ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Слід зазначити, що матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у виді засобів праці. У процесі функціонування засоби праці і предмети праці по-різному й у різному ступені переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлений розподіл виробничих фондів на основні й оборотні.

Прямування оборотних виробничих фондів і фондів обертання носить однаковий характер і складає єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обертання в єдине поняття - оборотні кошти.

Оборотні кошти - це авансована організацією в оборотні фонди і фонди обертання (за відрахуванням амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, що опосередковує їхнє прямування в процесі кругообігу і забезпечує безперервність процесу виробництва й обертання продукції (рис. 6.1).

Вони є джерелом фінансування поточних і (частково) капітальних витрат організації і складаються з оборотних матеріальних і фінансових активів.

Оборотні кошти організації тісно пов'язані і залежать від складу і структури фінансових ресурсів. Фінансові ресурси укладаються з власних і прирівняних до них коштів, а також із позикових коштів.

До власних коштів відносяться статутний капітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, добродійні пожертвування й ін.).

До позикових коштів відносяться кредити банків і фінансових компаній, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери. Позикові кошти підрозділяються на довгострокові (більше року) і короткострокові (до року).

Умовні позначення:

– о.м. - основні матеріали; д.до. - конструкції, деталі і вироби;

– в.м.т. - допоміжні матеріали і паливо;

– м.б.п. - малоцінні і предмети , що швидкозношувані

– н.п.п.п. - незавершене виробництво підсобних виробництв;

– н.п.с.м.р.- незавершене виробництво будівельно-монтажних робіт;

– р.б.п. - витрати майбутніх періодів;

– с.р. - засоби в розрахунках;

– д.с. - кошти.

Рис. 6.1. Склад оборотних коштів підприємства

Передбачено, що підприємства й організації зобов'язані відшкодовувати створену хибу власних оборотних коштів у результаті проведення організаційно-технічних заходів, що забезпечують одержання надпланового прибутку в наступні періоди. Приріст оборотних коштів у зв'язку з розширенням виробництва також повинний забезпечуватися за рахунок власних накопичень.

Джерелами утворення оборотних коштів підприємства є:

– частина статутного фонду (власні оборотні кошти); частина прибутку, одержаного в результаті виробничої і господарської діяльності організації (власні оборотні кошти);

– стійкі пасиви, що дорівнюються до власних оборотних коштів;

− банківські короткострокові позички (позикові оборотні кошти).

Статутний фонд організації - це основні й оборотні кошти, необхідні для виконання покладених на неї функцій виробничо-господарської діяльності. За рахунок частини коштів, що входять у статутний фонд. Організація має можливість придбати будівельні машини і механізми, транспортні засоби, створювати підсобні господарства, тобто забезпечувати себе основними фондами. Інша частина статутного фонду йде на поповнення оборотних коштів.

Прибуток організації як результат зниження вартості виробленої продукції в деякій своїй частині йде на приріст власних оборотних коштів.

Стійкі пасиви - це повторювана з місяця на місяць заборгованість організації робітникам та службовцям по заробітній платі, органам соціального страхування по нарахуваннях на заробітну плату, постачальникам по рахунках-фактурах, термін оплати яких не наступив, по рахунках на спожиту електроенергію, і т.д. До стійких пасивів відносяться також суми, які знаходяться в розпорядженні організації, що резервуються останніми на виплату робочим заробітної плати за час відпустки.

Інформація про склад і розмір матеріальних активів міститься у розділі «Оборотні активи», а дані про фінансові активи - по рядках «Кошти і їх еквіваленти» активу балансу.

Оборотні кошти необхідні організаціям (незалежно від форм власності) для утворення запасів матеріальних цінностей, покриття витрат по незавершеному виробництву й інших цілей, а також здійснення розрахунків.

Частина оборотних коштів, що функціонує в сфері виробництва, являє собою оборотні фонди організації. Інша, що знаходиться в сфері обертання, складає фонди обертання.

Оборотні фонди - частина виробничих фондів, що, як правило, цілком використовуються в одному виробничому циклі, утрачають при цьому свою початкову матеріально-речовинну форму і цілком переносять свою вартість на собівартість робіт із виробництва продукції.

Наприклад, у виробництві будівельних матеріалів гранітні блоки в міру їх використання цілком переносять свою вартість на собівартість робіт із виготовлення виробів із граніту (плитка лицювальна, бордюри, пам'ятники і т.д.). Порівняно часта змінюваність споживаних у виробництві матеріалів і деталей служить підставою для найменування їх оборотними фондами. У цьому, а також у характері переносу вартості на утворювану продукцію складається основна відмінність оборотних фондів від основних фондів організацій.

До складу оборотних фондів входять виробничі запаси і засоби в процесі виробництва.

Виробничі запаси - це предмети праці, що призначені для забезпечення безперервності процесу будівельного виробництва, але ще не включені у виробничий процес.

Виробничі запаси містять у собі основні матеріали, деталі і конструкції, допоміжні матеріали, паливо, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Основними матеріалами вважаються ті матеріали, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва робіт, а також для виготовлення конструкцій і деталей. До складу основних матеріалів входять: цемент, пісок, щебінь, металовироби, санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, і ін.) і інші матеріали.

Деталі і конструкції являють собою закінчені складові елементи, із яких монтуються будинки і спорудження: деталі - дверні і віконні коробки, дверні полотнини, архітектурні деталі і т.п.; конструкції - ферми, колони, стенові панелі, сходові марші і площадки і т.п.

Допоміжні матеріали безпосередньо не входять до складу виробництва. Вони необхідні для обслуговування виробничих процесів. Це матеріали, що використовуються в процесі експлуатації техніки й устаткування (мастильні, обтиральні матеріали й ін.) або обслуговують процес виробництва робіт. У цю складову частину виробничих запасів входять також запасні частини для машин і устаткування, інвентарна тара (мішки, ящики й інші види тари), використовувана для упаковування матеріалів, і паливо.

Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) - це частина оборотних фондів, в які входять:

− предмети, службовий термін яких менше одного року, вартістю до 500 гривень;

− спеціальні інструменти і пристосування, змінне устаткування незалежно від вартості;

− спеціальний одяг і взуття.

Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) по своїй економічній природі близькі до основних фондів, тому що переносять свою вартість на вироблену продукцію вроздріб, у міру зносу. Один по одному їх придбання МНМА аналогічні матеріалам.

Тому віднесення МНМА до оборотних фондів і до запасів декілька умовно, тому що велика їхня частина знаходиться не в запасах на складах, а в експлуатації. Такий порядок прийнятий, щоб спростити і полегшити урахування і планування малоцінних і швидкопсувних предметів, тому що їх номенклатура дуже велика.

За складом і функціональним призначення МНМА підрозділяються на:

1. Інструменти і пристосування загального користування: ріжучі, абразивні, ударні, слюсарно-складальні, вимірювальні й інші інструменти і пристосування, що мають універсальне застосування і не пов'язані з виконанням визначеного виду робіт. Інструменти і пристосування спеціального призначення: ріжучі, вимірювальні й інші інструменти і пристосування, що використовуються при виробництві конкретних видів робіт.

2. Змінне устаткування - предмети, що представляють собою частини машин і устаткування, використовувані для заміни зношених частин без ремонту.

3. Малоцінний господарський інвентар - предмети, що використовуються для господарських потреб (конторські меблі, часи, вогнегасники і т.д.).

4. Спеціальний одяг і спеціальне взуття - предмети індивідуального захисту від шкідливих умов виробництва або предмети, що охороняють робітника і його одяг від передчасного зносу (рукавиці, окуляри, фартухи, комбінезони і т.д.).

Виробничі запаси, вступаючи в процес виробництва, стають засобами в процесі виробництваі називаються оборотними фондами в процесі виробництва.

До оборотних фондів у процесі виробництва відносяться незавершене виробництво, а також витрати майбутніх періодів.

Незавершене виробництво є матеріальною технологічно незавершеною частиною виробництва, без якої процес виробництва не може здійснюватися безупинно. До складу незавершеного виробництва робіт входять незакінчені роботи по конструктивних елементах і видах, що не можуть бути включені в акти приймання виконаних робіт і оплачені замовником відповідно до існуючих правил розрахунків за виконані роботи.

Витрати майбутніх періодів мають своєю ціллю підготування виробничого процесу і призначені для забезпечення безперебійного виробництва. У їх склад входять, наприклад, витрати на будівництво тимчасових не титульних будинків і споруджень: столових, буфетів тощо, витрати, пов'язані з іспитом конструкцій і матеріалів по роботах на кар'єрах і ін.

Особливістю цих витрат є те, що здійснюються вони одноразово в даному звітному періоді і пов'язані з виробництвом не тільки поточного, але і майбутніх періодів.

Кожна організація здійснює господарську діяльність не тільки в сфері виробництва, але й у сфері обертання, реалізуючи готову продукцію, роботи, послуги і купляючи необхідні матеріально-технічні ресурси. Тому, крім оборотних фондів, до складу оборотних коштів входять такожфонди обігу, що включають у себе кошти в розрахунках і кошти.

До коштів у розрахунках відносяться суми по пред'явлених замовникам рахункам за виконані роботи, термін оплати по яким ще не наступив. Причина утворення цих сум полягає в тому, що реалізація готової продукції потребує визначеного часу, протягом якого раніше витрачені кошти знаходяться в стадії розрахунків із замовниками. До коштів у розрахунках відноситься також дебіторська заборгованість за товари і послуги, по виданих авансах, отриманим організацією векселях, суми за підзвітними особами й ін.

У цю же статтю входять суми заборгованостей постачальникам за товари і послуги; по виданих векселях; по авансах, отриманих для оплати праці; по розрахунках із бюджетом і організаціями страхування й ін. Перераховані суми заборгованостей - це боргові зобов'язання підприємства, що і є його кредиторською заборгованістю.

Кошти - сума наявних коштів у касі організації; вільні кошти, що зберігаються на розрахунковому, валютному й інших рахунках, у банку, а також цінні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселя) та інші кошти. Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони чинять кругообіг, що складається з трьох стадій (змінюючи свою форму).

На першій стадії підприємства затрачають кошти на оплату рахунків, за що поставляються предмети праці (оборотні фонди). На цій стадії оборотні кошти з грошової форми переходять у товарну, а кошти - із сфери обертання в сферу виробництва.

На другій стадії придбані оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються на початку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу - у готову продукцію (товарна форма).

На третій стадії готова продукція реалізується, у результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва приходять у сферу обертання і знову приймають грошову форму. Ці кошти направляються на придбання нових предметів праці і вступають у новий кругообіг (Г- Т- П- Т- Г-Т- П- Т- Г) і т.д. Але це не означає, що оборотні кошти послідовно переходять з однієї стадії кругообігу в другу. Навпроти, вони одночасно знаходяться у всіх трьох стадіях кругообігу. Щось у кожний момент купується, провадиться, продається і знову купується. Саме це і забезпечує безперервність і безперебійність виробництва і реалізації продукції.

Прийнято розрізняти дві форми фінансування: зовнішнє і внутрішнє. Такий розподіл обумовлений жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу фірми з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування подана в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Структура джерел фінансування оборотних коштів підприємства

Види фінансування	Зовнішнє фінансування	Внутрішнє фінансування

Фінансування на основі власного капіталу	Фінансування на основі внесків і пайової участі (наприклад, випуск акцій, притягнення нових пайовиків)	Фінансування за рахунок прибутку після оподатковування (самофінансування у вузькому змісті)
Фінансування на основі позикового капіталу	Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)	Позиковий капітал, сформований на основі прибутків від продажу, в тому числі за рахунок резервних фондів
Змішане фінансування на основі власного і позикового капіталу	Випуск облігацій, що можна обміняти на акції, опціонів, позичок на основі надання права участі в прибутку, випуск привілейованих акцій	Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто не оподатковувані поки податком відрахування)

Отже, оборотні фонди обертаються тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт; оборотні кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу засобів і переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову - оборотні кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства.