Коротко проаналізуємо призначення і зміст основних структурних компонентів моделі виховного процесу
Питання 2. Модель процесу виховання та характеристика її складових
І.П. Підласий подає моделі систем процесу виховання в сучасній теоретичній педагогіці, побудовані за критеріями: цілей і завдань» змісту виховного процесу, взаємодії вихователів і вихованців, застосованих методів і форм виховної діяльності, послідовності етапів (стадій) розвитку пронесу в часі тощо.
За цільовим критерієм структура виховного процесу є сукупністю (послідовністю) завдань, на вирішення яких спрямований процес.
За критерієм послідовності етапів і відповідних педагогічних дій структура виховного процесу має ряд стадій:
1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами;
2) формування відносин;
3) формування поглядів і переконань;
4) формування загальної спрямованості особистості.
За критерієм зв'язку і залежностей між компонентами передбачається така послідовність організації виховного процесу:
а) проектування, що включає визначення мети і конкретних завдань виховання;
б) організація матеріальної (трудової, природоохоронної), суспільної (колективної, організаційно-управлінської, комунікативної), духовної (емоційно-почуттєвої, пізнавальної, ціннісно орієнтованої) діяльності;
в) регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців;
г) контроль і підбиття підсумків, установлення співвідношення між одержаними і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач.
Знання й осмислення основних компонентів моделі виховного процесу дають змогу вихователю глибше зрозуміти сутнісну характеристику виховання як педагогічного процесу і визначити науково обґрунтовані підходи до його практичного здійснення.
Ця структура, по-перше, вказує на двосторонній характер виховання і зумовлює необхідність тісної взаємодії вихователя й вихованця на всіх етапах виховної роботи, починаючи з визначення її мети та завдань, завершуючи перевіркою й оцінкою її результатів. По-друге, дає вихователям чітке уявлення про основні ланки виховного процесу і, відповідно, допомагає цілеспрямовано і якісно його організувати.
Основні дії вчителя у виховному процесі:
— визначення цілей та завдань виховання;
— залучення вихованців до активної участі в цій діяльності;
— формування у них мотивів і мотивації самовдосконалення;
— визначення змісту виховання і виховних заходів
— планування й організація виховної роботи;
— надання навчальній і повсякденній діяльності вихованців позитивного емоційного забарвлення і виховного аспекту;
— допомога і регулювання;
— контроль за процесом виховання, функціонуванням його окремих компонентів та оперативне внесення до них відповідних змін;
— оцінка результатів виховання тощо.
Відповідно, основними ланками участі вихованців у виховному процесі є:
— усвідомлення і сприйняття ними норм і правил поведінки;
— формування, розвиток і поглиблення мотивів і мотивації вдосконалення і самовдосконалення;
— осмислення, опанування норм і правил вихованої поведінки, дотримання їх у повсякденній життєдіяльності;
— формування переконань;
— прояв емоційно-вольового ставлення до власних дій;
— самоконтроль, самооцінка своєї поведінки та внесення до неї відповідних корективів, змін тощо.
Коротко проаналізуємо призначення і зміст основних структурних компонентів моделі виховного процесу.
Мета як компонент виховання має стрижневе значення, є вихідним пунктом теорії та практики виховання, безпосередньо стосується всіх учасників цього процесу, визначає основні напрями виховної роботи в різних освітньо-виховних системах, зумовлює принципи, зміст, організацію, методи й форми виховної роботи тощо.
Мета виховання, по-перше, забезпечує її усвідомлення вихователями і доведення до вихованців, по-друге, має збагатити останніх моральними уявленнями, поняттями, по-третє, формує у вихованців бажані настанови й переконання, по-четверте, розвиває у них позитивні риси та якості, по-п'яте, ослаблює і викорінює негативні стереотипи поведінки, по-шосте, здійснює виховний вплив на соціальне оточення.
Емоційно-мотиваційний компонент процесу виховання має також велике значення. Мотив вихованої поведінки у вихованців виникає в повному обсязі лише тоді, коли є потреба у значущій діяльності та стимули для неї.
Формування мотивів та на їх основі мотивації творчого самовдосконалення — це відповідальний етап діяльності вихователя. Глибокі, міцні, емоційно забарвлені та змістовні мотиви забезпечують ефективність виховних заходів вихователя і є «генератором» творчого самовдосконалення кожного вихованця. Ці мотиви можуть бути різного характеру: наприклад, мотиви, пов'язані з гальмуванням та викоріненням негативних рис характеру і поведінки (егоїзм, байдужість до товаришів тощо), безпосередньою навчально-пізнавальною діяльністю (бажання одержати похвалу за успіхи в учінні, погреба в навчально-розумовій діяльності, у пізнанні, у розширенні певних професійних знань та досягненні значних успіхів тощо), прагненням розвивати та вдосконалювати свої позитивні риси та якості (тут, першою чергою, слід формувати мотиви самовдосконалення), широкими соціальними мотивами (гідно виконувати свій громадянський обов'язок) тощо.
Емоції в житті людини виконують функцію «механізмів» діяльності, входять до складу стимулів і мотивів її дій, за вмілого використання можуть відігравати значну роль у цілеспрямованій діяльності. Для цього їх важливо співвідносити зі змістовим компонентом виховання.
Змістовий компонент — це зміст виховання, під яким розуміється сукупність уявлень, понять, суджень і цінностей, якими збагачуються вихованці. Зміст виховного процесу в різних освітньо-виховних системах зумовлений, з одного боку, цілями та інтересами конкретної діяльності, а з іншого — формуванням громадянина України із загальнолюдськими цінностями. Вона має відповідати загальній меті виховання в нашому суспільстві — формуванню гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати для блага України, духовно багатої та фізично досконалої.
Зміст виховання в українському суспільстві має відповідати таким вимогам:
а) забезпечення формування особистості, яка ідентифікує себе як громадянин України;
б) врахування реальних можливостей виховного процесу конкретних освітньо-виховних систем;
в) забезпечення всебічного й гармонійного розвитку особистості вихованця;
г) забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців;
д) підготовка громадян України до майбутньої творчої діяльності та формування їхньої активної життєвої позиції.
Змістом процесуального компонента є організація практичної виховної роботи.
Цей компонент, один з головних складових виховного процесу, має два аспекти: по-перше, конкретні дії та операції вихователя, які він виконує в повсякденному житті, спілкуванні з вихованцями; по-друге, дії, вчинки, поведінка вихованця в процесі засвоєння духовних знань, формування моральних навичок, звичок і вмінь. Процес виховання відбувається так:
— залучення вихованців до системи відносин всіх суб'єктів виховання;
— набуття і вдосконалення комплексу духовних, професійних, національних і загальнолюдських цінностей;
— практичне оперування ними в повсякденній поведінці виусванця та закріплення їх на підсвідомому рівні;
— ефективний вплив цієї поведінки на результати життєдіяльності, визначення життєвих настанов і орієнтирів;
— формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і озброєння його методикою.
Вихователь, усвідомивши мету виховання, визначає зміст і методи її здійснення. Для цього використовуються три види впливу: безпосередній, опосередкований та самовплив (самовиховання), які відповідають методам виховання.
Алгоритм виховної діяльності включає:
— з'ясування цілей виховання, аналіз конкретного його стану у виховній системі та визначення основних напрямів виховної діяльності;
— прийняття рішення про проведення виховної роботи та її планування;
— створення оптимальних умов для досягнення цілей виховання і реалізації його змісту;
— організацію виховної роботи (управління виховним процесом, участь у ньому, активне самовиховання);
— оцінку результатів виховної роботи, контроль і коригування.
Отже, основними складовими цього компоненту є принципи, методи, форми, засоби виховання.
Контрольно-регулювальний компонент посідає важливе місце в процесі виховання. Необхідно чітко визначитися з предметом контролю, методами й формами його здійснення та критеріями оцінки як процесуального і змістового компонентів, так і результативного. В узагальненому вигляді виховний процес оцінюється за його результативним компонентом, тобто з точки зору досягнення визначених його цілей. Але для цього необхідно вихователям своєчасно отримувати якомога повнішу інформацію про його хід, тобто слід визначитися із «процесуальними критеріями».
Ці критерії контролю стосуються операційно-діяльніс-ного аспекту процесу виховання. Вихователям слід мати повне уявлення про загальні та часткові цілі виховання, володіти глибокими теоретичними та практичними знаннями про його основні компоненти, опанувати основні методи та форми виховання, знати конкретні критерії оцінки як ходу, так і результату процесу виховання.
Контрольні заходи мають здійснюватися регулярно, систематично, змістовно, об'єктивно і всебічно. Вони можуть проводитися як окремі заходи, так і в комплексі з іншими. Такі заходи дають можливість своєчасно вносити необхідні корективи в цей процес, зробити його більш конкретним і змістовним, узагальнити передовий досвід.