Тема 6.ТЕОРІЯ ТЕРМІЧНОЇ ОБРОБКИ СТАЛІ

Сутність, призначення та класифікація видів

Термічної обробки

Термічна обробка – це сукупність операцій нагріву, витримки та охолодження сплаву, які проводяться за певним режимом, з метою зміни його будови та набуття ним необхідних властивостей.

Основними параметрами, які впливають на результати термічної обробки, є температура і час. Тому графік будь-якої термічної обробки має такий вигляд:

Рис.6.1. Графік термічної обробки

Основою термічної обробки є зміна структурно-фазового складу і дислокаційної структури сплаву, що може бути досягнуто при наявності у ньому поліморфних перетворень або змінної взаємної розчинності його компонентів.Термічна обробка дає можливість перетворювати сталь, яка має невелику твердість і міцність, у високоміцну і навпаки, сталь, що має високу твердість і тому важко піддається обробці – в м’яку, пластичну, яка має добру оброблюваність. Підвищуючи міцність і твердість сплаву, термічна обробка дозволяє зменшувати розміри і, відповідно масу деталей, знижувати металомісткість машин і енерговитрати при збереженні експлуатаційної надійності і довговічності деталей машин.

Основи термічної обробки були закладені Д.К.Черновим, а в подальший розвиток теорії і практики термічної обробки значний внесок був зроблений Штейнбергом С.С., Бочваром А.А., Курдюмовим Г.В., Гуляєвим А.П., Мінкевичем М.А., Бейном Е., Давенпортом Е. та ін.

За класифікацією Бочвара А.А. розрізняють такі чотири основні види термічної обробки:

1. відпал І-го роду;

2. відпал ІІ-го роду;

3. гартування;

4. відпуск.

Відпал першого роду – це термічна операція нагріву металу, що має не стійкий стан після попередньої обробки, з метою надання йому більш стійкого стану. Його проведення не пов’язано з фазовими перетвореннями в металі. Тому такій обробці можна піддавати будь-які метали і сплави.

Відпал другого роду – це вид термічної обробки, який складається з нагріву вище температури фазових перетворень у твердому стані і дуже повільного охолодження з метою отримання структурно стійкого (рівноважного) стану.

Гартування – це термічна обробка, що складається з нагріву металу вище температури фазових перетворень у твердому стані, витримки та достатньо швидкого охолодження з метою отримання структурно нестійкого стану сплаву (нерівноважної структури).

Відпуск – це термічна операція, що складається з нагріву загартованої сталі нижче температури фазових перетворень з метою отримання більш стійкого структурного стану сплаву.

Крім цих чотирьох основних видів термічної обробки існують ще два способи, сутність яких представляють собою поєднання термічної обробки з металургією або механічною технологією. До цих способів належать хіміко-термічна і термомеханічна обробки.

Хіміко-термічна обробка – це нагрів сплаву у відповідних хімічних середовищах для зміни складу і структури поверхневого шару деталі.

Термомеханічна обробка – це послідовне поєднання пластичної деформації і термічної обробки, у результаті якого зміцнююча дія пластичної деформації накладається на зміцнюючий вплив гартування.