Основні світлотехнічні поняття
Будь-яке тіло, що має температуру вище абсолютного нуля, випромінює в навколишній простір променисту енергію, перенесення якої здійснюється електромагнітними хвилями. Особливістю випромінювання є його двоїстість, тобто корпускулярно-хвильовий дуалізм.
З одного боку, випромінювання здійснюється елементарними частинками – фотонами, енергія яких (кванти) визначається з виразу
,
де 
– постійна Планка;
ν –частота випромінювання, Гц.
Швидкість поширення фотонів у вакуумі дорівнює швидкості світла 
З іншого боку, хвильові властивості фотонів характеризуються довжиною хвилі і частотою, довжина хвилі фотона у вакуумі визначається
Електромагнітні хвилі характеризуються широким діапазоном від 
, що відповідає гама-випромінюванню, до 
– випромінювання генераторів змінного струму промислової частоти.
Світлотехніка вивчає оптичні випромінювання, що є електромагнітними хвилями з довжиною приблизно від 
і знаходяться між рентгенівськими променями і радіохвилями (рисунок 1).
Рисунок 1 – Діапазон електромагнітного і оптичного випромінювання
Оптичне випромінювання по-різному впливає на об'єкти, особливо на біологічні, тому діапазон оптичного випромінювання ділять ще на три області електромагнітних хвиль: 1 – 380 нм – ультрафіолетове випромінювання, 
нм – видиме, 780 нм – 1 мм – інфрачервоне випромінювання.
Видиме випромінювання має великий вплив на життя на Землі. Воно дає можливість живим організмам, зокрема людині, бачити й орієнтуватися в просторі. Під дією видимого випромінювання Сонця рослини і водорості виробляють продукти харчування для живих істот. Енергія органічних речовин у надрах Землі – це теж результат дії оптичного випромінювання Сонця протягом мільйонів років.
Спектр сонячного випромінювання являє собою суцільний спектр, у якому всі кольори плавно переходять один в інший. Випромінювання окремого кольору, однієї довжини хвилі, виділене з усього спектра, називається монохроматичним. Взагалі, суцільний спектр – це спектр, у якого монохроматичні складові заповнюють без розривів інтервал довжини хвиль, у межах якого відбувається випромінювання.
Розрізняють також смугастий і лінійчатий спектри. У смугастого спектра монохроматичні складові утворюють окремі групи (смуги), що складаються з множини тісно розташованих ліній. Лінійчатий спектр складається з окремих монохроматичних випромінювань, що мають вільні проміжки між собою.
Лінійчаті спектри випромінювання характерні для розрядних джерел, а суцільні – для джерел теплового випромінювання. Варто мати на увазі, що спектри люмінесцентних речовин, що складаються з нескінченно великого числа монохроматичних випромінювань, що примикають одне до одного, можна розглядати як суцільні спектри.