Поняття про групу. Великі та малі групи
Спілкування, взаємодія людей відбувається в різноманітних групах.
Група - це сукупність людей, які виділяються із соціуму завдяки наявності певних ознак (спільна професія, уподобання, погляди).
Під групою розуміється сукупність елементів, що мають щось спільне.
Виділяють кілька різновидів груп:
1) умовні і реальні;
2) постійні і тимчасові;
3) великі і малі.
Умовні групи людей об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, професія і т.п.).
Реальні особи, включені до такої групи, не мають прямих міжособистісних відносин, можуть не знати нічого один про одного, навіть ніколи не зустрічатися один з одним.
Реальні групи людей, реально існуючі як спільності в певному просторі та часі, характеризуються тим, що її члени пов'язані між собою об'єктивними відносинами. Реальні людські групи розрізняються за величиною, зовнішньої і внутрішньої організації, призначенням та суспільного значення.
Контактна група об'єднує людей, що мають спільні цілі та інтереси в тій чи іншій галузі життя і діяльності.
Мала група - це досить стійке об'єднання людей, пов'язане взаємними контактами.
Мала група - нечисленна група людей (від 3 до 15 чоловік), які об'єднані спільною соціальною діяльністю, знаходяться в безпосередньому спілкуванні, сприяють виникненню емоційних відносин, вироблення групових норм та розвитку групових процесів.
При більшій кількості людей група, як правило, розбивається на підгрупи.
Відмінні ознаки малої групи: просторове і тимчасова присутність людей.
Це присутність людей дає можливість контактів, які включають інтерактивні, інформаційні, перцептивні аспекти спілкування і взаємодії.
Перцептивні аспекти дозволяють людині сприймати індивідуальність всіх інших людей в групі і лише в цьому випадку можна говорити про малу групі.
Мала соціальна група має складну систему спілкування та структуру взаємин між її членами.
Великі соціальні групи (макросоціальні спільноти) —довготривалі, сталі спільноти людей, що існують у масштабах усього суспільства.
Загальноприйнятою є класифікація груп за статусом:
• формальні;
• неформальні.
Формальна - група, що має склад, зафіксований у офіційних документах (бригада, екіпаж, відділ). Неформальною є група людей, що об'єднуються за уподобаннями, нормами поведінки, інтересами. Типовий приклад: музичні та спортивні фани, дворові підліткові компанії.
За характером взаємодії розрізняють групи:
• контактні;
• умовні.
В контактних (реальних) групах взаємодія відбувається безпосередньо між членами групи. В умовних групах взаємодія між членами групи відбувається опосередковано (через газети, листи, виступи на радіо та телебаченні).
Класифікація малих груп
Переважна більшість закордонних соціопсихологів основних ознак "малої групи" вважають безпосередність контакту, особистий ("віч-на-віч") характер спілкування між її членами.
Відповідно до цієї ознаки, як зауважує Л.П. Буєва, і прийнята класифікація груп на:
- первинні (у них відбуваються безпосередні контакти);
- вторинні (члени групи не зв'язані інтимністю відносин);
- офіційні (породженою офіційною структурою громадської організації);
- неофіційні (групи спілкування).
При подальшій класифікації груп ураховуються наступні фактори:
- число членів у групі (що дозволяє виділяти великі і малі групи);
- ступінь підпорядкованості особистості;
- тип контролю за груповою діяльністю;
- характер розподілу соціальних ролей у групі;
- характер комунікацій у групі і т д.
Американський соціальний психолог Е. Росс виявляє в суспільстві наступні групи:
- випадкові (маси, громадськість);
- природні (родина);
- групи, що ґрунтуються на психологічній подобі (класи, партії, секти й т.п.);
- групи, що ґрунтуються на спільності інтересів (держави, торговельні союзи).
У роботах Ш. Бюлера групи підрозділяються на:
- природні й штучні (створені із природних потреб і по "розрахунку");
- формальні і неформальні (головне розходження яких - в організації влади й типі керівництва);
- організовані й неорганізовані.
Свою класифікацію груп - по їхній ролі й місцю в структурі суспільства пропонує В. А. Гаврилов. Він виділяє:
1. малі соціально-економічні групи людей, особисто взаємодіючих у сфері праці, малі трудові колективи;
2. малі соціально-політичні групи людей, які представляють в даній організації інтереси певних соціополітичних інститутів, які функціонують у рамках усього суспільства;
3. аматорські (самодіяльні) малі групи, що існують переважно в сфері дозвілля;
4. малі вікові групи, створені на основі відомого збігу умов життя, потреб, звичок, інтересів і т.п.;
5. групи, засновані на приналежності до певного полу (жіночі, чоловічі);
6. територіально-побутові групи людей, об'єднаних за місцем проживання й спільному використанню навколишнього їхнього матеріально-технічного середовища.
Г.М. Андрєєва згадує ще первинні (родина) і вторинні (професійні, трудові, політичні, релігійні) групи, а Я.Л. Коломинський - реальні й умовні (виділені на підставі безпосереднього спілкування в певний час, підтримки зв'язку між членами переважно за допомогою технічних засобів).
Відповідно до критерію "відносини особистості до групових норм" особливо виділяються референтні, або еталонні, групи.
Поняття "референтна група" у соціальній психології означає групу, до якої даний індивід ставиться свідомо.
Поняття "референтна група" має чотири основних значення:
1. група, на яку даний індивід орієнтується у своїх діях;
2. група, що служить зразком, еталоном або критерієм для оцінки особистого поводження;
3. група, у яку індивід прагне вступити, стати її членом;
4. група, чиї погляди й цінності служать своєрідними еталонами для індивіда, що не є безпосереднім її членом.