, правозастосовчі та наукові проблеми кримінального права України. /проводиться колоквіум/ | ||||
| ВСЬОГО |
Примітки: 1. Тематичний план складений на основі навчального плану підготовки магістрів права для студентів денної форми навчання. Особливості викладення курсу “Актуальні питання кримінального права України” для студентів заочної форми навчання будуть уточнені викладачем, який читає лекції.
2. Теми, зазначені в планах, є одночасно і темами, які
виносяться на семінарські заняття.
3. По темі “Основні теоретичні проблеми кримінально – правової кваліфікації злочинів” на останньому семінарі проводиться колоквіум.
ІV. ПРОГРАМА КУРСУ “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ”.
Лекції та семінарські заняття покликані забезпечити поглиблене знання норм кримінального законодавства, практики його застосування та знань з теорії як національного так і зарубіжного кримінального права.
В процесі обговорення дискусійних питань доцільно долучати відповідні положення кримінального права зарубіжних держав, узагальнення судової практики, матеріали конкретних кримінальних справ, фрагменти рефератів.
Тема І. Кримінальне право України – як галузь національної правової системи в контексті поділу права на публічне та приватне.
1. Кримінальне право України: історичний та порівняльний аспекти.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: реалізація положень Конституції України та загальновизнаних принципів, норм і стандартів міжнародного права.
3. Правова та юридична природа вихідних кримінально – правових інститутів: кримінальної відповідальності, злочинності діяння, його караності та інших кримінально – правових наслідків.
4. Наука кримінального права України: проблеми, завдання, перспективи розвитку.
Години
Тема ІІ. Основні проблеми кримінальної відповідальності за кримінальним кодексом України 2001 року.
1. Кримінальна відповідальність в механізмі кримінально – правового регулювання.
2. Проблеми визначення методологічних підходів щодо кримінальної відповідальності та її підстав в контексті побудови правової держави.
3. Теоретичні проблеми кримінально – правових відносин: юридичні факти. Матеріальні та процесуальні аспекти.
4. Вирішення питання про кримінальну відповідальність та її підставу (підстави) в КК 2001 р.
5. Загальна характеристика та юридична природа основних інститутів кримінального права України.
6. Проблеми кримінальної відповідальності з урахуванням змісту іншого законодавства, рішень Конституційного Суду України та постанов Пленуму Верховного Суду України.
Години
Тема ІІІ. Визнання діяння злочином за кримінальним правом України: теоретичні та нормативні проблеми.
1. Історичні, економічні та владні аспекти визнання діяння злочином.
2. Соціальні цінності: права, свободи, блага та інтереси, як об’єкти кримінально – правової охорони та об’єкти злочинів.
3. Основні типи законодавчого визначення поняття злочину. Теоретичні та нормативні проблеми змісту окремих ознак злочину.
4. Кримінально – правова природа та співвідношення понять: “злочин”, “склад злочину”, “фактичний склад”, “юридичний склад злочину”, “суспільно – небезпечне діяння”.
5. Кримінально – правовий зміст понять: “суспільно – небезпечні наслідки”, “злочинні наслідки”, “правові наслідки”, “кримінально – правові наслідки”.
6. Проблеми визнання незакінченого діяння злочином.
7. Суб’єкт злочину: проблеми окремих теорій (“суб’єкт злочинної волі”, “колективний суб’єкт злочину”, “суб’єкт – юридична особа”).
8. Теоретичні та нормативні проблеми співучасті у злочині: відмінність співучасті від суміжних інститутів, що передбачають вчинення злочину кількома особами.
9. Правові та юридичні проблеми визначення інституту обставин, що виключають злочинність діяння та підстав і порядку звільнення від кримінальної відповідальності.
Години
Тема ІV. Покарання та інші заходи кримінально – правового впливу за КК 2001 року: відповідність положенням Конституції України та Європейським стандартам.
1. Покарання – як основний вид кримінально – правового примусу: принципи, функції, мета (цілі).
2. Система покарань – як основа для побудови санкцій Особливої частини КК України: проблеми співвідношення із ст. 1 Загальної частини.
3. Проблема відповідності загальних засад призначення покарання за КК України стандартам правової держави.
4. Інші кримінально – правові заходи, що не є покаранням: правова природа, юридичні ознаки.
5. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Години
Тема V. Проблеми застосування кримінально – правових норм Особливої частини КК 2001 р.
1. Кримінально – правові норми Особливої частини КК: поняття, види, значення.
2. Основні проблеми кримінально – правової кваліфікації злочинів в теорії кримінального права та правозастосовчій практиці.
3. Особливості кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально – правових норм.
4. Системність кримінально – правової охорони людини і громадянина: проблеми кваліфікації.
5. Проблеми застосування кримінально – правових норм при посяганні на власність: кваліфікація корисливих злочинів проти власності та їх відмежування від деяких злочинів у сфері господарської діяльності.
6. Екологічні злочини (злочини проти довкілля): значення бланкетних диспозицій при їх кваліфікації.
7. Особливості кваліфікацій діянь, суб’єктами яких є службові особи.
8. Вплив оціночних ознак на кваліфікацію злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності.
Години
Тема VІ. Нормативні, правозастосовчі та наукові проблеми кримінального права України
/к о л о к в і у м /
1. Кримінальний кодекс України – найважливіший законодавчий акт, що складає основу нормативної регламентації діяльності держави у боротьбі зі злочинами.
2. Вплив галузевого законодавства, підзаконних нормативних актів, рішень Конституційного Суду та постанов Пленуму Верховного Суду України на практику застосування кримінального законодавства.
3. Вплив науки кримінального права на вдосконалення норм кримінального законодавства України та практику його застосування.
Години
V. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ
ЗАСВОЄННЯ КУРСУ “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ”.
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Конституція України / Українською та російською мовами / та її офіційне тлумачення в Рішеннях Конституційного Суду України. (За станом на 01.02.2001 р.). – Харків РВФ “Арсіс, ЛТД”. – 2001. – 127 с.
3. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 18 – 24.
4. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.// Вісник Верховного Суду України. – 1997, № 3 (Вкладка).
5. Закон “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 р.// Голос України. – 1997. – 24 липня. Відомості Верховної Ради України. – 1997, № 40. – Ст. 263.
6. Постанова Верховної Ради України “Про приведення законодавства України у відповідність з Європейськими конвенціями з питань кримінального судочинства” від 22 вересня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995, № 33. – Ст. 258.
7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року – К., 2003.
8. Кримінально – процесуальний кодекс України. – К., 2002.
9. Кримінально – процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К., 2000.
10. Закон України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002.// Відомості Верховної Ради України 2002. - № 27 – 28. – Ст. 180.
11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відп.ред. С.С.Яценко .-К.: “А.С.К.”, 2002.-965 с.
12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. Загальна частина. – К.: Форум, 2001. – 386 с. Особлива частина. – К.: Форум, 2001. – 942 с.
13. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. – К.: “Каннон”, 2001. – 1103 с.
14. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. – К.: Атіка, 2003.
15. Цивільний процесуальний кодекс України. К. 2003.
16. Закон України “Про господарські суди”// ВВРУ. – 1991. – № 36: Ст. 469 (із змінами на 21.06.2001 р.).
17. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року. – К.: Атіка, 2003.
18. Господарський процесуальний кодекс України. // ВВРУ. – 1992. - № 6 Ст. 56 (із змінами на 21.06.2001 р.).
19. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – К. – Юрінком Інтер, 2001. – 351 с.
20. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: НОРМА – ИНФРА.М., 1998. – 815 с.
21. Уголовный кодекс Грузии. Санкт – Петербург. Юр. центр Пресс. 2002. – 407 с.
22. А.И.Лукашов, Э.А. Саркисова Уголовный кодекс Республики Беларусь: сравнительный анализ и комментарии. Минск: «Тесей», 2000. – 672 с.
23. Комментарий к Уголовному кодексу Республіки Казахстан. – Караганда, 1999. – 950 с.
24. Италия. Конституция и законодательные акты. М., 1983. – 392 с.
25. Уголовный кодекс Франции. – СПб., 2003.
26. Уголовно-процесуальный кодекс Франции. – М., 1996. – 392 с.
27. Уголовный кодекс Австрии. – М.: “Зерцало – М”, 2001. – 133 с.
28. Уголовный кодекс ФРГ. – М.: “Зерцало – М”, 2001. – 2000 с.
29. Уголовный кодекс Испании. – М.: “Зерцало”, 1998. – 218 с.
30. Уголовный кодекс Республики Польша. – “Минск: “Тесей”, 1998. – 128 с.
31. Уголовный кодекс Голландии. – Санкт – Петербург. Юр. центр Пресс. 2001. – 509 с.
32. Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2002. – 271 с.
33. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
34. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред.М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: - Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 494 с.
35. Дигесты Юстиниана. Т.І. – М.: Статут, 2002. – 583 с.
36. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743. – К.: 1997. – 547 с.
37. Антологія Української юридичної думки. Т. І. – К.: “Юридична книга”, 2002. – 567 с.
38. Л.В. Багрій-Шахматов. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. – Одесса., 2000. – 566 с.
39. Бочарников Д.М. Грушевський про створення та кримінальне право “Руської Правди”// Право України. – 1996. - № 1. – С. 65 – 69.
40. Верник О.І. та інші. Межі державної влади. – К.: Український Центр духовної культури. – 2001. – 215 с.
41. Владимирский – Буданов М.Ф. Озбор истории русского права. – Петроград – Киев, 1915.
42. Класики політичної думки. Від Платона до Макса Вебера. Під ред. проф. Є. Причепія. – К.: Тандем. 2002. – 581 с.
43. Л.Д. Гаухман Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО. Центр юр Инфор; 2001. – 316 с.
44. Г.В.Ф. Гегель Философия права. – М., “Мысль”, 1990. – 526 с.
45. Глетчер Д., Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права. – М.: Юристъ, 1998. – 512 с.
46. М.І. Гошовський, О.П. Кучинська Потерпілий у кримінальному процесі України. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 189 с.
47. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології. – Львів. Світ, 1992. – 168 с.
48. С.С. Канюк. Психологія мотивації. – К.: “Либідь”, 2002. – 303 с.
49. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – К.; Оріяни. 2000 – 445 с.
50. Керимов Д.А.Законодательная техника. Научно-методическое и учебное пособие. М.: Норма, 1998. – 121 с.
51. Кісілюк Є. Кримінальне законодавство доби Центральної Ради// Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 5. – С. 101-103.
52. А.Ф. Кистяковский Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая. – К.: 1890. – 850 с.
53. А.Ф. Кистяковский. Исследование о смертной казни. – Тула: Автограф, 2000. – 270 с.
54. А.П. Козлов Учение о стадиях преступления. Санкт – Петербург. Юрид. Центр Пресс. 2002. – 351 с.
55. А.П. Козлов Соучастие. Санкт – Петербург. Юр. центр. Пресс. 2001. – 360 с.
56. М.Й. Коржанський. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2002. – 639 с.
57. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.; “Атіка-Академія-Ельта-Н” – 2001.
58. Кросс. Руперт. Прецедент в английском праве. – М., 1985. – С. 155-174.
59. Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. – М., 1996. – 124 с.
60. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: “Юрист”, 1999. – 304 с.
61. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд.Москов. ун-та, 1984. – 181 с.
62. Н.Г. Кадников квалификация преступлений и вопросы судебного толкования. Теория и практика. Учеб. Пособие. – М.: Норма, 2003. – 143 с.
63. Р. Лащенко Лекції по історії Українського права. – К., “Україна”, 1998. – 524 с.
64. Лопашенко Н.А. Принципы кодификации уголовно – правовых норм.- Саратов, 1989. – 97 с.
65. Лихова С.Я. Окремі види покарань за чинним КК України у світлі Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. – Вісник юридичної науки. Випуск 42. – К.; КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2001. – С. 59-65.
66. В.І. Лубський, В.Д. Борис. Мусульманське право. Курс лекцій. – К.; “Вілбор” – 1997. – 255 с.
67. Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: «Юрид.центр Пресс», 2000. – 316 с.
68. О.К. Марін. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально – правових норм. К.: Атіка. – 223 с.
69. Мірошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення// Право України. – 1997. - № 7. – С.23-29.
70. Маляренко В.Т. Про кваліфікацію діяння при порушенні кримінальної справи // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 5. – С. 39 – 43.
71. Марченко В.Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Новое законодательство в вопросах и ответах. Конспект лекций. – К.: Атика, 2002. – 142 с.
72. П.С. Матишевський. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: “А.С.К.”, 2001. – 347 с.
73. Навроцький В.О. Значення судової практики і преценденту для кримінально – правової кваліфікації // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 6. – С. 49 – 51.
74. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
75. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
76. А.В.Наумов Новый уголовный кодекс Украины// Гос-во и право. – 2002. - № 2. – С. 82-89.
77. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 208 с.
78. Звід пам’яток історії та культури України. Кн..1, ч.І А-А. Відповід.ред. П.Тронько. К.: “Укр.енциклопедія; 1999. – 578 с.
79. Учебник уголовного права. Общая часть / Под ред.В.Н.Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: «Спарк», 1996. – 412 с.
80. Уголовное право. Особенная часть. – М.: НОРМА – ИНФРА.М, 1998.-755 с.
81. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. – СПб.: “Лань”, 2000. – 192 с.
82. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв’язок // Вісник Академії правових наук України. Харків, 2000. - № 4. – С. 37-45.
83. В.П. Панов. Международное уголовное право. Учебное пособие. - М., 1997. – 309 с.
84. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга 1. “О преступлении”. – Харьков, 2001. – 284 с.
85. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – Куйбышев, 1989. – 190 с.
86. Приходько Т. Фізіологічний афект – одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. – 2001. - № 1. – 53-55.
87. Попов А. «Русская правда» в отношении к уголовному праву. – М., 1841. – 243 с.
88. Прохоров В.С., Корпачов Н.И., Тарбачаев А.Н. Механизм уголовно – правового регулирования: Красноярск: Изд. Краснояр. унив.1989. – 205 с.
89. Проблемы юридической техники/ Под ред. В.М. Баранова. – Новый Новгород; 2000. – 823 с.
90. Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация преступлений. – М.; 2001. – 134 с.
91. І.П. Рущенко. Соціологія злочинності. – Харків, 2001. – 370 с.
92. Ситковская О.Д. Афект: криминально – психологическое исследование. – М.: «Юрлитинформ», 2001. – 240 с.
93. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: НОРМА, 1998. – 285 с.
94. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: «Юрид.центр Пресс», 1999. – 480 с.
95. Єфремов С.О. Діяльне каяття, як засіб нейтралізації діяльності організованих злочинних угрупувань. –Вісник юридичної науки. Випуск 42. – К.; КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2001. – С. 53-58.
96. Н.С. Таганцев Русское уголовное право. Часть общая. Т 1. – Тула. Автограф. – 2001. – 799 с.; Т.ІІ. – Тула. Автограф. – 2001. – 686 с.
97. Сергеевич В.И. Лекции и исследования по древней истории русского права. – СПб, 1910.
98. Тарарухін С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. – К.: Юринком, 1995. – 208 с.
99. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2003. – 143 с.
100. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). – Харьков, 1992. – С. 38-51, 72-83.
101. М. Д. Шаргородский. Избранные работы по уголовному праву. – СПб. Юрид. центр Пресс. – 2003. – 432 с.
102. Фесенко С. Цінності як об’єкт злочину// Право України. – 1999. - № 6. – С.75-78.
103. Е.В. Фесенко. Кримінально – правовий захист здоров’я населення. (коментар законодавства та судової політики). – К.: Істина. 2001. – 192 с.
104. Фролова Е.Г. Системы уголовных наказаний зарубежных стран. – Донецк, 1990.
105. Г.О. Усатий Кримінально – правовий компроміс. К. Атіка. 2001 – 127 с.
106. В.А.Якушин. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольяти, 1998
107. Історія українського права. Навчальний посібник.// За ред. професора О.О.Шевченка. – К., 2001. – 215 с.
108. Уголовное право Соединенных Штатов Америки: Сборник нормативных актов. – М., 1986. – 160 с.
109. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сборник законодательных материалов. – М., 1999. – 346 с.
110. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть (Англия, США, Франция, ФРГ, Япония, Италия) – М., 2001. С. 3 – 362 с.
111. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть. Под ред. проф. И.Д. Козачкина. – М.: Омега, 2003. – 567 с.
112. Крылова Н.Е., Серебрянникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии). – М., 1998. – 202с.
113. Леон Л.Фуллер Анатомія права. – К., 1999. – 144 с.
114. Лейленд Пітер. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англійський підхід) – К., 1996. – 207с.
115. Романов А.К. Правовая система Англии. – М.,2000. – 344 с.
116. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1996. – 400 с.
117. Правовые системы стран мира. – М., 2000. – 840 с.
118. Райнгольд Циппеліус. Філософія права. – К.: Тандем, 2000. – 299 с.
119. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). – М., 2000. – 448 с.
120. Роберт Барон, Дебора Ричардсон. Агрессия. – СПб. – Питер. – 2000. – 351 с.
121. Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1963 – 2002. – К. – 2003.
Навчально – методичні матеріали:
Програма курсу: “Кримінальне право України. Загальна частина”. – К. – 2002. – 38 с.
Програма курсу: “Кримінальне право України. Особлива частина”. – К. – 2002. – 66 с.
Робоча програма спецкурсу: “Порівняльне кримінальне право”. – К. – 2001.
Програма спецкурсу “Проблеми кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності”. – К. – 2002. – 35 с.
Програма спецкурсу “Теоретичні основи кваліфікації злочинів”. – К. – 2002. – 21 с.
VІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ ТА ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ З КУРСУ “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ”
Методичні рекомендації написання рефератів
Цілі:
- опанування науковими методами та прийомами опрацювання нормативних актів, літературних джерел та судової практики, виклад та аргументування власних висновків;
- поглиблене засвоєння положень доктрини кримінального права України і зарубіжних країн;
- одержання більш глибоких знань для складання іспиту та написання магістерських робіт.
Завдання: кожний студент готує два реферати.
1-й за темою Загальної частини КК, термін – до 25 жовтня
2-й за темами Особливої частини КК, термін – до 20 грудня
При роботі над рефератом слід приділити належну увагу методологічним аспектам, власне, методом науки кримінального права. Наука кримінального права все більш і більш активніше керується загальнонауковими і спеціальними методами, які тісно пов’язані між собою.
До них відносять історичний, порівняльний, соціологічний та інші методи.
Це дасть змогу з’ясувати, оцінити і критично осмислити зміст кримінального закону, підстави його застосування, зрозуміти особливості реалізації принципу верховенства права в кримінально – правовому регулюванні, дотримуватися принципу законності.
Наука кримінального права, писав великий О.Ф. Кістяківський, повинна “Запозичувати свій матеріал з практики його, переробляти, щоб бути наукою дійсних життєвих явищ, що становлять інтерес для суспільства, а не відірваних умовиводів і фантазій, нікому не потрібних”.
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Кримінальний Кодекс України 2001 року: реалізація положень Конституції України.
2. Кримінальний Кодекс України 2001 року: реалізація загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
3. Значення історичного методу при вивченні кримінального права України.
4. Значення порівняльного методу при вивченні кримінального права України.
5. Значення ідей О.Ф. Кістяківського про наступність в кримінальному праві України.
6. Проблеми законодавчої техніки КК України 2001 року.
7. Відповідність понятійного апарату КК України 2001 року загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.
8. Використання оціночних понять в КК України 2001 року.
9. Проблеми бланкетних диспозицій в КК України 2001 року.
10. Основні визнання діяння злочином за КК України в контексті пострадянського та європейського кримінального законодавства.
11. Правові та юридичні особливості об’єктів кримінально – правової охорони та об’єктів злочинів.
12. Правова природа об’єктів кримінально – правової охорони та їх нормативне закріплення в КК України.
13. Значення юридичних фактів при визначенні змісту кримінально – правових відносин.
14. Кримінальні правовідносини: зміст, види, суб’єкти.
15. Проблема визнання кримінально – правових відносин як об’єкта кримінально – правової охорони.
16. Визнання діяння злочином: історичні та порівняльні аспекти.
17. Теоретичне та нормативне визначення ролі і значення категорії “склад злочину” (юридичний склад злочину) при застосуванні норм КК України.
18. Механізм кримінально – правового регулювання: теоретичні та нормативні проблеми.
19. Проблеми теоретичного та нормативного визначення підстав кримінальної відповідальності.
20. Функції кримінального законодавства: поняття, види, особливості за КК 2001 р.
21. Співвідношення кримінальної відповідальності і кримінально – правових відносин.
22. Співвідношення понять “кримінальна відповідальність” та “покарання” в теорії кримінального права.
23. Кримінальна відповідальність в контексті кримінально – правових відносин.
24. Науковий підхід до визначення форм (видів) кримінальної відповідальності.
25. Доцільність ознаки суспільної небезпечності при нормативному визначенні поняття злочину.
26. Поняття та ознаки злочину за законодавством Київської Русі.
27. Ознаки діяння, які було визначено на нормативному рівні як ознаки злочину згідно “Правил, за якими судиться малоросійський народ” 1743 року.
28. Проблеми визначення критеріїв класифікації злочинів.
29. Потерпілий в системі соціальних цінностей і благ, які утворюють об’єкт злочину.
30. Проблеми визначення психічних ознак особи, яка вчинила діяння, для нормативного закріплення внутрішньої сторони злочину.
31. Ознаки осудності та “обмеженої осудності” та їх вплив на кримінальну відповідальність.
32. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) в контексті Європейського законодавства.
33. Злочинні наслідки: нормативного закріплення, та вплив на кримінальну відповідальність.
34. Співучасть у злочині: історичний та порівняльний аспекти.
35. Співвідношення понять відмінність (тотожність) “вчинення злочину у спів виконавстві та “вчинення злочину групою осіб”, “групове вчинення злочину за відсутності ознак співучасті”
36. Дотримання правової природи при визначенні обставин, що виключають злочинність діяння, та їх нормативному закріпленні.
37. Відповідність принципам і нормам Європейського права підстав і порядку звільнення від кримінальної відповідальності за КК України.
38. Мета (цілі) покарання (ст. 50) та її узгодженість із завданнями Кримінального кодексу України 2001 року (ст. 1).
39. Проблема захисту прав і законних інтересів потерпілого від злочину в системі покарань КК України.
40. Система, види та розміри покарань за КК України в контексті міжнародного кримінального законодавства.
41. Інститут покарання: критерії визначення адекватності.
42. Правова природа конфіскації майна як виду покарання.
43. Законний інтерес: кримінально – правове визначення.
44. Потерпілий від злочину: нормативне та теоретичне визначення в зарубіжному кримінальному праві.
45. Кримінально – правові наслідки як підстава визнання особи жертвою (потерпілим) від злочину.
46. Проблеми визначення критеріїв обґрунтування підстав класифікації об’єктів злочинів.
47. Проблеми причинного зв’язку в теорії кримінального права.
48. Суспільна небезпечність як ознака злочину за КК України в контексті зарубіжного законодавства.
49. Відповідність Конституції України інших заходів кримінально – правового впливу, що не є покараннями (ч. 3 ст. 3).
50. Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх за КК України в порівнянні з Європейським кримінальним законодавством.
51. Кримінальний кодекс України: шляхи удосконалення в контексті Європейських стандартів.
Особлива частина
1. Проблеми систематизації розділів та статей Особливої частини КК України.
2. Структура Особливої частини КК України в контексті Європейського кримінального законодавства.
3. Законодавча техніка Особливої частини КК України та її вплив на права застосування.
4. Понятійний апарат норм Особливої частини КК України.
5. Кримінально – правова кваліфікація: поняття, підстави та види.
6. Кримінально – правові норми Особливої частини КК України: поняття, види, значення.
7. Проблеми кваліфікації вбивств з урахуванням юридичних ознак потерпілого.
8. Нормативні ознаки потерпілого та їх вплив на кваліфікацію злочинів.
9. Реалізація в нормах Особливої частини КК України завдань правового забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина.
10. Подвійне інкримінування (ставлення в вину) – порушення конституційних прав людини.
11. Спеціальний суб’єкт злочину: проблеми кримінальної відповідальності. Загальна частина
12. Тілесні ушкодження: проблеми кваліфікації.
13. Проблеми кваліфікації злочинних діянь, вчинених медичним працівником.
14. Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини в контексті зарубіжного кримінального законодавства.
15. Кримінально – правова охорона дітей: поняття, види, проблеми.
16. Кримінальна відповідальність в контексті зарубіжного законодавства.
17. Проблема кримінальної відповідальності за посягання на окремі особисті права і свободи людини і громадянина (Р.V КК).
18. Проблеми нормативного закріплення та практичного застосування додаткових видів покарань за злочини проти власності.
19. Проблема кваліфікації злочинів проти власності з урахуванням кваліфікуючих ознак.
20. Проблема визначення нормативних ознак проти власності.
21. Проблема призначення конфіскації майна за посягання проти власності.
22. Кримінальна відповідальність за злочини в сфері господарської діяльності: проблеми понятійного апарату.
23. Контрабанда: правові та теоретичні проблеми.
24. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом: порівняльний аспект.
25. Теоретичні та нормативні проблеми визначення поняття “довкілля” як об’єкта кримінально – правової охорони.
26. Проблема об’єктивного ставлення в вину при кваліфікації злочинів проти довкілля.
27. Проблема кримінальної відповідальності за створення злочинної організації.
28. Відповідальність за терористичний акт в контексті зарубіжного кримінального законодавства.
29. Відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань в контексті Конституції України.
30. Проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки з урахуванням предмета злочину.
31. Проблеми кримінально – правового визначення поняття транспортного засобу при кваліфікації злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
32. Визначення критерії та юридичних ознак при відмежуванні кримінально – караного хуліганства від хуліганства – адміністративного правопорушення.
33. Визначення об’єкта та потерпілого у злочині, передбаченому ст. 299 КК.
34. Проституція: кримінально – правові проблеми.
35. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність: проблеми стадій злочину, співучасті у злочині та дотримання вимог законодавчої техніки при конструюванні ст. 304 КК.
36. Проблема визначення юридичних ознак предмета злочину при кваліфікації злочинів проти здоров’я населення.
37. Наркотична залежність: проблема кримінальної відповідальності.
38. Проблема визначення об’єкта та предмета розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).
39. Посягання на державні символи України: проблеми визначення об’єкта та предмета злочинів.
40. Проблеми визначення форм, видів та способів протидії законних діям працівників правоохоронних органів.
41. Встановлення юридичних ознак потерпілого при кваліфікації злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (Р. ХV КК).
42. Проблеми понятійного апарату, законодавчої техніки при визначенні місця Розділу ХVІ КК та його компонування.
43. Хабарництво: кримінально – правові проблеми в контексті зарубіжного законодавства.
44. Проблема суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності.
45. Злочини проти правосуддя в контексті міжнародного кримінального права.
46. Кримінальна відповідальність за порушення права на захист в контексті Конституції України.
47. Втручання в діяльність судових органів: проблеми визначення потерпілого.
48. Проблеми кримінально – правової охорони учасників судочинства.
49. Військові злочини в контексті міжнародного права.
50. Правова природа та особливості нормативного визначення злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
ОБОВ’ЯЗКОВІ ВИМОГИ ДО РЕФЕРАТУ
1. Належно оформити титульний лист. /Повна назва навчального закладу, факультету та кафедри, назва теми, повні дані про студента, звання, прізвище та ініціали викладача, який консультує студента, дата написання/.
2. Зміст: Вступ, 2 – 3 питання по темі реферату, висновки, список використаних джерел.
Вимоги до списку джерел:
- нормативні документи, національні та зарубіжні;
- література українських авторів;
- література зарубіжних авторів;
- постанови Пленуму Верховного Суду України, судові узагальнення та практика.
3. Робота викладається на 15 – 17 друкованих сторінках.
4. При складанні іспиту одним із питань є “співбесіда по реферату”.
Примітка: студенти мають право обрати іншу тему реферату, узгодивши тему та план з лектором або викладачам, який веде семінарські заняття.
Теми рефератів бажано обирати близькими до теми магістерської роботи.
VІІ. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ НА ІСПИТ З КУРСУ “АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ”
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Кримінальне право України: поняття, предмет, принципи, завдання та система.
2. Наука кримінального права України: завдання та перспективи розвитку на етапі розбудови правової держави.
3. Реалізація в Кримінальному Кодексі України 2001 р. положень Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
4. Проблеми джерел та витоків кримінального права в науці кримінального права України.
5. Правова та юридична природа основних кримінально-правових інститутів: кримінальної відповідальності, злочину та покарання.
6. Проблема визначення форм та меж кримінальної відповідальності: матеріальний та процесуальний аспекти.
7. Теоретичні проблеми кримінально-правових відносин.
8. Юридичні факти, які породжують, змінюють та припиняють кримінально-правові відносини.
9. Основні положення класичної, антропологічної та соціологічної шкіл кримінального права щодо поняття злочину.
10. Кримінальний Кодекс України 2001 року: реалізація положень Конституції України.
11. Кримінальний Кодекс України 2001 року: реалізація загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
12. Значення історичного методу пізнання при вивченні кримінального права України.
13. Значення порівняльного методу при вивченні кримінального права України.
14. Значення ідей О.Ф. Кістяківського про наступність в кримінальному праві України.
15. Основні проблеми законодавчої техніки КК України 2001 року.
16. Відповідність понятійного апарату КК України 2001 року загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.
17. Використання оціночних понять в КК України 2001 року.
18. Проблема бланкетних диспозицій в КК України 2001 року.
19. Визнання діяння злочином за КК України в контексті пострадянського та європейського кримінального законодавства.
20. Правові та юридичні особливості об’єктів кримінально – правової охорони та об’єктів злочинів.
21. Правова природа об’єктів кримінально – правової охорони та їх нормативне закріплення в КК України.
22. Значення юридичних фактів при визначенні змісту кримінально – правових відносин.
23. Кримінальні правовідносини: зміст, види, суб’єкти.
24. Проблема визнання кримінально – правових відносин як об’єкта кримінально – правової охорони.
25. Визнання діяння злочином: історичні та порівняльні аспекти.
26. Теоретичне та нормативне визначення ролі і значення категорії “склад злочину” (юридичний склад злочину) при застосуванні норм КК України.
27. Механізм кримінально – правового регулювання: теоретичні та нормативні проблеми.
28. Проблема теоретичного та нормативного визначення підстав кримінальної відповідальності.
29. Функції кримінального законодавства: поняття та види.
30. Співвідношення кримінальної відповідальності і кримінально – правових відносин.
31. Співвідношення понять “кримінальна відповідальність” та “покарання” в теорії кримінального права.
32. Кримінальна відповідальність в контексті кримінально – правових відносин.
33. Проблеми визначення форм (видів) кримінальної відповідальності.
34. Доцільність ознаки суспільної небезпечності при нормативному визначенні поняття злочину.
35. Поняття та ознаки злочину в джерелах кримінального права.
36. Ознаки діяння, які було визначено на нормативному рівні як ознаки злочину, згідно “Правил, за якими судиться малоросійський народ” 1743 року.
37. Проблема визначення критеріїв класифікації злочинів.
38. Потерпілий в системі соціальних цінностей і благ, які утворюють об’єкт злочину.
39. Проблема визначення психічних ознак особи, яка вчинила діяння, для нормативного закріплення внутрішньої сторони злочину.
40. Ознаки осудності та “обмеженої осудності” та їх вплив на кримінальну відповідальність.
41. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) в контексті Європейського законодавства.
42. Злочинні наслідки: нормативне закріплення та вплив на кримінальну відповідальність.
43. Співучасть у злочині: історичний та порівняльний аспекти.
44. Співвідношення понять вчинення злочину у спів виконавстві: та “вчинення злочину групою осіб” та групове вчинення злочину за відсутності ознак співучасті.
45. Дотримання правової природи при визначенні обставин, що виключають злочинність діяння, та їх нормативному закріпленні.
46. Відповідність принципам і нормам Європейського права підстав і порядку звільнення від кримінальної відповідальності за КК України.
47. Мета (цілі) покарання та її узгодженість із завданнями Кримінального кодексу України 2001 року.
48. Проблема захисту прав і законних інтересів потерпілого від злочину в системі покарань КК України.
49. Система, види та розміри покарань КК України в контексті міжнародного кримінального законодавства.
50. Інститут покарання: критерії визначення адекватності.
51. Правова природа конфіскації майна як виду покарання.
52. Законний інтерес: кримінально – правове визначення.
53. Потерпілий від злочину: нормативне та теоретичне визначення в зарубіжному кримінальному праві.
54. Кримінально – правові наслідки, як підстава визнання особи жертвою (потерпілим) від злочину.
55. Проблеми визначення підстав класифікації об’єктів злочинів.
56. Проблема причинного зв’язку в теорії кримінального права.
57. Суспільна небезпечність як ознака злочину за КК України в контексті зарубіжного законодавства.
58. Відповідність Конституції України окремих заходів кримінально – правового впливу, що не є покараннями.
59. Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх за КК України в порівнянні з Європейським кримінальним законодавством.
60. Кримінальний кодекс України: шляхи удосконалення в контексті Європейських стандартів.
Особлива частина
1. Проблеми систематизації розділів та статей Особливої частини КК України.
2. Структура Особливої частини КК України в контексті Європейського кримінального законодавства.
3. Законодавча техніка Особливої частини КК України та її вплив на застосування права.
4. Понятійний апарат норм Особливої частини КК України.
5. Кримінально – правова кваліфікація: поняття, підстави та види.
6. Кримінально – правові норми Особливої частини КК України: поняття, види, значення.
7. Проблема кваліфікації вбивств з урахуванням юридичних ознак потерпілого.
8. Нормативні ознаки потерпілого та їх вплив на кваліфікацію злочинів.
9. Реалізація в нормах Особливої частини КК України завдання правового забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина.
10. Подвійне інкримінування (ставлення в вину) – порушення конституційних прав людини.
11. Спеціальний суб’єкт злочину: проблеми кримінальної відповідальності.
12. Тілесні ушкодження: проблеми кваліфікації.
13. Проблеми кваліфікації злочинних діянь, вчинених медичним працівником.
14. Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини в контексті зарубіжного кримінального законодавства.
15. Кримінально – правова охорона дітей: поняття, види, проблеми.
16. Кримінальна відповідальність в контексті зарубіжного законодавства.
17. Проблема кримінальної відповідальності за посягання на окремі особисті права та свободи людини і громадянина (Р.V КК).
18. Проблема нормативного визначення та практичного застосування додаткових видів покарань за злочини проти власності.
19. Проблема кваліфікації злочинів проти власності з урахуванням кваліфікуючих ознак.
20. Проблема визначення нормативних ознак проти власності.
21. Проблема призначення конфіскації майна за посягання проти власності.
22. Особливості юридичних складів злочинів в сфері господарської діяльності: проблеми понятійного апарату.
23. Контрабанда: теоретичні та нормативні проблеми.
24. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом: порівняльний аспект.
25. Теоретичні та нормативні проблеми визначення поняття “довкілля” як об’єкта кримінально – правової охорони.
26. Проблеми об’єктивного ставлення в вину при кваліфікації злочинів проти довкілля.
27. Проблеми кримінальної відповідальності за створення злочинної організації.
28. Відповідальність за терористичний акт в контексті зарубіжного кримінального законодавства.
29. Відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань в контексті Конституції України.
30. Проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки з урахуванням предмета злочину.
31. Проблеми визначення поняття транспортного засобу при кваліфікації злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
32. Конкретизація оціночних ознак при відмежуванні кримінально – караного хуліганства від хуліганства – адміністративного правопорушення.
33. Визначення об’єкта та потерпілого у злочині, передбаченому ст. 299 КК.
34. Проституція: кримінально – правові проблеми.
35. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність: проблеми стадій злочину, співучасті у злочині та дотримання вимог законодавчої техніки при конструюванні ст. 304 КК.
36. Проблема визначення юридичних ознак предмета злочину при кваліфікації злочинів проти здоров’я населення.
37. Наркотична залежність: проблема кримінальної відповідальності.
38. Проблема визначення об’єкта та предмета розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).
39. Посягання на державні символи України: проблеми визначення об’єкта та предмета злочинів.
40. Проблеми визначення форм, видів та способів протидії законних діям працівників правоохоронних органів.
41. Встановлення юридичних ознак потерпілого при кваліфікації злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (Р. ХV КК).
42. Проблема понятійного апарату, законодавчої техніки при визначенні місця Розділу ХVІ КК та його компонування.
43. Хабарництво: кримінально – правові проблеми в контексті зарубіжного законодавства.
44. Проблема суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності.
45. Злочини проти правосуддя в контексті міжнародного кримінального права.
46. Кримінальна відповідальність за порушення права на захист в контексті Конституції України.
47. Втручання в діяльність судових органів: проблема визначення потерпілого.
48. Проблеми кримінально – правової охорони учасників судочинства.
49. Військові злочини в контексті міжнародного права.
50. Правова природа та особливості нормативного визначення злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.