Порушення законодавства про референдум
Об’єктом його є право громадянка участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевого референдумів.
Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму, до яких, зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи з проведення референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою про проведення референдуму; підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів громадян; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; протокол засідань комісії з референдуму; бюлетень для голосування.
З об’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі:
1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;
2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму;
3) підроблення документів референдуму;
4) приписування голосів;
5) неправильного підрахунку голосів;
6) порушення таємниці голосування.
Вчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, приписування чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підлягає кваліфікації за ч. З ст. 160.
Суб’єкт злочину у перших його двох формах загальний, а в останніх чотирьох - спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа).
Вчинення злочину у перших його двох формах членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою є кваліфікуючою ознакою цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 160.
До членів комісії з проведення референдуму належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії АРК із всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
36. Порушення недоторканості житла.
Ст.162 Порушення недоторканності житла
Конституцією України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. З0 Конституції України).
Стаття 162 КК захищає це важливе конституційне право громадянина України. Саме тому безпосереднім об’єктом злочину є конституційне право громадянина на житло. Додатковим об’єктом є власність особи.
Потерпілими від цього злочину можуть лише фізичні особи, тобто громадяни України, іноземці чи особи без громадянства.
Предметом злочину є житло чи інше володіння особи.
Об'єктивну сторону цього злочину утворюють:
1) незаконне проникнення до житла;
2) незаконне проведення огляду чи обшуку;
3) незаконне виселення;
4) інші дії, якими порушується недоторканність житла громадянина.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
Незаконний огляд - це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.
Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; службовою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити; 2) службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку
Під незаконним виселенням слід розуміти виселення із займаного житлового приміщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом.
До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. Сумлінна помилка виключає кримінальну відповідальність.
Суб’єктом є особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Порушення недоторканності житла, вчинене службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою застосувати насильство, визначається за ч. 2 ст. 162 КК кваліфікованими видами цього злочину.
37. Грубе порушення законодавства про працю.
Ст. 172 Грубе порушення законодавства про працю
Право громадянина на працю — одне із найважливіших. Воно закріплене в ст. 43 Конституції України. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Порушення законодавства про працю є порушенням конституційних прав громадян.
Об’єктом злочину виступають трудові права людини і громадянина, тобто право на працю, на відпочинок, винагороду і т.д.
Потерпілим від цього злочину може бути лише працівник. Частина 2 дещо конкретизує таких потерпілих. Мова іде про неповнолітню особу, вагітну жінку або жінку, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 172 КК, утворює одне із зазначених у ній діянь:
а) незаконне звільнення з роботи;
б) інше грубе порушення законодавства про працю (незаконне переведення на іншу роботу, встановлення продовженого робочого дня, зниження заробітної плати, ненадання відпустки).
Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними. Останні обумовлюються видом трудового договору (строковий, позастроковий тощо), категорією працівників
Під іншим грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти будь-яке інше, крім незаконного звільнення працівника з роботи, порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило чи могло порушити право громадянина на працю. Це може бути: невидання наказу про звільнення та/або невидача трудової книжки особі, яка хоче звільнитися з роботи в установленому законом порядку; незаконне переведення на іншу роботу чи істотна зміна умов праці; ненадання щорічної чи додаткової відпустки або систематичне ненадання вихідних днів або перерви для відпочинку і харчування;
Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є також наявність особистих мотивів.
Суб’єкт – спеціальний (особа, яка наділена правом прийому на роботу і звільнення з роботи).
Кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників (потерпілих): неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
38. Невиплата заробітної плати,стипендії, пенсії чи інших передбачених законом виплат.
Ст. 175 Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
Конституція України гарантує всім своєчасне одержання винагороди за працю (ч. 7 ст. 43). Стаття 175 КК України передбачає відповідальність за спеціальний вид службової недбалості — невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, установлених законом.
Об’єктом є конституційне право особи на заробітну плати чи інші виплати.
Об'єктивну сторону діяння утворює невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії і та інших виплат більше ніж за один місяць (ч. 1), а також безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат внаслідок нецільового використання коштів, призначених для цих виплат.
Суб’єктивна сторона - невиплата заробітної плати, стипендії чи пенсії може бути необережною і умисною. Кримінальна відповідальність за ст. 175 КК настає лише за умисну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, установлених законом.
Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 ст. 175 діяння в результаті нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.
Відповідальними за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншого платежу є службові особи, які наділені повноваженнями розпоряджатися фінансами підприємства, установи, організації.
Згідно з частиною 3 ст. 175 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.