Система фінансового контролю

 

Структурно-логічний підхід до сутності та природи державного фінансового контролю дозволяє стверджувати про системність характеру даної категорії, тому на підставі досліджених наукових підходів можна виділити наступні складові системи державного фінансового контролю:

- суб’єкт контролю – підприємство, організація, установа, що на підставі законодавчих актів та встановлених повноважень перевіряє дотримання норм та стандартів на об’єктів контролю. Особливістю контролюючого суб’єкту є його діалектична природа, тобто можливість одночасно бути як суб’єктом, так і об’єктом контролю для інших. Провідними суб’єктами державного фінансового контролю в Україні є Рахункова палата Верховної Ради України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Національний банк України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державні цільові фонди України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна

України та інші державні установи і організації;

- об’єкт контролю має різнопланову природу, оскільки єдиний підхід до його визначення відсутній. Частина науковців схиляється до думки, що об’єктом контролю є підприємства, організації, установи, фізичні особи, що перевіряються. Інші дослідники визначають, що об’єктом контролю є відповідність процесів формування, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів і управління майном. Крім того, існують наукові погляди, згідно з якими об’єкт контролю розуміється як управлінське рішення, господарські та фінансові операції, а також узагальнене функціонування процесів та явищ в народногосподарську комплексі. Згідно міжнародних рекомендацій Лімської декларації об’єктом державного фінансового контролю є загалом управління фінансами, при цьому належність до державного чи недержавного сектору при цьому не має значення;

- предмет контролю являє собою конкретний об’єкт, на який спрямовані контрольні дії. Вважається, що предметом державного фінансового контролю є діяльність об’єктів фінансового контролю та її окремі аспекти;

- контрольні дії - це методичний апарат контрольного процесу.

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється з урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. При створенні різних систем контролю визначальним критерієм є об'єкт контролю. Включення до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і створюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзвичайно важливим є чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, не перебуває під контролем суб'єкта, управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності - об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці. Суб'єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, відповідно до конституційних положень поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Значне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій владі як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Методологічна суть фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації природи господарських операцій, їх відображення в обліку, вжиття заходів для їх вирішення, а також усунення порушень і подальшого їх попередження (Рис.1):

Фінансовий контроль як процес
  Вивчення
  Виявлення
Фіксація проблем
Ухвалення рішення
  Порівняння

 

 


Рис.1. Методологічна суть фінансового контролю

 

Однак, крім управлінського аспекту фінансового контролю, згідно з яким його можна трактувати як функцію, підсистему та елемент процесу менеджменту у фінансовому секторі економіки, навіть найпростіший підхід повинен передбачати розгляд фінансового контролю як системи, що включає контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

За Конституцією України, суб'єкти контролю можна умовно поділити на дві підсистеми: за ознаками ініціювання і здійснення контролю.

До контролюючих суб'єктів першої підсистеми належать громадяни України, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, політичні та громадські організації, засоби масової інформації. Особливість їх полягає в тому, що зазначені суб'єкти є і ініціаторами, і виконавцями контролю, і не лише в галузі фінансів. Здійснення специфічних контрольних повноважень вони делегують певним підпорядкованим їм структурам. Наприклад, функції постійного контролю над використанням коштів державного бюджету Верховна Рада делегувала Рахунковій палаті України. Міністерство фінансів України делегувало функції контролю над використанням коштів державного і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів і валютних кредитів Державній контрольно-ревізійній службі, функції оперативного управління видатками державного бюджету — Державному казначейству України. Функції фіскального контролю над діяльністю платників податків і забезпеченням виконання дохідної частини державного бюджету главою держави покладено на Державну податкову службу в Україні.

До другої підсистеми належать контролюючі органи та особи підприємств, установ та організацій: керівники, головні бухгалтери та інші посадові особи, ревізійні комісії, органи контролю над суб'єктами господарювання, які, згідно з чинним законодавством, покладено обов'язки внутрішнього контролю (контролю власника). До цієї підсистеми належать і органи незалежного фінансового контролю, виконавцями якого є передусім аудитори та аудиторські фірми.

З огляду на актуальність державного управління, зумовлену незабезпеченістю економіки достатнім обсягом фінансових ресурсів, провідна роль у регулюванні їх потоків, раціональному й ефективному використанні належить системі державного фінансового контролю, до якої належать: Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державної казначейської служби, Державної податкової служби, Державної митної служби та інші.

Загалом функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою (Кабінетом Міністрів, міністерствами, іншими органами влади) методів регулювання економічними процесами, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників, ринку, ринкових відносин у системі всієї економіки, порівняно з адміністративними і правовими, найбільш виправдані, динамічні та ефективні.

В сучасній системі фінансового контролю найбільш суттєвими є наступні недоліки:

- відсутність єдиного законодавчого забезпечення;

- нерівномірний розподіл функцій та повноважень суб’єктів державного фінансового контролю, в тому числі поширене дублювання функцій та відсутність контролю за окремими ділянками;

- низька фінансова культура об’єктів контролю;

- незначні розміри відшкодування завданих державі збитків;

- низька підготовка кадрів суб’єктів контролю;

- висока частка попереднього та наступного державного контролю.

Система фінансового контролю в Україні потребує вдосконалення, тому у розпорядженні Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку системи управління державними фінансами» від 3 вересня 2012 р. № 633-р, зазначено, що розвиток системи управління державними фінансами проводитиметься шляхом:

1) підготовки проектів необхідних законодавчих актів (зокрема стосовно внесення змін до Конституції України) з метою забезпечення здійснення Рахунковою палатою контролю за дохідною частиною державного бюджету, надходженням і використанням коштів місцевих бюджетів, збереженням та використанням державної власності, проведення аудиту державних підприємств, а також запровадження аудиту рахунків, систем внутрішнього контролю та підтвердження річної фінансової звітності головних розпорядників бюджетних коштів;

2) розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю в результаті:

- проведення моніторингу стану виконання прийнятих нормативно-правових актів з питань внутрішнього аудиту з метою оперативного реагування на проблеми, що виникають;

- визначення необхідності проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту;

- переведення підрозділу гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту з Держфінінспекції до Мінфіну.

3) іншими шляхами зазначеними в концепції.

За результатами реалізації Концепції розвитку системи управління державними фінансами очікується:

1) у частині розширення повноважень Рахункової палати (за умови внесення відповідних змін до Конституції України):

- посилення ролі Рахункової палати як незалежного органу зовнішнього фінансового контролю в Україні;

- забезпечення Рахунковою палатою контролюючої діяльності за виконанням державного бюджету як за доходами, так і за витратами, а також контролю за державними фінансами і майном у цілому;

- подальше розроблення стандартів контролю Рахункової палати відповідно до міжнародних стандартів аудиту державних фінансів;

- удосконалення механізмів взаємодії з Верховною Радою України для підвищення результативності реалізації пропозицій і рекомендацій Рахункової палати за результатами контрольно-аналітичної діяльності;

2) у частині розвитку державного внутрішнього фінансового контролю:

- удосконалення діяльності бюджетних установ шляхом переходу від адміністративної до управлінської культури, в умовах якої керівники зазначених органів незалежно і ефективно здійснюють процес управління фінансами;

- забезпечення раціонального використання державних фінансів та зміцнення фінансової дисципліни, оперативного реагування на виникнення або загрозу виникнення фактів неефективного використання державних фінансів та фінансових порушень;

- удосконалення системи нормативно-правових актів з питань функціонування служб внутрішнього аудиту в бюджетних установах.

Заходи в рамках реалізації Концепції розвитку системи управління державними фінансами повинні бути здійснені протягом 2012-2017 років.