Структура апарату доказів, необхідних для написання есе

Доказ — це сукупність логічних прийомів обґрунтування іс­тин­ності якого-небудь судження за допомогою інших, пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому: аргументація або доказ повинні спиратися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах, непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація — це міркування, що використовує фак­ти, щирі судження, наукові дані й переконує нас в істинності того, про що мова йде. Структура будь-якого доказу містить у собі три складники: теза, аргументи й висновки або оцінювальні судження.

Теза— це положення (судження), яке потрібно довести.

Аргументи — це категорії, якими користуються при доказі істинності тези.

Висновок — це думка, заснована на аналізі фактів.

Оцінювальні судження — це думки, засновані переважно на наших переконаннях, віруваннях або поглядах, які виражаються в емоційно-експресивній формі.

 

Вимоги до фактичних даних та інших джерел

Для написання есе на доброму рівні дуже важливо те, як використовуються емпіричні дані та інші джерела. Студент завжди може передбачити надмірне узагальнення, якщо пам’ятає, що в рамках есе дані, факти тощо є ілюстрацією, а не підсумковим актом, тобто вони підтверджують аргументи автора, свідчать про його вміння доречно використовувати інформацію. Студент не має забувати, що дані відносно спірних запитань – завжди піддаються сумніву. Від студента і не очікують, що його есе винайде остаточну, уніфіковану відповідь: ніхто та ніколи не погодиться з тим, що це є єдина правильна відповідь!

Як підготувати й написати текст есе?

Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складників, таких як:

o вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід з даної проблеми);

o якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація та докази);

o аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами).

Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення.

Планування - визначення мети, основних ідей, джерел інформації, термінів закінчення й подання роботи. Мета повинна визначати дії. Ідеї, як і мета, можуть бути конкретними й загальними, більше абстрактними. Думки, почуття, погляди й подання можуть бути виражені у формі аналогій, асоціації, припущень, міркувань, суджень, аргументів, доводів тощо.

Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет-ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість і ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, інакше вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до читачів.

Виразність — це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему.

Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, словник або посібник зі стилістики чи дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається.

Коректність — це манера письма. Писати треба полемічно, але чемно.

Перевірка есе

Велике значення має перевірка першої версії есе. При складанні чернетки головне завдання студента - напрацювати аргументацію, вдосконалити основні думки та розташувати їх в логічній послідовності, супроводжуючи ілюстративним та додатковим матеріалом.

При перевірці, перш за все, студент звертає увагу на “силу”, спроможність власної аргументації:

- Чи переконливо це?

- Чи достатньо використано дані?

- Чи ефективно вони використані?

Наступний крок студента: перевірка граматики, орфографії, пунктуації тощо; самооцінка відповідності окремих розділів заголовкам, підзаголовкам, послідовності тощо.

 

Використання літератури

При написанні есе виникає певна група труднощів через незнання того, яким чином використовувати літературу з цієї теми. Студент має можливість уникнути цих проблем, виконуючи наступне правило: при цитуванні завжди подавати текст в лапках та формувати точне посилання на джерело, вказуючи номер сторінки.

Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:

* в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування),

* в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків,

* у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які включено до списку використаної літератури, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення, цитата в тексті:

“…щорічно в Україні утворюється до 40 соціальних спеціалізованих служб” . Після наведеної цитати проставляється номер примітки.

Варіант А. В кінці сторінки, де розміщена цитата, проставляється відповідний номер примітки та вказується джерело цитування. Приклад (різні види джерел):

Баулов В. Про розробку концепції соціальної роботи на Україні // Соціальна робота та соціальна політика. – 1999. - №2. – С.20-27.

Соціальна робота в Україні: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1998. – С.99-100.

Монак В. Оптимізація соціальної роботи / Праці Міжнародної конференції “Соціальна робота в ХХІ столітті”. – Том1. –К: НДИ АН України, 1999. – С.207-209.

Тоді в частині есе Список використаної літератури, зазначені у примітках джерела оформлюються в алфавітному порядку:

 

Список використаної літератури[6]

1. Баулов В. Про розробку концепції соціальної роботи на Україні // Соціальна робота та соціальна політика. – 1999. - №2. – С.20-27.

2. Монак В. Оптимізація соціальної роботи / Праці Міжнародної конференції “Соціальна робота в ХХІ столітті”. – Том1. –К: НДИ АН України, 1999. – С.207-217.

3. Соціальна робота в Україні: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1998. – 109 с.

Варіант Б. ...В сучасній літературі з питань соціальної роботи зазначається, що на Україні щорічно утворюється 40 спеціалізованих соціальних служб [1, с. 99]...

...Як зазначає В.Баулов [2, с. 20], щорічно в Україні утворюється 40 соціальних спеціалізованих служб...

Тоді в частині есе «Список використаної літератури» список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією:

Список використаної літератури.

1. Соціальна робота в Україні: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1998. – 107 с.

2. Баулов В. Про розробку концепції соціальної роботи на Україні // Соціальна робота та соціальна політика. – 1999. - №2. – С.20 - 27.

Студенту не рекомендується посилатися на літературу, яку він не читав сам. Єдиним винятком з цього правила може бути випадок, якщо студент посилається на автора, який цитує іншого автора. Тоді в есе зазначається : “Як пише П… (1983, цит. за [1, с. 20])…”, а в загальному списку використаної літератури вказується джерело 1 - як у вищезазначених випадках.

Посилання на ілюстрації, невеликі таблиці, схеми тощозазначають порядковим номером ілюстрації, таблиці, схеми за текстом есе, наприклад, “мал. 2.” або “…на мал. 2 ми спостерігаємо...”. В повторному посиланні на ілюстрації, таблиці, схеми необхідно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. таб. 2”.

Додатки (великі схеми, таблиці тощо) оформлюють як окремий розділ есе (після списку використаної літератури), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті есе. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад: Додаток А.

Оцінювання есе

Критерії оцінки есе можуть трансформуватися залежно від їхньої конкретної форми, при цьому загальні вимоги до якості есе можуть оцінюватися за наступними критеріями:

Критерії Вимоги до студента
Знання й розуміння теоретичного матеріалу - визначає розглянуті поняття чітко й повно, наводячи відповідні приклади; - використовувані поняття строго відповідають темі; - самостійність виконання роботи
Аналіз і оцінка інформації - грамотно застосовує категорії аналізу; - уміло використову прийоми порівняння й узагальнення для аналізу взаємозв'язку понять і явищ; - здатний пояснити альтернативні погляди на розглянуту проблему й прийти до збалансованого висновку; - діапазон використовуваного інформаційного простору (студент використову велику кількість різних джерел інформації); - обґрунтовано інтерпретує текстову інформацію за допомогою графіків і діаграм; - дає особисту оцінку проблемі
Побудова суджень - ясність і чіткість викладу; - логіка структурування доказів; - висунуті тези супроводжуються грамотною аргументацією; - приводяться різні точки зору і їхня особиста оцінка; - загальна форма викладу отриманих результатів і їхньої інтерпретації відповідає жанру проблемної наукової статті.
Оформлення роботи - робота відповідає основним вимогам до оформлення й використання цитат; - дотримання лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови; - оформлення тексту з повним дотриманням правил орфографії й пунктуації; - відповідність формальним вимогам.

За що викладачі ставлять гарні оцінки авторам есе?Викладачі ставлять «гарні» оцінки за здатність в есе побудувати, довести власну позицію з певної проблеми на підставі набутих знань. Студент мусить виходити з того, що всі ми маємо справу з предметами, де не існує абсолютно “правильних” та “неправильних” відповідей на запитання, як це буває в фізиці чи математиці – існує тільки більш–менш аргументовані точки зору.

Викладачі чекають від студентів самостійного мислення, відображення власних думок стосовно певної теми, проблеми.

При оцінюванні есе в центрі уваги викладача знаходиться:

Ø здібність студента критично та незалежно оцінити наявні дані, точки зору, позиції, аргументи;

Ø здібність розуміти, оцінювати та встановлювати зв’язки між ключовими моментами проблем та запитань;

Ø вміння диференціювати протилежні підходи та моделі, застосовуючи їх до емпіричного матеріалу або дискусії з принципових питань;

Ø здатність до застосування аналітичних підходів, моделей тощо.

Що не «подобається» викладачам або чому може бути знижено оцінку за самостійну роботу?Наведемо кілька правил, які зазначають, що саме не потрібно робити в есе, бо ці дії призведуть виключно до поганого результату самостійної роботи:

1. Студент не може сформувати гіпотезу.

2. Відсутність чітких відповідей.

3. Відсутність чіткої організації, плану, структури есе.

4. Брак аргументації, доказів, доводів, висновків.

5. Надмірне та поверхневе оперування даними.

6. Проста констатація фактів замість їхнього узагальнення.

7. Викладення точок зору інших при “замовчуванні” власної позиції.

8. Надмірні повтори.

 

Есе готово

Викладач в присутності студента зазначає день реєстрації роботи (на титульній сторінці) та повідомляє день очікування оцінки.

Рекомендований зразок титульної сторінки есе:

Інститут масової комунікації при Київському національному університеті імені Т.Шевченка   Есе з курсу «________________________________». Тема: «________________________________ _______________________________________________».   Виконав: студент(ка) ___-го курсу денної (заочної) форми навчання _______________________________(ПІП) Реєстрація роботи______________ Оцінка ________________________ Викладач______________________ Київ 200__-200__ навчальний рік

Використана література та джерела інформації

Восемь основных советов по написанию эссе: распростра­нен­ные при написании ошибки. http://essay-mba.narod.ru/business.html

Галактионова Т. Г. От самопознания к самореализации. Персонал-технология образовательной деятельности - СПб: Институт специальной педагогики и психологии. - 1999 р.

Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / Упорядник Ю.І.Цеков; попереднє слово Р.В.Бойка. - К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 1999. - 64 с.

Забродина Н. П. Что такое эссе по экономике//Экономика в школе. - 2000.- №1.

Лутохина М. А. Эссе по экономике. // Экономика для школьников. -2002.- №2, СПб: РГПУ им. Герцена.

Материал из Википедии — свободной энциклопедии. http://ru.wikipedia.org

Митрофанов К.Г., Шаповал В.В. Как правильно написать реферат и эссе по истории. Пособие для старшеклассников и студентов. 2-е изд. – М.: Изд.дом «Новый учебник», 2004. – 64 с.

Написание эссе для поступления в американский вуз. http://www.us 4u.by.ru/ed12.shtml

Простые слова. Конкурс эссе. Пособие для участников конкурса. - МОО "Достижения молодых" - Junior Achievement Russia - М., 2002.

Савченко В. Эссе о пользе изучения справочников (Чернобыльской аварии посвящается). – М.: «Книжное обозрение», № 38, 23 сентября 1988 г.

Советы и рекомендации для написания эссе. http://www.accepted.com

Советы и рекомендации для написания эссе. http://www.begin.ru

Советы и рекомендации для написания эссе. http://www.essayedge.com

Советы и рекомендации для написания эссе. http://www.msses.ru/study

Федосюк М., Хамракулова Х. Эссе//Экономика в школе.-2000.-№1.

Хосе Ортега-и-Гассет. Эссе на эстетические темы в форме предисловия. http://www.chat.ru

Шендеровський К. Методичні рекомендації щодо написання есе для студентів спеціальності 7.040202 “соціальна робота”. – Київ: Академія праці і соціальних відносин, 2001.

Эко Умберто. Пять эссе на темы этики. /Сост. автора, пер. с итал. Э. Костюкович. - Спб., 2000.

 

 


Додаток 1. Редагування есе[7].

 

Написання есе - це досить тривалий процес. Після того, як ви напишете есе, вам доведеться його редагувати. Переписуючи есе, ви будете домагатися кращих результатів. Якщо ви не маєте часу на вдосконалювання есе, ви ризикуєте написати не найкращу роботу.

Після того, як ви на певний час відволіклися від есе (на день-два), можете знову прочитати його «зі свіжими думками». Об'єктивно аналізуйте есе, ґрунтуючись на трьох складових: зміст, структура, інтерес. Поки не турбуйтеся про правопис, зосередьтеся на більш важливих питаннях. Подумайте про те, як реорганізувати фрази, що підтримують вашу ідею, видаліть уривки з тексту, які не мають відношення до теми або недоречні в даному контексті. Нехай на перший план вийдуть більш значимі аргументи, доводи, докази. Перевірте, чи немає не до кінця розкритих думок, при необхідності спробуйте їх викласти ясніше.

Підхід до редагування есе.

Зміст есе. Радимо задати собі наступні запитання:

- Відповів(ла) чи ні я на задані питання?

- Підтверджував(ла) чи ні написане конкретними прикладами (аргументами)?

- Чи було мною написано щось особливе?

- Чи могло моє есе бути написано якоюсь іншою людиною?

- Чи є оригінальним моє есе?

- Після прочитання есе, яка про мене складається думка?

- Що стосується вступу: чи не занадто багато там загальних фраз? Чи може есе обійтися без них?

- Що запам'ятовується в есе?

Структура. Зміст есе може бути неясним через некоректне формування ідей. Есе повинно бути схожим на стежку, що веде читача до заключної частини (виноску). Щоб перевірити правильність структури есе, зверніть увагу на перші фрази. Випишіть перші фрази кожного абзацу. Прочитайте їх одне за іншим і задайте собі наступні запитання:

- Якби хтось читав тільки ці фрази, зрозумів би він, що я хочу сказати?

- Чи виражають перші фрази основну ідею абзацу?

- Чи сформовано послідовний хід думок або здається, що думки «стрибають»?

Подивиться, чи всі абзаци приблизно однієї довжини? Якщо один з абзаців значно довше за інших, можливо, ви вклали в нього кілька ключових ідей, аргументів, доводів, доказів.

Наскільки «природно» виглядає заключна частина есе, чи логічним є такий висновок після всього написаного в основній частині тексті?

Інтерес. Багато хто із студентів, редагуючи есе, не звертають уваги на фактор інтересу, однак викладачам дуже важливо, щоб есе було цікаво читати. Якщо ви хочете, щоб ваше есе запам'яталося, постарайтеся при написанні використати таку формулу: особисте + унікальне = цікаве. Відповідайте на наступні питання:

- Чи носить перший абзац особистісний характер?

- Есе починається з якоїсь дії, події або образу?

- Чи використані в есе слова, які ви, за звичай, не застосовуєте у своїй мові? Якщо так, то краще від них відмовитися.

- Чи не занадто багато в есе прикметників і прислівників?

- Чи не зловживаєте ви в есе шаблоновими фразами?

- Чи не багатослівні ви?

- Чи цікаве, на ваш погляд, есе?

- Після прочитання есе виникає почуття завершеності, результату або чогось не вистачає? Остання фразазвучить так, як і повинна звучати фінальна фраза?

Читання відредагованого есе. Після того, як ви впорядкували структуру та зміст есе, прийшов час перевірити його. Зробіть це.

Додаток 2. Питання структури та змісту есе.

Структура есе.Щоб у вашого есе справді був зміст, необхідно задати йому головну ідею. Вона повинна проходити червоною лінією через все есе. Інші ідеї - менш яскраві - повинні підтримувати те, що ви збираєтеся донести до читача. Таким чином, у Вас вийде якась структура.

Сама по собі структура есе повинна мати сенс. Інші ідеї повинні логічно узгоджуватися. За такою структурою можна писати кожне есе, наповнюючи його потрібними фактами. Важливо також, щоб висновок «повертався» до головної ідеї. Іншими словами, він повинен містити те, що було написано у вступі. Викладачі читають есе досить швидко, тому те, як сформовано висновок, відіграє вирішальну роль в оцінці вашого есе.

Однак для того, щоб написати есе, близьке до успішного, цього мало. Існує кілька прийомів написання есе, які допома­га­ють організувати ваші думки таким чином, щоб вони були зро­зумілі не тільки вам, але й викладачеві.

1. Хронологія.Щоб викладач не заплутався в подіях, необ­хідно навчитися дуже плавно переходити від одного випадку до іншого. Для цього існує таке поняття як послідовність подій. Недолік у такого прийому один: есе може вийти нудним. Щоб цього не відбулося, не зациклюйтесь на часі - просто згадуйте його. Не намагайтеся також описати все, що відбувалося в певний період. Пам’ятайте, що відштовхуватися потрібно від того, як звучить тема (що у вас запитують).

2. Оповідання.За допомогою цього прийому есе перетворю­ється в повість. Починається таке есе з якої-небудь дії або історії, що триває до самого кінця. У процесі можна підкреслювати різні якості, можливості або знання, які пов’язані з темою.

3. Опис.Цей прийом дуже близький до оповідального, однак наявність якої-небудь історії не обов'язкова. При цьому харак­тер­ни­ми рисами такого есе є яскрава фантазія, що під­твер­джу­єть­ся багатою мовою, і цікаві деталі, які гарно використовуються в тексті. Перевага прийому в тім, що викладач довгий час залишається під враженням. При цьому, як показує практика, у викладача в пам'яті відкладаються певні деталі, за якими він легко ідентифікує автора есе.

4. Порівняння.Прийом застосовується в основному до питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або ж невдачу. Однак цим використання такого підходу не обме­жу­ється.

5. Ефективний початок. Як з'ясувалося, прийомів для напи­сан­ня есе існує багато. Завдання залишається одне – сісти й написати! Однак важливіше зуміти правильно почати есе.

Вступ важливий для того, щоб читач визначив для себе: чи варто читати ваше есе. Також важливий початок кожного пара­гра­фа, оскільки, переходячи від одного абзацу до іншого, читач вирішує для себе: чи варто продовжувати. Саме тому перша фразаповинна бути настільки захоплюючою, щоб змусити викла­дача не просто прочитати ваше есе й відкласти убік, але й запам'ятати! Звичайно, можна просто й сухо викласти свою дум­ку, і тоді читачі розчаровано подумають: «Ну, от, знову те саме». Вихід один - навчитися робити початок оригінальним. Для початку есе є кілька підходів:

1) Стандартний.Цей підхід є найпоширенішим, але зовсім не «занудним». Щоб почати своє есе таким чином, необхідно відповісти мінімум на 6 питань: хто, що, коли, де, чому і як. Чимось нагадує прес-реліз, правда? Відповіді на ці питання по­вин­ні повідомити викладачу те, що йому очікувати. Незважаючи на кількість питань, відповіді на них повинні укластися в один абзац.

2) Несподіваний.Такий підхід шокує й зацікавлює. Це може бути все, що завгодно.

3) Дієвий.Такий початок змушує читача переміститися в сам процес, причини й наслідки, які випливають далі. Цей підхід зручний для коротких есе, де не потрібно описувати абсолютно все в деталях.

4) Авторитарний.Не дивуйтеся, є й такий. Цей підхід пропонує інформацію в наказовому тоні, що не може не шоку­вати читача. Створюється враження, що автор упевнений тільки в собі.

5) Інформативний.Перевага такого підходу в тім, що читач відразу ж одержує інформацію про те, що буде далі. Це може бути або інформація про життя, про якусь ситуацію, або щось інше.

6) Із цитатами.Найкращий спосіб почати есе, якщо обрано доречну цитату. Вона повинна відповідати темі есе. Прислів'я й кліше краще не використовувати - це нудно й банально.

7) Діалоговий.Даний підхід стимулює початок есе як діалог із читачем. З іншого боку, це може бути просто потік думок з риторичними питаннями.

6. Фінальні компоненти.Те, як ви будете переходити від параграфа до параграфа, відіграє величезну роль. Плавні, послі­дов­ні переходи - це вкрай важливий елемент успішного есе, ос­кіль­ки саме це демонструє ваше вміння ясно та цікаво викладати свою думку. В кінці-кінців, есе без плавних переходів нагадує шматки нескладного потоку думок.

Останні кілька абзаців у вашому есе є вкрай важливими. По-перше, вони дійсно повинні завершувати вашу думку. По-друге, у викладача вони повинні залишити в пам'яті яскравий слід. Зробити це нескладно.

Дев’ять правил для написання креативного есе.Як радять писати есе? Правильно: креативно. Що криється за цим словом? Швидше за все, поле думки, оригінальність тощо. Все просто: головне - засвоїти дев’ять наступних правил.

1. Тільки позитивна мова:описувати краще те, що є, а не те, чого немає.

2. Слова-зв'язки: вони допомагають плавно переходити з одного параграфа до іншого.

3. Різна структура речень: постійно читати речення правильної структури (підмет, присудок, доповнення…) - нудно. Урізноманітніть свою техніку, наприклад додайте кілька інверсій. Добре писати різні по довжині речення.

4. Зрозумілі слова:розумійте всі слова, які ви пишете в есе. Ви пишіть для того, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.

5. Різні слова.Мова йде про синоніми.

6. Лаконічність.

7. Кожне слово важливо: без повторів,кожне речення повинне нести унікальний зміст.