В)достойного людини життя; 3 страница

18.Розкрийте зміст та з’ясуйте сутність вчення Дж. Локка про поділ влад.

19.Чи погоджуєтеся ви з твердженням Спінози, що демократія у формі республіки є найбільш адекватною формою вираження природи держави?

20.Як ви розумієте твердження Б. Спінози: «природне право – це право природи »?

21.Знайдіть подібність і різницю у дефініціях «закону» в сучасному розумінні і в розумінні Гроція.

22.Чому Н. Макіавеллі вважав, що джерелом розвитку держави та зміни її форми є взаємна боротьба народу та аристократії.

23.З метою закріплення знань із попередніх тем, знайдіть відповідність між стовпцями таблиці : «Автори вчень походження права та держави ». Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.

1.Солон;	а.)державний діяч Стародавнього Риму, прибічник ідеї природного права;
2.Томас Гоббс;	б.)автор теологічної теорії походження держави;
3.Геракліт;	в.)один із перших розробок концепцію поділу влади;
4.Гесіод;	г.)автор патріархальної теорії походження держави;
5.Лао – Цзи;	д.)прибічник ідеї державного суверенітету;
6.Аврелій Августін;	е.)афінський реформатор, стояв біля витоків полісної демократії;
7.Ніколло Макіавеллі;	є.)автор оригінальної державно – правової концепції;
8.Ульпіан;	ж.)нідерландський філософ, прибічник теорії природного права;
9.Цицерон;	з.)прибічник станової монархії;
10.Мо – Цзи;	і.)автор проекту «ідеальної держави»;
11.Фома Аквінський;	й.)основоположник теорії природного права і суспільного договору;
12.Марсилій Падуанський;	к.)римський юрист, прибічник ідеї природного права;
13.Платон;	л.)засновник моїзму;
14.Девід Юм;	м.)стояв біля витоків теологічної теорії держави;
15.Жан Боден;	н.)автор легенди про богів Зевса і Феміду;
16.Баруха Спіноза;	о.)засновник нової світської політичної науки;
17.Джон Локк;	п.)засновник діалектики;
18.Аристотель;	р.)засновник даосизму;
19.Гуго Гроцій;	с.)фундатор державно – правових вчень нового часу.

24. Вкажіть, які з наведених понять і визначень відповідають одне одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.

А)автор;	1.політика, яка нехтує законом і мораллю;
Б)аналіз;	2.уявне розчленування цілісного предмета;
В)макіавеллізм;	3.особа, яка створила певний твір науки;
Г)буржуазія;	4.у Біблії – морське чудовисько;
Д)республіка;	5.перехід окремих індивідів, що перебувають у природному стані, до соціально – державного стану через взаємне обмеження прав одного відносно іншого;
Е)законність;	6.феодальна чи буржуазна держава, очолювана королем;
Є)монархія;	7.суспільно – політичний рух, спрямований проти католицької церкви;
Ж)суспільний договір;	8.незалежність держав у зовнішніх і внутрішніх справах;
З)васалітет;	9.вчення, в основі якого визнання абсолютних прав особи, її свободи і незалежності від суспільства й держави;
И)гарантія;	10.прихільники філософської школи, заснованої Аристотелем;
І)договір;	11.принцип світогляду, в основі якого лежать переконаність у можливості людини та її здатності до самовдосконалення;
Ї)суверенітет;	12.клас, який володіє засобами виробництва і використовує найману робочу силу;
Й)індивідуалізм;	13.форма правління і держава, на чолі якої стоїть одна особа(монарх), влада якого передається у спадок;
К)королівство;	14.запорука, умова, що забезпечує виконання взятих зобов’язань;
Л)перипатетики;	15.принцип точного і повсюдного виконання всіма органами держави, посадовими особами і громадянами вимог закону;
М)Левіафан;	16.форма правління, при якій вища державна влада належить виборному представницькому органу;
Н)реформація;	17.за Середньовіччя система взаємин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів);
О)гуманізм.	18.форма, принцип і процес соціально – політичної взаємодії, здійснюваної на засадах рівності її учасників.

Тести для перевірки знань студентів:

1.Утілення божественної справедливості згідно із вченням Августина є:

А)право;

б)Біблія;

В)Бог;

Г)церква;

д)жодне з переліченого.

2.Фома Аквінський найкращою формою правління називав:

а)політичну монархію;

б)аристократію;

в)демократію;

г)теократію.

3.Хто із названих вчених є ідеологом нового стану міщан (бюргерства)?

А)М. Падуанський;

б)Н. Макіавеллі;

В)Т. Гоббс;

г)Г. Гроцій.

4.Хто із названих вчених вважав, що сувереном у державі є народ:

А)М. Падуанський;

б)Ф. Аквінський;

в)Б. Спіноза;

Г)Дж. Локк.

5.Хто із названих вчених вважається першим теоретиком суверенітету, із нього починається історія цього поняття? :

А)Ж. Боден;

б)Г. Гроцій;

в)Б. Спіноза;

г)Н. Макіавеллі.

6.Які з названих тверджень Г. Гроція зберегли свою актуальність і в наш час?

а)принцип недоторканості власності;

б)право індивідуальної та колективної оборони;

в)принцип дотримання міжнародних договорів і звичаїв;

г)положення щодо статусу дипломатів;

д)усе з переліченого.

7.Томас Гоббс вважав, що як природне право, так і природний закон мають одне спільне джерело:

А)розум;

б)Біблію;

В)народ;

Г)свободу.

8.Хто з названих вчених вважав, що «для досягнення мети придатні будь – які засоби»?:

а)Н. Макіавеллі;

Б)Дж. Локк;

в)Г. Гроцій;

Г)Т. Гоббс.

9.Хто із названих вчених був переконаний у необхідності поділу влади на законодавчу, виконавчу й федеративну?:

А) Дж. Локк;

б) Ф. Аквінський;

в) Г. Гроцій;

г) Б. Спіноза;

10.Девід Юм був прибічником:

а)Конституційної монархії;

б)абсолютної монархії;

В)парламентаризму;

г)республіки.

11.Хто із названих вчених першим виступив проти теологічних уявлень про політику, державу і право? :

а) Н. Макіавеллі;

б) Г. Гроцій;

В) Ж. Боден;

Г) М. Падуанський;

12.Згідно із концепцією Дж. Локка сувереном у державі, тобто носієм верховної влади є:

А)народ;

Б)Бог;

В)монарх;

г)буржуазія.

Іменний показник.

Аврелій Августин ( 354-430 ) – видатний діяч християнської церкви, Єпископ Гіппону і Північній Африці. Державно – правові погляди викладено у творі «Про місто Боже». Стояв біля витоків теологічної теорії держави.

Аквінський Фома ( 1225 чи 1226 - 1274 ) – народився в Італії, в замку Роккасекка, неподалік від Аквіно, в королівстві Неополітанському. Батько Фоми граф Ландольф був феодалом в Аквіно. На п’ятому році життя Фома почав навчання у монастирі провів там близько дев’яти років. У 1239р. він знявши чернечу рясу, повертається до рідного дому. З осені того ж року навчається у Неопалітанському університеті, у 1244р. Фома постригся у монаха. Ф. Аквінський - був прихильником феодальної держави. Він вважав, що суспільство без держави подібне кораблю в бурхливому морі. Кращою формою держави вважав всесвітню теократичну монархію на чолі з папою римських. Він намагався теоретичного обґрунтувати претензії католицької церкви на встановлення теократичної державної влади. Згідно з вченням Фоми Аквінського держава – це найвища форма божественної організації людства. Автор теологічної теорії походження держави. Основні праці: «Про правління влади», «Сума теології».

Боден Жан ( 1530 - 1596 ) - Французький мислитель. Народився в Англері, Франція. Юридичну освіту одержав у Тулузі. Після закінчення навчання йому присвоїли вчений ступінь і він став викладачем в університеті. У 1561р. Боден, не одержавши професорського звання, переїхав до Парижа, де зайнявся адвокатською практикою. Там його мало цікавила практична діяльність, і природно він не досяг у ній значених успіхів. Майже весь свій час Боден присвячує вивченню історії та права, особливо – їх філософському осмисленню. Він стає видатним публіцистом. Пропагував ідеї нового стану – буржуазії, сильної держави і централізованої влади. Вивчаючи середньовічний конституціоналізм в умовах ХVІ століття, Боден розробив теорію суверенітету, абсолютизму та його сутності і дійшов висновку про необхідність обмеження абсолютної влади. Державно – правові погляди викладено в праці «Шість книжок про республіку». У цілому найважливіші положення концепції Бодена про державний суверенітет є повною мірою актуальним для ряду країн заходу і в наш час .

Гоббс Томас ( 1588 - 1679 ) – англійський філософ. Мати Гоббса походила з йоменів, батько був вікарієм і мав холеричний темперамент. Чотирирічний Томас поступив до церковно – приходської школи в Уестнорті. Тут він навчався чотири роки. На шостому році життя почав вивчати латину і грецьку мову. Потім став учнем приватної школи, відкритої Латимером – знавцем Класичної літератури. На початку 1602 року 15 –ти річний Томас вступив до Оксфордського університету, який закінчив у 1608 році. У 1651 році Гоббс видав англійською мовою свій великий трактат « Левіафан, або матерія, форма й влада держави церковної та громадянської ». Прибічник ідеї природного права і договірної теорії держави. Заслуга англійського мислителя в тому, що він одним з перших виступив проти панування релігійно – ідеалістичного погляду на людину і суспільство.

Гроцій Гуго де Гроот ( 1583 - 1645 ) - голландський юрист, державний діяч і письменник. Народився у місті Дельфті. Його дитячі роки пройшли в середовищі університетської інтелігенції. Восьмирічним хлопчиком Гуго писав вірші Латиною, а в 12 років вступив до Лейденського університету. 15 –річний Гроцій був серед посланців університету, яких відправили до Франції, до двору Генріха ІV. В Орлеані Гуго Гроцій вивчав право. У 20 – ть років він одержав ступінь доктора права. Основна праця Гроція – «Про право війни і мину», завдяки якій він вважається засновником теорії загального державного права, філософії права і міжнародного права і яка принесла йому визнання в багатьох країнах. Виступає, як представник теорії сспільного договору та природного права.

Локк Джон ( 1632 - 1704 ) – представник англійського Просвітництва. Народився у Рингтоні в Сомерсетиширі. Він походив з пуританської сім’ї дисидентів. Батько його служив управляючим. Джон спочатку відвідував Вестмінстерську школу. В 1651 році вступив до коледжу в Оксфордському університеті, де був найталановитішим студентом. В Оксфорді в його час вивчали тільки філософію перипатетиків ( прихильники філософської школи, заснованої Аристотелем ). У 1658 році, він закінчив університет і залишився жити в Оксфорді – займаючись виключно фізикою та медициною. Він залишив значну теоретичну спадщину, зокрема праці « Про державу », « Два трактати про правління ». Соціально – політичні погляди Локка спираються на теорію природного права і суспільного договору.Вони справили значний вплив на французьких матеріалістів ХVІІІ ст. та соціалістів – утопістів. Дж. Локк наблизився до проблеми поділу влади.

Макіавеллі Нікколо ( 1469 - 1527 ) – один з творців політичної науки, народився 1469 року в стародавній патриціанській, але зовсім збіднілій сім’ї. Батько був юристом. Освіта, одержана Макіавеллі, за тодішніми гуманістичними масштабами була недостатньою. Вихований у буржуазному, а частково навіть у простонародному середовищі, він у молодості приєднався до партії «диких», що об’єднувала широкі кола флорентійської буржуазії, і після приходу її до влади, з 1498 до 1512 року. Служив у канцелярії уряду секретарем « Ради десяти », відповідаючи за військові та іноземні справи. У 1512 році республіка у Флоренції впала. Макіавеллі втратив свою посаду і був засланий до свого маєтку, потім заарештований за участь у змові проти Медичі. Після звільнення , Макіавеллі жив біля містечка Сен – Кашано. Тут він написав свої головні політичні праці: « Міркування з приводу першої декади Тіта Лівія », « Монарх », « Історія Флоренції » та інше. Особистість та ідеї Макіавеллі викликали і досі викликають багато дискусій серед істориків і політологів. Проте з часом більшість з них дійшла висновку, що Макіавеллі – великий політолог епохи Відродження, який висвітлив закони політичного життя. Макіавеллі був ідеологом буржуазії, що знайшла відображення в його критиці феодальної держави. Причину негараздів Італії вбачав у її роздробленості, яку можна подолати з допомогою сильної централізованої влади, для чого припускав в застосуванні всяких засобів. Звідси термін « макіавеллізм » вживається для визначення політики, що нехтує нормами моралі.

Марсилій Падуанський ( між 1275; 1280 - 1343 ) – італійський політичний мислитель. У творі « Захисник миру » абстоював ідею суспільного договору. Найбільш вдалою формою держави вважав станову монархію. Співвідносячи світську і церковну владу, головною вважав першу.

Юм Девід ( 1711 - 1776 ) – англійський філософ. Народився у столиці Шотландії – Единбурзі, в сім’ї небагатого дворянина, який займався юридичною практикою. Близькі маленького Девіда сподівалися, що і він стане юристом, але ще будучі підлітком, він заявив, що поважає філософію і літературу. Батько його не мав змоги забезпечити своєму сину вищу освіту. Юм вирішив присвятити себе літературі, і за час перебування у Франції, де проживав з 1734 по 1736 роки, написав філософський твір « Трактат про людську природу ». Він вихваляв режим Конституційної монархії, побудував правову теорію на підтримку почуттів, серед яких, на його думку, є ї правові почуття.

Тема 3. Державно – правові вчення Західно – Європейського просвітництва та періоду боротьби

за незалежність США (XVIII ст.).

Питання для обговорення.

1.Загальна характеристика вчень про державу і право доби Просвітництва.

2.Державно – правові погляди Вольтера, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо.

3.Погляди на державу і право французьких матеріалістів – енциклопедистів Д. Дідро,

П. А. Гольбаха, К. А. Гельвеція.

4.Вчення про державу і право представників італійського Просвітництва Дж. Віко,

Ч. Беккаріа.

5.Політичні та правові вчення у США періоду боротьби за незалежність.

Рекомендована література: основна : 1,3,5,6,10,12.

додаткова: 14,16,17,25,31,43,46,59,76,77,78,79,84,86,87,97.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Відповідь на першого питання повинна складатися з аналізу характеристики Просвітництва - ідейний рух у країнах Західної Європи та Північної Америки кінця

XVII ст. –XVIIІ ст. Головною метою цього руху була боротьба проти багатьох феодальних установлень в соціально – політичному житті. Просвітництво впровадило ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою. З’ясуйте, чому просвітителі, добробут людства ставили в залежність від усвідомлення й виконання вимог розуму, який ототожнювали із законом природи. Слід зазначити, що характерною особливістю державно – правової доби Просвітництва є поєднання теорії з практикою.

У другому питанні необхідно дати аналіз поглядів французьких вчених на природне право у його органічному розумінні (тобто у взаємозв’язку держави і права);свободи і справедливості, суспільного договору. Потім треба дати аналіз форм правління та форм державного устрою, які пропонували Просвітителі Франції, і чому потрібен поділ властей. Занотуйте до конспекту найважливіші тези Вольтера про державу і право. Зверніть увагу, що Монтеск’є вперше в історії державно – правової думки, поділ влади пов’язав із конституцією держави. Тим самим він обґрунтовував ідею правління, не людей, а правління законів. За текстом підручника з’ясуйте, чому Руссо ставить питання про походження нерівності людей, та шляхи її усунення. Виявити основні риси й ознаки народного суверенітету в концепції Ж. Руссо.

Для відповіді на третє питання, потрібно знайти та законспектувати в зошиті погляди на державу і право французьких матеріалістів. Особливу увагу слід приділити

Д. Дідро головним аспектом його розмірковувань була природа людини. З’ясуйте, чому П. А. Гольбах вважав, що з об’єднання у державу особистості інтереси людей відіграють визначальну роль. Завершіть це питання аналізом основних положень політичних та правових поглядів К. А. Гельвеція.

Готуючись до четвертого питання, слід спиратися на знання праць Дж. Вико та Ч. Беккаріа, дати аналіз факторів виникнення і розвитку державної форми організації суспільства та універсальних людських цінностей свободи, честі і гідності людини, суспільний порядок, який забезпечується перш за все не карально – репресивними засобами держави, а справедливими законами, самодисципліною і високою правосвідомістю індивідів. Знайдіть у тексті підручника та законспектуйте в зошиті три періоди (епохи) прогресу людства та його розвиток на які його поділяє Дж. Віко. З’ясуйте і законспектуйте, чому Ч. Беккаріа вважав за необхідне реформувати механізм юстиції на основі принципів законності й поділу влади та гуманізацію кримінальної відповідальності.

Для висвітлення п’ятого питання, важливо з’ясувати, як ідеали громадської свободи ( свободи думки, слова, об’єднань ),недоторканості власності були реалізовані на практиці через прийняття певних форм конституційного урядування, яке здійснювалося в рамках закону. Йдеться про американську «Декларацію про незалежність», американську конституцію, французький і американській біллі ( закони) про права. В цьому питання треба дати відповідь, чому вчені США захищали думку про те, що центр політичної влади повинен переміститися на представницькі законодавчі органи, всі гілки влади мають відповідати перед виборцями, якими є майже все доросле населення. Студенту необхідно проаналізувати політико – правову думку прихильників демократичної республіки, прав і свобод громадян, самостійності штатів і народного суверенітету (Б. Франклін, Т. Пейн, і Т. Джефферсон) та централістів – федералістів (Дж. Адамс, А. Гамільтон і Дж. Медісон).

Словник термінів:

Абсолютизм – абсолютна тобто, необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, що ґрунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі – монархові (королю,царю,імператору, тощо).

Апріорі – знання наявне в свідомості до досвіду, передує досвіду.

Асоціація – договірне об’єднання, утворене з метою постійної координації господарської або іншої діяльності.

Білль – в Англії, США – законопроект, що вноситься на розгляд законодавчого органу. Прийнятий закон.

Виборче право – право громадян обрати і бути обраними до представницьких органів держави. Воно виходить з принципів загальної декларації прав людини.

Виконавча влада – один із видів державної влади, який забезпечує виконання конституції, законів, актів відповідно до наданих повноважень з управлінням державними справами.

Державно – правова теорія – форма наукового відображення дійсності, сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень, уявлень про державу і право.

Верховенство закону – принцип, що визначає провідну, визначальну роль закону в правовій системі, котра забезпечується його вищою юридичною силою щодо будь – яких інших актів.

Демократія – різновид суспільної, державної влади, ґрунтується на визнанні народу, як джерела влади.

Думка громадська – вияв громадської свідомості, що виражає ставлення великих соціальних груп, народу в цілому до окремих явищ, які становлять суспільний інтерес.

Декларація – урочисте проголошення основних принципів, а також документ, в якому їх викладено.

Егоїзм – життєвий принцип і моральна якість, що характеризує людину з точки зору її ставлення до суспільства й інших людей, виявляється у тому, що людина керується у своїй поведінці лише власними інтересами, нехтуючи інтересами суспільства, оточуючих.

Епоха – проміжок часу, що характеризується видатними історичними подіями, важливими змінами в політичному, культурному, економічному житті.

Законодавець – орган або особа, що встановлює закони.

Законодавча влада – вид державної влади, головною функцією якої є законотворчість і організація контролю за дотриманням чинного законодавства всіма структурами держави.

Злочин - передбачене кримінальним законом суспільно незабезпечене винне діяння (дія або бездіяльність).

Законність – принцип точного і повсюдного виконання всіма органами держави, посадовими особами і громадянами вимог закону, громадянсько– політичний режим неухильної дії права.

Конституція – основний закон ( або сукупність найважливіших законів ) держави, що має найвищу юридичну силу.

Кримінально – правові науки, юридичні дисципліни, що досліджують злочин і покарання, їх історичний розвиток і соціальну сутність та правове регулювання порядку порушення, розслідування, розгляду, вирішення кримінальних справ про злочин і виконання вироків.

Космополітизм – тип світогляду, для якого характерне обстоювання необхідності заміни національного громадянства світовим.

Матеріалізм – філософський напрям. Який виходить з того, що світ матеріальний, існує об’єктивного, поза і незалежного від свідомості, що матерія первинна, ніким не створена, існує вічно, що свідомість – властивість матерії, що світ пізнаваний.

Меркантилізм – економічна політика раннього капіталізму, яка передбачала активне втручання держави в економіку і проводилося в інтересах купців.

Наука – систем знань про закономірності розвитку суспільства і мислення та про способи планомірного впливу на оточуючий світ.

Недоторканість особи – громадянське право людини, яке становить основу реалізації і свободи людини в будь – яких площинах соціальної діяльності: політичній, економічній, духовній тощо, та концентрує комплекс різноманітних гарантій від неправомірного втручання у справи та життя людини.

Парламент – виборчий повністю або частково законодавчий орган у державах з парламентською формою правління.

Плутократія – політичний лад, за якого державна влада належить заможним верствам населення.

Племя – тип етичної спільності та соціальної організації епохи первіснообщинного ладу.

Політика – практична діяльність держави, партії, класів по здійсненню виробленого курсу і досягненню поставлених цілей, що визначаються їхніми корінними інтересами.

Полеміка – публічна дискусія на політичні теми на зборах .

Принцип – центральне поняття, основоположна ідея, яка принизує всю систему знання і субординує його.

Поділ влад (теорія) – політико – правова доктрина, за якою державна влада є сукупністю її гілок ( виконавчої, законодавчої, судової ), що мають власну компетенцію і здійснюються незалежними органами державної влади. Гілки влади стримують і врівноважують одна одну. Поділ влади – один з принципів правової держави. Основоположники – Дж. Локк, Ш. Монтескє.

Презумпція невинуватості – становище, відповідно до якого людина вважається невинуватою до того часу, поки її вина не буде доведена в законному порядку.

Покарання – міра державного примусу, що застосовується тільки судовими органами до осіб які вчинили злочин.

Принцип – центральне поняття, основоположна ідея, яка пронизує всю систему знання і субординує його.

Просвітництво – ідеологія періоду епохи переходу від феодального до громадянського суспільства, становлення капіталістичних відносин, згідно з якого становлення нового суспільного ладу можливе за допомогою реформ та освіти.

Приватна власність – форма власності, за якою засоби виробництва, продукти праці, інші предмети належать окремим приватним особам або групам осіб.

Політичні права і свободи – можливість брати участь у політичному житті суспільства і держави.

Права людини – умовний поділ прав людини як суспільної істоти та суб’єкта прав і свобод на природні права, властивості людини як фізичної особи.

Рівність – поняття, юридичний зміст якого означає однакове положення людей перед Законом, однаковість прав і обов’язків.

Свобода слова – одне з основних особистих прав людини і політичних прав громадян, складова частина більш загального права, що одержала назву свобода інформації.

Свобода – в юридичному значенні (на відміну від її розуміння у філософії, політиці) ототожнюється з можливістю (дозволом) робити все те, що не заборонено законом (дозвільний принцип, притаманній демократичній правовій державі).

Судова влада – один з видів державної влади, реалізується шляхом виконання своїх повноважень.

Суспільство – форма життєдіяльності людей, яка історично розвивається; у вузькому розумінні – певний етап історії людства.