Тема 17. Державне регулювання торговельної діяльності
Опрацьовуючи тему«Державне регулювання торговельної діяльності», студенту необхідно взяти до уваги, що вивчення цієї теми має бути спрямоване насамперед на з’ясування правових засад та механізмів правового регулювання торгівлі в Україні, основних засобів впливу держави на торговельну діяльність.
Державне регулювання торговельної діяльності здійснюється відповідно до нормГК України, ЦК України,законів України «Про захист прав споживачів» в редакції від 1 грудня 2005 р., "Про безпечність та якість харчових продуктів " в редакції від 6 вересня 2005 р, "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 2 грудня 2010 р., "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції " від 2 грудня 2010 р., "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 р., "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р., "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" від 1 грудня 2005 р., "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції від 15 червня 2004 р., «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 р., Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року та інших нормативно-правових актів
Студенту слід мати на увазі, що у сфері господарювання (в тому числі й у сфері торгівлі) держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:
· державне замовлення;
· ліцензування, патентування і квотування;
· сертифікація та стандартизація;
· застосування нормативів та лімітів;
· регулювання цін і тарифів;
· надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
· надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (ст.12 ГК України).
Держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров'я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом:
-встановлення обов'язкових параметрів безпечності для харчових продуктів;
-встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах;
-встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об'єктів) та осіб, які зайняті у процесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експонування) харчових продуктів;
-забезпечення безпечності нових харчових продуктів для споживання людьми до початку їх обігу в Україні;
-встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;
-забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;
-інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;
-встановлення вимог щодо знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
-встановлення вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
-участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;
-здійснення державного контролю на потужностях (об'єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров'я і життя людей;
-здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об'єктів санітарних заходів вимог законодавства;
-виявлення порушень законодавства та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення законодавства.
Згідно Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", особи, які займаються виробництвом та обігом харчових продуктів, мають право: одержувати в установленому порядку необхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про результати державного контролю та державного нагляду за виробництвом та обігом їх харчових продуктів; одержувати від постачальників сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та матеріалів для виробництва (переробки) харчових продуктів декларацію виробника; вимагати зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; оскаржувати результати лабораторних досліджень, якщо ці результати відрізняються від результатів, отриманих виробником з використанням таких самих або ідентичних методів аналізу, та проводити арбітражні дослідження в уповноваженій та акредитованій арбітражній лабораторії; оскаржувати будь-які рішення відповідних інспекторів, що стосуються їх господарської діяльності, відповідно до законодавства; звертатися за захистом своїх прав до суду; вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об'єктів санітарних заходів, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих їх постачальником; бути звільненим від відшкодування збитків, пов'язаних із непридатністю до споживання або небезпечністю харчового продукту, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, відповідних санітарних заходів.
Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, зобовя'зані: виконувати вимоги законодавства; застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва під час виробництва та обігу харчових продуктів; забезпечувати використання у харчових продуктах дозволених інгредієнтів, які використовуються у дозволених межах, є безпечними та належної якості; забезпечувати наявність достатньої та надійної інформації щодо поживної цінності, складу, належних умов зберігання, застережень та приготування харчових продуктів; надавати декларацію виробника; забезпечувати належні умови зберігання та/або експонування харчових продуктів; запобігати продажу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів; добровільно вилучати харчові продукти, які вони виробили або вводять у обіг, у разі виявлення факту, що такі харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані; виправляти недоліки харчових продуктів, які вироблені або знаходяться в обігу та не відповідають законодавства; забезпечувати безперешкодний доступ відповідного інспектора, який здійснює державний контроль або державний нагляд, до потужностей (об'єктів) з виробництва або обігу харчових продуктів протягом звичайного часу роботи та дозволяти відбір зразків об'єктів санітарних заходів, а також інших матеріалів і речовин на зазначених потужностях (об'єктах), та надавати за вимогою відповідного інспектора документи, необхідні для цієї мети; компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання непридатних до споживання або неправильно маркованих харчових продуктів та споживання харчових продуктів, які були визнані небезпечними, за умови їх зберігання, приготування та/або споживання згідно з інструкціями, наданими виробником та/або продавцем; вести облік придбання, з посиланням на відповідну декларацію виробника, та використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, що застосовуються для виробництва або обігу харчових продуктів, протягом трьох років для забезпечення відслідковування таких харчових продуктів.
Відповідно ст. 36 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" забороняється:обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів; продаж харчових продуктів домашнього виготовлення; обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних документів.
Забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти: небезпечні; непридатні до споживання; неправильно марковані; не зареєстровані або не затверджені відповідно до положень законодавства або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані; не відповідають технічним регламентам; завезені на територію України контрабандно; дата споживання "Вжити до" яких минула.
Держава забезпечує безпечність нехарчової продукції. Безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам.
Відповідно ст. 9 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" розповсюджувачі зобов'язані: надавати споживачам (користувачам), а також виробникам, розповсюджувачам у ланцюгу постачання відповідної продукції інформацію про ризики, які становить ця продукція; надавати відповідному органу державного ринкового нагляду та іншим заінтересованим особам інформацію, необхідну для відстеження походження відповідної продукції; співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами державного ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція; сприяти виробникам у вжитті ними заходів щодо забезпечення безпечності продукції; не постачати продукцію, про яку їм відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції; якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони розповсюдили, становить ризики для споживачів, несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції; співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними.
Державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами нехарчової продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України. Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю нехарчової продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Митним кодексом України.
Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження; призначає органи з сертифікації продукції; встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції; веде Реєстр державної системи сертифікації; організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
· запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
· сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
· створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.
Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за: необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності; порушення правил сертифікації. Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальністьза недостовірність результатів випробувань.
Державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення:1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності; 2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення; 3) розширення сфери застосування вільних цін; 4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості; 5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін; 6) необхідних економічних гарантій для виробників; 7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.
Суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:
· вільні ціни;
· державні регульовані ціни.
Вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Спеціально уповноваженим центральним органом з реалізації державної політики з контролю за цінами є Державна інспекція України з контролю за цінами, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Основними завданнями Державної інспекція України з питань захисту прав споживачів є:реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил, а також внесення на розгляд Міністра економічного розвитку і торгівлі України пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право:
- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг;
- безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів;
- відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету;
- проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання;
- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
- припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;
- забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції;
- подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
- передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення;
- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені законом, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Самостійна робота
Питання для самостійного опрацювання
1. Основні засоби регулюючого впливу держави на торговельну діяльність.
2. Державне регулювання безпечності та якості харчових продуктів та нехарчової продукції.
3. Поняття і правові основи сертифікації. Об’єкти сертифікації.
4. Порядок здійснення державного регулювання цін.Державна інспекція України з контролю за цінами.
5. Державний контроль та нагляд у сфері споживчої політики.Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів.
Глосарій: безпечний харчовий продукт, новий харчовий продукт, безпечна нехарчова продукція, сертифікат придатності для споживання людиною, фальсифікований (міжнародний санітарний або ветеринарний) сертифікат, сертифікація, сертифікат відповідності, декларація про відповідність, система якості, система управління якістю, підтвердження відповідності.
Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:
1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми.
2. Скласти термінологічний словник до теми.
3. Розробити структурно-логічну схему «Державне регулювання торговельної діяльності».
4. Виконати тестові завдання:
1. Сертифікат, форма і зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається уповноваженим органом країни походження і засвідчує придатність харчового продукту для споживання людиною, крім продукції, підконтрольної ветеринарній службі, це:
а) міжнародний санітарний сертифікат;
б) сертифікат стандартів;
в) сертифікат якісних стандартів;
г) консалтинговий сертифікат.
2. Дія Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції " не поширюється на:
а) послуги та роботи;
б) побутову техніку;
в) одяг та взуття;
г) шкіряні товари.
3. «Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів» затвержено:
а) Указом Президента України;
б) Постановою Кабінету Міністрів України;
в) Розпорядженням Кабінету Міністрів України;
г) Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
5. Вирішити ситуаційні завдання:
Ситуаційне завдання № 1
Представники Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, перевіривши діяльність ТОВ “Продмаг”, прийняли рішення про заборону реалізації споживачам таких товарів: 1) консерви м’ясні, виробництва Польщі, що не мають відповідного сертифікату; 2) майонез “Провансаль” без відповідного сертифікату; 3) масло “Селянське” без відповідного сертифікату, а також вилучили партію дитячого харчування “Віталакт” без зазначення на етикетці складу продукту, способу приготування та дати виготовлення.
Адміністрація ТОВ “Продмаг”оскаржила зазначене рішення у судовому порядку та вимагала на час розгляду справи зупинити виконання рішення.
1. Які органи здійснюють правовий захист прав споживачів?
Які повноваження державних органів у справах захисту прав споживачів в Україні?
Чи вправі службові особи у справах захисту прав споживачів забороняти реалізацію або вилучати товари з продажу?
В якому порядку оскаржуються дії службових осіб у справах захисту прав споживачів?
Чи зупиняє подання позову до суду виконання рішення органу у справах захисту прав споживачів?
Як би Ви вирішили справу?
Ситуаційне завдання № 2
Приватне підприємство «Фармалот» реалізовувало лікарські засоби в мережі власних аптечних закладів з націнкою, що перевищувала гранично допустимі норми. Покупець Ю. вирішив звернутися зі скаргою до державних органів.
До якого державного органу має звернутися Ю.?
Які санкції може бути застосовано до приватного підприємства «Фармалот»?
Якими нормативно-правовими актами врегульовуються дані правовідносини?
Теми презентацій, рефератів:
1. Механізми правового регулювання торгівлі в Україні.
2. Відповідальність суб’єктів господарювання у сфері сертифікації.
3. Державне регулювання торговельної діяльності у зарубіжних країнах.
Джерела і література
Нормативно-правові акти
- Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
- Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.
3. Митний кодекс від 13 березня 2012 р. // Урядовий кур’єр. – 2012. – 17 – 18 травня. – № 86-87.
- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.
- Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України від 23 грудня 1997 р. в редакції від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – 16 грудня. – № 50. – Ст. 533.
- Продержавний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції від 2 грудня 2010 р: Закон України від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. –№ 21. – Ст. 144.
- Про загальну безпечність нехарчової продукції: Закон України від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. –№ 22. – Ст. 145.
- Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – 23 липня. – № 30. – Ст. 379 (у редакції ЗУ № 3161-IV від 1 грудня 2005 р.).
- Про метрологію та метрологічну діяльність: Закон України від 11 лютого 1998 р. в редакції від 15 червня 2004// Голос України. – 2004. – 20 липня. – № 132.
- Про підтвердження відповідності : Закон України від 17 травня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 червня. – № 108.
- Про стандартизацію і сертифікацію : Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46–93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
- Про стандартизацію : Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – 2001. – 3 серпня. – № 31. – Ст. 145.
- Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності: Закон України від 1 грудня 2005 р. // Голос України. – 2006. – 11 січня. – № 4.
- Про ціни і ціноутворення : Закон України від 3 грудня 1990 в редакції від 21червня 2012 р. // Голос України. – 2012. – 2 серпня. – № 140. – Ст. 52.
15. Питання реалізації державної політики з контролю за цінами: Указ Президента України № 236/2012 від 30 березня 2012 року//[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zакоn1.гаdа.gov.ua/laws/show/236/2012
- Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів : Указ Президента України № 465/2011 від 13 квітня 2011 р // Офіційний вісник України. – 2011. – 26 квітня. – № 29. – Ст. 1271.
- Про Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України : Указ Президента України від 31 травня 2011 р. № 634/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=634%2F2011
- Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів : Постанова Кабінету Міністрів України № 1371 від 9 листопада 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 листопада. – № 223-224.
19. Про реалізацію окремих положень Закону
України «Про захист прав споживачів»: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. N 215// zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1178-2002-%DO%BF
20. Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів : Постанова Верховної Ради України № 26/95‑ВР від 25 січня 1995 р. («Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів», «Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів», «Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб’єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів») // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – Ст. 34.
21. Про затвердженняПереліку продукції, що підлягає
обов'язковій сертифікації в Україні: Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 р. № 28 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/ z0466-05
22. Про затвердженняПорядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг: Наказ Міністерства економічного розвитку і торогівлі України від 11 травня 2012р. № 743/21056 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/ z0743-12/paran3#n3
Література
Основна
- Вінник О.М. Господарське право : навч. посібник / О.М. Вінник. – 2-е вид., змін. та доп. – К. : Правова єдність, 2008. – C. 15-25.
24. Курило М.П. Комерційне право : навч. посіб. / М.П.Курило, В.М.Завальний. – Суми : Університетська книга, 2011. – С. 29-30.
- Несинова С.В. Господарське право України : навч. посіб. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна; за заг. ред. С.В. Несинової. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С.33-45.
26. Попов А.А. Торговое право : учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков : БУРУН и К, 2007. – С. 38-40.
Додаткова
27. Бойко М.Д. Правове регулювання підприємництва в Україні : навч-практ. посібник / М.Д. Бойко – К. : Атіка, 2007. – 712 с.
- Булгакова І.В. Господарське право України: навч. посібник / І.В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.
29. Вітвіцький С.С. Основні принципи державного контролю підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - №3.- С. 77-80.
30. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. – Вип.20. – С.189-192.
- Венгер В. Економіко-правові аспекти державного регулювання цін на продукцію суб’єктів придбаних монополій /В.Венгер // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №2. – С. 145-149.
- Віхров О. У центрі регулювання: про співвідношення Цивільного та Господарського кодексів / О. Віхров // Закон і бізнес. – 2003. – 30 серпня. – № 35. – С. 5.
- Господарське право : підручник / за ред. О.П. Подцерковного. – Харків : Одіссей, 2010. – 640 с.
- Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие для вузов / Ред. В.В. Безбах. – М. : МЦФЭР, 2004. – 896 с.
35. Дочинець Н. Роль державних регіональних органів у справах захисту прав споживачів у розвитку вітчизняного консюмеризму / Н. Дочинець // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 167-172.
36. Кравцова Т.Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності /Т.Кравцова// Право України. - 2004.-№6.-С. 31 - 33.
- Сакоян Д.І. Формування ефективної системи стандартизації та державного нагляду за додержанням стандартів, норм та правил: господарсько-правовий аспект / Д.І. Сакоян // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4. – С. 94-99.
- Семенюк Ю. Правове регулювання обмеження монополізму / Ю. Семенюк // Юридичний журнал. – 2003. – № 11. – С. 40-44.
39. Споживче право України: Т.1: Юридичний збірник / відповід. ред. Л.С. Школьник. – К. : Союз споживачів; Дніпропетровськ : Баланс-Клуб, 2004. – 465 с.