Поняття про мовний етикет
Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий стиль реалізується також в усній формі у ділових нарадах, публічних виступах, телефонних розмовах.
Використання правил мовного етикету великою мірою залежить від конкретної ситуації спілкування місця й обставини розмови, цільової . Але найбільшої ваги набувають між-особистюні стосунки. Залежно від цього може йтися про 5 тональностей спілкування високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.Висока тональність відповідає спілкуванню у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).
Нейтральна - функціонує у сфері офіційних установ. Вона найближча до здійснення службових повноважень працівника органів внутрішніх справ.Звичайна тональність характерна для спілкування на побутовому рівні. Фамільярна забезпечує спілкування в колі сім'ї, дружньому товаристві, емоційна. Вульгарна спостерігається у соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна.Залежно від типових ситуацій спілкування мовний етикет можна поділити на групи, різновиди.Одиниці вітання, привітання доброго ранку, вітаю вас, добридень, здоров був.
Одиниці звертання та привертання уваги будьте добрі скажіть, будь ласка, будьте ласкаві, чоловіче добрий, вельможний пане, вельмишановний добродію тощо.
Одиниці представлення під час знайомства а) в ділових стосунках використовують такі компоненти посада, професія звання ім'я та по батькові, адже це важливо для здійснення функціональних обов'язків, б) ділові стосунки дещо "пом'якшують" вимоги етикету навіть у таких випадках, коли відбувається знайомство між чоловіком і жінкою. Звичайно, жінка не може нав'язувати знайомство сама. Але ці вимоги відступають, якщо йдеться про суто ділову зустріч.
Ділове спілкування має використовувати весь арсенал наявних засобів взаємовпливу комунікантів під час міжособистісних стосунків.
56. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
Мо́влення — спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення по радіо чи телебаченню.
Мова — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова - це найважливіший засіб спілкування і пізнання.
У мовленні реалізуються всі багатства мови, всі її виражальні можливості. Водночас мова збагачується через мовлення. Наведемо приклади: 1. Мова – знакова система; знаки – це слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці тощо. Під системою розуміються рівні мови, її внутрішні зв'язки, взаємодії, правила мови, парадигми, моделі. Мовлення – це саме спілкування, вираження думки, це вербальне, мовне спілкування, самовираження. 2. Мова – потенційна система знаків.
Мовлення – це дія та її продукт, це діяльність людей, воно завжди мотивоване - викликане обставинами, ситуацією, завжди має певну мету. 3. Мова консервативна, стабільна (як правило). Мовлення припускає винятки, саме у мовленні (узусі) з'являються нові слова. 4. Мова підкоряється нормі (закону), яка формується спеціалістами-мовознавцями і зберігається у вигляді словників. Мовлення також, в ідеалі, підкоряється нормі літературної мови, однак порушення норми є, оскільки мовлення на відміну від мови – індивідуальне. 5. Мова стабілізує, об'єднує народність, націю, державу. Мовлення, будучи реалізацією мови, також об'єднує, але водночас породжує жаргони, арго, професіоналізми, зберігає діалектні та індивідуальні особливості людей. Мовлення – індивідуальне, ситуативне. 6. Мова має рівневу структуру (фонетичний, лексичний, морфемний, морфологічний, синтаксичний та ін. рівні), а також певну кількість звуків, морфем, відмінків тощо. Мовлення ж - лінійне, воно розгортається у часі і просторі. Кількість речень і текстів може бути необмежена. З філософського погляду, мова – це категорія сутності і загального, мовлення – виконує роль явища й окремого. 7. Мовлення завжди можна оцінити (правдиве, лицемірне, художнє тощо), мову – ні.
57. Поняття тексту, його структурна організація.
Текст - це середній елемент схеми комунікації, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) → текст → читач (адресат). Як серединний (проміжний) елемент комунікативного акту текст виявляє свою специфіку у кодуванні і декодуванні. Щодо мовця (адресанта) текст є кодованою величиною, оскільки мовець кодує певну інформацію. Для сприйняття вміщеної у тексті інформації читач повинен її декодувати.Основними ознаками структури, як відомо, є цілісність і зв'язність. Поняття "зв'язності" як основної ознаки структури було розроблено в галузі математичних наук. Ця ознака дає змогу окреслити смислове поле тексту, тому для дослідження тексту є досить прийнятною. Хоч поняття "цілісності" об'єкта теоретично розроблене природничими науками, проте його також можна продуктивно використати при аналізі тексту, оскільки суттєвою ознакою цього поняття є нова властивість об'єкта (у нашому випадку — смисловий зміст тексту), яка не виводиться безпосередньо лише із властивостей окремих елементів чи з відносин між ними і не дорівнює сумі їхніх властивостей.
Отже, структура тексту — це зв'язний тип організації смислового змісту тексту на рівні його повної цілісності.
При вивченні структури тексту треба враховувати три аспекти: матеріальні складові структури, відношення між ними та цілісність об'єкта. Глибинна й поверхнева структури. Текст утворюється певною глобальною структурою, що включає в себе глибинну й поверхневу структуру. Глибинну структуру містить ідейно-тематичний зміст тексту — текст постає тут як складне сплетіння суспільних відносин навколо певної глибинної проблеми, що є системоутворюючим началом. Глибинна структура тексту, таким чином, утворюється певною сукупністю намірів, що перебувають під домінуючим впливом певної прагматичної настанови. Поверхнева структура тексту — це лінгвістична форма вираження глибинної структури тексту. У публіцистиці вона є формально-змістовою. Семантичний аспект тексту. Семантичний аспект мовних одиниць виявляється на трьох рівнях — віртуальному (значення мовних одиниць), контекстуальному (відносно завершений смисл синтагм і речень) і текстуальному (завершений автономний смисл цілісного тексту). Текст будується з матеріалу мови відповідно до її норм і сам зберігає статус одиниці мови, що завершує його структурну ієрархію. Так, він має плани змісту й вираження, структурні складові, до суми яких не зводиться поняття тексту, бо він виникає як інтегральна єдність.
58. Правила ділового листування.
Ділове листування - невід'ємний засіб зв'язку і в наші дні. Зв'язки підприємства із зовнішніми організаціями, так як саме листи з'єднують організацію-автора з іншими установами. За функціональним призначенням виділяють три типи комерційного листування: Запит – відповідь на запит, Пропозиція (оферта) – відповідь на пропозицію, Рекламація (претензія) – відповідь на рекламацію Незалежно від змісту, стиль ділового листа повинен носити доброзичливий, партнерський характер, в якому б поєднувались природні етичні норми людських відносин та інтереси справи, не підкреслювались значимість свого власного службового положення.
Листи слід складати з кожного питання окремо, оскільки це значно спрощує й пришвидшує всі операції з обробки і і виконання цього документу.
Лаконізм листа повинен супроводжуватись точністю викладу: будь-яка похибка може змінити відтінок змісту інформації, ускладнити користування ним. Правильно складений текст допоможе розкрити як найповніше. Залежно від кількості розгляду питань листи поділяються на прості та складні. Перші присвячені одному питанню, а другі – кільком.
Однак навіть найпростіший текст має скластися не менш як із двох частин. У першій частині зазвичай обґрунтовують причини, що спонукали звернутися до адресата, або зазнають підстави для написання листа, у другій – викладають пропозиції, роблять висновки чи висловлюють прохання.
Втім, у більшості випадків текст складається з таких логічних елементів: вступу, доведення (доказів) закінчення. Нерідко закінченню передають висновки, однак їх не можна назвати окремим логічним елементом, оскільки вони невіддільні від доказів.
У вступі викладаються причини і безпосередній привід до складання службового документа (листа). У доведенні (докази) висловлюється сутність питання, наводяться факти, посилання на цифрові дані, якими обґрунтовують позиці. Доведення звичайно закінчується висновком. У цій частині листа важлива переконати адресата у потребі розглянути пропозиції, задовольнити, прохання чи вимоги.
Закінчення – головна логічна складова листа. У цій частині формується провідна думка документа: прохання, пропозиція, згода, відмова. Завершальна частина у службовому документі обов’язкова.
Складаючи ділового листа, не слід забувати, що це все-таки документ. Отже, він має бути лаконічним і не містити нічого зайвого, що завадить сприйманню основної інформації. З іншого боку, лист – особливий вид документації, відмінний від протоколу, наказу чи розпорядження. Це – письмова розмова з адресатом, а тому навряд чи варто обмежуватись лише холодними стандартними фразам.
59. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
60. Українська мова як державна. Функції державної мови.
61. Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
62. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
63. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
64. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
65. Основні ознаки функціональних стилів.
66. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.
67. Поняття культури мови та культури мовлення.
68. Комунікативні ознаки культури мовлення.
69. Суржик як показник низької культури мовлення.
70. Нормативність і правильність мовлення.
71. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
72. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
73. Лексика української мови з погляду її походження.
74. Особливості лексичних засобів ділового мовлення:
75. Використання синонімів у ділових паперах;
76. Специфіка вживання омонімів;
77. Пароніми у діловому спілкуванні.
78. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
79. Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
80. Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
81. Термінознавство та термінографія.
82. Джерела української термінології.
83. Класифікація термінологічних одиниць.
84. Сучасні проблеми української термінології.
85. Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
86. Види і форми професійного спілкування.
87. Невербальні компоненти спілкування.
88. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
89. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
90. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
91. Індивідуальні форми фахового спілкування:
92. Стратегія поведінки під час ділової бесіди;
93. Етикет телефонної розмови.
94. Форми колективного обговорення професійних проблем:
95. Мистецтво перемовин;
96. Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
97. Правила ведення дискусії.
98. Основні поняття діловодства.
99. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
100. Вимоги до укладання та оформлення документів.
101. Вимоги до тексту документа.
102. Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад..
103. Явище тавтології як особливого виду повтору.
104. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
105. Поняття про мовні штампи і кліше.
106. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
107. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
108. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
109. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
110. Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
111. Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
112. Мовні помилки, їх види.
113. Поняття про мовний етикет.
114. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
115. Поняття тексту, його структурна організація.
116. Правила ділового листування.