Семантичні характеристики числівників

 

У сучасній мовознавчій науці немає більш широкого та менш визначеного поняття, ніж семантика. Визначення, до якого схиляється більшість мовознавців, є таким: семантика мовної одиниці становить той зміст, смисл, сукупність даних, які мовний знак позначає собою і передбачає у процесі комунікації.

Семантичні характеристики числівників проявляються в їх еволюції, як таких, що пройшли складний шлях свого становлення. У змістовному плані числівники є абстрактним позначенням числа, що не має предметності (на відміну від іменника), дії (на відміну від дієслова), квалітативності (на відміну від прикметника), вказувальності (на відміну від займенника). Ці слова виражають ідею числа та позначаються наявністю конкретної семи числа. Сам корінь слова числівник семантизує значення числа (number). На синтаксичному рівні числівник актуалізується у сполученнях з іменниками. На морфологічному рівні числівники відокремилися від інших слів своєю аморфністю. Числівникам різноструктурних мов притаманна семантична єдність, на що вказує мотивація метазнаків англ. – Numeral, укр. – числівник, рос. – числительное. Як лексичні одиниці, що виражають число, числівники співвідносяться з натуральним рядом чисел, їм притаманна ригористична семантична організація. У цій парадигмі кожен числівник позначає число на одну одиницю більше попереднього та дефінується за формулою Чn = Чn−1 + 1 (5=4+1, 6=5+1). Ряд, який починається з одиниці та послідовно збільшується на одиницю, може бути апріорі нескінченним. Це “чудо числівників” корелює у науковій літературі із феноменом термінологізації. А. Є. Супрун назвав числівники “абсолютними термінами”, що з часом десемантизувалися, втратили сему предметності та набули рис термінологічності, відсутності морфологічної оформленості.

У словнику базове значення розглянутих слів тлумачиться алонімом number, що позначає: 1) номер; 2) кількість, число; 3) грам. число. Пор.: one – the number 1; two – the number 2; three – the number 3, III, one more than two; four – one more than three, or six less than ten, the number 4, equivalent to the product of two and two; five – equivalent to the sum of two and three, one more than four, or half of ten, the number 5; six – equivalent to the product of two and three, one more than five, or four less than ten, the number 6; seven – equivalent to the sum of three and four, one more than six, or three less than ten, the number 7; eight – equivalent to the product of two and four, one more than seven, or two less than ten, the number 8; nine – equivalent to the product of three and three, one more than eight, or one less than ten, the number 9; ten – equivalent to the product of five and two, one more than nine, the number 10.

Спільним для числівників англійської мови, співвіднесених із першим десятком натурального ряду чисел, є проста структура, самостійність і співвіднесеність із германськими витоками. Назви чисел першого десятка у сучасній англійській мові співвідносяться з поняттям числа від одного до десяти, у їх змістовній структурі не етимологізуються ранні етапи когніції кількісних відношень. Про семантичну еволюцію англійських числівників свідчать дані історії квантитативних слів, у яких відбивається шлях пізнання від предметного до кількісного.

У давніх народів рука слугувала знаряддям лічби, що дало можливість виникненню квинтарної та децимальної систем лічби. Згодом виникла вігезимальна система, при якій для лічби використовувалися пальці рук та ніг. На слов’янській землі сформувалася десятична система, але тут простежуються залишки ранніх систем обчислення – п’ятеричної та двадцятеричної. Раніше числа позначалися за допомогою малюнків, букв, цифр та слів. Деякі малюнки були схожі з конкретними предметами, наприклад, одиниця позначалася вертикальною рискою. У сучасних мовах відбувається процес уніфікації зображення цифр і вони набувають міжнародного характеру. Мовні позначення цифр та їх змістовні структури розрізнюються у кожній мові. В деяких мовах предметні витоки числівників є прозорими, у деяких – числівники актуалізують тільки числове значення, втративши до цього предметні асоціації. Дію лінгвістичних та соціальних факторів обумовлює наявність конкретного чи неконкретного значення у змістовній структурі числівників. В основі лічби можуть виступати будь-які числа, при цьому кожна мова виокремлює чи виробляє притаманну їй систему номінацій числа. Люди рахують двійками, трійками, десятками чи сотнями, у деяких народів – дюжинами.

Вивчення системи лічби, її номінацій відкриває когнітивне буття кількісних відношень реального світу.