Консультування й експертиза

ВСТУП

Соціологічна освіта в Україні відіграє сьогодні важливу роль у підготовці сучасного фахівця, формуванні його громадської культури. Її метою є створення, оновлення та поширення соціологічних знань і підготовка кваліфікованих спеціалістів – професіоналів. Головна функція соціологічної освіти – сформувати соціологічне мислення, розуміння соціальних проблем суспільства і уявлення можливих шляхів їх вирішення.

Соціологічна освіченість, уміння мислити соціально, адекватно сприймати, осмислювати і тлумачити соціальні процеси та явища потрібні не тільки фахівцю, а і кожній людині. Тому в 1993 році Міністерство освіти і науки України надає «Соціології» статус навчальної дисципліни в державних закладах освіти.

Принцип побудови учбового процесу кафедри соціології являє собою поєднання різноманітних методик викладання: лекцій, лекцій-діалогів, традиційного семінару, соціологічного практикуму, колоквіуму, «круглих столів». Широко застосовується практика індивідуальних співбесід і консультацій з викладачами кафедр. Особлива увага приділяється підготовці наукових робіт студентів – рефератів, аналітичних оглядів, конкурсних робіт, курсових і дипломних проектів, що також є необхідною частиною підготовки до майбутньої професійної діяльності.

В своєму становленні та розвитку кафедра соціології активно застосовує поряд з власними українськими традиціями досвід світової соціології. Так, кафедра підтримує наукові та навчально-методичні зв’язки з Київським, Харківським, Одеським, Алтайським університетами, Інститутом соціології НАН України, Інститутом соціології Російської академії наук, Московським державним соціальним університетом, факультетом соціології Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. Спілкування здійснюється в спільних дослідженнях, які сприяють ознайомленню з наявними методами, парадигмами, навчальними планами та програмами.

Наукові досягнення кафедр складають чисельні дослідження трансформаційних процесів в Україні, зокрема: соціальне самопочуття різних верств населення та його адаптація до умов, що змінюються; ціннісні орієнтації та соціальна поведінка молоді; соціологічний аналіз процесу трансформації системи вищої освіти: формування особистості спеціаліста; соціально-політична ситуація в Дніпропетровському регіоні та інші.

Кафедра була партнером ряду проектів, зокрема, за програмою INTAS «Молодь: соціокультурні орієнтації, проблеми зайнятості, безробіття, соціального захисту», що забезпечує плідну співпрацю з університетами міст Ліверпуля (Велика Британія), Москви (Росія), Владикавказу (Північна Осетія), та мегапроекту, який фінансувався фондом «Відродження» «Вища освіта: лідерство заради прогресу».

На базі кафедри проводяться чисельні наукові семінари з різноманітних питань соціологічної науки та соціальної практики. В середньому щорічно кожен штатний викладач бере участь в роботі 3-4 наукових конференцій різного рівня, в тому числі і міжнародних, плідно представляючи українську соціологію.

Кафедра соціології активно здійснює не тільки науково-дослідницькі, але й різноманітні навчально-методичні проекти. Підготовлені викладачами кафедр учбові програми, навчальні посібники, підручники використовуються у багатьох навчальних закладах країни. За останні роки співробітники кафедр видали низку методичних матеріалів з загальнотеоретичної соціології, історії соціологічних теорій і вчень, соціології громадської думки, соціології освіти, соціології праці, соціології молоді, соціального прогнозування, паблік рилейшнз та інші.

В сучасних умовах соціологія виступає в якості загальної теорії соціальної інтеграції, формуючи концептуальну базу для реалізації міждисциплінарного підходу до рішення загальних проблем, а також пошуку перспективних стратегій людського співіснування. Науковий та практичний потенціал соціології все частіше знаходить своє осмислення у вивченні і коригуванні суспільних процесів. У цьому зв'язку стає актуальним інтерес до проблем можливостей і задач соціологічного пізнання, стану і стимулів розвитку соціологічної науки в Україні.

Теоретичні та емпіричні дослідження складних процесів функціонування і розвитку соціальних систем лежать в основі професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі соціології, що здійснюється кафедрою соціології Дніпропетровського національного університету. Тим більше, що емпіричні соціологічні дослідження є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі пізнавального процесу. А проведення соціологічного дослідження є своєрідним мистецтвом і вимагає від соціолога володіння не тільки специфічними соціологічними знаннями та навичками, а й значного професійного досвіду.

Запропонована науково-методична допомога визначає те коло проблем, які повинні знати випускники з кожної спеціальності. В посібнику узагальнені та систематизовані основні вимоги державного стандарту вищої освіти.

1. НАКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

"Про розвиток соціологічної науки в Україні"

З метою створення сприятливих умов для розвитку соціологічної науки в Україні, підвищення її ролі у здійснені соціально-економічних і політичних реформ, зміцнення демократичних засад суспільства та забезпечення прогнозованості суспільних процесів постановляю:

1.Кабінету Міністрів України:

§ розробити разом з Національною академією наук України та затвердити до 1 липня 2001 року Комплексні заходи щодо державної підтримки розвитку соціологічної науки в Україні, передбачивши зокрема:

§ започаткування державних наукових програм у галузі соціології з метою вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних проблем українського суспільства та розроблення пропозиції щодо його подальшого розвитку;

§ заснування державних грантів вченим для здійснення наукових досліджень у галузі теорії і методології соціологічної науки;

§ створення за участю об'єднань громадян, що здійснюють соціологічні дослідження, банку соціологічних даних з метою забезпечення органів виконавчої влади, засобів масової інформації та інших користувачів науково обґрунтованими соціологічними даними;

§ розширення міжнародного співробітництва у галузі соціології;

§ проведення у другому півріччі 2001 року в м. Києві всеукраїнського семінару для обговорення питань сучасного стану соціологічної думки, її завдань і ролі в суспільно-політичному та соціально-економічному розвитку України;

§ вивчення питання щодо створення та поновлення соціологічних і соціально-психологічних служб на державних підприємствах, в установах та організаціях, насамперед у навчальних закладах, та їх кадрового забезпечення фахівцями у галузі соціології;

§ поширення соціологічних знань серед населення;

§ надання підтримки вітчизняним соціологічним виданням;

§ забезпечити щорічне включення до державного замовлення на науково-технічну продукцію завдань з проведення прикладних соціологічних досліджень;

§ передбачати під час формування проектів Державного бюджету України на 2002 та наступні роки фінансування проведення прикладних соціологічних досліджень, які здійснюються за державним замовленням, а також збільшення коштів для забезпечення державних бібліотек вітчизняними виданнями з соціології та суміжних наук;

§ розробити та подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін і доповнень до Закону України "Про інформацію" щодо регулювання діяльності організацій, які здійснюють соціологічні дослідження.

2.Міністерству освіти і науки України:

§ розглянути питання щодо запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах курсу з основ соціології та психології;

§ розробити до 1 липня 2001 року перспективний план підготовки кадрів за спеціальністю "Соціологія" у вищих навчальних закладах, передбачивши підвищення вимог до ліцензування і державної акредитації вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців у галузі соціології;

§ запровадити із залученням Соціологічної асоціації України, починаючи з 2002 року, проведення конкурсів студентських робіт з питань соціології та соціальної психології, організацію літніх студентських та аспірантських шкіл за спеціальністю "Соціологія" із залученням до роботи в них провідних вітчизняних та іноземних фахівців;

§ передбачити збільшення у 2001/2002 році кількості годин викладання соціології у вищих навчальних закладах;

§ вжити разом з Національною академією наук України і Академією педагогічних наук України заходів до поліпшення організаційного та матеріально-технічного забезпечення вищих навчальних закладів, що займаються підвищенням кваліфікації спеціалістів у галузі соціології, наданням другої вищої освіти за спеціальністю "Соціологія".

§ Вищій атестаційній комісії України протягом 2001 року:

§ переглянути перелік спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань у галузі соціологічної думки, та в разі необхідності внести до нього необхідні зміни;

§ розглянути питання щодо забезпеченості держави науковими і науково-педагогічними кадрами вищої кваліфікації в галузі соціологічної науки.

§ Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти діяльності Соціологічної асоціації України.

§ Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Національній академії наук України разом з Соціологічною асоціацією України до 1 червня 2001 року:

§ розробити заходи щодо поліпшення висвітлення у засобах масової інформації результатів соціологічних досліджень, недопущення використання недостовірних соціологічних даних;

§ розглянути питання щодо заснування всеукраїнського соціологічного журналу та за результатами розгляду внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

Президент України Л. Кучма

М. Київ

25 квітня 2001 року

№275/2001

1.1 Задачі соціологічної освіти

Однією з важливих задач сучасного етапу становлення державності України і інтеграції її в світову систему соціальних зв'язків є забезпечення якісної соціологічної освіти. Рішення цих проблем безпосередньо пов'язане з оцінкою стану і визначенням задач всієї системи освіти викладені в Указі Президента Україні «Про розвиток соціологічної науки в Україні» (2001).

Сутність питання полягає в збереженні історично непересічних цінностей, таких, наприклад, як ідея універсальності та енциклопедичності знання, високий суспільний статус науки в цілому і педагога зокрема, надання йому свободи вибору форм і засобів навчання, орієнтація на критерій творчості та новизни.

Суперечливий і багато в чому деформований стан системи освіти в цілому ставить однією з першочергових задач розвиток соціологічної освіти. Соціології сьогодні відводиться дуже важлива роль як у справі підготовки фахівців соціально-гуманітарного профілю, так і у вирішенні комплексу проблем реформ вищої школи і суспільства.

Сьогодні соціологічне співтовариство повинно виробити чітке уявлення про справжній соціальний зміст реформ, здійснити всебічну об'єктивну оцінку як їх суспільних підсумків, так і ймовірних наслідків. Саме про це йшло детальне обговорення на VII з’їзді Соціологічної асоціації України (квітень 2011р.), резолюція якого підтвердила: розробка соціологічної теорії системної трансформації українського суспільства, концепції його майбутнього, сенсу життя залишається зараз на першому плані наукового пізнання.

У сучасних умовах перетворення суспільства перед соціологією постає завдання: по-перше, розкрити особливості України і шляхи перетворення її в громадянське суспільство; по-друге, необхідно з'ясувати головні чинники розвитку і функціонування соціальних спільнот, виявити особливості їхнього соціального положення; по-третє, показати сутність і роль особистості, соціальних груп, прошарків в можливому перетворенні суспільства; дати повну і точну інформацію про потреби, інтереси і цінності індивіда, позначити соціальний характер українського соціуму; по-четверте, необхідне елементарне узагальнення в рамках окремих соціологічних теорій і розробка нових методологічних підходів до проблеми влади, зміни системи владних відношень, самих форм володарювання.

Також, ситуація, що склалася, вимагає від соціологів рефлексії з приводу їхньої власної ролі в перетворенні українського суспільства. Без критичного осмислення своєї ролі в останньому десятиріччі соціологія навряд чи зможе вірно визначити свої задачі на майбутнє. Виходячи з цього, кафедра соціології Дніпропетровського національного університету вважає за необхідне спрямувати зусилля на розробку концептуально-методичних основ і принципів соціального пізнання як однієї з найбільш важливих умов формування такої системи освіти, що, базуючись на єдиних критеріях гуманістичної моралі, відкривала б шляхи до відродження духовної самосвідомості людей, розкривала багатства національних традицій і культур, поширювала б горизонти теоретичного пізнання і збагачувала практику новими відкриттями.

Ці загальнометодологічні настанови доречно реалізувати в двох взаємопов'язаних напрямках: в науково-дослідницькій діяльності співробітників і системі принципів організації навчально-виховного процесу. Науково-дослідна діяльність кафедри соціології включає декілька споріднених задач. В якості ведучої проблематики визначений загальний напрямок теми: «ЛЮДИНА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ, ЩО ЗМІНЮЮТЬСЯ», в руслі якої на кафедрі ведеться розробка кількох найбільш актуальних концептуально-методичних аспектів і проблем соціального пізнання, в тому числі:

§ Історіографічне та джерелознавче забезпечення розробки загальної і спеціальних соціологічних теорій;

§ Дослідження проблем мотиваційних зрушень в діяльності соціальних прошарків і груп населення;

§ Вивчення цінностей життєвих стратегій та адаптивної поведінки сучасної студентської молоді;

§ Соціальне самопочуття молоді в сучасних умовах;

§ Місто і регіон в соціологічному контексті;

§ Вивчення соціального характеру українського суспільства;

§ Соціальні технології та інженерія як наукова і практична діяльність;

§ Студентська молодь в умовах глобалізації;

§ Якість життя студентської молоді;

§ Адаптація першокурсників до навчання в університеті;

§ Академічна мобільність у світі й Україні.

Покладені в основу науково-дослідницької діяльності кафедри соціології напрямки відносяться здебільшого до числа піонерських, розробка яких ведеться в межах спільних вітчизняних і міжнародних дослідницьких проектів.

Велике значення в справі координаційно-методичного керівництва науково-дослідницькою діяльністю соціологічних служб, організацій, підприємств і установ міста Дніпропетровська і області має Соціологічна асоціація України (САУ). Робота Дніпропетровського обласного відділення САУ координується кафедрою соціології університету. Членами САУ (голова – к.с.н., доц. Ніколенко В. В.) виконуються експертно-консультативні функції, зміст яких спирається на науково-дослідницьку роботу, що проводиться соціологами області і співробітниками кафедр. Це дозволяє оптимізувати зв'язки соціологічної науки з інтересами виробництва, підвищує якість підготовки фахівців.

Не менш важливою задачею є взаємозв'язок науково-дослідницької роботи з навчально-виховною діяльністю. Практична реалізація пов'язаних з цим кроків вимагає відповідним чином підготовленої системи. Оскільки в практиці підготовки фахівців-соціологів достатньо апробованого і надійного досвіду доки ще не накопичено, вважаємо за необхідне зупинитися на деяких основних принципах.

Спираючись на методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, соціологічні і інші кафедри університету з вересня 1991р. забезпечують підготовку випускників за спеціальністю «Соціологія». В якості необхідної умови для присудження кваліфікації, студент на протязі 5-ти років повинен здати іспити з загальноуніверситетських та соціологічних дисциплін в обсязі, передбаченому програмою. Згідно з Постановою кабінету міністрів від 20 січня 1998 року, у якій затверджено Положення про ступеневу освіту, на кафедрах впроваджена ступенева підготовка спеціалістів соціології, яка передбачає підготовку бакалаврів (4 роки навчання). По закінченню навчання бакалавр-випускник може продовжити навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста, пройшовши відбір відповідно до правил прийому до Вищих навчальних закладів та нормативно-правових документів держави. В цьому разі студент отримує диплом за напрямком підготовки 7.040201 «Соціологія» за Освітньо-професійною програмою та Освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст. Студенти, що виявили зацікавленість у більш поглибленому вивченні соціології, а також ті з них, які спроможні до науково-дослідницької роботи на протязі наступного року можуть проходити підготовку на ступінь «Магістра соціології», пройшовши конкурсний відбір за результатами рейтингової системи відповідно нормативно-правових державних документів.

До основних соціологічних дисциплін відносяться: «Історія соціологічних теорій і вчень», «Засоби і техніка соціологічних досліджень», «Соціологія праці і зайнятості», «Економічна соціологія», «Методика викладання соціології», «Соціологія освіти», «Гендерна соціологія», «Соціологія молоді», «Соціологія особистості», «Соціологія політики» та інші.

Включений до програми навчання студентів Дніпропетровського національного університету цикл соціологічних дисциплін є обов'язковою умовою формування професійної культури фахівця. Гуманізація суспільних процесів вимагає від випускника університету надзвичайно загостреного відчуття соціальної реальності.

Колектив кафедри соціології бачить глибокий сенс в тому, щоб участь випускників в рішенні актуальних та злободенних проблем у різноманітних сферах виробничого, суспільного і духовного життя України підкріплювалась належним усвідомленням кожного з них власної причетності і відповідальності в справі профілактики та вилікування соціальних недуг.

1.2 Наказ про введення нової шкали оцінювання

НАКАЗ

«II» жовтня 2012 р. №606

Про введення нової шкали оцінювання

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.12 № 384

НАКАЗУЮ:

1. Ввести наступну шкалу оцінювання успішності студентів (слухачів) з 2012-2013 навчального року:

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ЕСТS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, диференційованого заліку, курсової роботи (проекту), практики, державної атестації	для заліку
90-100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
75-81	С
64-74	D	задовільно
60-63	Е
1-59	ЕХ	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання

2. При оформленні додатків до дипломів, академічних довідок студентів здійснити переведення оцінок ВС, DЕ до оцінок ЕСТS за новою шкалою (відповідно пункту 1 цього наказу).

3. Внести відповідні зміни до робочих програм навчальних дисциплін до 01.11.2012 р.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на проректора з науково-педагогічної роботи Чернецького С.О.

РЕКТОР М.В. ПОЛЯКОВ

2. СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ

Соціологічна асоціація України (САУ) – всеукраїнська суспільна організація, яка об'єднує вітчизняних і зарубіжних вчених, колективи і установи, що працюють у цій галузі. Раніше, у 1968 – 1990 рр., вона функціонувала на правах українського відділення Радянської соціологічної Асоціації. В сучасному статусі конституйована на установчому з'їзді (червень 1990 р.). З 1993 р. входить у якості колективного члена в Міжнародну соціологічну асоціацію. На IV з'їзді Соціологічної асоціації України (травень 2000) було прийнято нову редакцію статуту САУ, а на V (травень 2004) – обговорювалося та було прийнято професійний кодекс соціолога.

Метою САУ є сприяння розвитку соціології, методологічному і методичному забезпеченню соціологічних розробок, захисту законних інтересів членів асоціації, підвищенню ними професійного рівня та кваліфікації.

Форми роботи: організація і проведення наукових конференцій, семінарів, «круглих столів», міжнародних зустрічей; публікація фундаментальних теоретичних робіт, експертиза конкретних соціологічних проектів, навчальних програм. З моменту відтворення САУ був прийнятий Професійний кодекс соціолога України (травень 2004 р.). Українські представники прийняли участь у роботі ХIV Всесвітнього конгресу соціологів (липень 1998 р.) в Монреалі. При сприянні САУ проведено чотири Міжнародні науково-практичні конференції "Діалог української і російської культур" (спільно з Фондом підтримки російської культури в Україні, 1997 - 2000 рр.); «круглі столи» : «Суспільство і соціологія на межі третього тисячоліття» (спільно з Інститутом соціології НАН України, березень 1999 р.); «Шляхи консолідації громадянського суспільства в Україні» (спільно з Всеукраїнським громадським об'єднанням «Народна солідарність за соціальний захист та взаємодопомогу» та Інститутом соціології НАН України, червень 1999 р.), Перша Всеукраїнська соціологічна конференція «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (грудень 2000 р., м. Київ), а також «Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства» (2002 р.); «Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства» (2003); «Соціальні процеси в Україні» (2004 р.); «Соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій» (травень 2008 р., м. Київ). Разом з тим необхідно зауважити на організації та проведенні IІ Конгресу Соціологічної асоціації України. В ньому Дніпропетровське обласне відділення САУ було представлено здебільшого в межах секції: «Соціологія публічної сфери» (керівник секції д. і. н., професор В. Г.Городяненко).

Суспільно-науковою діяльністю Дніпропетровського обласного відділення САУ керує канд. соц. наук, доцент В. В. Ніколенко. Одним із основних результатів роботи співробітників ДОВ САУ, є відкриття в червні 1999 року Школи молодих соціологів для учнів і студентів області. Діяльність Школи сприяє гармонічній адаптації починаючих соціологів до професіональної науково-дослідницької роботи на соціологічній ниві.

Крім того, створене Дніпропетровське відділення Міжрегіональної Академії наук соціальних технологій і місцевого самоврядування (СНД). Видається науково-методична соціологічна література. Співробітниками ДОВ САУ ведеться постійна діяльність, яка сприяє розвитку соціологічної культури в Дніпропетровському регіоні.

Також необхідно відзначити, що соціологічна асоціація України відкрита для співробітництва з науковими, дослідницькими, освітніми центрами різних країн, з усіма зацікавленими особами. Спільне історичне минуле, досвід пострадянського реформування, спільність мільйонів людських доль зобов'язують активізувати професійні контакти з колегами з Росії, Білорусі, інших країн СНД, а також Балтії.

2.1 Статут Соціологічної Асоціації України

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням VІ з'їзду

Соціологічної асоціації

України

14 квітня 2007 року

1. Загальні положення

1.1. СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ, надалі Асоціація, є всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує вітчизняних науковців, колективи та організації, що працюють у сфері соціології.

1.2. Асоціація з моменту реєстрації в Міністерстві юстиції України є юридичною особою, має рахунки в банківських установах, круглу

печатку, штампи, відповідні бланки, символіку та іншу атрибутику,зразки якої затверджуються Правлінням Асоціації. Символіка Асоціації реєструється у встановленому законом порядку.

1.3. Асоціація задовольняє і захищає законні соціальні, економічні, творчі та інші спільні інтереси членів Асоціації.

1.4. Діяльність Асоціації поширюється на територію всієї України. Асоціація має місцеві осередки у більшості областей України.

1.5. Асоціація є правонаступницею відділення Радянської соціологічної асоціації в Україні.

1.6. Асоціація діє згідно з Конституцією України, чинним законодавством України та цим Статутом.

1.7. Скорочена назва Асоціації: САУ.

1.8. Найменування Асоціації:

українською мовою: ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ, скорочено – ВГО САУ; російською мовою: ВСЕУКРАИНСКАЯ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ АССОЦИАЦИЯ УКРАИНЫ, скорочено – ВОО САУ; англійською мовою: ALL-UKRAINIAN NON-GOVERNMENTAL ORGANISATION SOCIOLOGICAL ASSOCIATION OF UKRAINE, скорочено – AUNGO SAU.

1.9. Юридична адреса (місцезнаходження) Асоціації: 61077, місто Харків, майдан Свободи, 6.

2. Мета та завдання Асоціації

2.1. Метою Асоціації є сприяння розвитку соціології в Україні, методологічному та методичному забезпеченню соціологічних розробок, захисту законних інтересів соціологів України — членів Асоціації, підвищенню ними професійного рівня та кваліфікації.

2.2. Завдання Асоціації:

— сприяння визначенню пріоритетних напрямів розвитку соціології в Україні;

— сприяння інформаційному забезпеченню науковців та фахівців, що працюють у сфері соціології, — членів Асоціації;

— сприяння у забезпеченні для членів Асоціації максимально можливого оступу до всіх джерел соціологічної інформації;

— сприяння пропаганді соціологічних знань серед різних верств населення;

— участь у формуванні соціологічної освіти управлінських кадрів, підготовці соціологів, впровадженні різних форм підвищення кваліфікації соціологів.

2.3. Для здійснення цілей і завдань, визначених у цьому Статуті, Асоціація ористується правом:

— виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

— представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

— ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

— створювати установи та організації;

— одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

— вносити пропозиції до органів влади і управління;

— розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

— засновувати засоби масової інформації.

Асоціація має право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

Асоціація має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права Асоціації захищаються відповідно до Цивільного кодексу України.

Асоціація користується іншими правами, передбаченими законами України.

3. Члени Асоціації

3.1. До складу Асоціації входять індивідуальні члени (регулярні та афілійовані) і колективні члени. Всі члени Асоціації – як індивідуальні, так і колективні – згідно з Цивільним кодексом України мають право участі у цьому непідприємницькому товаристві.

3.2. Регулярні індивідуальні члени Асоціації:

3.2.1. Регулярними індивідуальними членами Асоціації можуть бути фахівці та науковці, які працюють у галузі соціології, визнають Статут Асоціації і Професійний кодекс соціолога України, беруть участь у діяльності Асоціації, сплачують членські внески.

3.2.2. Прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації здійснюється на підставі письмової заяви вступника та письмових рекомендацій двох регулярних індивідуальних членів Асоціації.

3.2.3. Рішення про прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання вступник. Рішення бюро Відділення про прийняття затверджує Правління Асоціації. Питання про прийняття в регулярні індивідуальні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів відповідно бюро

Відділення та Правління Асоціації.

3.2.4. Відмова у прийнятті в регулярні індивідуальні члени Асоціації може бути оскаржена на З’їзді Асоціації. Рішення останнього є остаточним.

3.2.5. Регулярним індивідуальним членам Асоціації видаються членські квитки за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Членські квитки виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

3.2.6. Регулярні індивідуальні члени Асоціації мають право:

— брати участь у зібраннях Відділення Асоціації за місцем проживання з правом вирішального голосу;

— обирати та бути обраними до керівних органів Асоціації;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— публікувати на пріоритетних порівняно з особами, що не є членами Асоціації, засадах свої наукові праці у друкованих органах Асоціації;

— використовувати з науковою метою наукові, методичні, інформаційні та інші матеріали, що є у розпорядженні Асоціації;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

— брати участь у роботі дослідницьких комітетів та інших структур, що утворюються Асоціацією для виконання своїх завдань.

3.2.7. Регулярні індивідуальні члени Асоціації зобов’язані:

— працювати в галузі соціології;

— визнавати Статут Асоціації;

— визнавати Професійний кодекс соціолога України;

— брати участь у діяльності Асоціації;

— сплачувати членські внески.

3.3. Колективні члени Асоціації:

3.3.1. Колективним членом Асоціації можуть бути трудові колективи наукових установ, вищих навчальних закладів та їх підрозділів (факультетів, кафедр, лабораторій, відділів, центрів тощо), підприємств, організацій, установ, громадські об’єднання, інші організації, що ведуть роботу в сфері соціології.

3.3.2. Рішення про прийняття в колективні члени Асоціації приймає бюро територіального Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місцезнаходження вступник, на підставі рішення відповідного колективу або повноважного органу з проханням про прийняття у колективні члени Асоціації. Рішення бюро Відділення про прийняття затверджує Правління Асоціації. Питання про прийняття в колективні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх членів відповідно бюро Відділення та Правління Асоціації.

3.3.3. Колективним членам Асоціації видаються свідоцтва за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Свідоцтва виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

3.3.4. Колективний член Асоціації має право:

— брати участь із правом вирішального голосу у зібраннях Відділення Асоціації за місцем знаходження цього колективного члена Асоціації;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

3.3.5. Колективний член Асоціації зобов’язаний:

— сприяти реалізації заходів, які проводить Асоціація згідно зі своїми завданнями;

— інформувати Асоціацію про результати своєї роботи, проведеної в сфері соціології;

— сприяти реалізації проектів, які виконує Асоціація згідно зі своїми завданнями;

— займатися пропагандою та розповсюдженням соціологічних знань;

— регулярно сплачувати членські внески.

3.3.6. Для участі у зібранні Відділення Асоціації колективний член Асоціації направляє свого повноважного представника, повноваження якого завірені письмово відповідним чином. Представник колективного члена на зібраннях Відділення має один голос.

3.4. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації:

3.4.1. Афілійованими індивідуальними членами Асоціації можуть бути студенти вищих навчальних закладів України, які отримують соціологічну освіту, визнають Статут Асоціації і Професійний кодекс соціолога України, беруть участь у діяльності Асоціації, сплачують членські внески.

3.4.2. Прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації здійснюється на підставі письмової заяви вступника та письмових рекомендацій двох регулярних індивідуальних членів Асоціації.

3.4.3. Рішення про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання вступник. Рішення Відділення про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації є остаточним і надсилається до Правління Асоціації виключно з метою інформування.

Питання про прийняття в афілійовані індивідуальні члени Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів бюро Відділення Асоціації.

3.4.4. Відмова у прийнятті в афілійовані індивідуальні члени Асоціації може бути оскаржена на зібранні Відділення Асоціації. Його рішення є остаточним.

3.4.5. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації мають право:

— брати участь у зібраннях Відділення Асоціації за місцем проживання з правом дорадчого голосу;

— брати участь у всіх заходах, які проводить Асоціація;

— користуватися матеріальною базою Асоціації у порядку, що встановлюється Правлінням Асоціації;

3.4.6. Афілійовані індивідуальні члени Асоціації зобов’язані:

— успішно отримувати соціологічну освіту, наполегливо здобувати соціологічні знання;

— визнавати Статут Асоціації;

— визнавати Професійний кодекс соціолога України;

— брати участь у діяльності Асоціації;

— сплачувати членські внески.

3.5. Колективні, регулярні індивідуальні або афілійовані індивідуальні члени Асоціації за невиконання своїх обов’язків виключаються з числа відповідно колективних, регулярних індивідуальних або афілійованих індивідуальних членів Асоціації. Рішення про виключення з числа членів Асоціації приймає бюро Відділення – місцевого осередку Асоціації, на території якого має місце проживання або місцезнаходження член Асоціації. Рішення бюро Відділення про виключення затверджує Правління Асоціації. Питання про виключення з числа членів Асоціації вирішується відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини присутніх членів відповідно бюро Відділення та Правління Асоціації. Рішення про виключення може бути оскаржене на З’їзді Асоціації. Рішення останнього є остаточним.

3.6. Почесні члени Асоціації:

3.6.1. Обрання Почесним членом Асоціації є почесною нагородою Асоціації і

не означає, що обраний отримує правовий статус учасника непідприємницького товариства.

3.6.2. Почесним членом Асоціації можуть бути обрані громадяни України та іноземні громадяни, які мають видатні заслуги в сфері соціології та практичного застосування результатів соціологічних досліджень.

3.6.3. Почесний член Асоціації обирається відкритим голосуванням на З’їзді Асоціації за пропозицією Правління Асоціації простою більшістю голосів присутніх делегатів.

3.6.4. Почесним членам Асоціації видаються дипломи за зразком, що затверджується Правлінням Асоціації. Дипломи виготовляються та оформляються Правлінням Асоціації і підписуються Президентом Асоціації.

4. Структура та керівні органи Асоціації

4.1. Вищим органом Асоціації є З’їзд.

4.2. З’їзд Асоціації проводиться не рідше ніж один раз на чотири роки.

4.3. Рішення про проведення З’їзду приймає Правління Асоціації. Правління Асоціації своїм рішенням визначає норми представництва делегатів від Відділень, окремо для індивідуальних та колективних членів.

Позачерговий З’їзд скликається за рішенням Правління Асоціації або за рішеннями не менш ніж двох третин Відділень Асоціації.

4.4. Делегати З’їзду обираються на загальних зборах Відділень відкритим голосуванням. Рішення про обрання делегатів приймається більшістю голосів присутніх на загальних зборах Відділення.

4.5. З’їзд є правомочним, якщо в його роботі беруть участь не менше двох третин обраних делегатів.

4.6. До виключної компетенції З’їзду входить:

4.6.1. Прийняття Статуту Асоціації, внесення змін і доповнень до Статуту Асоціації.

4.6.2. Обрання окремо строком на чотири роки:

• Президента Асоціації (одна і та ж сама особа може бути обрана Президентом не більше, ніж на два строки поспіль);

• членів Правління Асоціації. Кількісний склад Правління, зокрема, кількість Віце-президентів Асоціації, визначається З’їздом Асоціації;

• Контрольно-ревізійної комісії (КРК) Асоціації у складі трьох осіб:

− голови КРК (одна і та ж сама людина може бути обрана головою не більше, ніж на два строки поспіль),

− заступника голови КРК,

− секретаря КРК;

• Комісії з професійної етики соціолога у складі п’яти осіб:

− голови комісії (одна і та ж сама людина може бути обрана головою

не більше, ніж на два строки поспіль),

− заступника голови,

− секретаря,

− членів комісії.

4.6.3. Визначення основних напрямів роботи Асоціації на період між З’їздами.

4.6.4. Розгляд апеляцій членів Асоціації, адресованих З’їзду.

4.6.5. Реалізація права власності на майно та кошти Асоціації.

4.6.6. Прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію Асоціації.

4.7. Рішення З’їзду приймаються простою більшістю від числа делегатів, присутніх на З’їзді, відкритим або таємним голосуванням (за вибором делегатів). Рішення про внесення змін до Статуту Асоціації, відчуження майна Асоціації на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна Асоціації, та про ліквідацію Асоціації приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

4.8. На період між З’їздами діяльністю Асоціації керує Правління.

4.8.1. До складу Правління Асоціації входять Президент Асоціації, Віце- президенти Асоціації, інші члени Правління.

4.8.2. Кількісний склад Правління визначається З’їздом Асоціації.

4.8.2.1. На своєму першому засіданні Правління Асоціації, обране З’їздом Асоціації, окреслює перелік обов’язків членів Правління за такою орієнтовною функціональною спрямованістю:

− міжнародна діяльність;

− організаційна діяльність;

− підвищення кваліфікації соціологів, робота з молодими соціологами;

− співробітництво з академічними установами, проведення конференцій, семінарів;

− акредитація соціологічних центрів та установ;

− соціологічна освіта управлінських кадрів;

− вдосконалення нормативно-правової бази, методологічне та методичне забезпечення соціологічної освіти;

− видавнича діяльність тощо.

4.8.3. Правління Асоціації:

— обирає Віце-президентів зі свого складу у кількості, визначеній З’їздом;

— затверджує вченого секретаря Правління Асоціації за поданням Президента;

— приймає рішення про проведення З’їзду Асоціації;

— організовує виконання рішень З’їзду Асоціації;

— визначає план діяльності Асоціації на поточний рік;

— затверджує структуру апарату Асоціації;

— приймає рішення про створення структурних підрозділів Асоціації, затверджує їх Положення;

— приймає рішення про створення з метою виконання статутних завдань і цілей госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством;

— затверджує рішення про прийняття та виключення індивідуальних і колективних членів Асоціації;

— призначає редакторів друкованих органів Асоціації та визначає склад їх редакційних колегій;

— встановлює сумісно із головами Відділень розмірів внесків членів Асоціації;

— заслуховує звіти Президента, керівників структурних підрозділів

Асоціації;

— затверджує кошториси витрат на поточний рік та звіти про їх виконання;

— розглядає заяви та пропозиції членів Асоціації, що направлені на адресу Правління.

4.8.4. Правління проводить свої засідання не рідше одного разу на три місяці (на квартал).

4.8.5. Засідання Правління є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше половини членів Правління.

4.8.6. Рішення Правління приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Правління.

4.8.7. Рішення Правління може прийматися шляхом візування рішення членами Правління.

4.8.8. Засідання Правління скликаються за рішенням Президента або не менш ніж третини членів Правління.

4.8.9. Члени Правління Асоціації мають право бути присутніми на засіданні КРК Асоціації з правом дорадчого голосу. Запрошення членів Правління на засідання КРК є обов’язком Голови КРК та здійснюється не пізніше, ніж за два тижні до дня засідання. Водночас надається проект порядку денного запланованого засідання.

4.9. Правління очолює Президент Асоціації.

4.9.1. Президент Асоціації:

— організує діяльність Асоціації згідно з її завданнями;

— скликає засідання Правління та головує на них;

— користується правом першого підпису фінансових документів;

— діє згідно з законодавством від імені Асоціації без спеціального доручення, представляє Асоціацію у всіх органах, установах та організаціях;

— розпоряджається майном та коштами Асоціації, укладає угоди, видає довіреності, відкриває рахунки в банках;

— здійснює від імені Асоціації майнові та немайнові права і зобов’язання, виступає позивачем та відповідачем у суді та арбітражі;

— у межах своїх повноважень видає накази, інструкції, дає вказівки;

— відповідно до трудового законодавства приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату Асоціації;

— на З’їзді Асоціації надає звіт про роботу Асоціації.

4.10. Місцевими (регіональними) осередками Асоціації є її територіальні Відділення. Згідно з Конституцією України та Законом України «Про об’єднання громадян» Відділення Асоціації можуть створюватися в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі.

4.10.1. Відділення створюються при наявності в регіоні не менше трьох індивідуальних і колективних членів Асоціації.

4.10.2. У своїй діяльності Відділення керуються Статутом Асоціації та Положенням про Відділення (місцевий осередок) Соціологічної асоціації України. Положення про Відділення (місцевий осередок) Соціологічної асоціації України затверджується Правлінням Асоціації.

4.10.3. Відділення може бути самостійною юридичною особою, мати печатку, штампи, рахунки в банківських установах. У цьому випадку реєстрація Відділення відбувається у встановленому законом порядку та за письмовою згодою Правління Асоціації. Відділення без статусу юридичної особи легалізуються шляхом повідомлення про заснування у встановленому законом порядку.

4.11. З метою сприяння більш ефективній розробці актуальних проблем соціології, організації наукових досліджень у структурі Асоціації можуть створюватися на громадських засадах Дослідницькі комітети.

Дослідницькі комітети створюються рішенням Правління Асоціації і в своїй діяльності керуються Положенням про Дослідницькі комітети, затвердженим Правлінням Асоціації.

4.12. З’їзд Асоціації обирає Контрольно-ревізійну комісію Асоціації.

4.12.1. Контрольно-ревізійна комісія:

— здійснює контроль за виконанням рішень З’їзду Асоціації;

— проводить ревізію фінансово-господарської діяльності Асоціації,

Правління Асоціації, Відділень Асоціації.

4.12.2. До складу Контрольно-ревізійної комісії входять голова, заступник

голови, секретар.

4.12.3. Члени Контрольно-ревізійної комісії мають право бути присутніми на засіданні Правління Асоціації, загальних зборів Відділень з правом дорадчого голосу.

4.12.3.1. Запрошення членів КРК на засідання Правління Асоціації, загальних зборів кожного Відділення Асоціації є обов’язком відповідно Президента Асоціації та голови бюро територіального Відділення Асоціації і здійснюється не пізніше, ніж за два тижні до дня засідання.

Водночас надається проект порядку денного запланованого засідання.

4.12.4. Засідання Контрольно-ревізійної комісії проводиться у разі необхідності, але не рідше одного разу на півроку. Рішення Контрольно-ревізійної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії.

5. Кошти та майно Асоціації

5.1. Асоціація набуває право власності на кошти та інше майно, передане їй засновниками, членами або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів.

5.2. Асоціація також має право на частину майна та коштів, які отримано в результаті діяльності створених нею установ і організацій та заснованих нею підприємств, відповідно до установчих документів цих юридичних осіб.

5.3. Фінансування діяльності Асоціації може відбуватися за рахунок надходження коштів:

— з державного бюджету;

— від членських внесків;

— від благодійності (надходження від підприємств та організацій України, громадян України, нерезидентів);

— від господарської діяльності підприємств, установ, організацій, заснованих та створених Асоціацією для виконання статутних завдань;

— у вигляді кредитів, отриманих від банків та інших фінансових установ;

— у вигляді процентів за надані кредити;

— з інших передбачених законом джерел.

5.4. Діяльність Асоціації не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками товариства. Кошти Асоціації можуть використовуватися на:

— податки та обов’язкові платежі;

— оплату праці (заробітну плату штатних і оплату позаштатних працівників, а також інші грошові чи натуральні в грошовому вимірі виплати їм, що не входять до фонду оплати праці і здійснюються за рахунок власних коштів);

— соціальну допомогу;

— матеріальні витрати та оплату послуг (сюди включаються вартість послуг оренди, зв’язку, транспорту, комунальних платежів, канцелярські та господарські витрати, витрати на проведення масових заходів тощо);

— капітальні вкладення (вартість витрат на придбання основних засобів);

— капітальний ремонт;

— благодійну діяльність;

— сплату процентів за отриманими кредитами;

— інші витрати.

5.5. Розміри внесків членів Асоціації встановлюються сумісним рішенням Правління Асоціації та голів територіальних Відділень.

5.6. Відділення відраховує частину своїх коштів до Правління Асоціації. Розмір відрахувань встановлюється сумісним рішенням Правління Асоціації та голів бюро територіальних Відділень.

5.7. Асоціація, створені нею установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватися в органах державної податкової адміністрації та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

6. Припинення діяльності Асоціації

6.1. Припинення діяльності Асоціації може бути здійснено в результаті передання всього майна, прав та обов’язків Асоціації іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

6.2. У випадку ліквідації Асоціації З’їзд або орган, що прийняв рішення про ліквідацію Асоціації, призначають Ліквідаційну комісію, яка здійснює всі необхідні заходи.

6.3. Кошти та майно Асоціації, в тому числі в разі її ліквідації, не можуть перерозподілятися між її членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

6.4. Асоціація є припиненою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

7. Зміни до Статуту

7.1. Зміни до Статуту приймаються З’їздом Асоціації. Відповідне рішення приймається більшістю не менш як у 3/4 голосів делегатів, присутніх на З’їзді.

7.2. Зміни до Статуту підлягають обов’язковій державній реєстрації. Про внесені зміни до Статуту у 5-денний термін повідомляється орган, що здійснює державну реєстрацію.

2.2 Професійний кодекс соціолога

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням V з'їзду

Соціологічної асоціації

України

20 травня 2004 року

Вступ

Кодекс професійної етики соціолога Соціологічної асоціації України (САУ) визначає принципи й етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів. Кодекс складається зі вступу, преамбули, основних принципів і конкретних етичних норм. До складу Кодексу входить розділ "Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога", що описує процедури подання, розгляду і розв'язання скарг у зв'язку з неетичною поведінкою Комісією з професійної етики (КПЕ) САУ.

Преамбула та основні принципи кодексу визначають головні етичні орієнтири діяльності членів Асоціації відповідно до її вищих ідеалів. Хоча преамбула та основні принципи не є правилами до обов'язкового виконання, соціологи мають ними керуватися при розв'язанні етичних проблем, пов'язаних із професійною діяльністю, а Комісія з професійної етики має спиратися на них при інтерпретації етичних норм.

Етичні норми встановлюють правила поведінки соціологів. Більшість етичних норм сформульовано у загальному вигляді, так, щоб їх можна було застосувати до різних ситуацій. Склад наведених норм не є вичерпним. Якщо у Кодексі не йдеться про якусь конкретну форму поведінки, це не означає, що поведінку не слід оцінювати з позиції загальних етичних принципів і норм.

Членство в САУ передбачає прийняття Кодексу професійної етики соціолога САУ і дотримання процедур, проваджуваних Комісією з професійної етики.

При вступі до САУ приймається зобов'язання виконувати ці положення. Порушення положень кодексу може призвести до застосування санкцій, аж до виключення з членів Асоціації.

Особиста діяльність, що не впливає на виконання соціологами їхніх професійних ролей, не є предметом Кодексу професійної етики соціолога.

Преамбула

Кодекс професійної етики соціолога встановлює загальну систему цінностей, відповідно до якої соціологи будують свою професійну роботу. Кодекс складено так, щоб подати основні принципи і правила, що стосуються професійних ситуацій, з якими можуть зустрітися соціологи. Головною метою є благополуччя і захист індивідів і груп, з якими працюють соціологи. Дотримання норм професійної етики при проведенні наукової роботи, у викладанні, практичній діяльності та при наданні послуг входить до сфери індивідуальної відповідальності кожного соціолога.

Кожен соціолог може доповнювати свої правила поведінки, виходячи з власних особистих цінностей, культури і досвіду, але не порушуючи зафіксовані в цьому кодексі.

Основні принципи

Наведені нижче основні принципи мають розглядатися соціологом як орієнтир при виборі етичного варіанта поведінки в різних контекстах. Вони є критеріями професійної поведінки відповідно до вищих ідеалів у цій сфері людської діяльності.

I. Повага до прав людини, її гідності та індивідуальності

Соціологи зобов'язані поважати права, гідність та індивідуальність кожної людини. У своїй професійній діяльності вони зобов'язані уникати упередження, будь-яких форм нетолерантності й дискримінації стосовно статі; віку; етнічної належності; раси; національного походження; мови; релігії; недієздатності; стану здоров'я; сімейного стану кожної людини. Вони зобов'язані бути уважними до культурних, індивідуальних і рольових відмінностей при наданні послуг, навчанні й дослідженні груп людей із різними характеристиками. В усій своїй практичній діяльності соціологи мають визнавати права інших людей на свої цінності, думки і ставлення, відмінні від їхніх власних.

II. Професійна компетентність

Соціологи зобов'язані підтримувати найвищий рівень компетентності у своїй роботі; вони розуміють, що їхні професійні можливості мають певні межі й беруться лише за ті завдання, для яких мають належну освіту, вміння і досвід. Вони визнають необхідність постійного підвищення свого освітнього рівня, щоб залишатися професійно компетентними; вони використовують відповідні наукові, професійні, технічні й адміністративні засоби, потрібні для підтримки їхньої професійної діяльності на компетентному рівні. Вони консультуються з іншими професіоналами з метою поліпшення своєї роботи зі студентами, учасниками дослідження й замовниками.

III. Чесність

У своїй професійній діяльності - у наукових дослідженнях, викладанні, практичній роботі, наданні послуг - соціологи зобов'язані діяти чесно, справедливо і шанувати права й інтереси один одного та інших людей, яких заторкує їхня професійна діяльність. Свої взаємовідносини соціологи зобов'язані будувати на засадах довіри один до одного й у жодному разі свідомо не висувати тверджень, що вводять в оману.

IV. Професійна відповідальність

Соціологи зобов'язані дотримуватися найвищих професійних норм і брати на себе відповідальність за свою роботу. У своїй професійній діяльності вони виходять з того, що всі разом вони становлять одну спільноту й відповідають за розвиток соціологічного знання та підтримання авторитету соціології у науковій і соціально-практичній сферах життя суспільства. Соціологи усвідомлюють цінність довіри громадськості до висновків соціології, вони зацікавлені в етичній поведінці один одного, їх непокоїть те, що дії декого з них можуть скомпрометувати цю довіру. Соціологи мають прагнути діяти колегіально, але не повинні дозволяти цьому прагненню до колегіальності ставати важливішими за їхню особисту відповідальність за етичну поведінку. У разі потреби соціологи мають консультуватися з колегами, щоб уникати порушення етичних норм.

V. Соціальна відповідальність

Соціологи мають усвідомлювати свою професійну відповідальність перед суспільством, у якому вони живуть і працюють. Вони зобов'язані подавати громадськості свої знання й уміння на благо самого суспільства. Здійснюючи дослідження, соціологи мають намагатися розвивати соціологію як науку і приносити користь суспільству.

Етичні норми

1. Організація професійної діяльності і трудові відносини

1.1. Професійна діяльність соціолога (дослідження, викладання, консультування, експертиза, надання послуг, публічні виступи) здійснюється тільки в межах компетентності, грунтованої на його освіті або на досвіді, здобутому під відповідним науковим керівництвом.

1.2. Наймаючись на роботу, соціолог надає роботодавцю точну і повну інформацію про свою професійну кваліфікацію і досвід роботи. При звільненні з роботи соціолог здійснює можливі кроки для зменшення негативних наслідків свого звільнення.

1.3. Соціолог відповідає за моральний дух і ставлення до професії своїх підлеглих, співробітників, студентів і ніколи не демонструє зневаги до професійно-етичних принципів наукової і викладацької роботи.

1.4. У процесі роботи, а також при прийнятті на роботу та звільненні з роботи соціолог обстоює справедливе ставлення до всіх працівників, утримуючись від дискримінації залежно від віку, статі, раси, національності, етнічного походження, мови, релігії, стану здоров'я, сімейного стану або якихось інших обставин, що захищаються законом.

1.5. Виступаючи в ролі керівника дослідницького колективу (постійного або тимчасового), соціолог при прийнятті на роботу співробітників або укладаючи тимчасову трудову угоду на період роботи над проектом, чітко визначає вимоги для прийняття на роботу, функції співробітника, його права й обов'язки, термін перебування на посаді, тривалість роботи, умови і розміри оплати праці, можливості посадового підвищення.

1.6. Соціолог не дає завдання своїм підлеглим, співробітникам, студентам, якщо їхню освіту або професійний досвід не можна оцінити як достатні для того, щоб це завдання було виконане на належному професійному рівні.

1.7. Жодні міркування персональної, економічної або професійної вигоди не дають права соціологам на експлуатацію людей, якими вони керують і роботу яких оцінюють (студентів, підлеглих, співробітників або учасників дослідження).

1.8. Соціолог утримується від діяльності, якщо його особисті обставини можуть вплинути на професійну роботу або завдати шкоди людям, перед якими він професійно відповідальний.

1.9. При поданні заявок на гранти соціолог зобов'язується зберігати чесність стосовно можливих конкурентів і не вдаватися до використання неформальних відносин із членами конкурсної комісії, рецензентами, співробітниками організацій, що фінансують гранти.

2. Науково-дослідницька діяльність

2.1. Соціолог вважає своїм професійним обов'язком бути в курсі наукової і професійної інформації у своїй сфері діяльності, підтримувати високий рівень професійної компетентності.

2.2. Соціолог проводить дослідження, викладання, практичну роботу в новій царині або із залученням нових технологій тільки після вжиття необхідних заходів, що гарантують компетентність його роботи у цій царині.

2.3. У будь-якому виді діяльності, пов'язаному з виконанням професійних обов'язків, соціолог ніколи свідомо не спотворює істину, хоч би які обставини провокували його на дії такого роду.

2.4. Соціолог виявляє наукову чесність і коректність в оцінюванні свого дослідження, чітко усвідомлюючи й посилаючись на внесок попередників, колег і підлеглих у теоретичні засади, методику, організаційний процес і результати дослідження.

2.5. Соціолог несе особисту відповідальність за результати, отримані ним на базі програм і методик інших дослідників, а також за використання чужих ідей і результатів у власній науковій праці.

2.6. Соціолог не допускає того, щоб при аналізі соціальних проблем його особисті інтереси та інші сторонні впливи перешкоджали встановленню наукової істини.

2.7. Керуючись ідеалом досягнення істини, соціолог приділяє особливу увагу надійності соціологічної інформації; достовірності висновків і рекомендацій, що робляться на основі аналізу цієї інформації.

2.8. Соціолог має чітко усвідомлювати обмеженість застосовуваних методик, своїх пізнавальних можливостей, обсягу наявних ресурсів і братися за реалізацію лише тих дослідницьких цілей, які можуть бути досягнуті у рамках цих обмежень.

2.9. Соціолог уживає заходів для захисту прав і добробуту учасників дослідження та інших осіб, що підпадають під вплив цього дослідження.

2.10. Соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює.

2.11. Соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які вражають гідність особистості респондентів ( обстежуваних) та порушують їхні інтереси.

2.12. Соціолог, котрий проводить дослідження, має діставати згоду від учасників дослідження: 1) якщо дані збираються від учасників дослідження шляхом спілкування (опитування) або втручання в їхнє життя; 2) якщо проведення дослідження відбувається у приватних умовах, коли респондент не очікує жодної реєстрації того, що відбувається.

2.13. Соціолог має діставати згоду учасників дослідження до проведення відеозапису, кінозйомок чи будь-якого іншого виду документування, якщо це не безпосередні спостереження у громадських місцях.

2.14. Соціолог інформує учасників дослідження про характер дослідження, звертає їхню увагу на те, що їхня участь є добровільною і будь-якої миті може бути перервана за бажанням обстежуваного (респондента).

2.15. Соціолог інформує учасників дослідження про важливі чинники, здатні вплинути на їхнє бажання взяти в ньому участь (наприклад, імовірний ризик і вигода від цієї участі); він пояснює інші аспекти дослідження і відповідає на питання майбутніх учасників. Соціолог пояснює, що відхилення або відмова від участі в дослідженні в цілому або в якійсь його частини не тягне за собою жодного покарання.

2.16. Соціолог ніколи не обманює учасників дослідження стосовно аспектів, здатних істотно впливати на їхнє бажання брати участь (наприклад, фізичний ризик, дискомфорт, неприємні емоційні наслідки).

2.17. Соціолог дотримується всіх зобов'язань, які він дає учасникам дослідження у процесі одержання згоди.

2.18. При проведенні дослідження з дітьми соціолог дістає згоду батьків або чинно уповноваженого опікуна. Соціолог може не звертатися за згодою до батьків або опікуна, якщо: 1) дослідження призведе до мінімального ризику для його учасників; 2) дослідження практично неможливо провести у разі отримання такої згоди; 3) згода батьків або опікуна не є необхідним актом захисту дитини (наприклад, від батьків, позбавлених батьківських прав).

2.19. Соціолог не використовує облудні методи, крім тих випадків, коли визначено, що ці методи не завдадуть шкоди учасникам дослідження; встановлено, що вони мають наукову, освітню або прикладну цінність і рівні за ефективністю методи, що не використовують облуду, в цьому разі незастосовні й коли на це є дозвіл органу САУ, що проводить експертизу з етичних питань дослідження.

2.20. У взаємовідносинах із респондентами соціолог суворо дотримується гарантії конфіденційності, нерозголошення повідомлених респондентами відомостей. Виняток становлять випадки, коли це не передбачено програмою збирання даних, про що респонденти (обстежувані) мають бути завчасно попереджені.