Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ У ГОСПОДАРСТВАХ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
Завдання. Вивчити положення про службу ветеринарної медицини господарств різних форм власності.
1. Закон України “Про ветеринарну медицину” від 15 листопада 2001 року.
2. Положення про службу ветеринарної медицини господарств різних форм власності.
Методика проведення заняття
Студенти самостійно вивчають і конспектують “Положення”, лекційний матеріал, користуючись переліком запитань для перевірки знань (домашнє завдання).
На занятті викладач перевіряє ступінь засвоєння матеріалу шляхом опитування студентів.
Коротке пояснення
Положення про службу ветеринарної медицини господарств різних форм власності входить до законодавства про ветеринарну медицину. Це юридичний документ, яким керуються спеціалісти ветеринарної медицини господарств при виконанні своїх обов’язків.
Контрольні запитання
1. Структура і штати служби ветеринарної медицини господарств різних форм власності.
2. Якими документами керуються спеціалісти ветеринарної медицини господарств у своїй роботі?
3. Хто очолює службу ветеринарної медицини господарства?
4. Кому підпорядкований головний лікар (фельдшер) ветеринарної медицини господарства у функціональному та адміністративному відношенні?
5. Завдання ветеринарної медицини господарства.
6. Основні обов’язки головного лікаря ветеринарної медицини господарства щодо:
А) профілактики незаразних хвороб;
Б) профілактики інфекційних хвороб;
В) організації і проведення лікувальної роботи.
7. Які плани ветеринарних заходів розробляються лікарем ветеринарної медицини господарства?
8. Хто відповідає за виконання організаційно-господарських заходів з профілактики заразних і незаразних хвороб у господарстві?
9. Права головного лікаря ветеринарної медицини господарства?
10. Порядок зарахування на роботу і звільнення спеціалістів ветеринарної медицини господарства.
11. Якими пільгами користуються спеціалісти ветеринарної медицини?
Завдання 2. Визначити штат спеціалістів ветеринарної медицини для господарства.
Література: Коефіцієнти переведення фізичного поголів’я тварин в умовні голови великої рогатої худоби згідно норм затрат праці на ветеринарне обслуговування тварин.
Методичні вказівки
Згідно з існуючими нормативами (Лист Державного департаменту ветеринарної медицини України від 26.11.1987 р. № 432), прийняті такі норми ветеринарного обслуговування:
1. Одна посада головного лікаря ветеринарної медицини господарства, яка має більше 800 умовних голів тварин, або одна посада старшого лікаря ветеринарної медицини (на правах головного) господарства, яке має менше 800 умовних голів худоби.
2. Одна посада лікаря ветеринарної медицини, фельдшера ветеринарної медицини на кожні наступні 850 умовних голів худоби.
3. Посада головного (або старшого на правах головного) лікаря ветмедицини встановлюється в кожному господарстві незалежно від кількості посад лікарів ветмедицини і не за рахунок скорочення посад.
Нормативами встановлено, що співвідношення між кількістю лікарів і фельдшерів ветмедицини не повинно перевищувати 1:2.
При визначенні штатної кількості спеціалістів слід брати до уваги, що тварини різних видів не рівноцінні щодо витрат праці спеціалістів на проведення відповідних профілактичних і лікувальних заходів. Тому при розрахунках штату фахівців ветмедицини господарств користуються спеціальними коефіцієнтами переведення фізичного поголів’я тварин різних видів, вікових і виробничих груп в умовні (розрахункові) голови.
Для племінних тварин і племінної птиці вводиться додатковий коефіцієнт 1,4, тобто вказані коефіцієнти по відповідних видах тварин, птиці підвищуються на 40%.
При підрахунках враховують середньорічне поголів’я всіх видів тварин, за винятком дорослої птиці і бджолосімей, кількість яких береться за станом на кінець року. Для вирахування середньорічного поголів’я фізичне поголів’я тварин складають за 13 міс. Кількість тварин даного виду, які є в господарстві на перше число кожного місяця, починаючи з 1 грудня попереднього року і закінчуючи 1 січня поточного року. Отриману суму ділять на 13.