Д; 2.2-г; 2.3-б; 2.4-б; 2.5-г; 2.6-а; 2.7- 2формы; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-д

Далее ⇒

В,д; 2.2-д; 2.3-д; 2.4-б; 2.5-г; 2.6-б; 2.7-в; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-б.

3. Автобіографія

Я, Хорольський Петро Володимирович, народився 17 серня 1981 року в м.Дніпропетровськ.
В 1986 році пішов у перший клас Дніпропетропетровської загальноосвітньої середньої школи №13. Рік закінчення школи – 1996. Отримав сертифікат про повну загальну середню освіту та золоту медаль.
У 1996 році вступив до Придніпровської академії будівництва та архітектури за спеціальністю «Основи технології виробництва дорожньо-будівельних матеріалів». Під час навчання двічі перемагав у щорічному змаганні «Кращий винахід». Закінчив ВНЗ з червоним дипломом.
з 2001 по 2006 навчався на заочному відділенні Київського національного університету та архітектури за напрямом підготовки «Менеджмент організацій», спеціальністю «Менеджмент організації дорожнього будівництва». Протягом навчання проходив практику в Польщі та Англії. У групі був відповідальний за організацію культ-массового сектору. Після завершення університету мені було присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.
З 2006 по 2009 рр. працював на Львівському заводі бувельних матеріалів «Буд-Львів» на посаді заступника голови з виробництва збірних бетонних та залізобетонних конструкцій.
З 2007 по 2008 рік проходив комп'ютерні курси підвищення кваліфікації.
Склад сім'ї:
дружина – Хорольська Марина Олександрівна, померла у 2008 році;
дочка – Хорольська Лідія Петрівна, 2003 року народження.

9 листопада 2009 р.

Підпис

Вариант 2

1. Усі слова, що вживаються в ділових паперах, називаються книжними. Книжні слова характерні для стилів, які функціонують у писемній формі, це - діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття (економіка, експеримент, асигнація, демократизм та ін.). Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво (функціонування, примирення, товариство, сумісництво). Незначний відтінок книжності мають слова на -увати, -ювати (утримувати, заповнювати, призначувати), віддієслівні іменники на -ння, -ття (посвідчення, вибуття), дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений, підписаний). Для укладання ділового документу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет, їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: «високе» слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, повсякденні, дрібні. До слова в документі ставляться насамперед такі дві обов'язкові вимоги: 1) воно повинно бути вмотивованим; 2) відповідати нормам української літературної мови. Норми української літературної мови фіксуються в словниках, довідниках, підручниках, посібниках. Коли виникають труднощі при написанні, з'являються сумніви з приводу наголошення того чи іншого слова чи його перекладу з російської мови, ми повинні звертатися до відповідних джерел. Та іноді виникають сумніви щодо вибору слова чи словосполучення серед наявних чи загальновідомих. Особливо складно буває зробити вибір, коли виникає потреба перекласти російське слово, а в словнику подається не один, а кілька варіантів. Так, наприклад, слово свидетельство у словнику має кілька відповідників: свідоцтво, свідчення, посвідчення, посвідка, доказ.

Довідка (документ) може називатися і свідоцтвом, і посвідченням, і посвідкою (залежно від її характеру); підтверджений факт зветься доказом і свідченням (за свідченням очевидців, документальні докази, свідчення. Іноді укладач документа не знає українського відповідника й перекладає російські слова на свій розсуд. Так в українській мові з'явилося під впливом російської слово міроприємство (за аналогією предприятие - підприємство), але воно зайве, бо в українській мові є слово захід, заходи. Об'єм, обсяг: об'єм вживається лише при наявності виміру в кубічних одиницях; обсяг - в інших випадках: обсяг капіталовкладень, обсяг знань, обсяг книги в друкованих аркушах. Хотілося б зупинитися на багатослів'ї й тавтології. Хоча, переважно це стосується усного мовлення, а іноді такі явища проникають і в документи. Є твердження, що багатослів'я є прямим наслідком бідності словника. Це можна пояснити тим, що людина не може сказати стисло.

Так, наприклад, часто у офіційних листах використання зайвих слів є порушенням норм ділового спілкування: надсилаємо на підписку й затвердження - надсилаємо на розгляд; додатки до тексту - додаток 1; з одержанням цього пропонуємо - пропонуємо; вважаємо за можливе просити-просимо; поспішаємо повідомити - повідомляємо. Це стосується і тавтології. Наприклад, іноді можна почути або побачити на папері такі вирази: прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), адреса проживання (адреса - місце, де людина проживає), моя автобіографія (автобіографія - це своя біографія,), колега по професії (колега - це товариш за фахом,), вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублювати - повторювати), перспектива на майбутнє (перспектива -це і є погляд у майбутнє), окремі епізодичні явища (епізодичні - окремі).

Це говорить про те, що людина мало обізнана з відповідними словами, або значення їх не знає зовсім. Слід звернути увагу на використання в тексті (особливо в одному реченні) спільнокореневих слів. Наприклад, стилістична помилка: за свідченням свідків (бажано за свідченням очевидців), зобразити образ злочинця (намалювати, відтворити), зробили роботу (виконали), прорахунки враховано (недоліки враховано). Отже, вдале використання лексичного багатства в офіційних документах окремими службовцями залежить від рівня освіченості цих осіб. Не можна сказати, що людина володіє державною мовою тільки на підставі того, що вона може написати заяву чи протокол, необхідно оволодівати також і науковим, художнім стилем, щоб у своїй професійній діяльності, зокрема при складанні документів, уникати канцеляризмів, тавтології, нераціонального використання запозичених іншомовних слів.

Б,д; 2.2-в; 2.3-д; 2.4-б; 2.5-г; 2.6-б; 2.7-б; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-б.

Розписка

Я, Медведєва Тамара Олексіївна, отримала від Юзв’яка Івана Зиновійовича гроші в сумі 250 (двісті п’ятдесят) гривень. Зобов’язуюсь повернути всю суму одноразово до 1 грудня 2009 р.

Домашня адреса: м.Полтава, вул. Лісна, 31, кв. 8.

Паспорт серія МА № 630085, виданий Карлівським РУ МУ МВД України в Полтавській області 24 листопада 1998 р.
23 квітня 2009 р. (підпис) Т.О.Медвєдєва

ВАРИАНТ 3

д; 2.2-г; 2.3-б; 2.4-б; 2.5-г; 2.6-а; 2.7- 2формы; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-д.

3. Розписка

Я, Проценко Броніслав Юрійович, доцент кафедри історії середніх віків історичного факультету Київського національного університету, отримав від завідувача складом ПП «Орбіта» Бережного Петра Федоровича в тимчасове користування для членів археологічної експедиції:

§ металошукач ММ-234, інв. № 12 (один);

§ 6 (шість) рюкзаків;

§ 2 (два) намети, інв. № 4, №7.

Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку. Вищеназваний інвентар зобов’язуюсь повернути до 20 серпня 2009 р. у належному стані.

Підстава: договір між Київським національним університетом і ПП «Орбіта» від 23.12.2006 р.

16.07.2009 (підпис) Б. Ю. Проценко

ВАРИАНТ 4

2.1-б,д; 2.2-в; 2.3-д; 2.4-б; 2.5-г; 2.6-б; 2.7-б; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-б.

1. У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Однак існує певна закономірність у їх використанні. Так, у родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій

групі -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги

семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад: папір — папера (документ) — паперу (матеріал); акт —акта (документ) —акту (дія).

Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що ] означають:

загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промовця, Івана, Руслана, Львова, Києва, Харкова, Ужгорода, Ярославля, Тернополя, Севастополя, Марселя;

інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -єв, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Здвижа, Дніпропетровська, Миколаєва, Демидова, Макарова, Тетерева;

назви речей, предметів: комп 'ютера, ксерокса, стола, автомобіля, мікроскопа, документа, плаща, векселя, стільця;

назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, грама, гектара, сантиметра, місяця, тижня (але року, віку);

назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада (листопаду — з іншим значенням) та ін.;

назви будівель, приміщень, споруд: коридора, паркана, сарая, погреба (але льоху);

Деякі назви цієї групи вживаються лише із закінченням -у: поверху, палацу, залу, складу, порту, каналу, магазину, вокзалу, метрополітену та ін.

наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, діаметра, атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата;

українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника, іменника, прикметника, ступеня, рівня (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях).

Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:

збірні поняття: колективу, пленуму, активу, хору, оркестру, ансамблю (але вишняка, березняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі);

речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, цукру, чаю, льоду, шовку, граніту, піску, металу, асфальту, лісу, снігу, алмазу, кисню, водню;

різні почуття, відчуття: гніву, страху, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю;

назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету;

назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку, відпочинку, рейсу (хоча рейса — у значенні монета), маршруту, побуту, експерименту, успіху, характеру, експорту, імпорту, сміху;

явища природи: дощу, грому, вітру, морозу, вогню;

місце, простір тощо: світу, степу, яру, лугу, саду, майдану, вигону, краю (але хутора, берега, горба);

назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Уралу, Кавказу, Сахаліну, Донбасу, Криму, Сибіру, Бугу, Нілу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Ужа, Остра, Дінця.

Характеристика

Выдана Климову Сергею Борисовичу

1. Период и тип практики

С 30.04.2007 по 12.06.2007 Климов Сергей Борисович проходил ознакомительную практику
2. Организация предоставившая место

ОАО «Реко-сервис»
Украина, Луганская область, г. Луганск, ул. Карла-Маркса, д. 34
Тел. 45-78-96 факс 43-66-77

3. Обязанности студента во время практики:

Изучение внутреннего режима и распорядка, технической документации, оборудования имеющегося на предприятии, технологический схем, устава и регламента организации, проведение анализов и испытаний готовой продукции на соответствие ГОСТам и другим стандартам т.д.
4. Вывод и оценка

Климов Сергей Борисович показал свое умение работать с сложных условиях, действовать самостоятельно и без подсказок, что говорит о его высоком теоретическом уровне подготовки. Так же за время прохождения практики он освоил, необходимые для работы, практические навыки.

Предлагаемая оценка - "отлично"
Начальик управления участком
ЗАО «Пепс-класс»__________________ / Закаев Рустэм Наильевич/

Вариант 5

Д; 2.2-г; 2.3-б; 2.4-г; 2.5-г; 2.6-а; 2.7-д; 2.8-в; 2.9-в; 2.10-в

1. Синоніми - слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням. Синонімія - одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови. Точність і виразність змісту документа часто зібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. Синоніми за своїм значенням об'єднуються в синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово - воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості. Розрізняють: лексичні синоніми - такі, що мають відмінності у значенні: відкривати - відчиняти, громадський - суспільний, розглядати-аналізувати. Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити - балакати, жінка - дружина, йти - крокувати, родина - сім 'я. Семантичні - що мають відмінні значення: білет - квиток, робітник -працівник- співробітник запитання -питання, збірник - збірка - зібрання, положення - стан - становище, відносини - стосунки, відношення - ставлення, скоро - швидко, тепер - нині - сьогодні - зараз, авторитет - престиж.

Так наприклад, робітник - людина, що працює на промисловому підприємстві; працівник - ширше поняття ніж робітник (газетний працівник, торговельний працівник); співробітник - компонент назви посади (старший науковий співробітник, співробітник відділу). Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним із них закріплена певна сфера вживання. Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток - досягнення - завоювання, процент - відсоток, буква - літера, алфавіт - азбука - абетка. Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного походження: контракт -угода, аргумент - доказ - підстава, домінувати - переважати, координувати - погоджувати, лімітувати - обмежувати, пріоритет - перевага, репродукувати - відтворювати, фіксувати - записувати, шеф - голова - керівник, симптом - ознака, прерогатива - перевага, апелювати -звертатися.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів: 1) не допускається взаємодія абсолютних синонімів (процент ~ відсоток, примірник - екземпляр, буква - літера); 2) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а друге власне українським (пріоритет - першість, репродукувати - відтворювати, брокер - посередник, дефект - недолік, вада, ґандж); 3) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини (економічні, виробничі) - стосунки (дружні, з організаціями); наступний (зупинка, тиждень) - подальший (життя, доля); положення (горизонтальне, вертикальне) - становище (міжнародне, офіційне, скрутне) - стан (економіки, фінансів, справ, хворого); скоро (коли йдеться про час) - швидко (інтенсивність руху); тепер, нині, сьогодні (виражають теперішній час) - зараз (цієї миті); авторитет (авторитет керівника, викладача; той, хто має загальне визнання, вплив) - престиж (вплив, який має що-небудь: престиж заводу, установи).

Пароніми - це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент - абонемент, афект - ефект, адрес - адреса, професійний - професіональний, континент - контингент, особистий - особовий, громадський - громадянський). Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп: 1) синонімічні (важкий - тяжкий, привабливий - принадливий,); 2) антонімічні (прогрес -регрес, адресат - адресант); 3) що мають семантичну близькість (вирізнятися -атрати, зумовлювати - обумовлювати). Явище паронімії - досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина, відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований -той, що базується на чомусь, заснований - створений, розпочатий; дипломант - переможець конкурсу, дипломник - автор дипломної роботи, дипломат - уповноважений колективу чи держави).

3.Офіційний лист-запит

Міжнародної Організації: «Об’єднання Українських Націоналістів(державників)» щодо надання Центральному Проводу ОУН(д) нормативних актів та розпоряджень КМДА й Київради стосовно запровадження у столиці України платного медичного обслуговування

У відповідності до положень Закону України «Про інформацію» Центральний Провід Міжнародної Організації : «Об’єднання Українських Націоналістів (державників)» просить Прем’єр – Міністра України Азарова М.Я., Першого заступника Голови КМДА Попова О.П., Прокурора м. Києва Удальцова Ю.В. надати інформацію щодо запровадження у медичних закладах м. Києва платних медичних послуг для підготовки ОУН(д) відповідного Конституційного подання.

У статті 49 Конституції України говориться:

«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава
сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності».

Отже, у статті 49 Конституції України підкреслюється безоплатний характер медичної допомоги.

Просимо Прокурора м. Києва Ударцова Ю.В. витребувати у Секретаріаті Київради та у канцелярії КМДА розпорядження, ухвали, накази, постанови щодо запровадження у столиці України платних медичних послуг чи затверджених владою нормативів оплати пацієнтами благодійних внесків за надані медичні послуги у 2008-2010 роках.

- здійснити аналіз відповідності розпоряджень, ухвал, постанов КМДА чи рішень Київради стосовно запровадження у медичних установах Києва платних медичних послуг чи нормативів благодійних внесків, на предмет відповідності їх ст.49 Конституції України та Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» за №1506 – VI.

- надіслати у відповідності до чинного законодавства України результати такого правового аналізу на адресу Центрального Проводу ОУН(д).

- доручити Першому заступнику КМДА Попову О.П., в установлені терміни, надіслати на адресу Центрального Проводу ОУН(д) копії розпоряджень, наказів, рішень, ухвал КМДА та Київради щодо запровадження у державних та комунальних установах м. Києва платних медичних послуг за 2008-2010 роки;

- у випадках порушень визначених законом обсягів та правил надання платних послуг у медичних закладах державної та комунальної форми власності, викритті хабарництва, започаткувати кримінальне переслідування керівників медичних установ, котрі допустилися таких порушень.

У відповідності до Закону України «Про інформацію» просимо в установлений термін поінформувати Центральний Провід ОУН(д) щодо вжитих заходів та надати необхідні копії документів.

Слава Україні!

З повагою,

Голова Міжнародної Організації:

«Об’єднання Українських Націоналістів

(державників)» Павло Дорожинський

Копії:

Першому заступнику Голови КМДА Попову О.П

Прокурору м. Києва Удальцову Ю.В

Варіант 6

1. Узгодження підмета з присудком у ділових паперах

Узгодження – вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово має однакові із головним словом граматичні ознаки. Наприклад: суворих заходів – іменник (головне слово) і прикметник (залежне слово) мають однакову форму, а саме родовий відмінок множини. Форма залежного слова узгоджується з головним словом: новий район, матеріальна відповідальність, офіційний документ. Головним компонентом у такому зв’язку є іменник або інша субстантивована частина мови, а залежним – прикметник (тривала розмова), займенник (усі небезпеки), порядковий і кількісний числівники у непрямому відмінку (чотирма документами), дієприкметник (потерпілі сусіди, відчинена брама), іменник – прикладка (річка Рось).

Залежне означуване слово, як правило, стоїть у препозиції до основного

слова і виявляє повне узгодження в можливих спільних формах, якими є форми роду, числа, відмінка.

Крім повного, узгодження може мати форми й неповного узгодження. Слово якими відноситься до слова прізвища, узгоджується з ним у числі і не узгоджується у відмінку (пор.: прізвища, які – прізвища, якими). Таке узгодження й називається неповним (…людина, з якою…; …площа, серед якої…

і ін.)

При складанні документів слід звернути увагу на правила узгодження підмета з присудком у ділових паперах:

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 781, 231), то присудок ставиться в однині

2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири та числівник обидва присудок ставиться у множині. Однина тут можлива тільки тоді, коли повідомлення фіксує той чи інший факт як підсумок, або коли повідомлення має безособовий характер.

3. Якщо у складі підмета є числівник п’ять, шість, сім, вісім, то присудок може стояти як в однині, так і у множині, залежно від контекстового значення підмета. При позначенні великої кількості предметів обирається форма однини. Присудок вживається в однині, якщо він стоїть у препозиції, множині – постпозиції.

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, тобто, акцент робиться на кількості виконавців дії, присудок, як правило, ставиться в однині.

Але якщо підмет називає групи осіб, предметів, кожний із яких діє активно самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини

4. Підмет зі словами більшість, решта, меншість, ряд, частина, багато, мало, чимало, трохи, кілька в діловому стилі вимагають від присудка форми однини. Якщо керований іменник позначає істоти, то присудок може стояти як в однині, так і у множині

Присудок може вживатись у множині, якщо головні члени речення розділені підрядним реченням або головні члени речення є однорідними

5. При підметі, вираженому займенником хто, дехто, дещо, ніхто, ніщо та ін., присудок ставиться у формі однини. Якщо у реченні присудок виражений дієсловом, а підмет займенником, то вони обов’язково узгоджуються. Не узгоджуються в числі підмет і присудок тоді, коли присудок виражений прикметником.

6. Якщо до складу підмета входить прикладка, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою.

7. Якщо до складу підмета входить прикладка – власна, – то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою:

8. Присудок ставиться в однині ще у таких випадках: а) коли однорідні підмети тематично близькі; б) коли у складі однорідних підметів є означення; в) коли перед однорідними підметами повторюються слова весь, кожний, ніякий; г) при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не – а, не лише – а й)

9. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру

10. Якщо присудок виражений дієсловом минулого часу, а іменник, що означає професію, характерну для обох статей, виступає з власним ім’ям, то присудок слід узгоджувати з власним ім’ям, тобто ставити його в жіночому або чоловічому род

Г 2.2. г 2.3. д 2.4. б 2.5. г 2.6. б 2.7. г 2.8. в 2.9. д

3. Наказ про надання відпустки

ООО «Флайт»

Наказ №6

25 вересня 2011 р. м. Запоріжжя

Про надання відпустки

Надати Петрову Дмитру Володимировичу, головному бухгалтеру, чергову щорічну відпустку тривалістю 30 робочих днів із 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року за період із 1 листопада 2010 року по 30 вересня 2011 року. Підстава – заява Петрова Дмитра Володимировича, графік відпусток на 2011 рік.

Директор підпис

З наказом ознайомлений підпис

Варіант 7

1.Велика літера в документах.

З великої літери пишуться:

§ Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ'яненко.

§ Назви міфологічних істот і божеств.

§ Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць.

§ Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України.

§ Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

§ Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво

§ Клички свійських тварин.

§ Назви сортів рослин у спеціальній літературі. Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери.

§ Астрономічні назви. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик. Шлях тощо. Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви.

§ Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу.

§ Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і таке інше: мис Капітана Джеральда.

§ Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз. Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів слова брід, вал, ворота, міст, шлях, як тощо вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери:Боричів Тік.

§ Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта.

§ Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Республіка Білорусь. У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ.

§ Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

§ У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав, з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США. Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума.

§ У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України.

§ Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

§ якщо підприємство, установа заклад тощо мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод «Арсенал»;

§ перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України;

§ з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод.

§ Назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда».

§ З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, а також назви релігійних понять: Бог (але бог Перун тощо), Божа Матір.

§ Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо: порт «Балаклава».

§ Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень тощо пишуться в лапках і з великої літери: пансіонат «Здоров'я».

§ Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква.

§ Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменитих дат тощо: Велика французька революція. З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів.

§ Якщо початковий порядковий числівник у складений назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня.

§ Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конституція України.

§ Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни.Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери також пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: медаль «За відвагу».

§ Назви літаків, автомобілів, тракторів, та інших машин, пов'язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літери в лапках: літак «Антей». Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво «Столичне».

§ Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве, -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі:Андрієві книжки.

§ Прикметники, що входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий.

§ Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які з змістом дорівнюють словосполуки «імені когось», «пам'яті когось»: Нобелівська премія.

§ Складно-скорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позначення одичних установ: Укрінформ,НЛО.

Б 2.2. г 2.3. г 2.4.в 2.5.г 2.6. в 2.7. а 2.8. в 2.9. в 2.10. в

3. Наказ про звільнення

ОАО «Турбіна»

НАКАЗ № 25

Від «15» листопада 2009 року

ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ

Звільнити Гончарову Іванну Борисівну, головного бухгалтера, 20 листопада 2011 року зі згоди профспілкового комітету (протокол №10 від 05.05.05р) за угодою сторін.

Підстава: заява Гончарової І.Б.

Директор О.Р. Винарчук

З наказом ознайомлена:

15.11.2009 І.Б. Кулік

ВАРІАНТ 8

1.Відмінювання прізвищ у документах

Українські та слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як іменники І відміни: Дудка, Дудки, Дудці, Дудку, Дудкою, при Дудці. Особливістю відмінювання прізвищ цієї групи є те, що приголосні основи г, к, х у давальному і місцевому відмінках змінюються на з, ц, с: Кривега - Кривезі, Удовіка - Удовіці, Гречуха - Гречусі.

Прізвища із закінченнями ІІ відміни відмінюються як іменники ІІ відміни: Кривоніс, Кривоноса, Кривоносу (-ові), Кривоноса, Кривоносом, при Кривоносу (-ові).

При відмінюванні іменникових прізвищ другої відміни відбувається чергування голосних: Корінь - Кореня, Перебийніс - Перебийноса, Майстер Майстра.

Чоловічі прізвища типу Задирако (від Задирака), Рево (від Рева), Скибо (від Скиба), Сороко (від Сорока), які іноді безпідставно вважають невідмінюваними, слід відмінювати за другою відміною: Іван Рево, Івана Рева, Івану Ревові тощо. Жіночі прізвища цього типу не відмінюються.

На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у родовому відмінку однини закінчення -у (-ю), прізвища в цьому відмінку закінчуються на -а (-я): Вітер - Вітра, Сніг - Сніга, Борщ - Борща, Мед - Меда, Мороз - Мороза.

Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій (чоловічого роду) -а, -я (жіночого роду) відмінюються як відповідні прикметники твердої чи м' якої групи: Швидкий, Швидкого, Швидкому, Швидкого, Швидким, Швидкому (Швидкім); Швидка, Швидкої, Швидкій, Швидку, Швидкою, Швидкій.

Чоловічі прізвища, що мають форму присвійних прикметників на -ов, -ев, (-єв), -ів (-їв), -ин (-ін), відмінюються за таким зразком: Ковалів, Коваліва, Коваліву, Коваліва, Ковалівим, при Коваліву; Зеров, Зерова, Зерову, Зерова, Зеровим, при Зерову; Степанишин, Степанишина, Степанишинові (-у), Степанишина, Степанишиним, при Степанишині (Степанишинові, Степанишину); Григор'єв, Григор'єва, Григор'єву, Григор'єва, Григор'євим, при Григор 'єву.

Жіночі прізвища на приголосний та о в українській мові не відмінюються:

Олена Ткаченко, Олени Ткаченко, Олені Ткаченко, Олену Ткаченко, Оленою Ткаченко, Олені Ткаченко; Надія Бойко, Надії Бойко, Надії Бойко, Надію Бойко, Надією Бойко, Надії Бойко.

Чоловічі й жіночі прізвища на -их, -ово, -аго не відмінюються: Максим Шацьких, Максима Шацьких, Максиму (-ові) Шацьких, Максима Шацьких, Максимом Шацьких, Максимові Шацьких; Марина Сірих, Марини Сірих, Марині Сірих, Марину Сірих, Мариною Сірих, Марині Сірих; Олексій Живаго, Олексія Живаго, Олексієві (-ю) Живаго, Олексія Живаго, Олексієм Живаго, Олексієві Живаго.

Чоловічі й жіночі прізвища іншомовного походження на -а, -е, -є, -і, -ї, -о, -у, -ю не змінюються: Гейне, Гете, Россіні, Гюго, Данте, Шеклі.

Складні чоловічі прізвища іменникового походження відмінюються в обох частинах: Григорій Квітка-Основ' яненко, Григорія Квітки-Основ' яненка, Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у), Григорія Квітку-Основ'яненка, Григорієм Квіткою-Основ'яненком, Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у); Іван Петренко-Сидоров, Івана Петренка-Сидорова, Іванові (-у) Петренку-Сидорову, Івана Петренка-Сидорова, Іваном Петренком-Сидоровим, Іванові Петренку-Сидорову.

Складні прізвища відмінюються у другій частині, коли перша сприймається як прикладка (у короткій формі): Сергій Бонч-Бруневич, Сергія Бонч-Бруневича, Сергієві (-ю) Бонч-Бруневичу, Сергія Бонч-Бруневича, Сергієм Бонч-Бруневичем, Сергієві Бонч-Бруневичу.

Складні жіночі прізвища іменникового походження відмінюються або не відмінюються залежно від їх особливостей: Оксана Засуха-Петренко, Оксани Засухи-Петренко, Оксані Засусі-Петренко, Оксану Засуху-Петренко, Оксаною Засухою-Петренко, Оксані Засусі-Петренко; Ірина Сидоренко-Жукова, Ірини Сидоренко-Жукової, Ірині Сидоренко-Жуковій, Ірину Сидоренко-Жукову, Іриною Сидоренко-Жуковою, Ірині Сидоренко-Жуковій; Світлана Іваненко-Бойчук, Світлани Іваненко-Бойчук, Світлані Іваненко-Бойчук, Світлану Іваненко-Бойчук, Світланою Іваненко-Бойчук, Світлані Іваненко-Бойчук.

Лише поодинокі українські чоловічі прізвища належать до невідмінюваних, наприклад: Півторадні, Леле.

2.1)д 2.2)а 2.3)д 2.4)г 2.5)г 2.6)всёбля 2.7)г 2.8)в 2.9)в 2.10)в

3 Директорові ___________________

(назва підприємства)

панові ________________________

(П.І.Б. директора)

_____________________________,

(П.І.Б. )

що мешкає за адресою:

_____________________________

(адреса, телефон)

Заява

Прошу прийняти мене на роботу до _______________________відділу на посаду _______________________________.

Додаток: 1) копія диплома про вищу освіту на 1 а. в 1 прим.

2) трудова книжка

3) особистий листок з обліку кадрів на 3 а. в 1 прим.

“___” _____________ р. __________________

(П.І.Б. )

ВАРІАНТ 9

1.Творення та правопис імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфіксів:

а) -ович, якщо ім'я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на р: Петрович, Семенович, Карпович, Лазарович, Тимурович, Теодорович, Тарасович;

б) -ьович (-йович), якщо ім'я відмінюється за м'якою групою: Васильович, Олексійович, Сергійович, Порфирійович, Андрійович, Юрійович;

в) -ич, -іч: Якович (Яковлевич), Савич (Савович), Хомич (Хомович), Кузьмич (Кузьмович), Лукич (Лукович), Микитович, Ілліч.

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів -івна, -ївна: Василівна, Степанівна, Тарасівна, Карпівна, Сергіївна, Юріївна.

З відхиленням від загальних правил творяться лише такі імена по батькові: Микола - Миколайович, Миколаївна; Григорій - Григорович, Григорівна; Яків -Яківна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о:

Антін - Антонович, Антонівна; Нестір - Несторович, Несторівна; Федір -Федорович, Федорівна; Яків - Якович, Яківна; Сидір - Сидорович, Сидорівна.

Форми чоловічих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Іван Петрович (Васильович, Олексійович, Ілліч) Р. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

Д. Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу) З. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

О. Іваном Петровичем (Васильовичем, Олексійовичем, Іллічем) М. при Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу) К. Іване Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

Форми жіночих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Ганна Петрівна (Василівна, Олексіївна, Іллівна) Р. Ганни Петрівни (Василівни, Олексіївни, Іллівни)

Д. Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні) З. Ганну Петрівну (Василівну, Олексіївну, Іллівну)

О. Ганною Петрівною (Василівною, Олексіївною, Іллівною) М. при Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

К. Ганно Петрівно (Василівно, Олексіївно, Іллівно)

2.1)д 2.2)г 2.3)д 2.4)б 2.5)г 2.6)всёбля 2.7)б 2.8)в 2.9)б 2.10)д

3.Запрошення

Шановний пане ______________________!

Буду радий бачити Вас на відкритті моєї персональної виставки. Вона відбудеться ______________ . На ній будуть виставлені результати моєї _________ річної творчої діяльності. Думки й враження від виставки такої висококваліфіованої й шанованої людини, як Ви, для мене дуже важливі. Маю надію, що в цей час Ви будете вільні від справ і знайдете час ознайомитися з моїми роботами.

З найкращими побажаннями____

(підпис)

ВАРІАНТ 10

1.Категорія роду іменників у ділових паперах

В офіційно-діловому мовленні граматичний рід виконавців дій, назв осіб за професією, посадою, званням та ін. частіше, ніж в інших стилях, не відповідає статі. При виборі однієї з форм роду, в офіційно-діловому стилі, слід орієнтуватися на такі правила:

1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань є іменники чоловічого роду: директорЦі слова вживаються для позначення чоловіків та жінок і підкреслюють не стать людини, а її службове і соціальне становище. 2. Значна частина слів може утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду: Наведені слова жіночого роду є цілком літературними відповідниками, але їм надається перевага в художньому, публіцистичному, розмовному стилях.2.Деякі форми слів (ж. р.) із суфіксами -к(а), -ш(а), -их(а) не відповідають нормам літературної мови: Ці іменники використовуються у розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання цих слів зумовлене також тим, що ці форми означають посаду жінки і найменування дружини за чоловіком. Все це створює двозначність, що не допускається в діловому стилі.3. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назвах посад, звань: 4. Текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок: Проте, якщо у документі зазначено прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду,

5. Вживання найменувань жіночого роду виправдано в тих випадках, для яких вказівка на стать є бажаною, але не може бути виражена іншими засобами. 6. Форми жіночого роду можуть використовуватись у випадках, коли назви посад, професій стосуються переважно жінок, або чоловічі відповідники мають інші позначення 7. Помилковим є вживання в офіційно-ділових паперах найменування осіб за такими ознаками, як місце проживання, місце роботи або статус

Категорія числа іменників

В українській мові іменники мають однину і множину. Переважна більшість іменників мають дві форми: документ - документи, юрист -юристи, доказ - докази, закон - закони. Але частина іменників має або тільки однину, або тільки множину, наприклад:.Для того, щоб правильно використовувати число іменника у документах, потрібно запам' ятати основні правила вживання форми однини на позначення множини.

1. Однина слугує засобом узагальнення, тобто, вказує на сукупність однорідних предметів як на одне ціле, наприклад:

2. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать кожній особі або предмету

3. У назвах установ і свят вживання форм однини (в узагальненому значенні) або множини визначається традицією.

Потрібно запам' ятати словосполучення, у яких використовуються різні форми числа:

Будинок книги, Будинок актора, Будинок вчителя, День енергетика, День машинобудівника, День шахтаря - однина, і множина - Будинок подарунків, Будинок офіцерів, Будинок учених, День працівників легкої промисловості, Міжнародний день студентів, День працівників сільського господарства.

4. Абстрактні іменники вживаються тільки в однині (право, освіта, сміх, рух - неправильно: рухи поїздів). Але, якщо абстрактні іменники набувають конкретного вияву якості, дії, стану, тоді вони вживаються у формі множини

Для дипломатичних документів характерним є використання деяких іменників тільки у формі множини.

5. Деякі речовинні іменники набувають форми множини, коли позначають види, сорти, типи речовин, вироби з цієї речовини, велику кількість чогось або є термінами. Таке вживання форми множини не є порушенням норм літературної мови.

Проте, з цими правилами рахуються далеко не завжди. У мові службових документів реєстр іменників, які позначають множину, а вживаються у формі однини, і навпаки, часто непомірно розширюється, наприклад:До цього реєстру потрапляють назви побутових предметів, найменування різних виробів, товарів тощо. Особливо недоречною буває однина, коли тут же вказується кількість цих предметів:

Д 2.2)а 2.3)д 2.4)д 2.5)г 2.6)б 2.7)в 2.8)г 2.9)а 2.10)в

ДОРУЧЕННЯ

Я, Гостищев Віктор Феліксович, слюсар-інструментальник цеху № 6, дійсно доручаю Шевчукові Юрію Дмитровичу отримати в касі Харківського заводу транспортного обладнання належну мені заробітну плату за березень 2009 р. за його паспортом, серії МК № 634535, виданим Червонозаводським РУ МУ МВС України в м.Харкові 23 червня 1998 р.

04.03.2009 (підпис) В.Ф.Гостищев

Підпис Гостищева В.Ф. засвідчую.

Начальник відділу кадрів (підпис) Л.Д.Панова

(печатка)

06.03.2009 р.

ВАРИАНТ-11

Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни

У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Однак існує певна закономірність у їх використанні. Так, у родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад: папір — папера (документ) — паперу (матеріал); акт —акта (документ) —акту (дія). Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що ] означають: загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промовця, Івана, Руслана, Львова, Києва, Харкова, Ужгорода, Ярославля, Тернополя, Севастополя, Марселя; інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -єв, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Здвижа, Дніпропетровська, Миколаєва, Демидова, Макарова, Тетерева; назви речей, предметів: комп 'ютера, ксерокса, стола, автомобіля, мікроскопа, документа, плаща, векселя, стільця; назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, грама, гектара, сантиметра, місяця, тижня (але року, віку); назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада (листопаду — з іншим значенням) та ін.; назви будівель, приміщень, споруд: коридора, паркана, сарая, погреба (але льоху); Деякі назви цієї групи вживаються лише із закінченням -у: поверху, палацу, залу, складу, порту, каналу, магазину, вокзалу, метрополітену та ін. наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, діаметра, атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата; українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника, іменника, прикметника, ступеня, рівня (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях). Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають: збірні поняття: колективу, пленуму, активу, хору, оркестру, ансамблю (але вишняка, березняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі); речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, цукру, чаю, льоду, шовку, граніту, піску, металу, асфальту, лісу, снігу, алмазу, кисню, водню; різні почуття, відчуття: гніву, страху, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю; назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету;

явища природи: дощу, грому, вітру, морозу, вогню;

місце, простір тощо: світу, степу, яру, лугу, саду, майдану, вигону, краю (але хутора, берега, горба);

Д2.2 г2.3 д2.4 а2.5 г2.6 г2.7 а2.8 а2.9 в2.10 в

3. Звіт
Про педагогічну практику з 12.02.2003 по 12.03.2003
Студентки філологічного факультету Мандрики Н. Й.
Педагогічну практику проходила у СШ № 34 м. Львова. У школі було створено належні умови для проходження практики. Усі вчителі української мови та літератури мають великий стаж роботи і високу фахову, методичну підготовку. Хоча шкільні кабінети української мови та літератури недостатньо обладнані технічними засобами навчання, проте добре забезпечені научними посібниками та методичною літературою.
За час практики провела 14 контрольних уроків з мови та літератури. Всі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика в школі допомогла здобути практичні уміння і навички: проводити уроки різних типів, перевіряти будь-які види письмових робіт, планувати роботу з розвитку мовлення, виготовляти дидактичний матеріал для уроків.
Під час проведення уроків з мови та літератури особливих труднощів не виникало, за винятком аналізу контрольних робіт та диктантів.
Педагогічна практика поглибила і закріпила знання, здобуті в університеті, з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, виробила вміння проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку, випробувати себе як класний керівник.
12.03.2003 підпис

ВАРИНАТ -12

Особливості використання прикметників у документах.
1. Не використовуються у документах присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорів підпис - підпис директора, президентський указ - указ президента. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання) ставлять у родовому відмінку: Петренкові пропозиції - пропозиції Петренка В.П., Клименкові зауваження - зауваження Клименка С.А. Але усталеними є вживання присвійних прикметників: архімедова спіраль, бертолетова сіль, карданова передача, рентгенівський апарат, штрумова система, езопівська мова, сізіфова праця. 2. Уникати вживання прикметників, що походять від географічних назв: криворізькі жителі - жителі м. Кривий Ріг, запорізька адреса - адреса у м. Запоріжжя, китайські товари - товари з Республіки Китай. Але усталеними є вживання подібних прикметників, що означають географічні назви, що походять: 1) від топонімів та інших географічних назв: Запорізька область, Харківський район, Керченська протока; 2) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве. 3. Прикметники узгоджуються з іменниками на означення певних професій, посад та звань жінок лише у чоловічому роді: старша лаборантка - старший лаборант, досвідчена інженер - досвідчений інженер, професійна водій - професійний водій. 5. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполученні з числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини і мають переважно закінчення і, а не - их: два нестандартні вироби, розглянути три оригінальні розробки, чотири великі контейнери. 6. Прикметник останній з усіма числівниками має закінчення -і: за останні шість років, останні дванадцять питань. 7. Для визначення часу за роком потрібно вживати відповідні прикметники у родовому відмінку без прийменника, або ж прислівник: у минулому році - минулого року (торік), у наступному році - наступного року, на наступному тижні - наступного тижня. 8. Узгоджуючи прикметникові закінчення з іменниками, слід звертати увагу на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: пошкоджені приладдя - пошкоджене приладдя, пошкоджені коріння - пошкоджене коріння, технічні знаряддя - технічне знаряддя.

Д2.2 д2.3 д2.4 в2.5 в2.6 б2.7 д2.8 а2.9 г2.10 б

3. ПРОТОКОЛ № 25

Загальних зборів студентів І курсу Красноградсь-кого медичного коледжу

15.05.2007 р.

Голова: С. І. Луценко

Секретар: В. І. Луговий

Присутні: директор медичного коледжу П. Р. Куліш, заступник директора з виховноїроботи В. О. Петренко, викладачі А. Л. Федорова, В. Ю. Доскальчук, С. Т. Москаленко, студенти І курсу.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Підготовка студентів до літньої виробничо-польової практики.

2. Робота з озеленення й благоустрою міського парку.

I. СЛУХАЛИ:

Петренко В. О. Інформація керівника виробничої практики.

ВИСТУПИЛИ:

Федорова А. Л. Запропонувала поділити студентів на групи, визначити кожному завдання і години роботи в парку.

Москальчук В. Ю. Зазначив, що треба підготувати інвентар для роботи в парку до початку практики.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам І курсу взяти участь у літній виробничій практиці.

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

3. Поділити студентів на групи і визначити час роботи у парку.

II. СЛУХАЛИ:

Голова зборів (підпис) С. І. Луценко

Секретар (підпис) В. І. Луговий

ВАРИАНТ №13

1.) Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кілограм, 1 191 кілометр.
Після числівників два та більше іменник стоїть у множині: два дні, три тижні, чотири місяці, п 'ять років, десять століть.
Причому при числівниках два, три, чотири (навіть якщо вони входять до складених числівників) іменник має форму називного відмінка, а при числівниках п 'ять та більше — родового: три брати, чотири будинки, дев'яносто чотири проценти; п 'ять братів, шістдесят будинків, дев 'яносто дев 'ять відсотків.
У сполученнях із числівниками два, три, чотири іменник нерідко дістає такий самий наголос, як у родовому відмінку однини: матері (множина) — дві мйтері, сини — три сини, села — чотири сели. Іноді особливий наголос іменники мають і в сполученні з числівниками п 'ять та більше: книжок (родовий відмінок множини) — п 'ять книжок, сторінок — шість сторінок, голок — десять голок, круків — сім круків, черепів — п 'ять черепів.
Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селянина, сорок чотири заробітчанина. Це стосується також іменників їм 'я, тем 'я: два імені, три племені. Якщо ж кількість називається в межах одиниць, то при таких іменниках слід вживати збірні числівники: двоє киян, троє селян, четверо заробітчан, двоє імен, троє племен.
Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири і вказує на приблизність, то він також ставиться в родовому відмінку множини: днів два, тижнів три, місяців чотири.
Прикметники після числівників два, три, чотири мають переважно форму називного відмінка множини (як і іменник): два рідні брати, три цікаві книжки. Однак при іменниках середнього роду прикметник у цій позиції частіше вживається у формі родового відмінка множини: два нових (нові) відра, три гірських (гірські) озера.
У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому самому відмінку: трьох братів, трьом братам, із трьома братами', шістдесяти будинків, шістдесяти будинкам, шістдесятьма будинками, у шістдесяти будинках.
Після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть незмінно в родовому відмінку множини: тисяча років, тисячі років, тисячею років; мільйон гривень, мільйона гривень, мільйоНУ гривень, мільйоном гривень.
Після дробових числівників іменник стоїть постійно в родовому відмінку однини: півтора місяця, півтора року; дві десяті відсотка, двох десятих відсотка, двом десятим відсотка,
двома десятими відсотка. Рідко іменник може мати форму родового відмінка множини: дві п 'яті виробів, одна десята запасів нафти.
Якщо є вислів із половиною, із чвертю, то іменник при ньому набуває форми, якої вимагає власне кількісний числівник: два з половиною тижні, чотири з половиною місяці, п 'ять із чвертю років.
Збірні числівники поєднуються:
а) з іменниками чоловічого роду, що означають назви осіб, тварин та птахів: двоє киян, троє школярів, четверо коней, п'ятеро орлів;
б) з іменниками середнього роду: двоє вікон (і два вікна), троє відер (і три відра), двоє лошат, четверо телят, n 'ятеро хлоп 'ят;
в) з іменниками, що мають лише множину: двоє воріт, троє окулярів, четверо ножиць (а також: три пари окулярів, чотири пари ножиць).
Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у родовому відмінку множини: двоє селян, троє татар, троє голубів, четверо дверей. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому самому відмінку: двох селян, двом селянам, з двома селянами.У датах назви місяців вживаються тільки в родовому відмінку: перше (число місяця) лютого, першому (числу місяця) лютого, з першим (числом місяця) лютого, з двадцять четвертим серпня, з першим вересня.

Д2.)б3.)д4.)а5.)г6.)д7.)а8.)а9.)в10.) в

3.)

Довідка

Видана Ворошиловій Ганні Сергіївні в тому, що вона є студенткою 2 курсу економічного факультету Запорізького національного університету.

Декан економічного

факультету (підпис) А.В. Череп

Секретар (підпис) Т. К. Котофейович

Печатка

ВАРИАНТ №14

1.)

1. Прийменник (рос. предлог) – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами у реченні.

Грамотність речень документа значною мірою залежить від правильно вибраного прийменника, який пов’язує слова у словосполучення. Виділяють такі особливості функціонування прийменника у офіційно-діловому мовленні:

1. У більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією, наприклад: їхати у Крим – їхати на Кавказ; відпочивати у санаторії – відпочивати на туристичній базі.

Прийменник завдякивживається з давальним відмінком: завдяки ректору, завдяки зусиллям колективу (у значенні дякуючи). Коли йдеться про причини, вживається прийменник через: через хворобу, через різні обставини, через неврожай.

Прийменник всуперечвживається лише з давальним відмінком: всупереч розпорядженню, всупереч вимогам, всупереч прогнозам, всупереч старанням. Вживання з родовим відмінком – ненормативне. Прийменник протиу діловому мовленні вживається із значенням «порівнюючи з чимось»: Збільшити обсяг виробництва у два рази проти 1996 року. Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прийменник протине вживається: Ярових посіяно на 20 га більше проти (треба ніж, чим) озимих. Кількість населення м.Запоріжжя зросла в два рази проти 1930 року.

Прийменники $s___з, до, післявживаються з родовим відмінком: з ініціативи, підготуватися до іспиту, прагнути до покрашення результатів, після проведення.

Прийменники згідно з, завимагають орудного відмінка: працювати за сумісництвом, виконувати за розпорядженням, згідно з законом. Досить часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п’ять метрів на (треба за) секунду, враження про (треба від вистави) виставу, застерігати про (треба від небезпеки) небезпеку.

2. Вживаючи прийменники, важливо вказувати їх стилістичну характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв’язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії,властиві діловому мовленню. Прийменники проміж, побіч, насупроти, поприфункціонують у розмовному мовленні.

3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки: оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд), не поступатися за красою (замість не поступатися красою), зрікатися від ідеалів (замість зрікатися ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступатися від ідеалів), приурочувати відкриттю (замість приурочувати до відкриття) тощо.

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: всупереч проблем (замість всупереч проблемам), завдяки опитування (замість завдяки опитуванню), всупереч рішень (замість всупереч рішенням), згідно плану (замість згідно з планом), відповідно з інструкцією (замість відповідно до інструкції). Треба пам'ятати, що місцевий відмінок ніколи не вживається без прийменника: стоїть при дорозі, піднімається по драбині, встає о шостій годині.

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників, як-от: На наступному тижні на честь свята

на сценах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші заходи, на які ми

запрошуємо киян і гостей столиці.

6. Пропуск прийменника може спричинити двозначність тексту: лист організації – від організації, чи до організації?

7. В усному діловому мовленні є тенденція скорочувати деякі прийменникові словосполучення: замість на засіданні бюро, на зборах правління та ін. замінюються на бюро, на правлінні. Використання останніх у мові документів небажане і недоречне.

8. У діловому стилі української мови є ряд словосполучень дієслівного типу, де заміна прийменників неможлива: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладатися на, у відповідності з, відповідно до, у зв’язку з, згідно з, на додаток до, залежно від, виходячи з, у відповідь на, винагорода за.

9. Недоліком є неправильне використання форм похідних прийменників: на протязі (замість протягом), не дивлячись (замість незважаючи ).

10. Як засіб створення милозвучності використовується в українській мові чергування прийменників у – в, з – із – зі (зо).

Прийменник уі ввживається у таких випадках:

- між приголосними вживається у, між голосними – в: Справу передали в арбітражний суд; Сплатив податок у розмірі 1000 грн.

- на початку речення або після паузи увживається перед приголосним, в– перед голосними: У законодавстві відбулись

значні зміни; В оголошенні зазначено…; В акт записали…;

- після приголосного перед голосним переважно вживається в: Як результат, в обласному суді…; Зустріч в аудиторії;

- після голосного перед приголосним залежно від темпу, ритму мови, вживається і уі в: зафіксовано в документі, зазначено у контракті;

- перед літерами в, ф, а також буквосполученнями тв, хв, льв, зв, ствживається прийменник у: у зв’язку, у відповідності, у

статуті, у тваринництві, у Львові;

- перед числовим показником вживається у: У 2000 році….

Прийменники з, із, зі (зо)вживаються:

- прийменник зуживається на початку речення, після паузи, перед голосним незалежно від сполучення приголосних: З наступного року…; міністр з економічних питань; з врожаєм; згідно з інструкцією;

- прийменник ізуживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ), а також між групами

приголосних (після або перед ними): Лист із прокуратури; Вийшов із скрутного становища;

- прийменник зівживається перед сполученням приголосних, найчастіше перед словами на з, с, ш, щ: Розмова зі звичайної

робилась політичною; Продаж товарів зі знижкою; Переказати гроші зі свого рахунку; Робота зі злочинцями.

Прийменник зовживається:

- завжди при числівниках два, три, та займенником мною:

Позичив зо три сотні; Вирішив зо мною укласти угоду (можлива також форма зі).

Далее ⇒