Правопис прізвищ та імен по-батькові

Алфавіт.

Сучасний український алфавіт створений на основі ста­рослов'янської «кирилиці». Вона була відома східним слов'янам ще до офіційного прийняття християнства.

Сучасний український алфавіт налічує 33 літери(з’явилась г,має м’кий знак і знак переносу). Із яких 7 голосних літер а інші приголосні.

Зміни в українському правописі.

1 У словах іншомовного походження(застарілих назвах) не відбувається подовження приголосних(бравісимо лібрето),але(нетто ,брутто,ванна,манна),а у власних назвах подовження зберігається(Голландія )

2 Слова на походження релігійних свят, книг, персонажів пишуться з великої літери(Бог, Біблія, Великдень)

3 У словах французького походження після ш,або ж пишемо у, а не ю(парашут)

4 Після префікса –дез пишемо і,а не и(дезінфекція,

дезінформація)

5 Частка пів пишеться:

- разом з словами загальних назв(піваркуша)

- через дефіс(власні назви)

- через апостроф із словами(загальними назвами ),що починаються з я,ю,є,ї,(пів’ящика)

6 Російські прізвища і імена(В’ячеслав ,Рум’янцев)пишуться з апострофом

7 До алфавіту була повернена літера г (ганок, ґазда,грунт)

Чергування голосних та приголосних звуків.

ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Чергування звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл столи, нести носити, плести заплітати, могти помагати.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фоне­тично не зумовлене).

1. Позиційне — це чергування, яке відбувається залеж­но від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови.

2. Історичне — це звукове чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.

Більшість чергувань голосних належить до історичних:

а) чергування о—а: могти помагати, горіти зга­рище, схопити хапати;

б) чергування є—і: плести заплітати, летіти літати, мести замітати;

в) чергування о—є—и — з нулем звука: беру брати, день дня, ставок ставка, загинати загнути;

г) чергування і—а: сідати садити;

д) чергування и—і: бити бій, бійка бий;

є) чергування о, є—і: столи стіл, семи сім, печі піч.

ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

До найпоширеніших чергувань приголосних належать:

г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг плужок, друг дружба, дорога дорожній, вік вічний; око очі; рука ручний; юнак юначе; пастух пастуше; сухий сушити;

г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед за­кінченням -і в давальному відмінку однини іменників жі­ночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чо­ловічого, жіночого, середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок

книга — книзі папка папці опалубка опалубці покупка покупці

Написання апострофа та ь.

М'який знак пишеться: після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, сіль, суть,близько, восьмий, боротьба;

після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох; у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість,

-ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи:київський, український, близький, військо, козацький,по-українськи; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:маленький, тихесенький, тонюсінький; після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня; у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень; у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, будьте, станьте, зробіть.

М'який знак не пишеться: після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, тепер, Харків (виняток: Горький); між подовженими м'якими приголосними: життя,буття, знаряддя;

у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин:Федченко, Марченко, Федорчук;

після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц,палац; після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший. АПОСТРОФ Апостроф вживається для позначення на письмі вимови звука й у звукосполученнях, що передаються голосними я, ю, є, ї. Апостроф ставиться: а) після б, п, в, м, фта р перед я, ю, є, ї, наприклад: п 'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, зв'язок, сім'я, бур'ян, кур'єр; б) після ку власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка тощо; в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є, ї, наприклад: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити.

Апостроф не ставиться: після губних приголосних б, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (за винятком: верб'я, торф'яний).

Якщо попередній приголосний належить до

префікса, то апостроф ставиться: зв 'язок, розв 'язка, зв 'ялити; б)після р у деяких словах: ряд, рясно, буря; в) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступним і, е, а, о, у: безіменний, зокрема, зуміти.

5. Подвоєння та подовження приголосних 1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день денний, ранок ранній, причина причинний, закон законний, година годинник, вікно віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний безвинність безвинно, законний - законність законно.

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка

-ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі –енн (ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, доторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників сер.роду 2 відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; б) якщо в родовому відмінку множини іменники сер. роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття - почуттів; відкриття відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких ім. Чол.. та жін. роду І відміни: суддя, судді, суддю, суддів і т.д.; стаття, статті, статтю, статтею ; г) перед юв орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на 1 м’який або шиплячий приголосний: тінь-тінню; мить миттю; молодь молоддю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння та ін.;

е) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють.

Правопис префіксів.

1. У префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: безкрилий, безсилий, безкраїй, безлюдний, розбитий;

2. Перед глухими к, п, т, ф, х завжди пишеться префікс с-:класти, створити, схвалити.

3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-а) при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання, частковості дії, результату дії: прибув, прибіг, приніс, прийшов,приєднав, пригвинтив, приклеїв; б пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, препоганий, префікс пре- можна замінити словом дуже: превисокий —- дуже високий в) прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва. 4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передати.

5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відчинити, віднести, підкинути, міжнародний. 6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти,

а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати.

Правопис прізвищ та імен по-батькові.

1) У рос. прізвищах ё передається йо на початку слова та в середені після голосних, а також після твердих пригол., якщо ёувимові відповідає сполученнюйо.Н.: Йотов,Майоров, Соловйов; 2)якщо ёозначає звук о після м'якого приголосного, тоді пишеться сполучення ьо. Н.: Синьов, Пушкарьов; 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц пишеться о. Н.: Чижов, Свящов, Бала шов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Н.: Горячев, Коришев, Солнцев, Лещев; 4) російська літера е після приголосних передається в укр. мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Білевич. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв; 5) російська літера и в основах прізвищ на початку словата після приголосних передається літерою і. Наприклад: Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Фірсова, Бірюков, Лісний. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н.: Живков, Жиловенко, Чигрін, Чирва, Щиглов, Щипачов; 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається черезї. Напр: Руїн, Воїнович, Ільїн, Переїденко; 7) російський звук ызавжди передається літерою и.Н.: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал; 8) Літера и пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов.Н.: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Виноградов, Винокур; 9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Н.: Андреєв, Федосєєв,Євсєєв,Патрікєєв, Веденєєв;Медведєв,Пахарев, Каменєв,Гундарев,Жухарев,'Баришев,Зайцев,Мальцев,Хомічев, Мариничев, Костищев; 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько,Присяжнюк, Прилуцький, Приймаков, Придорожній; 11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Цилюрик, Дудник, Малик; 12) слов'янські прізвища пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький,Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Гронський, Міщерський, Добровольський. При творенні чол.. імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Н.: Русланович, Сергійович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович. При творенні жін. імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після гол.-ївн(а).Наприклад: Миколаївна, Лук 'янівна, Ярославівна, Артемівна, Василівна, Бориславівна, Романівна. Крім: Григорій Григорович, Григорівна; Сава Савич (-ович)-Савівна; Ілля Ілліч, Іллівна; Микита Микитович, Микитівна; Яків Якович(-левич)- Яківна Лука —Лукич, Луківна. У Р.в. жін. імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у Д.в. -івн(і), -ївн(і).