Виберіть правильну відповідь. 2 страница

Меркантилізм– система економічних і політичних поглядів, характерних для етапу становлення національних держав і початку боротьби торгової буржуазії за свої права; джерелом приросту багатства нації оголошується зовнішня торгівля, в області економічної політики рекомендується жорсткий протекціонізм, по відношенню до населення – політика пронаталізму, конкуренція оголошується шкідливою, а встановлення монополій – корисним для розвитку господарства.

Мейнстрім– головна дорога, основний напрям, найбільш авторитетний в науці, мистецтві.

Монополія– «влада одного»; стан ринку, при якому значну частину продукції галузі (більше 35%) виробляє одне велике підприємство.

Монополістична конкуренція– стан ринку, при якому значна частина продукції галузі (до 95%) виробляється декількома (до 15) великими підприємствами. Джерелом виникнення монополії Чемберлін вважав диференціацію продукту, а Робінсон – концентрацію виробництва і капіталу.

Мультиплікатор– відношення приросту національного доходу до приросту інвестицій (у Кейнса – всіх, у Хансена – тільки автономних); одне з центральних понять кейнсіанства.

Ноу-хау (англ. kпоw-hоw, букв. – знаю, як) – технічні знання, досвід, таємниці виробництва, документально оформлені, передача яких обумовлюється при укладанні ліцензійних договорів та інших угод, оскільки ноу-хау охороняється законодавством.

«Невидима рука»– поняття, введене Смітом для позначення конкурентного порядку, що стихійно утворюється (термін Хайека), сам без втручання держави здатний привести економічну систему до найкращого (рівноважного) стану.

Норма прибутку– відношення доданої вартості до загальної маси витраченого капіталу; Маркс вважав, що вона має тенденцію до зниження; сьогодні це співвідношення характеризує рентабельність виробництва.

Норма доданої вартості –відношення доданої вартості до вартості робочої сили («доданої праці до сплаченої»); поняття введене Марксом, який трактував її як показник експлуатації робочого класу.

Олігополія (ісп. оlіgоs – небагато і гр. роlіcо – продаю) – панування невеликої кількості фірм, компаній у виробництві та на ринку. Протилежне – монополія.

Охлократія (гр. осhlоs – натовп і krаtоs – влада) – панування юрби.

Ордо– порядок.

Ордолібералізм– один з напрямів сучасного лібералізму, теорія конкурентного порядку.

Патриції (лат. раtrісіі < рatеr – батько) – 1) у Стародавньому Римі спершу – все корінне населення, яке входило до родової громади і становило римський народ. Пізніше – родова аристократія; 2) у Середньовіччі – міська аристократія.

Первісне нагромадження капіталу – процес, в ході якого накопичений капітал використовувався для утвердження капіталістичних, тобто ринкових, відносин. Збігся з початком Великих географічних відкриттів і утворенням колоніальних імперій.

Перелогова система землеробства (переліг) – зміна ділянок землеробства (перенос) з одного місця на інше в міру виснаження родючості ґрунту.

«Перебудова» в економіці – структурна перебудова в економіці СРСР на основі реорганізації господарських механізмів. Хронологія періоду формально визначається з квітня 1985 року (обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС) до грудня 1991 року – розпаду СРСР. Фактично плюралізм в економіці проявився із середини 1987 року, коли був прийнятий ряд заходів для трансформації централізованої, планово-розподільної економіки в модель ринкового соціалізму.

Планово-розподільна економіка в перші роки радянської влади розвивалася в умовах функціонування вертикальних галузевих управлінь ВРНГ (Всеросійської ради народного господарства) в особі головкомів (головних комітетів) і горизонтальних об'єднань в особі губраднаргоспів.

«Повесть временних лет» – літопис основних подій, що передували утворенню Давньоруської держави і відбуваються і потім на його території з IX ст. Дійшла до сучасного читача в списках XII–ХIIІ ст.

Податки – це обов'язкові платежі в бюджет тієї або іншої країни, які здійснювалися юридичними і фізичними особами.

Подушний податок платило населення Росії з 1724 року, тобто з часу Петровських реформ. Стягувався з душ чоловічої статі близько 160 років, збирався з усіх «тяглових» людей (крім дворянства, духівництва, купецтва).

«Полюдь» – змішаний тип збору данини, більш-менш обумовлений в усних договорах між молодою Давньоруською державою і підвладними племенами і утримання князя і його дружин за рахунок населення підвладних територій. З'явилося першою формою стягування податків на Русі.

Поташ (гол. роtаsh < нім. Роrtаsсhе < Рort – горщик і Аsсhе – попіл) – технічна назва карбонату калію. Білий зернистий порошок. Застосовується у виробництві скла, рідкого мила, при фарбуванні тощо.

Принципат (лат. рrіпсіраtиs – керівна роль, імператорська влада) – у Стародавньому Римі – форма рабовласницької монархії, за якої зберігалися республіканські установи, але влада фактично належала одній людині – принцепсу (першому в списку сенаторів); існувала з 27 року до н.е. до 198 року н.е.

Продзагін – продовольчі воєнізовані загони з робочих великих міст Росії, переважно Москви і Петрограда, що силовими методами здійснювали збір продовольчої розверстки у 1918-1920 роках.

Промислова інфраструктура – сукупність систем і служб, необхідних для функціонування підприємств галузей промислового виробництва.

Протекціонізм (фр. рrоtеctіоппіsте, англ. рrоtеtіопіsт < лат. рrоtесtiо (рrоtесtiопіs – прикриття, захист) – 1) економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції шляхом введення великих розмірів мита на товари, що ввозяться до країни, а також низки деяких інших заходів; 2) система протекцій, сприяння у вирішенні яких-небудь справ.

Пруссько-юнкерський шлях розвитку сільського господарства – більшість селян Пруссії в ході аграрної реформи в першій половині XIX ст. була звільнена від фортечної залежності без землі, що на 97–98% залишилася в руках великих землевласників (юнкерів).

Парето (оптимальність) – оптимальним є такий стан системи, при якому жоден з учасників не може поліпшити свого становища, не погіршивши при цьому становище хоч би одного з інших «гравців».

Парето (розподіл) – багатство в суспільстві, а також зусилля і результати розподіляються в пропорції 20 на 80: 20% найбагатших сімей володіють 80% всього суспільного багатства.

Пігу (ефект) – із збільшенням грошової маси в обігу наявні суми, що зберігаються на руках, пропорційно знецінюються і навпаки.

Політична економія– так називалася економічна наука в XIX столітті; сам термін був використаний А. Монкретьєном в 1615 році.

Підприємництво (здібності) -один з чотирьох чинників виробництва, факторіальним доходом якого є прибуток (підприємницький). Полягає в здатності поєднувати решту чинників так, щоб вартість отриманого продукту перевищувала «справедливу» оплату залучених чинників.

Пронаталізм– політика, спрямована на збільшення чисельності населення країни, шляхом заохочення шлюбності і народжуваності; мала місце ще в Стародавньому Римі, а в «Новий час» запропонована меркантилістами як один із засобів збільшення багатства нації.

Протекціонізм– політика, спрямована на захист внутрішнього ринку (виробника) від небажаної конкуренції з боку іноземних товарів; її елементами є: високі імпортні митні тарифи, заохочення виробників експортної та імпортозамінюваної продукції, преференції вітчизняним товаровиробникам і торговцям, надання пільг, встановлення монополій, квотування, ліцензування і т. і.; починаючи з меркантилістів активно використовувався як елемент національної економічної політики.

Рантьє(фр. rentier < rente – рента) – особа, яка живе за рахунок доходів від цінних паперів чи на відсотки від наданого в кредит капіталу.

РЕВ – Рада Економічної Взаємодопомоги, створена у 1949 році з центром у Москві, об'єднувала країни ССС. В якості спостерігачів на окремих засіданнях були Фінляндія, Ірак, Мексика, Ангола, Нікарагуа, Ефіопія, Лаос. КНР, ДРВ та Албанія не входили до цього об'єднання. СФРЮ (Югославія) брала участь лише в роботі окремих комісій. Країни РЕВ займали 30 % усієї території Землі, на якій проживало 20 % населення планети, а обсяг виробництва сягав 38–39 %.

«Революція цін» – відбулася в XVI ст. у зв'язку з потоком дорогоцінних металів і сировини, що хлинули з Америки, Азії та Африки в Європу в ході Великих географічних відкриттів. Золото і срібло знецінилося, удвічі виросли ціни на продукти масового попиту. Позитивним результатом був процес уніфікації цін на найважливішу продукцію в різних регіонах планети.

Резервація(фр. reservatiоп < reservare – зберігати) – у певні періоди історії США, ПАР, Австралії, Канади, Бразилії – територія для примусового поселення корінного населення, наприклад індіанців у США.

Реквізиція (лат. Requisition – вимога) – примусове відчуження за плату (на відміну від конфіскацій) або тимчасове вилучення майна.

Реконверсія(лат. сопvеrsіо обернейш) – переведення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу.

Ремісничі майстерні – підприємства дрібної кооперації і недостатнього ще поділу праці.

Репарація(лат. rераrаtiо – відновлення) – у міжнародному праві вид матеріально-правової відповідальності. Передбачає відшкодування державою завданих нею під час воєнних дій збитків. Виплату репарації звичайно обумовлюють у мирному договорі.

Ринкова інфраструктура – система (мережа) установ і організацій, що забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку. Окремі її елементи розвивалися з давніх часів паралельно зі становленням торгівлі й у цілому товарно-грошових відносин.

Сателіт(лат. satelles (satellitis) – охоронець; супутник; спільник) – 1) у Стародавньому Римі – озброєний найманець, який супроводжує свого володаря; 2) той, хто залежить від кого, чого-небудь, виконує чиюсь волю; 3) держава, формально незалежна, але фактично підпорядкована іншій (більшій) державі.

«Світ» – територіальна громада, яка утворилася в північних, лісових районах Русі (навколо Старої Ладоги і Новгорода) після розпаду родоплемінної громади.

Світова система соціалізму (ССС) – об'єднання в другій половині 1940-х – до початку 1990-х років країн так званої народної демократії, що у фарватері СРСР будували соціалізм. До них відносилися: Албанія (вийшла з їх складу ще до утворення РЕВ через політичні розбіжності між керівництвом СРСР і цієї країни); УНР, ГДР, НРБ, ПНР, КНР, КНДР і Куба. Співдружність розпалася після розпуску СРСР наприкінці 1991 року КНР з початку 1960-х років входила до соцтабору лише номінально.

Секуляризація(середньолат. sаесиlаrіs – світський, мирський) – 1) перетворення церковної і монастирської власності на власність світську, державну; 2) у Західній Європі – перехід особи з духовного стану у світський з дозволу церкви.

Сеньйор(лат. sепіоr – старий) – 1) у добу Середньовіччя в Західній Європі – землевласник-феодал, який володів селянами і городянами; 2) сюзерен (вищий феодал) щодо васалів.

Сеньйорія – маєток феодала у Франції.

Синдикат (нім. Sупdіkаt < гр. sупdіkоs – захисник) – 1) одна з форм монополії – об'єднання підприємців, яке здійснює свою комерційну діяльність (визначення цін, збут продукції), зберігаючи виробничу та юридичну самостійність підприємств, що входять до його складу; 2) у Франції та деяких інших країнах – назва професійних спілок.

Система васалітету – це супідрядність груп за принципом ієрархії всередині соціального прошарку земельних власників у тій чи іншій країні за феодалізму.

Смерд – (із давньоруського) вільний общинник.

Стратифікація(лат. stratum – настил, шар) – соціальна диференціація суспільства, розчленування суспільства на страти (верстви).

Схоластика– метод наукового дослідження, при якому аргументи «за і проти», отримані з різних авторитетних джерел, піддаються ретельному «перехресному» розбору; вперше застосований Фомою Аквінським.

Сея (закон) – «продукти обмінюються на продукти» (або «товари обмінюються на товари»), пропозиція створює свій власний попит; наслідок – загальні кризи перевиробництва неможливі.

Тип господарства, яке привласнює – використання людьми для задоволення своїх потреб «дарів» природи в процесі збирання, полювання і рибальства.

Торгівля – це спосіб обміну плодами результатів праці спеціалізованих груп виробників, заснований на взаємній вигоді.

Товар– 1. Продукт праці, призначений для обміну (продажу). 2. Засіб, здатний задовольнити потребу, що пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання. 3. Комплекс властивостей: розміри, вага, структура, колір, упаковка, ціна, престиж і т. ін., які споживач може прийняти, як ті, що можуть забезпечити задоволення його потреб; може виступати у вигляді фізичного об'єкту, послуги, особи, місця, організації або ідеї.

Труд– один з чотирьох чинників виробництва, фаторіальним доходом якого є заробітна плата (гонорар). Труд фізичний передбачає використання переважно мускульної сили (поступово витісняється); труд розумовий – знань, умінь, здібностей, навиків людини (при розвитку суспільства ускладнюється і удосконалюється).

Утопія (дослівно – «місце, якого немає») – термін, що позначає неможливий в реалізації проект соціального перевлаштування суспільства; вперше був використаний Томасом Мором в назві однієї з робіт.

Феодал (лат. feodalis < feodum – феод (володіння)) – за феодалізму – представник панівного класу, власник феоду.

Феодалізм – система політичної організації суспільства, економічною основою якої є утримання землі.

Формація– це соціально-економічна система господарства і суспільства. Відповідно до марксистсько-ленінського вчення передбачався соціально-економічний розвиток від первіснообщинного до рабовласницького суспільства, потім феодальний, капіталістичний і комуністичний (соціалізм виступав у формі першої фази комунізму).

Фригольдери – вільні селяни (Англія), платили лордові за землю номінальну грошову ренту.

Фритредерство(англ. Free trade – вільна торгівля) – напрям в економічній теорії та політиці промислових кіл. Основні принципи – вимога вільної торгівлі та невтручання держави в економічне життя країни. Фритредерство виникло у Великобританії у XVIII ст.

Фунт (нім. Pfund, англ. роипd < лат. роndus – вага, важок) – одиниця маси в багатьох країнах (від 317,6 до 560 г); основна одиниця маси в системі англійських мір, дорівнює 453,6 г; 3) грошова одиниця Єгипту, Ірландії, Кіпру, Лівану, Сирії, Судану.

Фізіократія (дослівно – «природовладдя») – концепція французьких вчених-економістів середини XVIII століття, що стояли на позиціях «природного права» і економічного лібералізму, перша школа в історії економічної науки.

Філіпса (крива)– емпірично виведена відповідність між високими темпами інфляції і низьким безробіттям та низькими темпами зростання цін і високим безробіттям; центральна альтернатива економічного вибору в кейнсіанстві.

Фішера (рівняння) – Мv = РТ, де М – об'єм грошей в обігу, V – швидкістьобігу грошей, Р – рівень цін на товари, Т – обсяг торгових операцій (пропорційний ВВП).

Фритредерство– рух і ідеологія, спрямовані проти зовнішньоторговельного протекціонізму (високих мит, монопольних прав, заборон і т. п.) за свободу торгівлі; сформульована ще фізіократами, потім активно проводилася англійськими класиками, особливо послідовниками Рікардо; в даний час теорія розділяється практично всіма провідними економістами, але на практиці все ще змагається з реальною політикою протекціонізму.

Холдинг-компанія – корпорація чи акціонерна компанія, яка використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю над ними та управління значно більшим капіталом, ніж початковий.

Хрематистика– ганебне мистецтво наживати статок торгівлею або лихварством, орієнтована на придбання мінових вартостей, синонім – спекуляція; термін введено Аристотелем.

Ценз (лат. сепsus < сепsо – роблю перепис, опис) – 1) у Стародавньому Римі – періодичний перепис майна для оподаткування; 2) умови, що обмежують право людей здійснювати які-небудь громадянські права, наприклад виборчий ценз.

Централізація банківського капіталу – укрупнення (злиття) банків на меж ХІХ–ХХ ст., що було характерно і для Росії.

Цехи – об'єднання міських ремісників, широко створювалися в період «комунальних революцій». їхніми членами були лише майстри. Цехові правила цілком регламентували діяльність ремісничих майстерень у XIII–XVIII ст. у Західній Європі.

Цивілізація – комплекс характеристик, які визначають специфіку, своєрідність матеріального, духовного, соціального життя тієї чи іншої групи країн, народів (або окремої країни, народів) на певному етапі розвитку. Неодмінними атрибутами цивілізації є наявність державності і писемності.

Чартер (англ. сhаrtеr – брати в оренду) – 1) морський договір між власником судна, літака і наймачем на оренду всього судна, літака або їх частини на перший рейс чи термін; 2) рейс, що здійснюється за таким договором.

Червонець вперше з'явився в обігу в основному для зовнішньоторговельних розрахунків у зв'язку з реформою Петра І і важив 3,47 г золота, а «подвійний червінець» – 6,34 г золота.

Черезсмужжя– наділення селян Росії землею після 1861 року проходило на гірших землях у порівнянні з поміщицькими. Тому часто селянський наділ складався з декількох смуг. Це стримувало ефективне господарювання на землі.

Чистий продукт– те, що залишається від вартості виробленого продукту після вирахувань всіх витрат на його виробництво; поняття введено физиократами.

«Шлях з варяг у греки» – торговельний шлях по Дніпру зі Скандинавії в Чорне море і далі – у Візантію. Активно використовувався в УІІІ–ХШ ст., тобто в домонгольський період, до руйнування Києва татарами.

Шляхта (польськ. Szlachta < нім. Slaht – рід, порода) – у Польщі, Литві, Україні, Білорусі, Чехії – дрібне дворянство.

Ярд (англ. уаrd., букв. – палиця, стрижень) - одиниця довжини в англійській системі мір; дорівнює 3 футам, або 91,44 см.

Ярмарки – найдавніший інститут ринкової інфраструктури, ведуть родовід від торгів і торговищ.

Додаток Б

БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВЧЕНИХ

Аквінський, Фома (1225–1274) – один із самих блискучих учених середньовіччя, «батько церкви», систематизатор католицької філософії й творець господарської етики католицизму: захищав приватну власність, походження й існування якої вважав частиною божественного промислу.

Аристотель (384–322 р. до н. е.) – давньогрецький філософ, учень Платона, автор робіт: «Етика», «Політика» і багатьох інших; одним з перших проаналізував товарний і грошовий обіг, обмін вважав взаємовигідним, функції грошей – різноманітними, фундаментом ідеальної держави назвав «середню верству»; засновник Ликея, наставник Олександра Македонського.

Беккер, Гэри (народ. 1931) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці, автор терміна «людський капітал», поширив методи економічного аналізу на дослідження соціологічних проблем: «схильності до захворювань», злочинності, шлюбності, розлучення й т. ін.

Белл, Дэниэл (народ. 1919) – видатний американський соціолог, один із творців наукової футурології, концепції постіндустріалізму й лідерів сучасного інституціоналізму, автор книг «Зустрічаючи 2000 рік» і «Прийдешнє постіндустріальне суспільство».

Бем-Баверк, Ойген фон (1851–1919) – видатний австрійський економіст і суспільний діяч, представник Австрійської суб'єктивно-психологічної школи маржиналізму, автор теорій відсотка, дисконтування, «чистої продуктивності капіталу».

Бернштейн, Едуард (1850–1932) – видатний німецький суспільний діяч, здійснив перегляд, «ревізію» найбільш радикальних положень марксизму й заклав основи економічної ідеології сучасної соціал-демократії.

Б’юкенен, Джеймс (народ. 1919) – американський економіст, лідер «школи суспільного вибору», за розвиток теорії суспільного вибору й дослідження економічних методів прийняття політичних рішень в 1986 році визнаний гідним Нобелівської премії по економіці, автор робіт «Розрахунок згоди» і «Границі волі».

Бюхер, Карл (1847–1930) – один з лідерів німецької «історичної школи», автор роботи «Виникнення народного господарства», у якій економічна історія була розділена на три періоди: «домашнього», «міського» і «народного» господарства.

Вальрас, Леон (1834–1910) – видатний швейцарський економіст, засновник і глава «Лозанської» школи маржиналізму, творець теоретичної моделі загальної економічної рівноваги.

Варрон (116–27 р. до н.е.) – один із плеяди римських «агрономів», автор трактату «Про сільське господарство», у якому зернове господарство рекомендується сполучати із тваринницьким, тому що вони вдало доповнюють один одного.

Веблен, Торнстейн (1857–1929) – видатний американський економіст і соціолог, один із засновників інституціонального напрямку в економічних дослідженнях, автор «Теорії дозвільного класу», описав ефект демонстративного споживання, прихильник технократії.

Визер, Фрідріх фон (1851–1926) — видатний австрійський економіст, представник Австрійської суб'єктивно-психологічної школи маржиналізму, автор термінів: «гранична корисність» і «альтернативні витрати».

Гільденбрант, Бруно (1812–1878) – один з лідерів німецької «історичної школи», автор роботи «Політична економія сьогодення й майбутнього», у якій економічна історія була розділена на три періоди: «природного», «грошового» і «кредитного» господарства.

Госсен, Герман (1810–1858) – німецький учений, першим сформулював два «маржинальних» закони, що згодом одержали його ім'я.

Гурне, Венсан (1712–1759) – один із засновників школи фізіократів і ідеології економічного лібералізму, яку він сформулював у фразі «лесэ фэр, лісі пасі».

Гэлбрейт, Джон Кеннэт (народ. 1908) – американський економіст, представник інституціонально-соціологічної школи, один з ідеологів теорії «конвергенції», дослідник «техноструктури», автор робіт «Нове індустріальне суспільство», «Економічні системи й цілі суспільства».

Даванцатті, Бернардо (1529–1606) – видний представник меркантилізму, прихильник доктрини торговельного балансу, автор трактату «Читання про монету», у якому він назвав гроші «кров'ю економічного організму».

Джевонс, Вільям (1835–1882) – видатний англійський економіст, один із засновників «математичного напрямку» у маржиналізмі, сконструював зважений індекс цін.

Драконт (VII століття до н.е.) – напівлегендарний правитель Древніх Афін; йому приписується встановлення законів, спрямованих на визнання й захист приватної й сімейної власності, і встановлення строгої «дракон(т) івської системи покарань за зазіхання на неї.

Енгельс, Фрідріх (1820–1895) – видатний популяризатор навчання Маркса, після смерті Маркса доробив і випустив у світ другий і третій томи «Капіталу», автор безлічі робіт з історії, політичній економії й військовій стратегії, самі значні: «Положення робітничого класу в Англії», «Походження родини, приватної власності й держави».

Ерхард, Людвіг (1897–1977) – видатний німецький суспільний діяч, міністр економіки, віце-канцлер і канцлер ФРН. «архітектор» німецького економічного чуда й системи соціального ринкового господарства, автор концепції «Добробуту для всіх».

Каутилья (IV століття до н.е.) – видний суспільний діяч Древньої Індії, радник царя Чандрагупти: йому приписується авторство «Артхашастри» – найбільш значного давньоіндійського джерела по історії економічної думки.

Каутський, Карл (1854–1938) – видатний німецький суспільний діяч, лідер Другого Інтернаціоналу, спочатку виступав проти «ревізіонізму», але потім перейшов на помірні позиції, думаючи що можна з'єднати переваги національного планування й ринкового господарства, приватну й колективну власність, розподіл по праці й капіталу; ці ідеї стали основою економічної ідеології сучасної соціал-демократії.

Кейнс, Джон Мейнард (1883–1946) – великий англійський економіст і суспільний діяч, засновник одного з найбільш авторитетних напрямків в економічному аналізі, що одержав його ім'я; автор «Загальної теорії процента, зайнятості й грошей», у якій обґрунтував необхідність державного втручання в економіку: активна грошова, податкова й промислова політика, стимулювання інвестицій, підтримка зайнятості, організація суспільних робіт.

Кене, Франсуа (1694–1774) – французький учений «енциклопедист» і суспільний діяч, по першій професії – лікар; засновник і лідер школи фізіократів, автор «Економічної таблиці», у якій досить реалістично був показаний кругообіг (відтворення) капіталу у Франції.

Кларк, Джон Бейтс (1847–1938) – видатний американський економіст, один з лідерів неокласичної школи, творець і президент Американської економічної Асоціації, автор «Розподілу багатства».

Кольбер (1616–1683) – міністр фінансів Людовика XIV, активно проводив у Франції меркантилістичну політику протекціонізму; зумів оптимізувати структуру бюджету й домогтися зниження державного боргу й процентних ставок; його ім'я стало у Франції синонімом економічного дирижизму.

Коммонс, Джон (1862–1945) – видатний американський економіст, засновник «правового» напрямку в інституціоналізмі, автор «Правових підстав капіталізму», «Економіки колективних дій».

Кондратьєв, Микола Дмитрович (1892–1937) – видатний російський економіст, один з розроблювачів першого п'ятирічного «Перспективного плану розвитку сільського господарства» у СРСР, творець теорії «великих» циклів економічної кон'юнктури, що одержала його ім'я.

Коуз, Рональд Гари (народ. 1910) – видатний англоамериканський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці 1991 року, розробив теорію «соціальних витрат» і систему обліку трансакційних витрат у мікроекономічній теорії фірми.

Ксенофонт (430–354 р. до н.е.) – давньогрецький філософ, автор робіт «Домострой», «Кіропедія»; прихильник автаркічного натурального господарства; одним з перших проаналізував процес поділу праці, функції грошей, поняття вартості.

Кун Цзи, Конфуцій (551–479 р. до н.е.) – найбільший філософ Древнього Китаю; у його роботах були закладені основи філософії та господарської етики цієї цивілізації.

Курно, Антуан (1801–1877) – французький учений, один із засновників «математичного напрямку» в економічній теорії, першим побудував криву попиту та ввів поняття «еластичності».

Ленін (Ульянов),Володимир Ілліч (1870–1924) – революціонер, мислитель, продовжувач навчання Маркса й Енгельса, засновник і керівник Комуністичної партії Радянського Союзу, засновник Радянської держави. У своїх теоретичних роботах виявив себе як філософ, історик, економіст. Досліджував економічні проблеми капіталізму, обґрунтував теорію імперіалізму, розробив навчання про соціалізм.