Характеристики ефективного контролю
Навчальна практика №1
Тема: ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ. РОЛЬ МЕНЕДЖЕРА В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Мета заняття: вивчити основні теорії менеджменту, засади менеджменту в Україні, підходи до визначення лідерства, взаємовідносини в колективі.
Матеріальне забезпечення:таблиці, німі графи, ноутбук.
Конкретні цілі:
- знати основні теорії менеджменту;
- знати засади менеджменту в Україні;
- вміти оцінювати менеджерські здібності та визначати придатність до управлінської діяльності;
- знати три підходи до визначення лідерства;
- вміти оцінити морально-психологічний клімат в колективі.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ
Термін "менеджмент", завдячуючи американцям, сьогодні загальноприйнятий у більшості країн світу і походить від англійського слова "management". У фундаментальному Оксфордському словнику англійської мови вказано кілька його значень: манера спілкуватися з людьми, влада та мистецтво управління, особливі вміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративна одиниця.
Численні трактування поняття "менеджмент" зумовлені неоднаковими підходами різних дослідників до його вивчення і зводяться до кількох позицій:
- менеджмент — це самостійна міждисциплінарна галузь знань, яка є основою управлінської діяльності;
- менеджмент — це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;
- менеджмент — це функція, керівництво людьми в найрізноманітніших організаціях;
- менеджмент — це визначення соціального прошарку людей, які займаються управлінською діяльністю.
Менеджмент є одночасно наукою, мистецтвом та практикою управління.
Менеджмент у своїй еволюції не йшов послідовними кроками єдиного розвитку. Цей процес можна швидше охарактеризувати як паралельно-послідовні підходи до сфери управління, які в чомусь були подібними, а в чомусь відрізнялись.
Управління є складною системою.
Система – це сукупність елементів, які взаємодіючи між собою та зовнішнім середовищем, породжують нові властивості та ознаки, які не притаманні жодному з цих елементів, але характерні для системи в цілому.
Проблема з точки зору теорії систем - це невідповідність між бажаним (необхідним) та дійсним станом справ.
Система здоровоохорони з точки зору теорії систем - це сума всіх складових її елементів, які діють на одній території чи населеному пункті, включаючи амбулаторно-поліклінічні, стаціонарні та інші заклади, їх взаємозв’язок, направлений на задоволення потреб населення, в лікувально-профілактичній допомозі.
Особливості системи охорони здоров’я:
а) багатоцільовою та багаторівневою системою з ієрархічною системою управління;
б) її елементи підпадають під випадкові неконтрольовані впливи;
в) характер внутрісистемних зв’язків складний і важко вловимий;
г) сама система носить імовірнісний, а не детермінований характер.
Система охорона здоров’я безперечно потребує системного підходу і використання системного аналізу.
Системний підхід - це наукова методологія, яка є засобом аналізу та синтезу при вивченні складних цілісних систем, суть якої полягає в тому, що явища та процеси, які відбуваються у природі, суспільстві розглядаються як цілісні системи, що складаються із підсистем, компонентів чи елементів.
Системний аналіз - це метод вирішення складних комплексних проблем, якщо задовільний результат не може бути отриманий з допомогою однієї довільної дисципліни чи навіть сукупності методів інших дисциплін.
Суб’єкт управління - людина або група людей, які здійснюють процес управління. Систему, яка керує (суб’єкт управління), називають керуючою, або управляючою.
Об’єкт управління - техніка та суспільні групи, якими управляють. Систему, якою керують (об’єкт управління), називають керованою, або підлеглою.
Управлінська система – складна і відкрита.
Керуючу систему (управління) в охороні здоров’я України практично можна розглядати на двох рівнях: внутрішньогалузеве (рівень від завідуючого відділенням до головного лікаря закладу охорони здоров’я) та державне управління (від головного спеціаліста управління охорони здоров’я до міністра охорони здоров’я).
Кінцева мета діяльності керівника галузі охорони здоров’я - підтримувати та зміцнювати здоров’я населення.
Менеджер — це висококваліфікований спеціаліст, який володіє конкретною сумою знань і навичок у галузі сучасного менеджменту та комп’ютерних технологій і наділений достатньо широкими повноваженнями для того, щоб займатись самостійною управлінською діяльністю.
У праці "Наука керувати" В. Терещенко виділяє 10 якостей керівника, які мають певну цінність і для українських керівників: 1. Будь керівником, а не погоничем. 2. Впевненість у собі. 3. Суворість і вимогливість. 4. Критикуй позитивно. 5. Вміння заохочувати і карати. 6. Вміння цінувати час підлеглих. 7. Ввічливе та доброзичливе ставлення до підлеглих. 8. Вміння говорити та мовчати. 9. Почуття гумору. 10. Цікався, вивчай своїх підлеглих.
Лідерство- це процес, через який людина намагається навмисне впливати на іншу особу або групу людей заради досягнення деяких цілей.
Керівник- це людина, яка обіймає посаду, якій притаманні численні ролі, а лідерство - це одна з тих ролей.
Виконання ролі лідера - це спосіб досягнення керівниками того, щоб завдання було виконане; якщо ж ця роль не виконується, або виконуються погано, то організація не досягає своєї мети. Звідси і двобальна оцінка роботи керівника.
Отже, запам’ятайте:
1. Заступник головного лікаря, наприклад, впливає не лише на підлеглих одного з підрозділів та спрямовує їх, але також впливає на тих, хто знаходиться з ним на одній ієрархічній сходинці (на своїх колег), свого начальника та осіб або групи за межами підрозділів організації, яким він управляє, а також на тих, хто не належить до організації.
2. Хоча лідерство має багатосторонню спрямованість, основна увага все ж приділяється стосункам з підлеглими. Більшість стосунків керівника направлені донизу, по-перше, на безпосередніх підлеглих (випадки з заступником головного лікаря, старшими медсестрами), по-друге, на тих, хто знаходиться на нижчих щаблях організації.
3. Лідерство, незалежно від напрямку, направлене, головним чином, на інших керівників. В нашому прикладі тільки чергові сестри не є керівниками з числа тих, ким керують. В більшості випадків керівники ведуть за собою інших керівників.
4. Успіх лідерства залежить від кількості влади окремого керівника, тобто його повноважень.
5. Лідерство різноспрямоване!
6. "Лідерство", "вплив","влада" та "повноваження" - поняття взаємопов’язані!
Влада - це потенціал впливу. Є різні джерела влади. Одним з важливих джерел влади в організації є посада, де влада - це результат формальних повноважень. Іншими джерелами влади є інформація, знання, вміння, навчання та досвід (влада фахівців), зв’язки з іншими владними особами та групами (референтна влада), контроль над стимулами (влада над винагородами) та особиста влада (влада, обумовлена особистою привабливістю).
Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.
Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю.
Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність, тощо.
Повний авторитет керівника або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.
Триєдність ролі керівника полягає в образах:конструктора,лідера, стратега.
На визначення лідерства сьогодні існує три відмінні точки зору:1. Лідерство, як прояв природжених даних. 2 Лідерство, як сукупність набутих рис характеру. 3. Лідерство, як результат ситуаційного впливу
Харизма - слово грецького походження і означає "боже натхнення, здатність полонити серця людей". Протягом століть це слово використовували для характеристики осіб, що дійсно мали виняткові керівні здібності.
 |
Схема управління охороною здоров’я міста
Схема системи охорони здоров’я України
Завдання для самостійної роботи:
1. Заповнити німі графи «Етапи розвитку теорії менеджменту».
2. Заповнити таблицю «Засади менеджменту в Україні».
3. Оцінити власні менеджерські здібності та визначити придатність до управлінської діяльності.
4. Замалювати схему «Морально-психологічний клімат в колективі».
5. Заповнити таблицю «Три основні типи поведінки менеджерів».
Хід виконання практичних завдань
1. Заповнити німі графи «Етапи розвитку теорії менеджменту».
Розвиток теорії менеджменту можна поділити на окремі етапи, які збігатимуться за часом із створенням певних наукових шкіл.
Передфаза(до 1900року). Управління здійснювалось на базі практичного досвіду підприємців, який передавався з покоління в покоління. Численні за обсягом організації були лише в державній, церковній та військовій сферах. Характерною для управління цього періоду була ієрархічно-пірамідальна побудова організацій, авторитарний стиль управління, мислення, процвітали виражені субординаційні стосунки, інші риси, властиві диктаторському правлінню. У Росії початок цього етапу заклав Петро І, в Україні — княгиня Ольга.
Школа наукового управління (1900-1930 рр., США). Термін "наукове управління" ввів Ф. Тейлор. Дослідники, які представляли школу наукового управління, вперше звернули увагу на значущість людського фактора у процесі виробництва. Ключовими моментами цієї теорії були стимулювання високої продуктивності праці, добір людей, фізично та інтелектуально здатних займатися певними видами праці, та спеціальне їх навчання. Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління почали визнавати як самостійну сферу наукових досліджень.
Школа адміністративного управління (класична школа)(1900-1930рр., Німеччина, Франція, Англія; А. Файоль, Л. Урвік, Джеймс Д. Муні, А.К, Рейлі). На відміну від школи наукового управління, представники класичної школи проблеми ефективності організації розглядали в значно ширшому масштабі, визначаючи закономірності й загальні характеристики ефективної організації. Вони намагалися знайти універсальні принципи управління, які б дозволили досягати успіху в будь-якій організації. Дослідники класичної школи працювали у двох напрямках: перший стосувався структури організації, а другий — управління людьми.
Класична бюрократична теоріяпідходить до організації як до закритої системи і спирається на п’ять принципів:
1. Для здійснення управління організація користується чітко сформульованими конкретними приписами.
2. Діяльність строго розподіляється серед посадових осіб.
3. Посади розміщуються в ієрархічному порядку.
4. Кандидати на посади відбираються за ознакою фахової компетентності.
5. Посадові особи виконують свої обов’язки знеособлено.
Неокласична школа управління (школа руху за гуманні стосунки) (1930-1950рр., США, Японія; Елтон Мейо) виникла як реакція на недоліки класичного підходу до управління, звідки і взяла свою назву. Дві попередні школи мало враховували соціально-психологічні та емоційні потреби людини в процесі виробництва та управління. Але "тейлоризм навпаки", коли створенням лише позитивного психологічного клімату намагалися досягти високої продуктивності, теж значної ефективності не приніс. Однак слід відмітити такі цінні доробки, як створення відповідних психофізіологічних та ергономічних умов праці, розробка заходів, спрямованих на збереження здоров’я, дослідження мотиваційних характеристик людей тощо.
Біхевіористська школа (школа поведінкових наук). Виникла в 50-ті роки як видозміна неокласичної школи в результаті значного розвитку психології, соціології та соціоніки, а також удосконалення методів вивчення поведінки людей. На відміну від неокласичної школи, біхевіористи зосереджували свою увагу не на налагодженні мікроклімату в колективі, а на індивідуальних можливостях самовиявлення робітника в процесі праці. У центрі уваги цієї школи перебуває окрема людина. Задоволення потреб конкретної людини сприймається як окрема мета, а не лише як засіб досягнення інших цілей організації. Девід Мак Грегор є автор теорій "X" та "У". Теорія "X" (більше авторитарна) зводиться до того, що середньо-статистичний працівник лінивий, нерозумний, намагається уникати роботи, через що його необхідно контролювати, примушувати, спонукати, направляти, лякати покараннями, щоб він працював для інтересів організації. Теорія "У" (більше демократична), навпаки, зводиться до того, що працівник ініціативний, енергійний і честолюбний, прагне до успіху власного й організації, залюбки бере на себе відповідальність. Керівництво повинно довіряти йому, доручати творчу роботу, допускати певну свободу дій.
Школа системного управління (сучасна фаза) (від 1940року і до сьогодні). Для сучасного періоду дослідження управління характерний широкий зв’язок із такими науками як математика, статистика, комп’ютерні технології, тощо. Даний підхід дав зелену вулицю впровадження комп’ютерного аналізу в сферу управління.
Сучасні концепції менеджменту поділяються на три основні підходи: процесний; системний; ситуаційний.
Процесний підхід — вперше це поняття було запроваджене прихильниками школи адміністративного управління, які описували функції менеджера, але ці функції вони описували відокремлено одна від одної, а процесний підхід розглядає функції управління у тісному взаємозв’язку. Процес управління за Файолем налічує п’ять основних функцій: передбачення, планування, організація, розпорядження і контроль.
Системний підхід - в управлінні грунтується на теорії систем. Суть системного підходу полягає в тому, що будь яка проблема розглядається як система і розкладається на складові частини до тих пір, поки не набуде простого, елементарного вигляду.
Ситуаційний підхід - в основі ситуаційного підходу лежить положення, що будь-яка організація повинна бути структурованою, однак побудова цієї структури залежить від ситуації, зовнішнього та внутрішнього її середовища.
Німі графи «Етапи розвитку теорії менеджменту»
2. Заповнити таблицю «Засади менеджменту в Україні»
Розвиток менеджменту в Україні за радянський період можна поділити на сім етапів:
Жовтень 1917 року — березень 1921 року. Обгрунтування принципів централізму, диктатури та державного регулювання.
1921-1928 роки. Удосконалення адміністративного управління виробництвом, спроби запровадження госпрозрахунку як економічного важеля управління, вивчення можливості формальної участі працівників в управлінні.
1929-1945 роки. Організація індустріального виробництва, розвиток структурного управління, планування й організація виробництва, впровадження підбору та підготовка кадрів.
1946-1965 роки. Спроба переходу до територіального та територіально-галузевого управління, пошук нових форм взаємодії державних органів управління, поглиблення адміністрування.
1965-1975 роки. Спроба господарської реформи через використання економічних важелів.
1975-1985 роки. Усвідомлення неможливості реформування адміністративно-командної системи управління попри гостру необхідність у радикальних змінах економічних відносин.
З 1985 року: а) застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на основі нормативного розподілу прибутку; б) використання другої моделі господарського розрахунку, створеної на базі нормативного розподілу прибутків, розвиток орендних відносин; в) впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху; г) впровадження на всіх рівнях управління територіального госпрозрахунку; д)початок ринкових реформ.
Таблиця
Етапи менеджменту в Україні
| 1 етап | |
| 2 етап | |
| 3 етап | |
| 4 етап | |
| 5 етап | |
| 6 етап | |
| 7 етап |
3. Оцінити власні менеджерські здібності та визначити придатність до управлінської діяльності.
3.1. Тест «Чи вмієте Ви впливати на інших?»
На запитання необхідно відповідати «так» або «ні».
1. Чи підійшла б Вам професія актора чи політика?
2. Чи дратують Вас люди, які намагаються екстравагантно одягатися і поводитися?
3. Чи можете розмовляти з іншими людьми про свої інтимні проблеми?
4. Чи негайно реагуєте на неправильне розуміння Ваших слів або дій?
5. Відчуваєте дискомфорт, коли інші добиваються успіху в тій сфері де б ви хотіли його досягти?
6. Ви любите займатись досить складною справою лише для того щоб довести свої незвичайні здібності?
7. Чи могли б принести в жертву все заради позитивного результату у своїй діяльності?
8. Вас влаштовує постійне і незмінне коло знайомих?
9. Ви любите вести поміркований спосіб життя?
10. Чи любите Ви змінювати домашню обстановку або переставляти меблі?
11. Чи любите Ви знаходити нові способи виконання старих завдань?
12. Ви любите дражнити надто самовпевнених і пихатих людей?
13. Чи любите Ви доводити, що хтось досить авторитетний у чомусь, та не має рації?
Підрахуйте свої бали, скориставшись таблицею:
| Відповіді | Запитання | ||||||||||||
| «Так» | |||||||||||||
| «Ні» |
Резюме:
35-65 балів
Ви людина із хорошими задатками, щоб ефективно впливати на інших, змінювати їх думку, поведінку, радити їм, керувати ними. У взаємовідносинах із людьми почуваєтесь досить впевнено. Маєте незаперечний дар переконувати інших у своїй правоті.
35 і менше балів.
Вам не легко переконати людей у своїй правоті, навіть коли абсолютно праві. Не рідко буваєте надто стриманим, не досягаючи через це бажаної мети, а часто виявляється, що Вас взагалі неправильно зрозуміли.
3.2. Тест «Чи можете ви бути керівником?»
На запитання Вам слід відповідати лише «так» або «ні».
1. Чи можете Ви командувати людьми?
2. Чи любите Ви працювати на присадибній ділянці?
3. Чи отримуєте Ви задоволення, заперечуючи комусь?
4. Ви більше цінуєте авторитетність, ніж ніжність?
5. Чи любите Ви виголошувати промови?
6. На Вашу думку, більше визначає рівень цивілізації, ступінь емансипації жінок, аніж рівень розвитку техніки?
7. Чи дратує Вас чиєсь невміння, незграбність?
8. Ви любите роботу, яка вимагає контактів із людьми?
9. Чи вважаєте, що в дитинстві занадто довго знаходились під впливом матері?
10. Під час знайомства Ви перш за все звертаєте увагу на зовнішність нового знайомого, а не на те, що і як він говорить?
11. Чи впадаєте Ви у гнів, якщо не вдається наполягти на своєму?
12. Вам принаднішою видається кар’єра відомого актора Гаррі Купера, аніж чемпіона автогонок Джеммі Кларка?
13. Чи часто Вас висувають на виборну посаду?
14. Чи буваєте Ви призвідцем сміливих починань?
15. Чи чекаєте Ви, поки справи справи завершаться самі собою?
16. Чи дратує Вас, що живете наприклад, у кімнаті без штор?
17. Вам більш до вподоби голубий колір ніж червоний?
18. Чи легко Ви приймаєте рішення?
19. Вам більше до вподоби ті види спорту, які розвивають спритність, аніж ті, що розвивають силу?
20. Чи визнаєте Ви керівника іншої статі, якщо він проявляє достатню компетенції?
Підрахуйте свої бали скориставшись таблицею:
| Відповідь | Запитання | |||||||||||||||||||
| «Так» | ||||||||||||||||||||
| «Ні» |
Резюме
100-80 балів
Маєте велику потребу домінувати над людьми. Незважаючи на те, що Ви ініціативні та буваєте прекрасним організатором, гарячковість і прагнення бути визнаним будь якою ціною, бажання маніпулювати іншими значно знижують ефективність Ваших дій. Сильне нервове напруження, не вміння розслабитись призводять до того, що, розхвилювавшись, легко можете образити іншу людину. Ви часто хвалитесь, чванитесь, буваєте агресивним. Але якщо Вам вдасться змінити своє ставлення до людей, то схильність до керівної роботи може дати прекрасний ефект.
70-40 балів.
У Вас високі запити, часто буваєте самовпевненими, любите підкреслити власне «Я». Вміння управляти власними емоціями і схильність до аналізу своїх вчинків не дозволяють впадати в крайнощі при керівництві людьми. Ви любите ходити непротоптаними стежками, маєте власну думку, яка не завжди збігається з думкою інших. Не любите нав’язувати себе іншим, але і важко підкоряєтесь. Вам байдуже що про Вас говорять, водночас маєте схильність критикувати людей. Любите, щоб Ваше слово було останнім.
35-0 балів
Ви схильні більше бути підлеглим, аніж керівником. У ролі «шефа» почуваєтесь кепсько. Ви людина скромна, не дуже впевнена в собі. Рідко проявляєте ініціативу, із задоволенням підкоряєтесь іншим. Найчастіше Вам довподоби компромісні рішення та перебування в тіні.
4. Замалювати схему «Морально-психологічний клімат в колективі».
Клімат взаємовідносин в колективі має дві зони: зону морального клімату і зону психологічного клімату. Моральний клімат визначається повнотою збереження статусу робітника. Існує три статуси робітника:
1) Громадський статус, який визначає дотримання прав людини та суспільної гідності;
2) Службовий статус, що містить чітку регламентацію прав та обов’язків, а також використання працівника, відповідно до його кваліфікації, справедливу оцінку ділових та особистих якостей;
3) Особистий статус, що передбачає визнання його в колективі, задоволення своїми неформальними стосунками в колективі.
Психологічний клімат ще називають мікрокліматом. Природа його визначається характером особистих неформальних відносин між людьми в колективі.Психологічний клімат включає в себе: соціально-психологічні шари, індивідуальні психологічні особливості, сімейний стан, національність, стать, освіту, вік працівників колективу.
5. Заповнити таблицю «Три основні типи поведінки менеджерів».
Менеджер – це висококваліфікований спеціаліст, який володіє конкретною сумою знань і навичок і галузі сучасного менеджменту та комп’ютерних технологій і наділений достатньо широкими повноваженнями для того, щоб займатись самостійною управлінською діяльністю. Для кожного менеджера, як і кожної людини, характерні своя індивідуальність, ділові, соціальні, моральні та психологічні якості. Однак у діловому плані всю різноманітність поведінки керівника за ознакою його відносин із підлеглими можна звести до трьох основних типів: автократичного, демократичного і ліберального.
Керівник автократичного типу догматичний, прагне підкорити весь колектив своїй волі, не сприймає заперечень і не прислухається до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення він приймає заздалегідь. Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Керівник демократичного типу, на відміну від автократичного, прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи умови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них. Керівник демократичного типу особисто займається тільки найскладнішими та найважливішими питаннями, надаючи підлеглим право вирішувати всі інші. Він намагається радитись з ними і прислухається до думки колег, не підкреслює своїх переваг і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут. Однак, якщо цього вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований ризик, максимально обгрунтовуючи рішення, що приймаються, і твердо втілює їх у життя.
Ліберальному типу керівника притаманні відсутність розмаху в діяльності, безініціативність і постійне очікування вказівок зверху, небажання брати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник-ліберал мало втручається в справи підлеглих і не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке займає в службовій ієрархії. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу людей які його оточують, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, бо може без серйозних підстав скасувати раніше прийняте рішення. У взаємовідносинах із підлеглими керівник-ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їхніх проблем, готовий вислуховувати критику і міркування, але в більшості випадків не здатний реалізовувати висловлені йому думки.
Таблиця
Три основні типи поведінки керівників
| Керівник автократичного типу | Керівник демократичного типу | Керівник ліберального типу |
Питання для самоконтролю:
1. Основні поняття та положення менеджменту.
2. Еволюція та основні теорії менеджменту.
3. Засади менеджменту в Україні.
4. Визначення понять «система», «системний підхід», «системний аналіз», «суб’єкт та об’єкт управління».
5. Характеристика охорони здоров’я, як системи.
6. Необхідні риси менеджера.
7. Оцінка менеджерських здібностей та визначення здібностей до управлінської діяльності.
8. Лідерство, вплив та влада. Підходи до визначення лідерства.
9. Взаємовідносини в колективі: ділові та особисті.
10. Типи поведінки менеджерів.
11. Ієрархія людських потреб за Маслоу.
12. Управлінська роль керівника. Ролі, що приймають на себе керівники.
Тести для самоперевірки
1. Чим зумовлені численні трактування поняття "менеджменту":
а) різними підходами до його вивчення;
б) нестабільним змістом менеджменту;
в) різними об’єктами спостереження;
г) різними чинниками довкілля, що впливають на організацію;
д) різними підходами до сфери управління?
2. На базі чого здійснювалось управління в період передфази:
а) управління здійснювалось емпірично;
б) наукового підходу;
в) практичного досвіду підприємців;
г) управління як такого не було взагалі;
д) поведінки людей?
3. У чому суть ситуаційного підходу системного управління?
а) структура будь-якої організації повинна залежати від її внутрішнього та зовнішнього середовищ;
б) процес управління здійснюється залежно від ситуації;
в) ситуаційне управління переважає;
г) зовнішні чинники є формуючими при прийнятті рішення;
д) функція управління розглядається з позицій системного підходу?
4. Що є суб’єктом управління:
а) суспільні групи;
б) людина чи група людей;
в) керівник;
г) організація;
д) техніка?
5. Які посади належать до державного управління охороною здоров’я:
а) головні лікарі закладів охорони здоров’я;
б) головні лікарі та начальники управлінь охороною здоров’я;
в) міністр охорони здоров’я;
г) начальники управлінь охороною здоров’я;
д) від головного спеціаліста управління охороною здоров’я до міністра охорони здоров’я?
6. Що покладено в основу поділу розвитку теорії менеджменту на етапи:
а) знакові історичні події;
б) певні історичні періоди;
в) дати життя авторів даних теорій;
г) виділення етапів штучно без будь-якого підґрунтя;
д) період створення певних наукових шкіл управління?
7. Хто був першим дослідником проблем наукової організації виробництва:
а) Г. Емерсон;
б) Карнегі;
в) Г. Форд;
г) Ф. Тейлор;
д) Е. Мейо?
8. У чому суть системного підходу системного управління:
а) системний аналіз лежить в основі прийняття будь-якого управлінського рішення;
б) управління розглядається як система;
в) будь-яка проблема розглядається як система і розкладається на складові частини доти, поки не набуде простого, елементарного вигляду;
г) функція управління розглядається з позицій системного підходу;
д) розглядає функції управління як певну процедуру?
9. Що є об’єктом управління:
а) техніка та суспільні групи;
б) суспільні групи;
в) керівник;
г) організація
д) людина?
10. Назвіть принципи класичної бюрократичної теорії організації охорони здоров’я:
а) до процесу прийняття рішень корисно залучати безпосередніх учасників процесу;
б) програмування роботи, вибору та підготовки людей, які найбільше підходять длявиконання конкретної роботи;
в) чітко сформульовані конкретні процедури, діяльність розподіляється серед посадових осіб, посади розміщені в ієрархічному порядку;
г) рішення найраціональніше приймати колегіально, при можливості необхідно максимально залучати громадськість;
д) все вирішує керівник організації?
11. У чому суть процесного підходу системного управління:
а) розглядає функції управління як окремо взятий процес;
б) розглядає функції управління в тісному взаємозв’язку;
в) розглядає функції управління як певну процедуру;
г) розглядає функції управління як поєднання виробництва і управління;
д) розглядає функції управління як безперервний процес?
12. Хто ввів термін "наукове управління":
а) Я. Гілберт;
б) Г. Форд;
в) Ф. Тейлор;
г) Г. Гантт;
д) Е. Мейо?
13. Чим характеризується еволюційний шлях менеджменту:
а) послідовними кроками єдиного розвитку;
б) паралельно-послідовними підходами до сфери управління;
в) окремими розрізненими підходами до сфери управління;
г) хаотичним розвитком;
д) раціоналізацією продуктивних процесів?
14. Дайте визначення проблеми з точки зору теорії систем:
а) невідповідність пропозиції до попиту;
б) невирішене питання організації;
в) стан речей, які блокують діяльність організації;
г) штучно невідповідність між бажаним (необхідним) та дійсним станом справ створена ситуація;
д) невідповідність між бажаним (необхідним) та дійсним станом справ?
15. Дайте найповніше визначення системного аналізу:
а) будь-яка проблема розглядається як система і розкладається на складові частини доти, поки не набуде простого, елементарного вигляду;
б) наукова методологія;
в) розкладання складного на прості елементи;
г) математичний інструмент?
д) метод вирішення складних комплексних проблем?
16. Дайте правильну характеристику управлінській системі:
а) складна, відкрита система;
б) проста, відкрита система;
в) складна, закрита система;
г) відкритість системи залежить від ситуації;
д) проста, закрита система?
17. Дайте буквальне визначення терміну "біхевіоризм":
а) від Януса Біхарі;
б) подвійне бачення;
в) допоміжна школа;
г) поведінка;
д) науковий підхід?
18. Яка кінцева мета діяльності керівника галузі охорони здоров’я:
а) підвищувати престиж медичного закладу;
б) підтримувати та зміцнювати здоров’я населення;
в) вдосконалювати медичні технології;
г) підтримувати здоровий мікроклімат у колективі;
д) будувати нові лікувально-профілактичні заклади?
19. Для якої школи характерний "тейлоризм навпаки":
а) неокласичної;
б) класичної;
в) школи наукового управління;
г) всіх шкіл;
д) біхевіористської?
20. Які посади належать до внутрішньогалузевого управління охороною здоров’я:
а) головні лікарі закладів охорони здоров’я;
б) начальники управлінь охороною здоров’я;
в) міністр охорони здоров’я;
г) від завідуючого відділенням до головного лікаря закладу охорони здоров’я;
д) від головного спеціаліста управління охороною здоров’я до міністра охорони здоров’я?
Література
Основна:
1. Вороненко ІО. В., Литвинова О. Н. Менеджмент та лідерство в медсестринстві. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - 368 с.
2. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: підручник / наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич та ін. - Львів: БаК, 2001. - 624 с.
3. Гладун 3. С. Держане управління в галузі охорони здоров’я / 3. С. Гладун. -Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. -312 с.
Додаткова:
1. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я / - Тернопіль: Дружба, 1997 - 328 с.
2. Гурней Б. Державне управління: пер.з франц. В. Шовкун. / Б.Гурней. - К.: Основи, 1993.-165 с.
Навчальна практика № 2
Тема: ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ МЕНЕДЖМЕНТУ. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
Мета заняття: Вивчити загальні характеристики організацій, культуру організації, розвиток організації, розглянути типи структур управління та вивчити структуру управлінського циклу.Вивчити особливості управлінської праці, поняття «організація управлінської праці», нормування управлінської праці, поділ та кооперація праці в апараті управління.
Матеріальне забезпечення:таблиці, німі графи, ноутбук.
Конкретні цілі:
- знати визначення організації з точки зору менеджменту;
- знати загальні характеристики організацій;
- вміти розрізняти формальні та неформальні організації;
- знати рівні культури організації;
- знати особливість розвитку організації;
- вміти розрізняти типи процесу управління;
- знати структуру управління лікувально-профілактичним закладом;
- знати три основні категорії управлінських кадрів;
- вміти організовувати службові наради;
- знати загальну характеристику біоритмів людини.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ
Організація — це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.
Щоб група людей стала організацією, обов’язково необхідно дотримуватись умов:
1. Наявність хоча б двох людей, які вважають себе частиною групи.
2. Наявність хоча б однієї цілі, яку приймають як загальну всі члени групи.
3. Наявність членів групи, які прицільно працюють разом для досягнення спільної мети.
Управління — це процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти мети організації.
Організації охорони здоров’я часто називають унікальними або принаймні відмінними від інших типів організацій, особливо вони відрізняються від промислових.
Основні відмінності організацій охорони здоров’я:
- більш складне визначення результатів;
- робота, яку виконують, дуже різноманітна та складна;
- більшість роботи за своєю природою є терміновою та невідкладною;
- робота не допускає терпимості до невизначеності та помилок;
- виробнича діяльність тісно пов’язана з іншими видами роботи, вимагає високого ступеня координації дій різних професійних груп;
- робота потребує надзвичайно високого ступеня спеціалізації; члени організацій — фахівці високого рівня, перш за все вони бережуть честь мундира і віддані своїй професії, а інтереси організації для них — на другому місці;
- існує лише незначний контроль за виконанням роботи лікарями та за витратами з боку адміністрації організації, тобто тієї групи працівників, яка несе найбільшу відповідальність за всі справи перед населенням та державою;
- у багатьох організаціях охорони здоров’я, особливо лікарнях, існують подвійні повноваження, що викликає проблеми в координації та підзвітності й призводить до змішування ролей.
Класифікація організацій охорони здоров’я
- організації підтримки здоров’я;
- агенції медичної допомоги на дому;
- лікувально-профілактичні заклади;
- фармацевтичні компанії.
Заклади охорони здоров’я — це підприємства, установи та організації, завданням яких є задоволення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров’я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Сім основних характеристик організацій:зовнішнє середовище (оточення), призначення (цілі), робочі групи (планування робот), склад та будова організації, міжорганізаційні стосунки, зміни (оновлення та новаторство), стратегічні питання.
Склад та будова організації повинні відповідати її призначенню, стратегії, науково-технічному рівню та оточенню.
Стратегія -суть стратегічного планування полягає в майстерності правильно визначати майбутнє організації, щоб досягти того стану, до якого прагнемо, щоб зробити організацію такою, якою ми хочемо бачити її в майбутньому. Реалізація стратегічних планів становить суть тактики управління.
Модель процесу стратегічного планування: аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, реалізація стратегії, оцінка стратегії, місія організації, мета організації, оцінка та аналіз довкілля, управлінське обстеження сильних і слабких сторін.
Тактика (від грец.— мистецтво командування) — це прийоми, засоби забезпечення стратегічного успіху, тобто досягнення мети. Тактичні рішення включають управлінські та оперативні рішення. Управлінські рішення стосуються розподілу ресурсів для виконання завдання, а оперативні — використання ресурсів для виконання конкретних дій (операцій).
Міжорганізаційні відносини. Ключовим елементом стратегії багатьох організацій є формування відносин між людьми. Такі зв’язки допомагають організаціям підсилювати одна одну.
Зміни (оновлення та новаторство). Для більшості медичних організацій здатність працювати творчо та управляти змінами, а також уміння бути новаторами, є ключем до довголіття.
Стратегічні питання.Імовірність успіху конкретної стратегії залежатиме від дотримання принципів ефективної організації.
Основні принципи ефективної організації:
1. організація для мети, а не для людини.
2. начальник один.
3. спеціалізація функцій, відсутність дубляжу.
4. одному начальнику – не більше 6-12 підлеглих.
5. делегування повноважень.
6. спрощення ієрархії.
Суть управління:приведення керованої групи до визначеної мети.
Управління - процес циклічний. В. Афанасьєвв управлінський циклвключає вироблення і прийняття рішення, організацію, регулювання та коректування, звіт і контроль. Ю.Тихомиров вважає, що цей цикл складається із прогнозування, планування, збору та аналізу інформації, підготовки і прийняття рішення, організації, коректування і координації, контролю і оцінки результатів управлінських дій. Тейлер - плануй -роби - дивись". Японці, пропонують свою формулу (круг Корні): "плануй - виконуй - перевіряй - впливай".
Пропонуємо дві схеми управлінського циклу:
1. аналіз ситуації-прийняття рішення-організація виконання рішення-контроль
2. (Ф. І. Хміль) встановлення мети-планування-рішення-організація-оперативний вплив-мотивація-контроль-інформація.
До кадрів управління належать працівники, які виконують функції управління або беруть участь у їх виконанні, іншими словами - це працівники, які виконують процеси управління і входять до апарату управління.
Управлінська праця є специфічним видом діяльності, який виник у результаті поділу, спеціалізації та кооперації праці. Предметом її є як людина, так і діяльність останньої.
Кадри управління поділяють на три основні категорії: керівники, спеціалісти, допоміжно-технічний та обслуговуючий персонал. Кожна категорія характеризується специфічним місцем у системі управління, особливостями трудової діяльності, системою професійної підготовки і перепідготовки.
Організація управлінської праці - порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.
Наукова організація управлінської праці — це комплекс заходів, які проводять з урахуванням таких принципів, як спеціалізація, паралельність, ритмічність та пропорційність, безперервність та прямоточність.
Комплекс заходів наукової організації управлінської праці включає:вибір систем та методів роботи, розподіл і розстановка кадрів по ланках системи управління, регламентування діяльності та стосунків, раціональна організація робочих місць і створення оптимальних умов праці та відпочинку, матеріальне і моральне стимулювання управлінської праці, нормування управлінської праці, організаційне закріплення процесів і кооперації управлінської праці, забезпечення необхідної кваліфікації працівників.
Сьогодні основним засобом наукової організації управлінської праці є так зване офісне обладнання, яке включає комп’ютер, множильну техніку та технічні засоби зв’язку. Досконале володіння керівником цим арсеналом приносить найбільший ефект.
В нормуванні та організації управлінської праці значне місце займає організація робочого місця в апараті управління. Саме від цього фактору багато в чому залежить успіх і результати переговорів, налагодження контактів, самопочуття і працездатність самого керівника, його настрій, тощо.
Протягом життя людина постійно віддає або поглинає енергію. Під час віддачі енергії спостерігається певний підйом активності, а під час поглинання - спад, що потребує відпочинку.
Розрізняють три окремі біоритми:
Фізичний ритм - тривалість періоду 23 дні, перепад кожні 11,5 днів. Він впливає на фізичну силу і силу волі.
Психічний ритм - тривалість періоду 28 днів, перепад кожні 14 днів. Обумовлює динаміку почуттів, настроїв, творчих сил.
Інтелектуальний ритм - тривалість періоду 33 дні, перепад кожні 16,5 днів. Впливає на розумові здібності, концентрацію думок, натхнення.
Графік добової працездатності людини
Завдання для самостійної роботи:
1. Заповнити німі графи «Загальні характеристики організацій».
2. Заповнити німі графи «Структура зовнішнього середовища організацій».
3. Заповнити таблицю «Структура культури організації».
4. Зобразити схематично управлінський цикл.
5. Зобразити схематично типи управління і заповнити таблицю «Переваги і недоліки типів управління».
6. Заповнити таблицю «Вимоги до організації робочих місць».
7. Заповнити таблицю «Види службових нарад».
Хід виконання практичних завдань
1. Заповнити німі графи «Загальні характеристики організацій».
Всі організації мають певні загальні характеристики:
1. Ресурси. Основними ресурсами, які використовує організація, є люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація. Інформація отримується та передається в процесі комунікацій.
2. Горизонтальний розподіл праці. Навіть якщо дві людини працюють для досягнення спільної мети — вони повинні розподіляти між собою роботу.
Горизонтальний розподіл праці передбачає поділ усієї роботи на складові компоненти. Більшість складних організацій мають такий поділ праці, який дозволяє чітко прослідкувати їх функції та мету діяльності через аналіз роботи їх підрозділів.
3. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації поділена на окремі складові, то хтось повинен координувати працю групи для того, щоб вона була успішною. Діяльність щодо координації роботи інших людей відбувається по вертикалі - це суть управління. Вертикальний розподіл праці й створення рівнів керування використовують для диференціації та координації управлінської роботи.
4. Підрозділи. Як уже говорилось, складні організації здійснюють горизонтальний розподіл праці за рахунок утворення підрозділів, які виконують окремі специфічні завдання і досягають окремих специфічних цілей. Такі підрозділи можна називати відділами, у лікувальних закладах, або по-іншому. Як і вся організація, вони являють собою групу людей, діяльність яких свідомо спрямовують і координують для досягнення загальної мети.
5. Залежність від зовнішнього середовища — одна з найважливіших характеристик організації. Жодна організація не може бути "островом у собі". Організації повністю залежать від зовнішнього світу щодо ресурсів, матеріалів, споживачів тощо.
6. Необхідність в управлінні суттєво важлива для організації. У малих організаціях може не бути чітко виділеної групи керівників, тоді як у великих робота щодо управління повинна чітко відділятися від некерівної діяльності, обов’язки та відповідальність працівників конкретно окреслюватися. Зміст процесу управління найкраще визначає його необхідність в організації.
 | |||
 | |||
Німі графи «Загальні характеристики організацій»
2. Заповнити німі графи «Структура зовнішнього середовища організацій».
Термін "зовнішнє середовище" в менеджменті включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, організації, що конкурують між собою, систему цінностей у суспільстві, техніку, технологію та інші складові. У цілому вплив зовнішнього середовища можна поділити на сферу прямої та побічної дії. До середовища прямої дії належать: споживачі, конкуренти, закони і державні органи, профспілки, постачальники трудових ресурсів, матеріалів. До середовища побічної дії належать: стан економіки, соціально-культурні чинники, політичні чинники, науково-технічний прогрес, міжнародні події. Усі ці взаємопов’язані чинники безпосередньо впливають на внутрішні процеси в організації.
Середовище прямої дії
Середовище побічної дії
Німі графи «Структура зовнішнього середовища організації»
3. Заповнити таблицю «Структура культури організації»
Культура організації— це система цінностей, філософія, яку поділяють усі працівники групи.
Культура організації має три рівні, які визначають ступінь її розвитку в конкретному випадку. Це рівень "поверхневої" культури організації, смисловий рівень "цінність", рівень світоприйнятних цінностей.
Рівень "поверхневої" культури. Перше враження від культури організації виникає в результаті контакту із зовнішнім образом групи. До нього відносять видимі й відчутні елементи культури: манеру поведінки групи, яка представляє цю організацію, її мову, правила, зафіксовані в письмовому вигляді, а також розміри організації, технологію, продуктивність, фірмовий знак, місце на ринку. Символами поверхневої культури є також фірмовий одяг, знаки фірми, будівлі.
Символи, які виражають певний смисл, утворюють центральні елементи, що визначають як форму, так і зміст ділової комунікації. Сюди відносять і елементи "поверхневої" культури, і дії, виражені в інститутіалізованій формі: ритуали та звичаї, свята організації, загальні обіди, різноманітні засоби стимулювання працівників, ветеранів організації тощо. Усі ці церемонії мають сильний емоційний вплив і використовуються для мотивації співробітників, оскільки виражають певну елітарність їх щодо оточення, а звідси — диктують і певну корпоративну поведінку.
Смисловий рівень "цінність" є базовим для розуміння культури організації. Еталонні цінності й "постулати віри" формують еталони щоденної поведінки співробітників. Завдяки наявності системи цінностей, кожен працівник організації знає, як він повинен себе поводити та якого способу дії від нього очікують. Це полегшує пошук правильних рішень проблем, які виникають у складних ситуаціях. Дані цінності й зорієнтований на них процес навчання, як правило, закладаються в момент заснування організації, а пізніше продовжують розроблятись, диференціюватись і удосконалюватись керівниками щодо нових умов діяльності. При цьому певні цінності не витримують випробування часом і повинні усуватись або замінюватись іншими. Додержання принципів, які втратили свою актуальність, може призвести до зниження ефективності організації.
Рівень світоприйнятних цінностей. Якщо цінності при вирішенні певних проблем враховуються автоматично, то маємо справу з наявністю фундаментальних зміцнювальних основ, які набули вже характеру "світоприйнятних догматів віри", тобто вважаються незамінними і не потребують постійного узаконення. Саме система цих цінностей визначає, що потрібно вважати добрим, істинним, розумним. Вона являє собою надійний засіб при виборі рішень для управління організацією.
Таблиця
Структура культури організації
4. Зобразити схематично управлінський цикл.
Аналіз ситуації. Необхідність здійснення процесу управління диктується інформацією про ситуацію в об’єкті управління.
Ситуація - це стан керованої системи або окремого об’єкта, який оцінюють відносно мети.
Ситуація в процесі управління виникає під дією динаміки характеристик внутрішніх змінних організації або чинників зовнішнього середовища, в якому працює організація. Ситуація може позитивно впливати на організацію або керований конкретний об’єкт, підвищуючи ефективність, або негативно, зменшуючи її. Складність і сфера дії ситуації є причиною виникнення постійних або періодичних процесів управління.
Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішуватися менеджерами.
Проблема - це протиріччя між бажаним і реальним станом речей.
Вибираючи можливі напрямки виходу із ситуації, менеджер повинен пам’ятати про взаємозв’язок ситуацій і для прийняття рішення користуватися системним підходом.
Прийняття рішення - це конкретний вплив на ситуацію.
Рішення - це заключний етап управління, який являє собою вид розумового, емоційного та організаційно-правового акту, який керівник приймає самостійно чи колегіально.
Саме цей акт призводить до дії людські, матеріальні та фінансові ресурси.
Організація виконання рішення завершує процес управління. Для виконання рішення необхідно не лише прийняти ефективний варіант, а й спланувати, хто, коли, як, що саме, де, якими засобами і в якій послідовності виконуватиме дане рішення.
Контроль.Своєчасне виявлення проблеми можливе тільки за наявності постійного контролю.
Контроль -це управлінська функція й управлінська операція, за допомогою яких здійснюється зіставлення того, що повинно бути з тим, що є фактично.
Контроль - це особлива фаза управлінського циклу. Він здійснюється на всіх етапах управлінського циклу, сприяючи їх якісному виконанню. Є кілька видів контролю: попередній, плинний або спрямовувальний, фільтрувальний і заключний. У процесі управління використовуються всі види контролю.
5. Зобразити схематично типи управління і заповнити таблицю «Переваги і недоліки типів управління»
Лінійний тип управління організацією є найпростішим за своєю структурою. Суть його полягає в тому, що на чолі кожного колективу стоїть керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен член колективу підпорядковується, як і вся організація, лише цьому керівникові (органу) і виконує тільки його розпорядження. Керівник, у свою чергу, підпорядковується вищому керівникові (органу). Останній не має права давати розпорядження підлеглим в обхід їхнього безпосереднього керівника.
Ієрархія — це основна ознака лінійного управління. Його ланки в основному відповідають ланкам виробничого процесу, між якими встановлюються прості й чіткі взаємовідносини.
Перевагами лінійного управління вважають:
- одержання підлеглими несуперечливих та пов’язаних між собою завдань і розпоряджень;
- повна відповідальність кожного керівника за результати роботи;
- забезпечення єдності керівництва зверху донизу.
Недоліками лінійного управління є:
- керівник повинен мати різнобічні знання необхідні при управлінні відповідним об’єктом;
- немає фахівців з реалізації окремих функцій управління;
- не відповідає повною мірою зростаючим функціям сучасної організації.
Функціональний тип управління характеризується тим, що звільняє лінійних керівників від потреби детального знання всіх сторін управління організацією. Фахівці добре знають конкретні ланки організації і готують кваліфіковані рішення.
Перевагами функціонального управління вважають:
- якісне виконання функцій менеджменту.
Недоліками функціонального управління є:
- управлінський процес розривається на окремі функції;
- підлеглий може отримувати вказівки від кількох функціональних керівників.
Лінійно-штабний тип управління характеризується тим, що при лінійних керівниках створюються штаби, (служби, відділи, бюро, групи, колегії тощо), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Штаби не приймають управлінських рішень, а лише забезпечують їх якісну підготовку.
Перевагами лінійно-штабного управління вважають:
- рішення компетентні й виважені.
Недоліками лінійно-штабного управління є:
- тенденція до збільшення штатів штабних служб;
- збільшення витрат на управління.
Матричний тип управління характеризується тим, що тут на традиційну, поділену за функціями організацію (вертикальне структурування), нашаровується орієнтована на проект чи окремий продукт організація (горизонтальне структурування). Суть такого типу управління полягає в сприянні горизонтальним комунікаціям усередині організації та гарантуванні суворої відповідальності за хід робіт, проектів та процесів у ній. Завданням проект-менеджерів є координація всіх точок зору щодо свого продукту чи проекту.
Перевагами матричного типу управління вважають:
- рухомість організації в горизонтальному напрямку;
- сувора відповідальність за діяльність у межах своєї компетенції.
Недоліками матричного типу управління є:
- поділ компетенцій та окреме передавання завдань;
- зміни динамічних процесів повинні ідеально вписуватись у структуру організації.
Таблиця
Переваги та недоліки типів управління
| Переваги | Недоліки | |
| Лінійний тип | ||
| Функціональний тип | ||
| Лінійно-штабний тип | ||
| Матричний тип |
6. Заповнити таблицю «Вимоги до організації робочих місць»
У нормуванні та організації управлінської праці значне місце займає організація робочого місця в апараті управління. Саме від цього чинника багато в чому залежать успіх і результати переговорів, налагодження контактів, самопочуття і працездатність самого керівника, його настрій тощо.
Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати за певними напрямками: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.
Інформаційні вимоги охоплюють комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця. До них відносять: визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, у систему яких включено робоче місце та ін.
Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця в апараті управління, при якій витрати на утримання робочого місця мінімальні, проте достатні для його функціонування.
Ергономічні вимоги вивчаються та формулюються новою галуззю науки, яка з’явилася порівняно недавно у зв’язку з новими вимогами виробництва та управління, — ергономікою. Вона виникла на межі технічних наук, психології, фізіології, гігієни. Ця наукова дисципліна використовує також дані анатомії, антропології, біофізики, токсикології. Ергономіка — це галузь науки, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах із метою створення для неї оптимальних умов праці. Усе, що оточує людину, яка працює, створює її робоче середовище: меблі, приміщення, устаткування, механізми, обладнання тощо. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.
Гігієнічні вимоги— це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших чинників середовища, які впливають на здоров’я та працездатність людини.
Технічні вимоги — це різновид гігієнічних вимог, що зумовлюють характеристику певного простору, де перебуває людина. Це площа, на якій встановлюють меблі, обладнання та яку займає сам працівник, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця.
Таблиця
Вимоги до організації робочих місць
| Вимоги | Зміст |
7. Заповнити таблицю «Види службових нарад»
Службова нарада — це одна із форм отримання, обміну та синтезу інформації, генерування ідей із метою прийняття спільного оптимального рішення.
Службові наради, як правило, проводять, згідно з планом, один раз на тиждень, місяць чи квартал, що залежить від рівня наради. З огляду на питання наради, яке вирішують, поділяються на проблемні, інструктивні та оперативні.
Проблемні наради. Мають за мету вирішити проблему. Їх проводять за звичною схемою: доповідь, питання, обговорення, прийняття рішення. Часто для розв’язання пита