Теоретична сутність та значення підвищення прибутковості підприємства в його діяльності
При створенні підприємства, власників хвилює перш за все його прибутковість, що означає покриття прибутком витрат організації. Чим більший прибуток, тим ефективніше відбувається розвиток і з'являються можливості для розширення виробничої діяльності підприємства.
Прибутковість підприємства безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку.
Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Однією з провідних тем серед досліджень науковців є прибутковість підприємства, так як являється результатом діяльності підприємства.
Прибутковість є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства. Її можна розглядати як один із критеріїв якості управління суб'єктом господарювання.
Адже на підставі прибутковості можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання значного рівня прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і оперативності управлінських рішень, які приймаються.
Розглянемо взаємозв’язок прибутковості в системі економічних категорій та напрямок її дослідження (рис.1.1).
| Економічна результативність підприємства |
| Економічна ефективність підприємства |
| Прибутковість підприємства |
| Види прибутковості |
| Критерії прибутковості |
| Показники прибутковості |
| Визначається об’єктом і метою дослідження |
Рис.1.1.Місце прибутковості в системі економічних категорій
Більше 3-х століть існують дискусії стосовно економічної суті поняття прибутковість, але теорія так і залишилася достатньо суперечливою, це спонукає до існування різних поглядів до сутності даної категорії як серед вітчизняних так і іноземних вчених. Теоретичні аспекти визначення прибутковості постійно привертали увагу дослідників. Про актуальність цієї проблематики свідчить наявність численних публікацій, таких авторів: М.І. Біленкової, Ю.С. Воскобойника, С.О. Нікітіна, М.Ф. Огійчука, О.В. Олійник, В.Я. Плаксієнка, К.І. Посилаєвої, С.В. Сорокіної та ін. Вони висловлювали різні, а іноді протилежні за своєю спрямованістю погляди [16].
Переходячи до проблем пов’язаних із формуванням поняття прибутковості, слід зазначити, що визначення прибутковості надається авторами у різних формах (табл.1.1) [23].
Таблиця 1.1
Сучасні підходи до трактування поняття «прибутковість»
| Автор | Визначення поняття |
| Огійчук М.Ф. [23] | - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем; |
Продовження табл.1.1
| Олійник О.В. [16] | - це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та предметної праці; |
| Плаксіїнко В.Я. [6] | - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності; |
| Хмелевський О. М. [18] | - стан підприємства, що вказує на його здатність здійснювати рентабельну діяльність, забезпечувати платоспроможність, генерувати прибуток, на основі чого забезпечувати стабільність зростання та майбутній інноваційно-інвестиційний розвиток; |
| Азріліян А.Н. [28] | - одержання доходу від інвестування коштів; |
| Бернар І. та Коллі Ж.–К. [7] | - це сукупність ознак, які дозволяють в той чи інший момент спрогнозувати рівень прибутку підприємства |
| Бланк І. О. [12] | - це здатність підприємства генерувати прибуток і здійснювати рентабельну діяльність; |
| Бріґхем Є.Ф. [14] | - загальниий результат поєднання засобів проведення курсу компанії і відповідних рішень; |
| Павлова Л.М. [8] | - відносний показник, який характеризує частку прибутку в одному із вартісних оціночних показників; |
| Бойчик І.О. [12] | - ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного доходу. |
Проаналізувавши існуючі погляди щодо визначення сутності прибутковості, можна зробити висновок, що більш доцільно розкриває поняття «прибутковість» - Хмелевський О.М., який, вважає, що прибутковість – це стан підприємства, що вказує на його здатність здійснювати рентабельну діяльність, забезпечувати платоспроможність, генерувати прибуток, на основі чого забезпечувати стабільність зростання та майбутній інноваційно-інвестиційний розвиток.
Розглянувши табл.1.1 можна зробити висновок про неоднозначне трактування поняття «прибутковість» та запропонувати власне визначення: прибутковість – це основний узагальнюючий результат фінансової діяльності підприємства, що вимірюється двама основними показниками – прибутком та рентабельнісю і характеризує ефективність використання всіх видів ресурсів.
Прибутковість підприємства визначається абсолютним (сума прибутку) та відносним (рівень рентабельності) показниками (рис.1.2).
| Абсолютні показники |
| Прибутковість |
| Відносні показники |
| Рентабельність |
| Прибуток (дохід) |
Рис. 1.2.Основні показники прибутковості
Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства [28].
Прибуток розглядається з двох позицій: як прибуток отриманий у результаті виробництва та реалізації продукції (послуг); як прибуток у вигляді відсотків (дивідендів), отриманих від придбання (векселів) цінних паперів.
Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (прибутковості).
Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.
Заперечуючи експлуататорське походження прибутку, сучасні дослідники виводять його сутність із природи підприємницької діяльності, трактуючи прибуток як:
- плату за послуги підприємця, ініціативу поєднання економічних ресурсів;
- винагороду за новаторство, нововведення, управлінський талант підприємця;
- плату за ризик та невизначеність підприємницької діяльності;
- форму доходу підприємця, який здійснив капіталовкладення з метою досягнення комерційного успіху, тощо.
Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:
1) характеризує економічний ефект - вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства.
Практично поза межами підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.
Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.
2) прибуток відіграє стимулюючу функцію - він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.
Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.
3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед, розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування [18].
Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.
Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.
У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.
Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.
Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.
Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати.
Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.
Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:
- продаж (реалізація) продукції (послуг);
- продаж іншого майна;
- позареалізаційні операції.
Повніша сутність поняття «прибуток» розкривається в його функціях:
1) оцінювальна — характеризує ефект використання основних ресурсів підприємства, визначає його фінансову стійкість та інвестиційну привабливість;
2) стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;
3) господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;
4) розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;
5) індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва;
6) соціальна – прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення та суспільство в цілому.
Враховуючи те, що діяльність підприємства може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, тому в обліку і аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників.
Абсолютні показники – це сума прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання.
Відносні показники фінансових результатів – характеризують відносний у відсотках ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.
На формування прибутку впливають такі чинники:
1) матеріально-технічні – використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;
2) організаційно-управлінські – створення нових об’єктів господарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;
3) економічні – пошук виробничих ресурсів господарської діяльності, шляхом аналітичних досліджень;
4) соціальні – забезпечення належних умов працівників, відпочинку і підвищення кваліфікацій персоналу;
5) екологічні – виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;
6) ринково-маркетингові – формування попиту покупців.
Наведемо морфологічний аналіз класифікації прибутку в табл.1.2 [18].
Таблиця 1.2