Поняття про рельєф та його різноманіття. Зв’язок тектоніки та рельєфу
Літосфера, її будова.
Літосфера - зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Вона є продуктом фізико-хімічних процесів, які відбуваються в надрах планети.
Товщина земної кори змінюється від 5 до 60 км. На континентах вона становить у середньому 40 - 50 км, у морях і океанах - 6-10 км. Земна кора складається з магматичних (граніти, сієліти, діорити, габро, ліпарити, базальти), метаморфічних (кристалічні сланці, мармур, кварцити) та осадових (піски, глини, пісковики, вапняки) гірських порід. На нижній межі земної кори (т.зв. поверхня Мохоровичича) спостерігається різке підвищення швидкості поширення сейсмічних хвиль і збільшення в'язкості речовини.
Верхня мантія розміщена безпосередньо під поверхнею Мохоровичича її товщина становить 900 - 1000 км. Найбільш верхня частина мантії служить джерелом матеріалу для утворення земної кори. Тут здійснюються різноманітні перетворення речовини, формується енергія вертикальних рухів і утворення геологічних структур земної кори.
У різних частинах Землі земна кора має різну товщину і різну будову. У її товщі розрізняють три оболонки - осадову, гранітну й базальтову. На самій поверхні континентальної земної кори розміщена осадова оболонка, товщина якої змінюється від нуля до 8 - 15 км. У деяких місцях вона відсутня, оскільки в результаті горотворчих процесів метаморфічні породи гранітної оболонки виходять на поверхню Землі. Гранітна оболонка розміщена під осадовою і не має суцільного поширення, бо відсутня на більшій частині дна Світового океану. Базальтова оболонка розміщена під гранітною. Цю оболонку ще називають океанічною земною корою.
Верхню частину осадової оболонки земної кори складає кора вивітрювання, котра формується в результаті перетворення гірських порід під впливом механічної та хімічної дії різних атмосферних факторів, рослин і тварин. На поверхні кори вивітрювання формується ґрунтовий покрив, що є основою земельного фонду біосфери.
Ґрунт є продуктом сукупної дії клімату, рослинності, тварин і мікроорганізмів на поверхневі шари гірських порід. Залежно від кліматичних, геологічних та географічних умов ґрунти мають товщину від 15 - 25 см до 2 - 3 м. У ґрунтах зосереджена основна маса організмів і мікроорганізмів літосфери. Вони є родючим субстратом біосфери, значення якого для людини важко переоцінити.
Актуальність вивчення літосфери зумовлена ще й тим, що вона є джерелом усіх мінеральних ресурсів, одним з основних об'єктів господарської діяльності. Значні антропогенні зміни літосфери є підставою для розвитку глобальної екологічної кризи. У її межах періодично відбуваються сучасні тектонічні та інші фізико-географічні процеси (землетруси, зсуви, обвали, селі, ерозія ґрунтів), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій у певних регіонах планети.
Поняття про рельєф та його різноманіття. Зв’язок тектоніки та рельєфу
Рельєф— це сукупність форм земної поверхні, що утворюються під дією внутрішніх і зовнішніх сил).До найбільших форм земної поверхні належать материки і океанічні западини. Їх називають планетарнимиформами рельєфу. На кожному материку і в океанічних западинах розрізняють основніформи земної поверхні — гори та рівнини. Рельєф розвивається за певними законами. Його формування передусім тісно пов'язане з будовою земної кори.
Порівняно стійкі й вирівняні ділянки земної кори називаються платформами (з французької — "плоска форма"). Вони мають материковий або океанічний тип земної кори, залежно від цього на платформах утворюються рівнини суходолу або дна океану.
Платформи складаються з двох ярусів. Нижній називається фундаментом. Він утворений метаморфічними і магматичними породами. Верхній ярус платформи складається з осадових порід, що ніби чохол покривають зверху фундамент, тому й називається осадовим чохлом.
Розрізняють давні й молоді платформи. Більшість платформ на материках давні, вік їх фундаменту — від 1,5 до 4 млрд років. Фундамент молодих платформ утворився близько 500 млн років тому.
За картою атласу"Будова земної кори"? У відшукайте і назвіть основні платформи Землі. Визначіть їх вік.
Подекуди міцні породи фундаменту виходять з-під пухких порід чохла на поверхню. Такі ділянки називають щитами, а ділянки, вкриті чохлом, — плитами. Від того, на якій ділянці платформи розташована рівнина, залежить її висота. На щитах найчастіше розташовані височини і плоскогір'я, на плитах — низовини. Платформи розділяються рухомішими ділянками земної кори — областями складчастості. Це видовжені на тисячі кілометрів ділянки земної кори, де внаслідок зіткнення літосферних плит осадові породи зім'яті в складки.
В областях складчастості утворилися гори, там, де складки гірських порід добре проглядаються, — молоді складчасті гори . Поступово складчасті гори руйнуються і під час наступних рухів земної кори розбиваються на окремі брили. При цьому по розломах відбувається вертикальне зміщення ділянок земної поверхні. Та з них, що виявляється дещо піднятою щодо сусідніх, утворює горст, а та, що, навпаки, опущена, — грабен. Такі рельєфоутворюючі процеси спричиняють формування складчасто-бриловихгір.Є ще вулканічні гори.
Рівнини і гори суходолу часто продовжуються на підводній окраїніматерика, передусім наматериковій обмілині (шельфі)та материковому схилі.Для них характерний материковий тип земної кори, який простягається до глибини 3000 — 4000 м. Глибше — у велетенських улоговинах ложа океанупоширений океанічний тип земної кори.
Часто підводну окраїну материка і ложе океану розділяє перехідна зона,яка розташована у місцях зіткнення літосферних плит і має перехідний (від материкового до океанічного) тип земної кори та складний рельєф. Тут розрізняють улоговини окраїнних морів, підводні хребтита глибоководні жолоби.Вершини підводних хребтів часто піднімаються над поверхнею води, утворюючи острівні дуги.
У місцях розходження літосферних плит у земній корі виникають велетенські, глибиною у кілька кілометрів, розколини дна океану — рифти. Крізь них із земних надр піднімається речовина мантії, що нагромаджується та застигає. Так утворюються серединно-океанічні хребти.
За своїми розмірами серединно-океанічні хребти можна порівняти з наймогутнішими гірськими спорудами суходолу. Вони пов'язані між собою в єдину гірську систему, яка тягнеться крізь усі океани земної кулі на 75 000 км і досягає подекуди ширини більш як 800 км. Окремі вершини хребтів височіють над океанічним дном на кілька тисяч метрів. У місцях зіткнення та розходження літосферних плит відбуваються землетруси і діють вулкани. Це свідчить про те, що формування земної кори тут триває і досі.
Слід зазначити, що рельєф земної кори формувався впродовж тривалого часу. При цьому періоди горотворення чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори, під час яких гірські області перетворювалися на рівнини: Рельєф Землі формується також під впливом зовнішніх сил. До них належать: енергія Сонця, дія води, вітру, снігу та живих організмів. Усі вони сприяють утворенню дрібних форм рельєфу — ярів, балок, річкових долин, печер, льодовикових горбів, пасом, піщаних барханів, дюнтощо.
Форми рельєфу Землі різні за своїм походженням, за розмірами поділяються на планетарні,основні та дрібні.На платформах розміщені рівнини,в областях складчастості — гори.Рельєф планети формується внаслідок сукупної дії внутрішніх і зовнішніх сил Землі.