Тема 9. Життєвий і творчий шлях Юрія Федьковича
(1834 – 1888)
План
1. Громадська діяльність, світоглядні позиції Ю.Федьковича.
2. Поетична творчість:
a) мотиви і образи лірики;
b) розмаїття жанрів;
c) фольклорно-літературна основа поетики (жовнірська лірика, продовження традицій Т.Шевченка).
3. Національно-патріотичний пафос поем “Новобранчик” та “Дезертир”. Історизм поеми “Лук”ян Кобилиця”.
4. Прозові твори: поєднання реалістичних і романтичних прийомів у художньому зображенні дійсності.
5. Ю.Федькович і розвиток літератури на західноукраїнських землях.
Тексти
Нічліг. Товариш. Під Маджентов. Думи мої. До руського боянства. При відході. Пречиста діво, радуйся, Маріє! Молитва. Русь. Україна. Оскресни, Боян! Співацька добраніч. Святий вечір. Дезертир. В арешті. Співанка. У Вероні. Трупарня. На могилі мого брата. Добуш. Юрій Гінда. Киртчалі. Золотий лев. Стрілецька пригода. Нива. Буковина. Мій сардак. До мого брата Олекси Чернявського… Зіронько моя. З окрушків. Осьмий поменник Тарасові Шевченкові на вічную пам”ять. Осьмий поменник Тарасові Григоровичеві Шевченці на вічную пам”ять. Дикі думи. Шипітські берези. Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь.
Довбуш. Лук”ян Кобилиця. Новобранчик. Дезертир. Із поеми “Слава Ігоря”.
Люба - згуба. Сафат Зінич. Три як рідні брати. Стрілець. Жовнярка. Опришок.
Література
1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.48-50, 70-74, 204-211, 294-305.
2. Гуменюк М. Юрій Федькович. – К., 1956.
3. Гуць Г. Юрій Федькович і західноєвропейська література. – К., 1985.
4. Загайко П. Вивчення творчості Юрія Федьковича. – К., 1981.
5. Івашків В. Українська романтична драма 30-80- років ХІХ ст. – К., 1990. – С.87-106.
6. Коржупова А. Юрій Федькович: Літературний портрет – К., 1963.
7. Коржупова А. Юрій Федькович у літературознавчих розвідках // Юрій Федькович у розвідках і матеріалах. – К., 1958. – С.17-24.
8. Лесин В. Юрій Федькович. – К., 1984.
9. Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Федьковича. – Львів, 1911.
10. Маковей О. Шипітські берези: Замітки до кількох поем Федьковича // Юрій Федькович в розвідках і матеріаліх. – К., 1958. – С.176-186.
11. Мельник В. Доля і пісня. – Чернівці, 1990.
12. Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.50-53, 85-87, 208-217.
13. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.152-167, 253-278.
14. Нечиталюк Н. Буковинський Кобзар: Літературно-критичний нарис. – Львів, 1963.
15. Пазяк М. Юрій Федькович і народна творчість. – К., 1974.
16. Пільгук І. Шевченківські традиції в сатирі Юрія Федьковича // Пільгук І. У пошуках художньої правди: Вибрані статті. – К., 1969. – С.176-192.
17. Пивоваров М. Юрій Федькович: Літературно-критичний нарис. – К., 1954.
18. Погребенник Ф. Юрій Федькович // Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К., 1985. – С.5-31.
19. Пасічний В., Томашук Н. Проза Юрія Федьковича // Юрій Федькович: Статті та матеріали. – Чернівці, 1959. – С.97-103..
20. Славинський О. Плач Флояри. – К., 1985.
21. Сінченко Г. До вивчення драматичних творів Ю.Федьковича // Юрій Федькович: Статті та матеріали. – Чернівці, 1959. – С.151-159.
22. Українка Леся. Малорусские писатели на Буковине // Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – Т.8. -К., 1977. - С.62-67.
23. Франко І. Молодий вік Остапа Федьковича // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С.149 - 165.
24. Франко І. Осип–Юрій Федькович (Кілька слів по поводу 25-літнього ювілею його літературної творчості) // Там само. – Т.27. – С.37-39.
25. Франко І. Осип Гординський-Федькович: Посмертний спогад // Там само. – Т.27. – С.177 - 180.
26. Шалата М. Юрій Федькович: Життєвий і творчий шлях. – К., 1984.
27. Юрій Федькович у розвідках і матеріалах. – К., 1958.
28. Юрійчук М., Івашкевич З. Юрій Федькович. Семінарій. – К., 1981.
Поміркуйте над висловлюваннями:
Я лише в простім стані щасливим бути можу, бо ще лиш в простім стані добре серце, гонор, поезію найти можна, а інде? – рідко або ніколи.
Ю.Федькович
Се, безперечно, одна з найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі. Так і здається, що природа гуцульської землі і гуцульської породи зложила в ньому що мала найніжнішого і найсердечнішого: чаруючу простоту й мелодійність слова, теплоту чуття і той погідний, сердечний та неколючий гумор, котрий так і липне до серця кожного слухача…
І.Франко
Федькович першим на всю закордонну Україну звернувся безпосередньо до народу, черпаючи у нього мотиви й зміст для своїх творів, - принаймні кращих, - і цим зайняв в історії українського письменства помітне місце.
С.Єфремов