ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Прийняття Закону України «Про систему оподатковування» можна вважати початком становлення сучасної податкової системи України. У законі визначений перелік податків, зборів і інших обов'язкових платежів, їх розподіл і порядок зарахування в бюджети і фонди, визначені джерела сплати податків, права й обов'язки податкових органів і платників податків.
Фіскальний характер податкової політики на нетривалий час дозволив зняти соціальну напругу і забезпечити виконання видаткової частини бюджету. Однак зрозуміло, що податкова політика в Україні знаходиться в стадії формування і вимагає удосконалення.
Однак основне протиріччя, що виникло в процесі формування податкової системи, - це непогодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх одержання. Це привело до того, що на початку свого існування податкова служба в основному була сугубо фіскальною.
Регулюючий вплив податків на господарське життя має багатобічний характер. Податкове регулювання окремих сфер фінансово-господарської діяльності відрізняється від стандартного визначення регулювання.
Податкове регулювання - один з найбільш мобільних елементів податкового механізму і сфери державного менеджменту. Структуру податкового регулювання складає система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов'язань. Методи податкового регулювання є елементами науково обґрунтованої податкової концепції, прийнятої парламентом країни, та мають характер законодавчої норми, обов'язкової для виконання.
Податкове регулювання – дуже складна конструкція податкових правовідносин, оскільки в них зіштовхуються економічні інтереси в тій точці дотику, прогнозувати яку досить важко. Зміст і цілі податкового регулювання визначені регулюючою функцією системи оподатковування, отже, цей процес об'єктивно необхідний, і його результат залежить від адекватності методів оцінки стану реальної економіки, що використовуються.
Використання методів податкового регулювання сполучено з низкою протиріч, що випливають з фіскальних традицій оподатковування. Тому з економіко-правових і технічних позицій максимальна реалізація регулюючих можливостей податку – задача вкрай складна. Ще більше утруднене податкове регулювання в умовах економічних криз.
Розходження методів податкового регулювання визначені видом конкретного податку, а також задачами, що стоять перед розроблювачами бюджету.
У залежності від цілей і середовища методів податкового регулювання вони можуть бути підрозділені на три взаємодіючі сфери: систему податкових пільг (преференції), заходи санаційної дії і методи бюджетно-податкового балансування.
В даний час у системі вітчизняного податкового регулювання, поряд з економічно обґрунтованими методами балансування економічних інтересів, застосовуються і заходи адміністративного впливу. Це зв'язано з податковими неплатежами, що, як пояснюють експерти, викликані двома причинами. По-перше, із середини 90-х років лібералізація економіки вилилася у вседозволеність перерозподільних дій. Держава не змогла вчасно забезпечити твердий контроль за ходом приватизації, що спричинило розподіл бюджетних ресурсів і майна на шкоду загальнонаціональним інтересам. По-друге, безконтрольність держави в системі розрахунково-платіжних відносин привела до розладу у грошовому обігу, воцаріння бартеру. Фактично сформована податкова система в цих умовах сприяла наростанню інфляційних процесів.
Податкове регулювання здійснюється через економічно обґрунтовану систему пільг та являє собою взаємообумовлений комплекс податкових преференцій стратегічної дії, що компенсує фінансові втрати при випуску нової і конкурентноспроможної продукції, модернізації технологічних процесів зміцнювальної основи малого і середнього виробничого бізнесу.
При виборі методів податкового регулювання важливе значення має урахування їх соціальних наслідків. Найбільш перспективним методом податкового регулювання вважається інвестиційний податковий кредит. Це єдиний законодавчо затверджений метод.
Слід зазначити, що важливою умовою оптимальності податкового регулювання є скорочення числа індивідуальних пільг. Єдина адреса податкових преференцій – товаровиробник, що забезпечує пропуск продукції, здатної конкурувати на світовому ринку.
Як частина державного регулювання, податкове регулювання, на перший погляд, повинне переслідувати насамперед інтереси держави в бюджетно-податковій сфері діяльності. Кінцева мета податкового регулювання - зрівноважити суспільні, корпоративні й особисті економічні інтереси.
Застосування репресивних заходів податкового регулювання не повинно відбуватися в країнах, що взяли курс на політичні й економічні перетворення.
В наших умовах вони частково виправдані через втрату часу в переході до чисто економічних методів впливу на господарство країни. Усунення негативних тенденцій у системі податкового регулювання - найважливіша умова оптимізації оподатковування в Україні. В міру зростання якісних і кількісних параметрів бізнесу він ставатиме складнішим організмом, що має потребу в структурованій формі управління фінансовими і податковими відносинами для обробки зростаючого потоку інформації. Корпоративний податковий менеджмент вносить прямий вклад у привабливість бізнесу, оптимізацію податкових зобов'язань.
Пошук шляхів оптимізації податкових платежів являє собою один з напрямків податкового планування, здійснюваного в інтересах бізнесу.
Як бачимо, податкове планування з позиції платника податків як один з елементів корпоративного податкового менеджменту - це невід'ємна частина його фінансово-господарської діяльності. Цей процес має украй важливе значення, оскільки оптимізація оподатковування дозволяє вчасно виявити фінансові резерви для їх капіталізації.
Оптимізація податкових платежів залежить від важкого податкового тягаря й обґрунтованості претензії з боку податкової адміністрації. Істотну роль грає загальний стан бюджетно-податкового і фінансового регулювання економіки, що здійснює держава. І тут повною мірою встає задача цивільного і законного в правовому відношенні зменшення податкового тягаря для кожного платника податків. Ця задача звужується корпоративним податковим менеджментом.
При рішенні даної задачі менеджери стикаються і з іншими труднощами, особливо при нестабільності правового забезпечення фінансово-господарської і податкової діяльності.
Податкове планування стало сферою діяльності багатьох аудиторських і інших консультаційних служб, що працюють на договірній основі з платником податків. Це не знижує актуальності внутрішнього корпоративного податкового планування.
Незважаючи на поширення практики законної оптимізації податкових платежів, якість податкового планування поліпшується повільно. Причина тут не тільки в нестабільності податкового законодавства. Недосконала сама галузь правового забезпечення податкових процесів - податкове право. Ця найважливіша сфера науки і практики повинна стати системним елементом освітніх знань бухгалтера, фінансиста, податківця, менеджера та правовика.
У світовій практиці існує безліч юридичних схем, відпрацьованих довгою історією господарського розвитку, отже, кожен платник податків повинний юридично грамотно орієнтуватися в методах податкового менеджменту. Це дозволяє не тільки осягати складне податкове законодавство, але й оцінювати професійні послуги аудиторів.
Позитивним моментом організації податкового менеджменту є введення в практику абонементного обслуговування платників податків аудиторськими і юридичними фірмами. Інтереси платників податків у цьому випадку відстоюють професіонали, що працюють на довгостроковій основі. Будь-які випадкові консультації небажані, навіть коли вони проведені професіоналами. Через деякий час звичайно виникає необхідність уточнення отриманої консультації, а колишнього консультанта можна не знайти. У загальній схемі корпоративного менеджменту, що описується в економічній літературі, можна виділити можливі шляхи оптимізації обсягів податкових платежів.
Кожна конкретна угода повинна бути детально оцінена не тільки з позиції економічної вигоди, але і з погляду виникаючих податкових зобов'язань на момент підготовки необхідних документів, тобто ще до того, як угода буде укладена. У процесі податкового планування варто оцінити, наскільки бажана визначена країна як місце довгострокових інвестицій, щоб зменшити податкові втрати або зовсім уникнути податкових платежів. Цей аналіз припускає виявлення не тільки переваг податкового законодавства в кожній країні, але і переваг валютно-розрахункового характеру.
Навіть найпростіші операції на внутрішньому ринку створюють проблеми ціноутворення й оплати, у рішенні яких повинний брати участь податковий менеджер (експерт). Ці задачі різко змінюються при виході фірми на міжнародний ринок. Він зобов'язує менеджера фірми професійно орієнтуватися в механізмі котирування валют. При покупці необхідної іноземної валюти з нефіксованим курсом можуть відбутися будь-які зміни між моментом встановлення ціни і моментом одержання доходу. Отже, у задачу податкового менеджера входить складання прогнозних розрахунків, що враховують фактор ризику при плануванні податків з валютних, експортних операцій. Крім того, податковому менеджеру фірми необхідні знання специфіки самих валютних операцій (умови валютного ринку, форвардних, ф’ючерсних і тому подібних угод).
Важливе значення для податкового менеджера має зміст вітчизняного податкового, бухгалтерського, митного законодавства, поступове наближення його до міжнародних стандартів. У міру того як процес уніфікації бухгалтерських стандартів і податкових законів буде просуватися вперед (за прикладом країн ЄЕС), відпадуть деякі зі згаданих вище проблем, так само як і спонукальні мотиви для пошуку оптимальних з погляду доходності і оподатковування сфер. Але уніфікація не знімає питання про складність положень податкового законодавства. Отже, податкова звітність буде ускладнюватися й у зв'язку з цим, будуть зростати вимоги до професійної підготовки податкових менеджерів.
Велике значення має звітно-аналітична діяльність податкового менеджера. Незважаючи на негативне відношення до оцінки post factum (часто її називають посмертним аналізом), фірма повинна мати інформацію за кілька років про те, які прийоми податкової оптимізації дали позитивні результати, з яких причин вони не досягнуті, які залежності між положеннями податкового законодавства і фінансових результатів підприємств можна назвати стійкими і т.п. Глибоке вивчення податкових звітів, оглядів практики, усунення двозначності окремих положень податкового законодавства - це основне, що визначає коло задач податкового менеджера.
Ретроспективний аналіз податкових зобов'язань, результатів податкових перевірок і схем оптимізації податкових платежів створює визначену інформаційну базу для прогнозування залежності між податковими виплатами і капіталом фірми. У ході такого аналізу виявляється і професійна відповідність (невідповідність) податкового менеджера тим задачам, що стоять перед ним у складних умовах світової конкуренції. Разом з тим, минулий досвід використовується для посилення компетентності податкового менеджера.
Створення єдиної інформаційної бази про рух фінансових потоків підприємств, банків, фінансово-промислових груп і міжнародних торговельних спілок дозволяє складати реальні програми соціально-економічного розвитку, бюджети всіх рівнів, а також мати всю необхідну інформацію для проведення контрольної роботи. Інформаційно-фінансова консолідація – це засіб рішення найактуальніших задач планування і виявлення вільних коштів і для держави, і для підприємств.
Найбільш розповсюдженим методом управління рухом коштів, у тому числі і для податкових цілей, вважається дисконтування руху в усіх напрямках платежів. Погашення податкових зобов'язань - це могутній потік коштів, безпосередньо обумовлений фінансовим станом підприємства. Тому управління грошовим потоком у цілому є першорядною задачею всіх менеджерів підприємства.
Термін "грошовий потік" позначає всі кошти, що надходять у розпорядження керівництва і доступні протягом визначеного періоду часу. Концепція швидкості потоку коштів, тобто швидкості, з яким грошові ресурси стають доступними, є істотним чинником при будь-якій поточній і очікуваній фінансовій стабільності підприємства. Методи управління потоком коштів засновані на доцільності практичних дій. Вони дозволяють виявляти фінансові наслідки від вибору підприємством альтернативних схем оподатковування і врахувати поточне коректування податкового законодавства від дій двох факторів:
– розподілу щодо термінів погашення усіх (у тому числі і податкових) боргових зобов'язань і надходжень виручки на рахунок підприємства,
– невизначеності цих потоків;
Довгий час було украй важко урахувати дію фактора зміни вартості покупок-продажу і фактору нестабільності податкового законодавства. Зараз ці питання зняті завдяки використанню двох основних методів планування потоків коштів (методів дисконтування). Суть першого методу зводитися до визначення середнього прибутку на вкладений (інвестований і авансований) капітал. Другий метод полягає в застосуванні ставки дисконту (ставки відсотку) і майбутнього потоку коштів для застосування їх до дійсного часу. Застосування цих методів дає можливість на основі прогнозування зростання прибутку визначити податкову платоспроможність підприємства відносно до інших складних платіжних зобов'язань. Вартість у конкретний момент рекомендується обчислювати по такій формулі:
A=(1+r)n´S,(5.1)
де r - процентна ставка;
n - число періодів часу;
S – сума, яка буде отримана через n періодів від дійсного часу;
А - теперішня вартість.
Ця формула дозволяє визначити потік коштів у той чи інший часовий період. При заздалегідь відомих ставках по усіх видах боргових зобов'язань можна підрахувати очікувані фінансові ресурси, що надійдуть у розпорядження підприємств. Отже, виходячи з цього прогнозу можна орієнтуватися, яким чином сполучити погашення першочергових платежів і здійснення інвестиційних проектів. Менеджери фірм використовують спеціальні методи планування інвестицій, що так чи інакше пов'язані із виконанням податкових зобов'язань. Ці питання вимагають спеціального розгляду через їх складність. Можливість застосування цих методів в українській практиці безперечна.