З дитячими та молодіжними організаціями
Масштаб і динаміка соціальних перетворень в Україні обумовили докорінні зміни в діяльності існуючих та новостворених дитячих, юнацьких та молодіжних організацій. Незалежно від статусу організації соціальний педагог має бути готовий як до співпраці з дитячо-молодіжними організаціями, так і до безпосередньої роботи по вдосконаленню діяльності конкретної організації, концентруючи свої зусилля на здійсненні процесу інтеграції всіх мікросистем в одну виховну систему, створюючи умови взаємодії цих мікроструктур, контролюючи результативність такої взаємодії, коректуючи виховний вплив на формування особистості дитини, підлітка, молодої людини.
Підвищення ефективності соціально-виховної діяльності соціального педагога саме в цьому напрямку є об’єктивною потребою сьогодення, бо саме молодь вирішує майбутнє держави, а її ідеологічна спрямованість, активність, досвід громадської діяльності дає можливість розвинути роботу в організації, де діти, молоді люди працюють за власним бажанням, без примусу.
Основні завдання курсу:
Ø ознайомити студентів з історією дитячо-молодіжного руху в Україні;
Ø вивчити досвід діяльності дитячо-підліткових та молодіжних громадських організацій;
Ø ознайомити з основними типологіями неформальних підліткових, молодіжних об’єднань і груп та особливостями їх діяльності;
Ø опанувати форми та методи соціально-виховної роботи в дитячих та молодіжних організаціях, об’єднаннях та групах різного спрямування.
На екзамен виносяться питання:
Особливості сучасних дитячих громадських організацій в Україні.Поняття “дитяча громадська організація”. Особливості розвитку сучасних дитячих організацій в Україні: різноманітність організацій; відмова об’єднань, організацій від масового охоплення дітей; інтенсивність дитячого руху є неоднаковою в різних регіонах, областях, містах, селах; створення досвіду взаємодії, координація зусиль між різними дитячими рухами, організаціями. Принципи сучасної дитячої організації, яких вона повинна дотримуватись у своїй діяльності (Р. Литвак): гуманізації, свободи вибору, самореалізації, взаємодії дітей і дорослих, соціально-педагогічної захищеності дітей, романтики та гри в діяльності. Основні функції: розвивальна, орієнтаційна, компенсаторна.
Різноманітність сучасного дитячого руху в Україні, представлена кількома групами дитячих громадських організацій, виходячи з характеру та спрямованості їх діяльності:
· організації, які орієнтовані на комплексне виховання та саморозвиток особистості дитини – піонерські, скаутські, козацькі;
· організації, в яких є домінуючий напрям діяльності — екологічні, туристичні, спортивні, військово-патріотичні;
· організації, які орієнтуються на навчальну діяльність – шкільні, учнівські.
Методика роботи з членами неформальних об’єднань в освітній установі.Досвід роботи з членами неформальних об’єднань в освітній установі поза школою, в спеціальних центрах (Німеччина); міжнародний досвід шкіл, що функціонують в контексті гуманітарної парадигми, особистісно-зорієнтованої освіти (Німеччина, Росія, Франція); досвід роботи з молоддю в клубах, розробленій Нечаєвим Сергієм Олександровичем (Росія, Смоленськ, 2009).
Методика включає: загальну педагогічну діагностику учнів освітньої установи, індивідуальну співбесіду з підлітком-членом неформального об’єднання, його поглиблену діагностику з подальшою організацією цілеспрямованої, комплексної, систематичної діяльності в процесі навчально-виховних та позашкільних заходів щодо переорієнтації його інтересів з а-, антисоціальних на просоціальні..
Робота з підлітками з неформальних молодіжних об’єднань на основі глибокого вивчення особистості – діагностування її актуального стану, можливих перспектив розвитку, орієнтацію на сукупність трьох напрямів: психологічного, соціального, педагогічного з метою переорієнтації на просоціальний життєвий шлях.
Система робота в освітній установі з підлітками-членами неформальних молодіжних об’єднань. Форми роботи: індивідуальна, мікрогрупова, групова, колективна (у класі, шкільному клубі).
План роботи класного керівника на навчальний рік, що повинен включати систему заходів, які відображають профілактику залучення підлітків в неформальні молодіжні об’єднання (первинну профілактику) і спеціальну роботу з членами неформальних молодіжних об’єднань, сприяючи їм в переорієнтації з а-, антисоціальній діяльності на просоціальну (вторинну профілактику). використання механізмів дезорганізації (руйнування структури асоціальної групи) і реорганізації (зміни спрямованості групи). Три компоненти процесу переорієнтації: етап групової автономії, етап лідерської реорганізації, злиття групи з колективом клубу, класу.
Показники ефективності роботи педагогічного колективу з підлітками-членами неформальних молодіжних об’єднань, зорієнтовані на: сформованість емоційно позитивного ставлення до себе, інших людям, до реального світу; оптимістичної життєвої позиції; сформованість позиції рефлексії і уміння усвідомлювати свої здібності і якості; стійкої орієнтації на гуманістичні цінності; високий рівень розвитку самоповаги при адекватній самооцінці; здатності вирішувати проблеми власного розвитку і брати на себе відповідальність; здатності встановлювати адекватні стосунки з оточуючими; сформованість сфери позитивних інтересів; здатність здійснювати просоціальний вибір; готовність до самоосвіти, самовиховання.
Розробка траєкторії соціально-педагогічного супроводу для кожного учня-члена неформального молодіжного об’єднання, що включає план роботи з конкретним учнем і його найближчим оточенням, ураховує анамнез, специфіку стилю родинного виховання.
Методика соціально-педагогічного супроводу молодіжних організацій та об’єднань.Поняття “соціальний супровід”. Мета соціального супроводу. Ролі функціонерів, посередників між владою і молодіжними організаціями, які виконують соціальні педагоги. Завдання соціального педагога – формувати у молодих людей соціальну компетентність, вирішувати виховні завдання і здійснювати педагогічний супровід просоціальної і корекцію асоціальної діяльності.
Соціально-педагогічний супровід молодіжних організацій і об’єднань як важлива умова для розвитку ініціативності, й активності молодої людини. Завдання соціально-педагогічного супровіду молодіжних організацій: інформаційних, організаційно-методичних, координаційних.
Класифікація молодіжних організацій в Україні. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”. Характеристика понять “дитячі” та “молодіжні громадські організації”. Типології дитячих та молодіжних громадських організацій за статусом та основними (ведучими) показниками (за А.Й. Капською): 1. Формальні та неформальні, тобто юридично зареєстровані чи ні. 2. Відповідно до територіальної розповсюдженості: а) всесвітні дитячо-молодіжні організації; б) всеукраїнські дитячі та молодіжні організації; в) регіональні організації; всі ці типи організацій пройшли реєстрацію та акредитацію і мають відповідний статус. 3. Молодіжні секції при політичних партіях, релігійних організаціях та творчих спілках. 4. Неформальні групи та об’єднання, що діють на основі спільних інтересів. 5. Заборонені об’єднання в Україні та державах СНД. Групи за їх спрямованістю та інтересами (за М.А. Морозовою): 1) молодіжні організації як цілком деполітизовані структури, до яких у її склад входять організації та особи, які мають різні ідейні, політичні позиції; 2) молодіжні організації, що мають широку ідейну платформу, але поєднують молодь, яка має приблизно однакову орієнтацію; 3) молодіжні організації як високо політизована, організаційно міцна структура, яка тісно пов’язана з певною політичною партією; 4) молодіжні організації, які не орієнтуються ні на які “дорослі” структури (партії, рухи, об’єднання), мають власні програми, статут, політичні завдання, цілі та ін. І таким чином є своєрідними партіями; 5) молодіжні організації, що не мають практично ніякої політичної основи, які зайняті в основному розв’язанням соціально-економічних, культурно-мистецьких, побутових проблем молоді. Типологія дитячих та юнацьких громадських організацій (за Н.П. Волковою): 1) молодіжні організації, зорієнтовані на вирішення політичних проблем; 2) молодіжні організації, зосереджені на вирішенні соціальних проблем; 3) молодіжні організації, що займаються вивченням історії, фольклору, етнографії народів України; 4) молодіжні благодійницькі організації; 5) релігійні молодіжні організації; 6) дитячі громадські організації. Поділ дитячих організацій, які зараз існують в Україні, на дитячі об’єднання і дитячий рух.
Сучасна модель роботи соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями, яка має такі складові: об’єкт діяльності (громадські дитячі та молодіжні організації); суб’єкт діяльності (соціальний педагог); мета діяльності (сприяння створенню та функціонуванню громадських дитячих та молодіжних організацій та перетворенню їх на ефективний соціально-виховний інститут); функції соціального педагога (діагностична, прогностична, консультативна, захисна, профілактична, соціально-перетворювальна, організаційна); напрями роботи соціального педагога (проведення соціально-педагогічної діагностики; здійснення профілактичної діяльності; надання соціально-педагогічної допомоги членам організації; сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації; надання допомоги керівництву організації у створенні і реалізації спеціальних програм і проектів; налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами; сприяння формуванню колективу в організації); зміст, форми та методи роботи, які визначені в рамках кожного з напрямів.