Особливості поверхні креслення
Робоче креслення - це конструкторський документ містить зображення деталі та іншу необхідну інформацію для виготовлення С– контролю деталі.
Поверхні деталей мають сліди обробки. Нерівності, що формують рельєф поверхні, називають шорсткістю поверхні. Величину шорсткості, а також іноді і напрямок нерівностей для кожної поверхні деталі вибирають в залежності від експлуатаційних (конструктивних), технологічних і естетичних вимог.
Шорсткість поверхні характеризується наступними параметрами (ГОСТ 2789-73):
Ra - середнє арифметичне відхилення профілю, мкм;
Rz - висота нерівностей профілю по 10 точкам, мкм;
R max - найбільша висота нерівностей профілю, мкм;
Sm - середній крок нерівностей, мм;
S - середній крок нерівностей по вершинах, мм;
tp-відносна опорна довжина профілю,%, де р - числове значення рівня перетину профілю.
Під шорсткістю поверхні розуміють сукупність нерівностей на базовій довжині, що утворюють рельєф поверхні.
Базова довжина - довжина базової лінії, на якій виділяються нерівності, що характеризують шорсткість поверхні, яка використовується для кількісного визначення її параметрів.
Середнє арифметичне відхилення профілю R а - середнє значення відстаней точок виступів і западин від середньої лінії т профілю в межах базової довжини.
Висота нерівностей профілю по 10 точкам Rz - середня відстань між п'ятьма вищими точками виступів Η i min і п'ятьма нижчими точками западин у межах базової довжини l.
Найбільша висота нерівностей профілю R max - відстань між лінією виступів і лінією западин профілю в межах базової довжини l.
Крок нерівностей профілю - довжина відрізка середньої лінії, що перетинає профіль в трьох сусідніх точках і обмеженого двома крайніми точками.
Середній крок нерівностей профілю по вершинах S - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю по вершинах в межах базової довжини.
Середній крок нерівностей профілю Sm - середнє арифметичне значення кроку нерівностей профілю в межах базової довжини.
Відносна опорна довжина профілю tр - відношення опорної довжини профілю до базової довжини.
Шорсткість поверхні класифікується за числовим значенням параметрів Ra і Rz.
Стандартом передбачені варіанти запису параметрів шорсткості: діапазони значень, номінальні значення з граничними відхиленнями двох і більше параметрів одночасно.
На полиці знака і під нею роблять записи, якщо це необхідно; при їх відсутності застосовують знак без полиці.
Товщина знаків РїРѕРІРёРЅРЅР° бути приблизно РґРѕСЂС–РІРЅСЋС” половині товщини суцільної РѕСЃРЅРѕРІРЅРѕС— лінії, що застосовується РЅР° кресленні. РРѕР·РјС–СЂРё цифр, що характеризують значення параметрів шорсткості, С– шрифту словесної написи РЅР° полі знака РїРѕРІРёРЅРЅС– відповідати СЂРѕР·РјС–СЂСѓ чисел РЅР° зображенні деталі.
Позначення шорсткості поверхонь на кресленнях деталей або складальних одиниць розташовують на лініях контуру, виносних лініях (по можливості ближче до розмірної лінії) або на полицях ліній-виносок.
Допускається при недоліку місця розташовувати позначення шорсткості на розмірних лініях або на їх продовження, а також розривати виносну лінію.
Позначення шорсткості поверхні, в яких знак має полицю, розташовують щодо основного напису креслення.
РџСЂРё вказівці однаковою шорсткості поверхні для РІСЃС–С… поверхонь РІРёСЂРѕР±Рё позначення шорсткості поміщають РІ правому верхньому куті креслення С– РЅР° зображенні РЅРµ завдають. РРѕР·РјС–СЂРё С– товщина ліній знаку РІ цьому позначенні РїРѕРІРёРЅРЅС– бути приблизно РІ 1,5 рази більше, РЅС–Р¶ Сѓ позначеннях, що наносяться РЅР° зображенні.
Якщо частина поверхонь вироби мають однакову шорсткість поверхні, то їх позначення поміщають у верхньому правому куті з додаванням знака.