Механізм банкрутства суб’єктів господарювання
Основними передумовами необхідності санації підприємства можуть стати необхідність у таких заходах:
- забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства;
- галузевій або міжгалузевій переорієнтації діяльності підприємства; проведення антимонопольних заходів;
- інші заходи.
Відповідно до Закону [21] рішення про проведення санації приймається при таких ситуаціях:
1. З ініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває в кризі, — коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у арбітражний суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2. Після того, як боржник з власної ініціативи, звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання) запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.
3. Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення претензій, арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.
4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність», установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.
5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи з оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.
6. З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний орган уповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розробляти пропозиції щодо його фінансової санації.
7. З ініціативи Національного Банку України — якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «При банки та банківську діяльність».
Санація може здійснюватися одним із шляхів, показаних на рис. 1.10.
Рис. 1.10. Практичні шляхи по здійсненню санації
підприємства
Перелік підприємств, що підлягають санації, встановлює орган, уповноважений управляти державним майном. З цією метою на кожному з таких підприємств створюється комісія, завданням якої є розгляд документів, підготовлений та поданий підприємством комісії відповідно до рішення органу, що управляє державним майном. Состав і терміни надання документів безпосередньо затверджуються санаційній комісії.
Примірний состав документів, що необхідний для санації підприємства, показаний на рис. 1.11.
За даними бухгалтерського балансу на останню звітню дату визначається загальна вартість майна, сума оборотних активів та величина власних і позикових кштів, вкладених у майно підприємтсва. Комісія визначає суму витрат у собівартості продукції, не пов’язану з виробничо-господарською діяльністю, аналізуючи при цьому фактичну (у натуральному і вартісному виразах) наявність сировини, матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), товарів, інших товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), що не мають відношення до виробництва виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг та надає рекомендації щодо їх подальшого використання, в тому числі продажу або передачі в оренду.
Висновки аналізу та свої пропозиції санаційна комісія подає органові, котрий уповноважений управляти державним майно та приймати рішення про джерела, шляхи та терміни здійснення санації окремого конкретного підприємства або його структурного підрозділу, виробництва під цільові плани і проекти з урахуванням даних проведеного аналізу.
За критеріями формалізації порядку здійснення поцедур санаціїїх можна класифікувати на досудові і судові. Відповідно до ст. Закону 1 досудова санація спрямована на запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.
Судова процедура санації та її аналітичні процедури здійснюються у судовому процесі банкрутства згідно з нормами законодавства про неспроможність (банкрутство) підприємства.
Рис. 1.11. Примірний состав документів та суб'єкти, котрі приймають рішення про санацію підприємства
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Що ви розумієте під фінансовою кризою?
2. Що відносять до основних зовнішніх, а що до внутрішніх факторів фінансової кризи?
Які види кризи розрізняють? Охарактеризуйте ці види.
Які фази кризи щодо глибини її розвитку розрізняють?
Що можна віднести до ризикових ситуацій?
Які види ризиків розрізняють з точки зору їх природи. Охарактеризуйте їх.
Дайте визначення терміну „санація".
В чому полягає мета фінансової санації?
Назвіть та охарактеризуйте типи санаційних заходів.
Які форми санації підприємства організаційно-правового характеру розрізняють?
Назвіть та охарактеризуйте форми санації, направлені на реорганізацію боргу.
Назвіть та охарактеризуйте форми санації, направлені на реорганізацію підприємства.
Який орган визначає перелік підприємств, що підлягають санації?
Які документи і матеріали підприємство подає комісії для оцінки фінансового стану?
Який суб'єкт підприємницької діяльності визнається неплатоспроможним?
В жому порядку приймається рішення про проведення фінансової санації?
Охарактеризуйте досудову і судову види санації боржника.
Тема 2. ОЦІНЮВАННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Питання до теми
2.1. Цілі й завдання діагностики фінансового стану підприємства.
.
2.2 Діагностика фінансової кризи.
2.3 Методи прогнозування банкрутства.
Література:
18, с. 6-30; 37, 22-45; 44, 9-41. Бланк (с. 486-523); Терещенко, с. 53-77; Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред Е.С. Стояновой. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во "Перспектива", 2001. – 656 с. (с. 395-396); В.П. Шило (с. 77-163)
Література:
9, с. 310-327; 4, с. 110-138; 11, с. ; 12, с. 12-78; 13, с.
15, с. 62-87.
Ключові терміни і поняття: Фінансовий стан підприємства; фінансові результати діяльності;' діагностика фінансової кризи; ймовірність банкрутства
2.1. Цілі й завдання діагностики фінансового стану підприємства
Діагностика повинна слугувати потребам вирішення найбільш актуальних завдань для підприємства. Для підприємств важливо:
своєчасно запобігти злочинам, що можуть призвести або виявити факти, що вже призвели до фінансової неспроможності;
запобігти злочинам, пов’язаним з фіктивним банкрутством.
Під діагностикою банкрутства розуміють використання сукупності методів аналізу для своєчасного розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві і оперативного регулювання на неї початкових стадіях з метою зменшення ймовірності повної фінансової неспроможності суб'єктів господарювання [9, с. 312].
Аналіз фінансово-господарської діяльності (далі –АФГД) підприємства – необхідна передумова прийняття управлінських рішень на рівні суб’єктів господарської діяльності. Основною метою проведення аналізу є підвищення ефективності господарювання, а також пошук резервів такого підвищення.
Фінансовий стан підприємства –економічного суб'єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життя , здійснення грошових розрахунківз іншими економічними суб’єктами.
Фінансовий стан підприємства формується у процесі його господарської діяльності, оцінювання якого можна виконати системою:
а) економічних показників:
- фінансовий результат;
- платоспроможність;
- ліквідність;
- обіг капіталу
б) статистичних показників:
- темпи зростання;
- темпи приросту;
- коефіцієнти ліквідності;
- коефіцієнти платоспроможності;
- інші.
Основою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність (тобто підсумковий стан бухгалтерського обліку, що являє собою повну та достовірну інформацію для аналізу фінансової діяльності підприємства). Зміст бухгалтерської звітності та її користувачи показні на рисунку 2.1.
Рис. 2.1. Бухгалтерська звітність та її користувачі
Для забезпечення більш повної і докладнішої інформації про фінансовий стан підприємства крім фом, що показані на рис, 2.1. були розроблені примітки до форм бухгалтерської звітності.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Склад фінансової звітності:
форма № 1 “Баланс” – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал;
форма № 2 “Звіт про фінансові результати” – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства;
форма № 3 “Звіт про рух грошових коштів” – це звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді;
форма № 4 “Звіт про власний капітал” – це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного року;
форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено П(С)БО.
Доступність інформації (відкрита чи закрита) визначає вид аналізу та суб’єкта, котрий його проводить.
Внутрішній аналіз проводять суб’єкти (фінансисти підприємства), він є комерційною таємницею. Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями.
Основним узагальнюючим показником виробничо-господарської діяльності підприємства є прибутковість. Цей показник може розраховуватися в абсолютній сумі як сума прибутку (рис.2.2) і як відносний – рівень рентабельності за формою 2 фінансової звітності "Звіт про фінансові результати".
Як видно з схеми, наведеній на рис. 2.2, у "Доході (виручці) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, послуг, тобто без вирахування наданих знижок повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
Інші операційні доходи відображають суми інших доходів від операційної діяльності, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):
- дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць;
- відшкодування раніше списаних активів;
- дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збутку), витратіншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
 | |||||
 | |||||
| |||||
 | |||||
| |||||
 | |||||
|
Інші фінансові доходи показують дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
Інші доходи показують дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, і не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.
Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Основною характеристикою валового валового прибутку є коефіцієнт валового прибутку, який показує рівень, до якого підприємство може збільшити прибуток, знижуючи накладні витрати. Він обчислюється за формулою:
(1)
де ВП – валова продукція;
ОРП – обсяг реалізованої продукції.
Для оцінки якості ВП використовують коефіцієнт операційного прибутку (дохід після вирахування собівартості проданих товарів та операційних витрат на їх продаж на 1 грн. виручки) визначається за формулою:
(2)
де Д – дохід після вирахування собівартості проданих товарів та операційних витрат на їх продаж; ВР – виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Обчислений показник порівнюється з даними такого показника попереднього періоду і робиться висновок щодо зміни операційного прибутку на 1 грн. виручки.
Реальний прибуток підприємство одержує після реалізує продукції. Прибуток від реалізації пов'язаний з факторами виробництвами і реалізації продукції, тому слід звертати увагу на дослідження причин і факторів зміни даного показника.
       |
Рис. 2.3. Фактори, що впливають на зміну прибутку від реалізації продукції
Для розрахунку загальної зміни прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та впливу факторів, використовують формули, наведені на рис. 2.3.
Формула розрахунку загальної зміни прибутку (∆ П) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) така:
(3)
де П1 – прибуток звітного року;
ПО – прибуток базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток зміни відпускних цін (∆П1) здійснюється за формулою:
(4)
де 
- реалізація в звітному році в цінах звітного року (р – ціна виробу; q – кількість виробів);
- реалізація в звітному році в цінах базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток зміни в об’ємі продукції (∆П2) (об’єму продукції воцінці за базовою собівартістю) проводиться за формулою:
(5)
де ПО – прибуток базисного року;
К1 – коефіцієнт росту обєму реалізації продукції.
(6)
де С1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік в цінах і тарифах базисного року;
С0 - собівартість базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток зміни в структурі реалізації продукції (∆П3) проводиться за формулою:
(7)
де К2 – коефіцієнт росту обєму реалізації продукції по відпускнихцінах.
(8)
де 
- реалізація в звітному році за цінами базисного року; 
- реалізація в базисному році.
Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (∆П4) проводиться за формулою:
(9)
де С1,0 – собівартість реалізованої продукції за цінами і умовами базисного року; С1 – фактична собівартість реалізованої продукції звітного року.
Окремими розрахунками за даними бухгалтерського обліку визначається вплив на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень в складі продукції (∆П5) та змін цін на матеріали і тарифів на послуги (∆П6).
Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від реалізації за звітний рік, яка описується наступною формулою:
(10)
або
(11)
де П – загальна зміна прибутку;
Пі – зміна прибутку за рахунок і – го фактору.
В межах внутрішнього фінансового аналізу при умові наявності необхідних аналітичних даних бухгалтерського обліку загальна величина прибутку (збитку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства розглядається як сума величин прибутків (збитків) від реалізації за товарними напрямками. Прибутки (збитки) від реалізації за товарними напрямками виступають в якості факторів загального прибутку (збитку) від реалізації підприємства. Такий факторний аналіз дозволяє спів ставити прибутковість різних товарних напрямків і зробити відповідні висновки щодо коректування ринкової стратегії підприємства. Лише в деяких особливих випадках збитковий товарнийй напрямок може фінансуватйисяй за рахунок прибуткових товарних напрямків.
Як правило, в результаті такого аналізу приймається рішення про зміну структури діяльності підприємства.
На загальний прибуток підприємства крім прибутку від реалізації продукції впливають також результати іншої реалізації та позареалізаційні операції.
Остаточний результат діяльності підприємства характеризує його чистий прибуток, який згідно з формою 2 "Звіт про фінансові результати" визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайого прибутку.
Аналіз чистого прибутку передбачає розрахунок і аналіз коефіцієнта чистого прибутку Кч.п.,який характеризує діяльність підприємства щодо ефективного управління своїми ресурсами і визначається за формулою:
(12)
де ЧП – чистий прибуток;
ВР – виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Чим більше зростання цього коефіцієнта, тим привабливіше таке підприємство для інвесторів.
Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. Таке співвідношення характеризує рентабельність.
Рентабельність – це відповідний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік) до середньої за цей період вартості засобів виробництва чи до загальної величини витрат на виробництво.
У процесі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства здійснюють розрахунок і аналіз таких показників рентабельності:
а) загальна рентабельність виробництва (або рентабельність капіталу, рентабельність підприємства (Рз):
(13)
де ЗП – загальна сума прибутку;
СВВЗ – середньорічна величина виробничих запасів;
б) рентабельність товарної продукції (Рт. пр.)
(14)
де ТП – товарна продукція у відпускних цінах;
Ст.пр. – собівартість товарної продукції;
Рентабельність продажу (реалізації) продукції (Рп. пр.) розраховується за формулою:
, (15)
де П – прибуток;
Сод.пр. – собівартість одиниці продукції.
Аналіз рентабельності здійснюється порівнянням фактичних даних з розрахунковими (плановими) і даними минулого звітного періоду, в результаті його виявляється відхилення і визначається вплив чинників на зміну рентабельності.
Результати діяльності будь-якого господарства залежать від наявності і ефективності використання фінансових ресурсів. Професійне управління фінансами вимагає аналізу, який допоможе точніше оцінити невизначеність ситуації. Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругооборотуі здатністьсубєкту господарювання фінансувати свою діяльність на певний момент часу.
Фінансовий стан може бути:
- стійким;
- нестійким (передкризовим);
- кризовим.
Здатність підприємства успішно функціонуват і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів, постійно підтримувати свою платоспроможність та інвестиційну привабливість в межах допустимого рівня ризику свідчить про його стійкий фінансовий стан.
Оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити за допомогою комплексу показників, що всебічно характеризують господарське становще підприємства (див. табл. 2.1).
Найзагальнішу уяву про стан матеріально-технічної бази підприємства можна одержавти аналізуючи такі форми офіційної державної бухгалтерської та статистичної звітності як "Баланс підприємства", "Звіт про фінансові результати", "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства" та інші. Вони дають змогу обчислити деякі показники, що характеризують стан МТБ и проаналізувати їх у динаміці або у порівнянні з показниками бізнес-плану.
Неабияке аналітичне значення мають різні показники структури основних засобів підприємства. Зростання частки основних засобів у майні підприємства в динаміці є позитивним моментом.
Таблиця 2.1
Система показників аналізу фінансового стану підприємства з метою визначення його санаційної спроможності
| № | Назва показника | Порядок розрахунку |
| Оцінка майнового стану | ||
| 1.1 | Вартість усього майна підприємства | Валюта балансу |
| 1.2 | Частка основних засобів у майні підприємства | Балансова вартість основних засобів Валюта балансу |
| 1.3 | Коефіцієнт зносу основних засобів | ______________Знос______________ Вартість основних засобів |
продовження таблиці 2.1
| 1.4 | Коефіцієнт оновлення основних засобів | Балансова вартість основних засобів, що надійшли в період,що аналізується Балансова вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується |
| 1.5 | Коефіцієнт вибуття основних засобів | Балансова вартість основних засобів, що вибули в період, що налізуються Балансова вартість основних засобів на початок періоду, що аналізується |
| Оцінка ліквідності | ||
| 2.1 | Величина власних оборотних коштів | Власний капітал + Довгострокові зобов’язання – Необоротні активи |
| 2.2 | Маневреність власних оборотних коштів | Грошові кошти Функціонуючий капітал |
| 2.3 | Коефіцієнт поточної ліквідності | Оборотні активи Поточні зобов’язання |
| 2.4 | Коефіцієнт швидкої ліквідності | Оборотні кошти - запаси Поточні зобов’язання |
| 2.5 | Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Грошові кошти Короткострокові пасиви |
| 2.6 | Частка оборотних коштів в активах | Оборотні активи Усього господарських коштів |
| 2.7 | Частка власних оборотних активів у загальній їх сумі | Власні оборотні кошти Оборотні активи |
| 2.8 | Частка запасів в оборотних активах | Власні оборотні кошти Запаси та витрати |
| Оцінка фінансової стійкості | ||
| 3.1 | Коефіцієнт незалежності (власного капіталу) | Власний капітал Загальна сума капіталу |
| 3.2 | Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | Позиковий капітал Загальна сума капіталу |
| 3.3 | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | Власний оборотний капітал Власний капітал |
продовження таблиці 2.1
| Оцінка ділової активності | ||
| 3.4 | Коефіцієнт фінансової стійкості | Власний + позиковий капітал Загальна сума капіталу |
| 3.5 | Коефіцієнт фінансового ризику | Позиковий капітал Власний капітал |
| 3.6 | Коефіцієнт довгострокового залучення запозичених коштів | Довгострокові пасиви Довгострокові пасиви + Власний капітал |
| 3.7 | Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів | Запозичений капітал Власний капітал |
| Оцінка ділової активності | ||
| 4.1 | Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) | Виручка від реалізації Середня вартість основних засобів |
| 4.2 | Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (в оборотах) | Виручка від реалізації Середня дебіторська заборгованість |
| 4.3 | Тривалість обороту дебіторської заборгованості, дні | Кількість днів у періоді Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості |
| 4.4 | Коефіцієнт оборотності запасів | Виручка від реалізації Середня вартість запасів |
| 4.5 | Тривалість обороту запасів | Кількість днів у періоді Коефіцієнт оборотності запасів |
| 4.6 | Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, обороти | Виручка від реалізації Середня кредиторська заборгованість |
| 4.7 | Тривалість обороту кредиторської заборгованості, дні | Кількість днів у періоді Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості |
продовження таблиці 2.1
| 4.8 | Коефіцієнт оборотності власного капіталу, дна | Виручка від реалізації Середня вартість власного капіталу |
| Оцінка рентабельності | ||
| 5.1 | Рентабельність власного капіталу | Чистий прибуток Середня вартість власного капіталу |
| 5.2 | Період окупності власного капіталу | Середня вартість власного капіталу Чистий прибуток |
| 5.3 | Рентабельність продажу | Чистий прибуток Виручка від реалізації |
Надамо характеристику показників оцінки фінансивого стану підприємства.
Таблиця 2.2. Характеристика показників оцінки фінансивого стану підприємства
| Показник | Характеристика об’єкту, стан якого аналізується |
| І. Основні засоби | |
| Коефіцієнт зносу | характеризує частку зношених основних засобів пу загальній їх вартості |
| Коефіцієнт оновлення | показує яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби |
| Коефіцієнт вибуття | показує яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причин зносу та з інших причин |
| Фондоотдача | показник ефективності використання основних виробничих фондів. |
| ІІ. Забезпеченість поточних зобов’язань наявними ліквідними оборотними активами (ліквідність) | |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | відповідає на питання, чи здатне підприємство розраховуватися за своїми поточними зобовязаннями перед усіма кредиторами наявними ліквідними оборотними активами. Стан поточної ліквідності вважається цілком задоволеним, якщо показник ліквідності досягає або наближається до 2. |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | обчислюється за вужчим колом поточни активів і орієнтовано його найнижче значення приблизно 1. |
продавження таблиці 2.2
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Йогоорієнтоване найнижче значеня – 0,2 |
| ІІІ. Забезпеченість оборотних активів власними оборотними засобами | |
| Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними оборотними засобами | Мінімальне значеннязначення 0,1. Якщо значення показника буде нижчим від цієї межі, то структуру балансу вважають незадовільною, а саме підприємство – непоатоспроможним. При наближенні величини показника до 0,5 вважається, що у підприємства добрий фінансовий стан |
| ІV. Джерела формування активів (власні і запозичені джерела доповнюють одне одного і в купі становлять 1. Вони характеризують частку частку у власності самого підприємства і частку позичених коштів відповідно в загальній сумі коштів, інвестованих у підприємство). Чим більший коефіцієнт концентрації власного капіталу, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство | |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу | показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності |
| Коефіцієнт довгострокового залучення запозиченого капіталу | характеризує структуру капіталу і йго зростання є негативним явищем, оскільки вказує, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів. |
| Коефіцієнт співвідношення запозиченого і власного капіталу | Зростаннякоефіцієнта величини співвідношення є негативним явищем і свідчить про зростання залежності підприємства від інвесторів. |
| V. Оборотніть активів, визначає його платоспроможність | |
| Число оборотів, рази | чим вище оборотність коштів вкладених в активи, тим швидше кошти перетворюються в грошові, якими підприємство розплачується за своїми зобовязаннями |
| Терміновість одного обороту, дні | |
| VІ. Рентабельність | |
| Загальна рентабельність | Синтетичний показник, який показує скільки прибутку підприємство отримує на 1 грн. вартості соїх активів |
2.2. Діагностика фінансової кризи
Фінансова криза на підприємстві – це багатостадійний процес, який не наступає раптово. Як процес, фінансова криза має свій початок і кінець в часі. Основною формою виявлення фінансової кризи на підприємстві є порушення фінансової рівноваги підприємства. Тому для ранньої діагностики кризи необхідно своєчасно виявляти ознаки порушення фінансової рівноваги на підприємстві.
Основною формою виявлення фінансової кризи є ознаки порушення фінансової рівноваги підприємства Такими ознаками можуть бути:
– втрата платоспроможності;
– зниження фінансової стійкості;
– зниженням рівня рентабельності;
– негативна зміною ряду інших параметрів.
Фінансову кризу С.М. Онисько класифікує за кількома ознаками (рис. 2.4.) [с. 36].
Рис. 2.4. Класифікація фінансових криз