НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА (1945-1950 рр.)
1. Характер відбудовчого процесу воєнних років.
2. Післявоєнна відбудова промислового потенціалу УРСР.
3. Труднощі відбудови сільського господарства.
4. Голод 1946-1947 рр.
5. Особливості відбудовчого процесу і Західній Україні.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ І ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ
у ІІ пол. 50-х – СЕР. 80-х рр. ХХ ст.
1. Зміст «відлиги».
2. Поява дисидентів. Рух шестидесятників.
3. Провал економічних реформ. Реформи в соціальній сфері.
4. Період «застою». Провал економічної реформи О. Косигіна.
5. Україна – складова народногосподарського комплексу СРСР.
6. Політичний режим у добу Л. Брежнєва.
ПОГЛИБЛЕННЯ КРИЗИ ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР
І ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1985-1991 рр.)
1. Період перебудови. Поглиблення кризи радянського суспільства.
2. Початок дестабілізації економіки.
3. Екологічна криза.
4. Поняття «гласності». Поява «неформальних організацій».
5. Декларація про державний суверенітет України.
УКРАЇНА В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
1. Проголошення Акту незалежності України.
2. Міжнародне визнання незалежності України.
3. Поняття «перехідної економіки». Причини затримки реформ.
4. Приватизація. Труднощі на шляху роздержавлення економіки.
5. Проблема землі як об'єкта приватної власності.
6. Соціальна структура пострадянської України.
7. Становлення багатопартійної системи, її особливості.
8.Проблема розподілу влади між її гілками, між центром і регіонами.
9. Розбудова громадянського суспільства в незалежній Україні.
10. Перспективи України на XXI століття.
СУТЬ І ОСНОВНІ НАПРЯМИ СУЧАСНОЇ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ
1. Місце і роль аграрного виробництва в розбудові держави.
2. Аграрне питання в платформах політичних партій України.
3.Суть і напрями аграрної реформи, її етапи.
4. Соціальні та екологічні проблеми розвитку АПК.
5. Перебудова вищої аграрної освіти, форм і методів підготовки спеціалістів для аграрного сектору економіки.
6. Методичне забезпечення і зразок завдань до модульних контрольних робіт.
Модульна робота є важливим рубіжним контролем знань з історії України. Її мета - перевірити глибину і рівень засвоєння знань за навчальним курсом. Структурно вона складається: із відкритих запитань на вміння застосувати логіку історичного мислення, з питань на знання мови науки (історичні поняття і терміни), з питань на орієнтацію в історичному часі (знання хронології подій) і в історичному просторі (знання історичної карти).
Наведемо приклади завдань: 1. Дати - Коли було прийнято християнство в Київській Русі? А) 860 р.; Б) 907 р.; В) 944 р.; Г) 988 р. Правильний варіант відповіді - варіант Г. 2. Факти - При якому з перших київських великих князів було створено першу систему оборонних споруд («змієвіх валів»)? А) Володимира Великого; Б) Ярославі Мудрому; В) Святославі; Г) Ігоря. Правильний варіант - О. З. Поняття і категорії - Що таке «куна»? А) худоба; Б) гроші; В) маєток; Г) штраф. Правильний варіант - Б. 4. Причини і наслідки подій - Які землі (воєводства) згідно Зборівським договором не увійшли до складу Гетьманщини? А) Волинська; Б) Київська; В) Чернігівська; Г) Брацлавська. Правильний варіант - О. Завдання на утворення логічних пар складаються із загального введеного питання і чотирьох завдань, позначених буквами, до кожного з яких слід підібрати один варіант відповіді, який позначений цифрою. Наприклад: Встановіть відповідність між назвами організацій і прізвищами їх учасників: А) Південне товариство 1) Костомаров Б) Малоросійської товариство 2) Пестель В) Товариство об'єднаних слов'ян 3) Люблінський Г) Кирило-Мефодіївське товариство 4) Лукашевич Правильна відповідь - А2; Б4; В3; Г1. Завдання на відновлення хронологічної і логічної послідовностіскладаються з ввідного питання і чотирьох-шести подій, позначених буквами. У завданні необхідно розташувати події у правильній послідовності, де перше історична подія відповідає цифрі «1», друге - «2» і т. д. Наприклад: Розташуйте події у хронологічній послідовності: А) Люблінська унія; Б) хрещення Русі; В) Переяславська рада; Г) Заснування міста Львова. Правильна відповідь - 1Б; 2Г; 3А; 4В. Відкриті завдання на логіку історичного мислення припускають перевірку вмінь: висвітлювати етапи, характерні риси, причини і наслідки історичних подій; правильно вживати історичні поняття і терміни; узагальнювати історичний матеріал, самостійно робити висновки. Ці завдання передбачають не тільки викласти «Що, де і коли?» Було, а й «Чому і як?» Цю подію чи явище відбулося.
Приклад відкритого завдання: Дайте характеристику адміністративно-політичного устрою Запорізької Січі. Чому Запорізьку Січ називають «козацькою республікою»?
Перша згадка про козацькі походи датується 80-ми роками XVст. (М. Бельський - «Всесвітня хроніка»). Постійно існуюча небезпеку з півдня зумовила не тільки консолідацію козацьких сил, але і поява укріпленого споруди на острові Мала Хортиця - Запорізька Січ (засновником вважається козацький гетьман Д. Вишневецький (Байда)). Січ мала своєрідне суспільно-політичне і адміністративне пристрій.
Виділимо його основні риси.
Запорізька Січ мала свою територію - Землі війська Запорізького, що ділилася на паланки (Кодацької, Кальміуської, Самарська, Богорадівская, Орільський, Інгульська, Прогноївської, Протівчанская) на чолі з полковниками.
Вся повнота влади в Запорізькій Січі належала Січової (Військовий) раді, на якій право голосу мав кожен запорожець. Рада визначала внутрішню і зовнішню політику, розбирала судові справи.
Січова рада вибирала військову старшину: кошового отамана, суддю, осавула, писаря, курінних отаманів. Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна і судова влада на Січі.
Запорізька Січ мала свої відзнаки - клейноди, серед них - хоругва, бунчук, булава, печатка з гербом.
Військові сили Запорізької Січі складалися з куренів (місце проживання козаків і військове формування) на чолі з отаманами. Військо Запорізьке мало кінноту, піхоту (тут вони були незрівнянними майстрами бойового мистецтва), артилерію, флот і захищало українські землі від військово-політичних амбіцій Туреччини і Кримського ханства.
Висновок. Таким чином, хоча повної рівності серед козаків не було, проте характерною рисою запорізької державності був демократизм: виборність і звітність козацької старшини, колегіальність у вирішенні важливих питань. Тому Запорізьку Січ називають козацькою республікою. Щоправда, на думку історика А. Бойко ця форма державності мала свої особливості. По-перше, вона виникла не на етнічній, а на морально-психологічної основі. Людей об'єднувала не сила державної влади, а духовна спорідненість. По-друге, в Запорізькій Січі було гіпертрофоване розвиток військової сфери на шкоду економічного сектору державної системи. Але і в такому варіанті державність запорізьких козаків залишила помітний слід в історичному процесі утворення української державності.
Такі завдання є базовими у модульній контрольній роботі. Критерії оцінювання: Визначення основних рис і характеристик адміністративно-політичного устрою Запорізької Січі - 10 балів.
Вживання історичних понять: Запорізька Січ, Землі війська Запорізького, паланки, Січова (Військова) Рада, військова старшина, кошовий отаман, клейноди, курінь, демократизм, державність. - 5 балів.
Висновок - 5 балів.
У цілому, такий варіант відповіді на відкрите завданні в модульній контрольної роботи оцінюється у 20.
7. Питання для підготовки до іспиту (заліку) з курсу «Історія України» 1.Історія як наука і як навчальна дисципліна. Типи історичних джерел. Періодизація історії України.
2.Первобитнообщінний лад на території сучасної України. Трипільська культура та її оцінка в історіографії.
3.Народи і держави на півдні сучасної України і в Криму в I тис. до н. е.. -1 Тис. н. е. ..
4.Понятіе етносу та етногенезу. Історичні спільноти людей. Основні теорії походження слов'ян.
5.Основние концепції походження українського етносу. Етапи формування української нації. Походження етнонімів Україна, українець.
6.Основние теорії походження держави Русь. Походження етноніма «Русь», терміна «Київська Русь».
7.Етапи історії Русі: особливості, основні події.
8.Прічіни політичної роздробленості і розпаду Русі. Історичне значення держави Русь в європейській і українській історії.
9.Політіческая історія та історичне значення Галицько-Волинського князівства (Малої Русі) (кінець XIV - сер. XVI ст.).
10.Особенності входження та становище українських земель у складі князівства Литовського і Польщі (XIV - сер. XVI ст.).
11.Люблінская унія 1569 Особливості перебування українського народу в складі Речі Посполитої (сер. XIV - сер. XVII ст.). 12.Вознікновеніе і діяльність запорізького та реєстрового козацтва (кінець XV - сер. XVII ст.).
13.Адміністратівно-політичний устрій Запорізької Січі (кінець XV - сер. XVII ст.): Оцінки в історіографії.
14.Прічіни і сутність кризи в Православній церкві в українських землях в XVI ст .. Брестська унія 1596 р. та її наслідки
15.Прічіни, характер, періодизація, основні події Української Національно-визвольної війни (1648-1676 рр..).
16.Формірованіе і діяльність українського гетьманської держави Війська Запорозького (1648-1676 рр..).
17.Переяславская Рада, Березневі статті 1654 р.: зміст, оцінки в історіографії.
18.Последствія Національно-визвольної війни 1648-1676 рр.. в соціально-політичній, економічній, духовній сферах життя українців.
19.Руіна в українських землях в кінці XVII ст.: Причини і наслідки. Конституція П. Орлика: оцінки в історіографії.
20.Правобережная і Західна Україна у складі Речі Посполитої у XVIII ст.: Соціально-економічне та політичне становище. Коліївщина.
21.Ізмененія у державній приналежності українських земель і розселення українців в кінці XVIII - початку XIX ст. Приєднання Криму до Росії.
22.Ограніченіе і ліквідація царським самодержавством суверенних прав Гетьманщини в Росії: причини, дати, хід подій (сер. XVII - кінець XVIII ст.).
23.Соціально-економічне становище в Запорізькій Січі у XVIII ст. Причини ліквідації Січі в 1775 р.
24.Положеніе козачих полків Слобідських в Росії у XVIII ст. Причини їх ліквідації.
25. Адміністративно-територіальний поділ українських земель у складі Росії в XIX ст. Особливості історично склалися українських територій.
26.Предпосилкі, сутність і наслідки соціально-економічної модернізації в українських землях в Росії в XIX ст. Особливості проведення реформи 1861 р. та інших буржуазних реформ в українських землях.
27.Адміністратівное пристрій і соціально-економічна ситуація в українських землях в Австро-Угорщини в XIX ст. Участь українців в буржуазній революції 1848 р.
28.Національно-культурне відродження в українських землях в Росії в XIX ст.: Етапи, події.
29.Національно-культурне відродження в українських землях в Австро-Угорщини в XIX ст.: Етапи, події. Галичина - «Український П'ємонт». 30.Столипінская Аграрна реформа в Росії (1906-1911 р.): сутність, особливості здійснення в українських землях.
31.Формірованіе і діяльність українських політичних партій в Австро-Угорщині та в Росії (кінець XIX - початок XX ст.)
32.Революція 1905-1907 рр.. в Росії. Хід революції та її досягнення в українських землях.
33. Українські землі в роки першої світової війни.
34.Февральская революція в Росії. Освіта Центрально Ради. Її боротьба за автономію України у складі Росії (червень - листопад 1917 р.) I - III Універсали.
35.Развітіе подій в Україні з грудня 1917 р. по 29 квітня 1918 Проголошення незалежності УНР, висновок Центральною Радою Брестського миру. Причини падіння УЦР. 36.Украінская держава гетьмана П. Скоропадського: внутрішня та зовнішня політика (30 квітня - 15 грудня 1918 р.) Причини падіння гетьманського режиму.
37.Развітіе подій в Україні з грудня 1918 по грудень 1920р. Внутрішня і зовнішня політика Директорії УНР.
38.Образованіе ЗУНР, її внутрішня і зовнішня політика (листопад 1918-1919 р.). «Акт Злуки» УНР і ЗУНР. Причини ліквідації ЗУНР.
39.Етапи встановлення радянської влади в Україні. Перетворення України на основі НЕПу.
40.Образованіе СРСР і входження УРСР до його складу. Створення Молдавської АРСР у складі УРСР і Кримської АРСР у складі РРФСР. 41.Сталінская індустріалізація та її здійснення в УРСР (1925 - 1941 рр..).
42.Коллектівізація сільського господарства в Українській РСР (1928 - 1937 рр..), Голод 1932 - 1933 рр..
43.Установленіе тоталітарного політичного режиму в СРСР та його прояв в Україні (1928 - 1941 рр..) 44.Сущность політики «коренізації» ВКП (б) та її реалізація в УСРР (1923 -1941 рр..).
45.3ападноукраінскіе землі в міжвоєнний період (1921 - 1939 рр..). Освіта та діяльність ОУН у 1921 - 1941 рр.. «Інтегральний націоналізм» як ідеологія ОУН.
46.Межгосударственние відносини СРСР, Великобританії, Франції та Німеччини напередодні II світової війни. Події в Українському Закарпатті в 1938 - 1939 рр..
47.Начало другої світової війни. Входження західноукраїнських земель і Північної Буковини до складу УРСР у 1939 - 1940 рр.. та їх «радянізація».
48.Украінскій питання в політиці Німеччини у 1939 - 1941 рр.. Ставлення ОУН (б) і ОУН (м) з фашистським керівництвом. Напад Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. Акт відновлення української державності від 30 червня 1941
49.Оборонітельние бої радянських військ на території України влітку - восени 1941 р. Причини невдач Червоної Армії в 1941 р. 50.Фашістскій окупаційний режим на території України (1941-1944 рр..). Поява колабораціонізму в Україні.
51.Сопротівленіе німецько-фашистському окупаційному режиму на території України (1941-1944 рр..). Радянське підпільне і партизанський рух. Збройна боротьба і політична діяльність ОУН-УПА.
52.Освобожденіе українських земель від фашистської окупації. Наслідки та підсумки другої світової війни для України.
53.Восстановленіе народного господарства УРСР (1944-1950 рр..) Голод 1946-1947 рр.. Ідеологічний наступ сталінського режиму в повоєнні роки («ждановщіна») і його прояв в УРСР (1946-1953 рр..).
54.Лібералізація політичного режиму в СРСР після смерті Сталіна. Соціально-економічне становище та реформи у сфері управління економікою в УРСР. Громадсько-політичне і культурне життя України (1953-1964 рр..).
55.Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР в 1954 р. Остаточне формування кордонів сучасної України.
56.Усіленіе консервативних тенденцій в керівництві СРСР і УРСР в 1964 -1985 рр.. («Неосталінізм»). Причини і прояв «застою» в соціально-економічній, суспільно-політичного і культурного життя в УРСР цього періоду.
57.3ападноукраінскіе землі 1944-1953 рр..: Особливості післявоєнного розвитку економіки та суспільно-політичної ситуації в процесі «совєтизації».
58.Правозащітное («дисидентський») рух в УРСР (кінець 50 - початок 80-х рр..) 59.Содержаніе, етапи та хід процесу «перебудови», її наслідки в економічній, політичній і духовній сферах в УРСР (квітень 1985-1991 рр..). Проголошення незалежної України. Припинення існування СРСР.
60.Процесс державного будівництва в незалежній Україні 1991-2007 рр..
61.Основние напрями внутрішньої і зовнішньої політики України (1991-2007 рр..).
62.Государственная символіка незалежної України: історія і сучасність.
8.КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
«Відмінно», оцінка ECTS: А, рейтинг студента в балах: 90-100: студент систематично працював протягом семестру, показав під час іспиту різнобічні і глибокі зання програмного матеріалу, вміє вільно виконувати завдання, передбачені програмою, засвоїв основну та знайомий з додатковою літературобю, усвідомив взаємозв’язок окремих розділів дисципліни, їхнє значення для майбутньої професії, виявив творчі здібності у розумінні та використанні навчально-програмного матеріалу, виявив здатність до самостійного оновлення і поповнення знань.
«Добре», а) оцінка ECTS: В, рейтинг студента в балах: 82-89: студент
вільно оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулюєнескладні висновки, обгрунтовує свої висновки конкретними фактами, взятими з навчальної та наукової літератури, може дати порівняльну характеристику історичних подій, визначення понять; в цілому самостійно встановлює причинно-наслідкові звязки, може аналізувати змісте историчної карти, узагальнювати і використовувати набуті знання;
б) оцінка ECTS: С, рейтинг студента в балах: 75-81:студент в цілому послідовно, логічно і самостійно викладає навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, дає загальну характеристику подіям ( мотиви, причини, наслідки, значення), розрізняє окремі признаки подій і процесів, читає історичні карти, встановлює послідовність та періодичність сторичних подій, використовує історичні документи як джерело знань.
«Задовільно», а) оцінка ECTS: D, рейтинг студента в балах: 66-74: студент в цілому самостійно викладає фактичний матеріал теми; може дати коротку характеристику історичній особі (по алгоритму);встановлює послідовність подій на основі знання їх дат; в цілому вірно використовує історичні терміни; може з допомогою викладача показати на карті місця основних подій.
б) оцінка ECTS: E, рейтинг студента в балах: 60-65:студент може відновити основний зміст модуля, відповідаючи на запитання викладача, визначити окремі признаки історичних понять, назвати основні дати, з допомогою викладача показати на історичній карті основні місця подій.
«Незадовільно», а) оцінка ECTS: FX, рейтинг студента в балах: 35-59: студент може репродуктивно відобразити (чотири - шість простих речень) частину навчального матеріалу модуля, дати визначення окремих історичних термінів; назвати одну - дві дати, може впізнати історичну подію, фігуру по описанню; співвіднести рік з століттям, століття з тисячоліттям,має загальне уявлення про історичну карту..
б) оцінка ECTS: F, рейтинг студента в балах: 01-34:студент декільками простими реченнями може розказати про історичну подію чи особистість, наззиває декілька подій і дат чи історико-географічних об’єктів, вибирає вірний варіант відповіді з декількох запропонованніх( на рівні так-ні), має загальне уявлення про історичну хронологію, визначає послідовність подій на рівні «раніше-пізніше».
9. Розрахунок рейтингу дисципліни «Історія України» з врахуванням вимог модульно-рейтингової системи навчання студентів і оцінювання їх знань.
В рамках учбової дисципліни виділена певна кількість залікових кредитів (чотири) і відповідних їм проблемних модулів (два). Кожен модуль в цілому і його складові оцінюються певним числом балів (залікових одиниць). Успішна атестація студента по окремому модулю дає можливість включити йому цей модуль у відповідний заліковий кредит.
Студентові надається право вибрати будь-яку форму учбового процесу, набравши при цьому необхідну (залікову) суму балів. Студент може частково відмовитися від пропонованих аудиторних форм роботи, замінивши їх формами самостійної роботи: підготовка рефератів по одній з проблем модуля або по модулю в цілому, вирішення тестів, складання словника базових понять і так далі.
Рейтингова система оцінки знань і умінь грунтується на взаємозв'язаних принципах: мова науки (базові поняття), історичне мислення (проблемні питання і ситуації), історичний час (хронологія подій), історичний простір (уміння працювати з історичною картою).
Реалізація даної системи грунтується на наступних видах контролю: 1) поточний контроль (Рпот.) – безперервне «відстежування» (оцінка) рівня засвоєння знань і умінь студентів на лекціях, семінарських і практичних заняттях. Поточний рейтинг по модулю залежно від активності студента складає до 100 балів; 2) контроль (Рруб.) рубежу – контроль знань і умінь за результатами модульного опиту (тести, контрольна робота, співбесіда). Залежно від знань і умінь студента цей контроль складає до 100 балів; 3) на рейтинг учбової роботи можуть впливати рейтинг по додатковій роботі Рдр., який не може перевищувати 20 балів і рейтинг штрафний, який не перевищує 5 балів; 4) підсумковий контроль по дисципліні по учбовій роботі визначається по формулі:
Рур. = 0,7 Х ( Рпот.. + Рруб. 1+ Рруб. 2) : 3 + Рдр. - Рштр. (1)
Студенти, які по учбовій роботі набрали 60 і більше балів, можуть не складати іспит (залік), а отримати екзаменаційну оцінку (залік) «автоматично». Відповідно до набраної кількості балів, переведених в національну оцінку і оцінку ЕСТS. В цьому випадку рейтинг студента по дисципліні дорівнює його рейтингу по учбовій роботі.
Якщо студент бажає підвищити свій рейтинг і поліпшити свою оцінку по дисципліні, він може пройти семестрову атестацію. Останню в обов'язковому порядку проходять студенти, які по учбовій роботі набрали менше 60 балів. Для допуску до атестації студент повинен набрати не менше 60 балів по кожному виду роботи (поточна успішність, змістовні модулі), а в цілому – не менше чим 42 бал. по учбовій роботі.
Студенти, які протягом учбового семестру набрали менше 42 балів по учбовій роботі, зобов'язані на початок екзаменаційної сесії підвищити свій рейтинг по учбовій роботі, інакше вони не допускаються до екзамена (заліку) з даної дисципліни.
Рейтинг студента по атестації Рат. Визначається по 100 –бальной шкалі. Якщо на атестації студент набрав менше 60 балів, така атестація йому не враховується – отримані бали не додаються до набраних балів по учбовій роботі і за студентом зберігається рейтинг, визначений формулою (1). Інакше рейтинг студента по дисципліні Рдіс. визначається по формулі:
Рдис. = Рур. + 0,3 Х Рат.
Семестрова оцінка по курсу «Історія України» виставляється по підсумковому рейтингу за наступною шкалою перекладу:
Рдіс. 01-59 би. – незадовільно; Рдіс. – 60-74 б.- задовільно; Рдіс. – 75-89 – добре; Рдіс. – 90-100 – відмінно.
Як можна набрати бали, вирішує сам студент. Кожен модуль по курсу включає різні види занять, які оцінюються балами: лекція – 5-10б.; семінар – 5-10-15б. (залежно від активності студента), дискусія, колоквіум – 5-10-20б.; брифінг – 10 б.; виступ з доповіддю, оглядом літератури по проблемах модуля – 10-15-20б.
Вивчення курсу «Історія України» передбачає конкретні форми самостійної роботи студента під керівництвом викладача. Це - конспектування першоджерел і літератури по питанням самопідготовки – 1-10б.; написання і захист реферату – 10-15б.; словник базових термінів («50 базових понять») – 10 б.; впорядкована інформація про персоналії « Хто є хто в історії України» - 15 б.; творчі завдання («Родове дерево», історичне есе і тому подібне) -15 б.
10. Список рекомендованої літератури
А. Основна:
1. Алексєєв Ю.М. та ін. Україна на зламі історичних епох. ( Державний процес 19985-1999 р.). – К.,2000.
2. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х. Основа, 1990.
3. Бойко А.В. История Украины : Пособие для студентов, учащихся,абитуриентов. Ч. 1 – Запорожье, 2001.
4. Бойко О. Д. Історія України ( запитання і відповіді ) – К., 1997.
5. Бойко О.Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання: Посібник. – К., 1998.
6. Велигодский В. М. История Украины Ч. 2. 1921 – 2003 гг. – Симф., 2003.
7. Верстюк В.Ф., Пиріг Р.Я. М.С.Грушевський : Коротка хроніка життя та діяльності. –К., 1996.
8. Греченко В.А. Історія України. Модульний курс (Текст): навч. посібник /В.А.Греченко.- Х.:, 2009.
9. Грушевский М.С. Иллюстрированная история Украины (с прилож. и дополнением). – Донецк: 2003.
10. Губарев В.К. История Украины: Конспект лекций для студентов и преподавателей. – Донецк: 2004.
11. Гунчак Т. Україна: перша половина 20 століття. – К., 1993.
12. Ефименко А.Я. История украинского народа. К. 1993.
13. Історія української культури. За редакц. І. Крип якевича. –К., 1994.
14. История Украины: Учебное пособие для студентов неисторических специальностей. –Донецк, 2001.
15. История Украины : Учебное пособие. Под ред. / Р.Д.Ляха. Донецк.,2004.
16. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських занять / В.М.Литвин, А.С.Слюсаренко, В.Ф.Колесник та ін.; За ред.. В.М.Литвина. – К.: Знання- Прес, 2006.
17. Історія України: Навчальний посібник. Під ред. проф. М.О.Скрипника. –К.,2003.
18. Історія України 20 – початку 21 століття: Навчальний посібник / П.П. Панченко, Н.П.Барановська, С.С.Падалка та інш.: За ред.. В.А.Смолія.-К., 2004.
19. Королев В.И. История Украины: историки спорят, Материалы к проблемным лекциям. – Симферополь, 2007.
20. Костомаров М.И. Исторические произведения. Автобиография. – К.,1990.
21. Костомаров М. Галерея портретів. Біографічні нариси. – К.,1993.
22. Котляр Н., Смолий В. История в жизнеописаниях. К.,1990.
23. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. К.,1996.
24. Крип якевич І. Історія України.- К.,1992.
25. Крип якевич І. Всесвітня історія: У 3 кн. – К.,1995.
26. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України: Навчальний посібник. –К.,2006.
27. Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та інш. – К.,1995.
28. Мирончук В.Д. Історія України: Навчальний посібник.- К.: МАУП, 2001.
29. Остафійчук В.Ф. Історія України. Сучасне бачення. Словник термінів. –К.,2005.
30. Панченко П.П. та ін. Аграрна історія України. – К., 1996.
31. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи - К.,1995.
32. Савченко Н.М., Подольський М.К. Історія України: модульний курс. Навчальний посібник. – К., 2006.
33. Савчин Марія Тисяча доріг (спогади). Літопис УПА. Т.28. Львів, 1995.
34. Сторінки історії України: 20 століття. –К., 1992.
35. Субтельний О. Украина: история. – К..1996.
36. Словник історичних термінів та понять. Газета «Історія України». 2003 № 25-28.
37. Теплицкий Ю.М. Этногенез славянства и становление государственности в контексте взаимоотношений «Запад» - «Восток». Энциклопедия славянства в 10-ти томах. Луганск.,Т.1.- 2004.
38. Толочко П. Київська Русь. К.,1996.
35. Українське державотворення – невитребуваний потенціал:Словник-довідник / За ред.О.М.Мироненка. –К.,1997.
36. Шевчук В. Козацька держава: Етюди до історії українського державотворення. –К.,1995.
37. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до к. 18 ст.: Навчальний посібник. – К., 1997.
Б.Додаткова:
1. Винниченко В. Відродження нації: В 3 ч. – К.: Політвидав України, 1990, Ч.1. – 313 с.;Ч.2. – 328 с.; Ч.3. – 542 с.
2. Грушевський М. Історія України – Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1991.
3. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Тов-то «Знання», 1991. – 240 с.
4. Довідник з історії України. – К.: Генеза, 2001. – 1135 с.
5. Іванченко Р. Історія без міфів. – К.: Укр. письменник, 1996. – 335 с.
6. Історичні постаті України: Історичні нариси / Упор. О.В. Болдирев. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.
7. Історія України: Хрестоматія. В 2 ч. – Вид. 2-е перероб. і доп. / Упор. С.М. Клапчук. – К.: ІЗМН, 1996. Т. 1. – 372 с.; Т. 2. – 336 с.
8. Левенець Ю.А., Крушинський В.Ю. Історія України: Події, факти, дати. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Зодіак – ЕКО, 1993. – 176 с.
9. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.
10. Політична історія України: Посібник / За ред. В.І.Танцюри. - К.: Академія 2001. - 488 с.
11. Полонська-Василенко Н. Історія України. - К.: Либідь, 1993. - 717с.
12. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2002. – 304 с.
13. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. - К.: Тов-во «Знання», 1993. – 191с.
14. Україна крізь віки: В 15 т. – К.: Альтернативи, 1998-1999.
15. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: В 3 т. – К.: Наукова думка, 1990-1991. Т. 1. – 592 с.; Т. 2. – 560 с.; Т. 3. – 530 с.
11. Методика підготовки реферату.
Для всебічного знайомства з літературою за обраною темою істотне значення має підготовка реферату. Реферат, розуміється як виклад у письмовій формі змісту книги, статті, наукової роботи, створює можливість комплексно використовувати набуті навички роботи з книгою, розвиває самостійність мислення, вміння аналізувати явища дійсності. Рефератом називають також доповіді або письмові дослідження на певну тему, що включають критичний огляд джерел. На відміну від конспекту реферат вимагає незрівнянно більшою творчої активності, самостійності в узагальненні вивченої літератури.
Залежно від способу реферативного викладу можна виділити три типи рефератів: 1) реферат-екстракт, складений з оригінальних пропозицій первинного документа; 2) перефразованим реферат, отриманий на основі перефразування первинного тексту; 3) інтерпретований реферат, отриманий на основі інтерпретації першоджерела. При інтерпретування текст першоджерела залишається незмінним, оскільки референт оперує не самим текстом, а його змістом.
Рекомендований обсяг реферату - 20-25 сторінок машинописного тексту. Академічна структура дослідження така: Введення.
Глава 1. § 1, § 2. Глава 2. § 1, § 2. Висновок.
Список використаної літератури.
Зміст.
Назви роботи, глав і параграфів не повинні збігатися, назва роботи не повинно бути громіздким (по можливості - від 3 до 5 слів). Тему реферату бажано вибрати знайому за раніше прочитаної літератури і представляє інтерес.
Важливий етап роботи над рефератом - відбір літератури. Потім складається конкретний план, який узгоджується з викладачем. Завершальний етап - написання реферату на основі вивчення і попередньої систематизації всіх джерел, повторного вивчення зібраного матеріалу.
Схема підготовки реферату така: читання вихідного тексту - його аналіз - вибір інформативних фрагментів, їх узагальнення - створення нового тексту (реферату). На останньому етапі проводиться синтезування виділеної інформації та завершується оформлення тексту реферату. Виклад має бути цілісним і логічним. Розгляд кожного пункту плану доцільно завершувати узагальненням.
1. У рефераті слід роз'яснити незвичні терміни та символи при першому згадуванні у тексті. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається замінювати абревіатурами і прийнятими текстовими скороченнями тільки в тих випадках, якщо їхній зміст зрозумілий з контексту або після попередньої розшифровки.
2. Ілюстрації і таблиці використовуються в рефераті тільки в тих випадках, якщо вони допомагають розкрити зміст джерела і скорочують обсяг реферату.
3.При написанні реферату слід уникати довгих, заплутаних пропозицій, загальних фраз, повторень, зайвих слів і словосполучень, що утрудняють читання і сприйняття тексту.
4. Необхідно уникати штампів та канцеляризмів на кшталт «загострити питання», «внаслідок наявності», «в світі», «має місце», «фактично», «практично» і т.п. 5. Необхідно суворо дотримуватися одноманітність термінів, позначень, умовних скорочень і символів.
6.Надо уникати частого повторення слів, вживання однакових словосполучень та зворотів. Не слід також допускати подвійного згадки понять в одній фразі.
Особливу увагу слід звернути на оформлення наукового апарату - все що наводяться факти або цитати повинні мати посилання на джерело.
У висновку реферату робляться загальні висновки. Пишеться висновок без посилань. Наведемо як приклад стандартне початок: «Виконана робота дозволяє сформулювати наступні висновки: 1 ... 2 ... 3 ...».
В кінці роботи наводиться список використаної літератури. Є кілька способів складання списку літератури: за алфавітом, за рубриками, відповідним головам реферату, за часом видання.
При оцінці рефератів враховується: - послідовність і повнота викладу; - правильність обгрунтування тих чи інших положень на основі узагальнення фактичного матеріалу; - ступінь самостійності студентів в процесі роботи над рефератом та ін
По темі реферату студенти виступають на семінарських заняттях і теоретичних конференціях. Автори кращих рефератів беруть участь у конкурсах студентських робіт з гуманітарних наук.
Зразок титульного листа
Підписано до друку 17 березня 2007 Формат 1 / 16 Обсяг 1, 1 д.а. Тираж: 100 екз.
Надруковано в ЮФ «Кату» НАУ (виконавець Васецький М.С.) Г. Сімферополь